Амоксиклав ^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: білий або жовтуватий порошок;

склад: 1 флакон містить 500 мг (або 1 г) амоксициліну у формі натрієвої солі та 100 мг (або 200 мг) клавуланової кислоти у формі калієвої солі.

 

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенних ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Амоксицилін та інгібітор фермента. Код АТС J01C R02.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Амоксиклав^® є комбінацією амоксициліну, пеніцилінового антибіотика широкого спектра антибактеріальної дії, і клавуланової кислоти, інгібітору ß-лактамаз, що утворює з ними стабільні неактивні комплексні сполуки та захищає амоксицилін від розпаду.

Амоксиклав^® має широкий спектр антимікробної дії. Він активний відносно амоксицилінчутливих мікроорганізмів, а також відносно стійких бактерій, що синтезують ß-лактамази, таких як:

грампозитивні аероби (Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococсus viridans, Staphylococcus aureus (стафілококи, стійкі до дії метициліна/oксациліна, вважаються також стійкими і до дії комбінації амоксицилін/клавуланова кислота), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Listeria spp., Enteroccocus faecalis);

грамнегативні аероби (Haemophillus influenzae, Haemophillus ducreyi, Moraxella (Branchamella) catarrhalis, Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Salmonella species, Shigella species, Vibrio cholerae, Helicobacter pylori, Eikenella corrodens);

анаероби (Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Prevotella spp., Clostridium perfringens, Actinomyces israelli).

Фармакокінетика. Основні фармакокінетичні властивості амоксициліну та клавуланової кислоти схожі. Амоксицилін і клавуланова кислота в комбінації не впливають на фармакокінетику один одного. Пік сироваткових концентрацій після болюсної ін’єкції Амоксиклаву^® 1,2 г становить 105,4 мг/л для амоксициліну і 28,5 мг/мл - для клавуланової кислоти. Обидва компоненти характеризуються добрим об’ємом розподілення у рідинах і тканинах організму (легені, виділення із середнього вуха, секрет верхньощелепних синусів, секрет носових пазух, плевральна та перитонеальна рідини, передміхурова залоза, мигдалики, мокротиння, бронхіальний секрет, печінка, жовчний міхур, матка, яєчники, синовіальна рідина і т.ін.). При менінгіті проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Пік концентрації у тканинах і рідинах організму спостерігається через годину після досягнення піку сироваткових концентрацій.

Амоксицилін і клавуланова кислота проникають крізь плацентарний бар’єр та у низьких концентраціях у грудне молоко. Амоксицилін і клавуланова кислота зв’язуються з білками плазми на 17 - 20 % та 22 - 30 % відповідно.

Амоксицилін виводиться із сечею, в основному, у незміненому вигляді, а клавуланова кислота піддається активним метаболічним перетворенням у печінці та виводиться, в основному, із сечею нирками, а також частково кишечником з фекаліями та легенями з повітрям, що видихається.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення Амоксиклаву^® сповільнене, у зв’язку з чим необхідна корекція режиму дозування - зниження дозування або збільшення інтервалу між дозуванням відповідно до ступеня порушень.

 

Показання для застосування. Лікування інфекцій, що спричинені чутливими штамами до комбінації амоксицилін/клавуланова кислота:

змішані інфекції, спричинені грампозитивними і грамнегативними мікроорганізмами та анаеробами;

інфекції ЛОР-органів (гострий і хронічний синусит, гострий і хронічний отит, заглотковий абсцес, тонзилофарингіт);

інфекції дихальних шляхів (гострі і хронічні бронхіт, пневмонія);

інфекції жовчних шляхів (холецистит, холангіт);

інфекції кісток і сполучної тканини (в тому числі хронічний остеомієліт);

інфекції шкіри і м’яких тканин (у тому числі флегмона, ранова інфекція);

захворювання, що передаються статевим шляхом (гонорея, шанкроїд);

інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі цистити, уретрити, пієлонефрити) ;

інфекції у гінекології (в тому числі сальпінгіт, сальпінгоофорит, ендометрит, септичний аборт, пельвіоперитоніт);

одонтогенні інфекції (періодонтит);

інфекції і післяопераційні ускладнення черевної порожнини;

профілактика операційних інфекцій.

 

Спосіб застосування та дози.

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок:

Дорослі та діти старше 12 років (з масою тіла більше 40 кг): звичайна доза при інфекціях помірної тяжкості становить 1,2 г кожні 8 годин, при тяжких інфекціях - кожні 6 годин.

Діти від 3 місяців до 12 років: 30 мг/кг маси тіла з інтервалом 8 годин, при тяжких інфекціях - кожні 6 годин.

Діти до 3 місяців: 30 мг/кг маси тіла з інтервалом 8 годин.

Недоношені та новонароджені: 30 мг/кг маси тіла з інтервалом 12 годин.

При внутрішньовенному введенні 30 мг Амоксиклаву^® в організм потрапляє 25 мг амоксициліну та 5 мг клавуланової кислоти.

Максимальна добова доза амоксициліну становить 6 г для дорослих і 45 мг/кг маси тіла -для дітей.

Максимальна добова доза клавуланової кислоти (у формі калієвої солі) становить 600 мг для дорослих і 10 мг/кг маси тіла - для дітей.

Стартове парентеральне лікування, яке є ефективним для хворого, може пізніше бути замінено відповідною пероральною формою.

Дозування для профілактики операційних інфекцій.

Амоксиклав^® застосовується у хірургії з метою профілактики інфекцій у вигляді внутрішньовенного введення 1,2 г перед анестезією (для дорослих), якщо втручання продовжується менш однієї години. Більш тривале втручання потребує довшого лікування (до 4 введень по 1,2 г за 24 години). Якщо втручання підвищило ризик розвитку інфекції, цей курс лікування доцільно продовжити та проводити декілька днів. При чітких ознаках інфекції під час операції та після неї Амоксиклав^® слід застосовувати парентерально або перорально при післяопераційному лікуванні.

 

Дозування при порушенні функції нирок.

Дорослі.

Слабке порушення функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв): корекція дози не потребується.

Помірне порушення функції нирок (кліренс креатиніну 10 - 30 мл/хв): починають лікування з 1,2 г внутрішньовенно, а потім 600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин.

Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв): починають лікування з 1,2 г внутрішньовенно, а потім 600 мг внутрішньовенно кожні 24 години.

При перитонеальному діалізі корекція дози не потребується.

Оскільки 85% Амоксиклаву^® виводиться гемодіалізом, введення препарату проводиться після закінчення процедури гемодіалізу.

Амоксиклав^® вводять внутрішньовенно ін’єкційно або інтермітуючим краплинним вливанням.

Він не підходить для внутрішньом’язового введення.

Внутрішньовенні ін’єкції.

Місткість флакона з Амоксиклавом^® (500 мг/100 мг) розчиняють у 10 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм 10,5 мл).

Місткість флакона з Амоксиклавом^® (1000 мг/200 мг) розчиняють у 20 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм 20,9 мл).

Відновлені розчини мають блідо-солом’яний колір.

Вводити повільно, протягом 3 - 4 хвилин.

Внутрішньовенні інфузії:

(500 мг/100 мг): відновлений розчин (Амоксиклав^® (500 мг/100 мг), розчинений у 10 мл води для ін’єкцій) додати до 50 мл інфузійної рідини.

(1000 мг/200 мг): відновлений розчин (Амоксиклав^® (1000 мг/200 мг), розчинений у 20 мл води для ін’єкцій) додати до 100 мл інфузійної рідини.

Інфузію здійснювати протягом 30 - 40 хвилин.

Курс лікування.

Лікування дорослих і дітей Амоксиклавом^® може продовжуватись від 5 до 14 діб. Тривалість курсу лікування встановлюється індивідуально, залежно від тяжкості та перебігу захворювання. При зменшенні ступеню тяжкості симптомів для продовження терапії рекомендується перехід на пероральні форми препарату.

Стабільність і сумісність.

 Внутрішньовенні ін’єкції Амоксиклаву^® слід проводити протягом 20 хвилин після відновлення. Розчин не можна заморожувати.

Внутрішньовенні інфузії Амоксиклаву^® можна вводити у ряді різних розчинів для внутрішньовенного вливання:

Інфузійні розчини	Стабільність при 25 0С
Вода для ін’єкцій	4 години
Фізіологічний розчин (хлорид натрію для внутрішньовенних інфузій, 0,9 %)	4 години
Розчин Рінгера з лактатом для внутрішньовенних інфузій	3 години
Розчин калію хлориду або натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій	3 години

Амоксиклав^® менш стабільний в інфузіях, що мають у складі глюкозу, декстран або бікарбонат.

Амоксиклав^® не слід змішувати у шприці або інфузійному флаконі з іншими ліками.

Побічна дія. Побічні ефекти, як правило, слабо виражені і скороминущі. Найчастіше відмічаються шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання) та висипання на шкірі.

З боку органів і систем можуть спостерігатись такі небажані ефекти:

кровотворна та лімфатична системи (рідко відмічаються еозинофілія, гемолітична анемія, тромбоцитоз, гіпоплазія кісткового мозку, агранулоцитоз, збільшення тромбінового часу);

ендокринна система (підвищення температури тіла);

нервова система (головний біль, безсоння, запаморочення, сплутаність свідомості, збудження, гіперактивність, рідко – судоми);

шлунково-кишковий тракт (діарея, нудота, блювання, рідко - абдомінальні болі, стоматит, потемніння язика, кандидоз; іноді - псевдомембранозний коліт);

печінка та жовчовивідні шляхи (рідко відмічаються минущі підвищення рівня сироваткових трансаміназ, лактатдегідрогенази та лужної фосфатази; дуже рідко – дисфункція печінки, холестатична жовтуха, холестатичний гепатит);

шкіра та підшкірні тканини (свербіж, кропив’янку, ангіодема; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, включаючи токсичний епідермальний некроз; відмічались також реакції, подібні симптомів сироваткової хвороби (кропив’янка або шкірні висипання, що супроводжувались артритом, артралгією, міалгією та підвищенням температури тіла, а також бронхоспазмом));

cечовидільна система (дуже рідко спостерігається інтерстиціальний нефрит і гематурія).

Лікування необхідно негайно припинити при виникненні реакцій гіперчутливості, анафілактичного шоку, токсичної дії на кістковий мозок або розвитку інтерстиціального нефриту.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до амоксициліну, клавуланової кислоти або інших компонентів препарату.

Гіперчутливість до антибіотиків групи пеніцилінів в анамнезі.

Холестатична жовтуха або гепатит, що спричинено прийомом антибіотиків групи пеніцилінів в анамнезі.

Передозування. Інтоксикація Амоксиклавом^® малоймовірна. Однак прийом великої кількості препарату може спричинити симптоми передозування: розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудоту, блювання, пронос), збудження, безсоння, запаморочення, інколи судоми. Лікування - симптоматичне.

Амоксиклав^® можна вивести за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування. Внаслідок можливої перехресної алергії Амоксиклав^® з обережністю призначають пацієнтам з алергічними реакціями на цефалоспорини.

Необхідна обережність при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки необхідний періодичний контроль функції печінки.

Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок необхідна адекватна корекція або збільшення інтервалів між введеннями.

Препарат не рекомендується хворим на інфекційний мононуклеоз, холестатичну жовтуху або з дисфункцією печінки, що спричинена пеніциліновими антибіотиками і/або комбінацією амоксицилін і клавуланова кислота.

Рекомендується вживання великої кількості рідини під час лікування Амоксиклавом^®.

Для застосування тільки в умовах стаціонару. Амоксиклав^® слід призначати з обережністю пацієнтам з алергічними реакціями в анамнезі.

Застосування в періоди вагітності та лактації. Даних щодо тератогенної дії препарату немає. (Як амоксицилін, так і клавуланова кислота належать до категорії В відповідно до класифікації Food and Drug Administration (FDA).)

За наявності чітких показань Амоксиклав^® може застосовуватись під час вагітності, якщо очікувана користь для матері перевищує ризик для плоду.

Амоксицилін і клавуланова кислота у невеликій кількості проникають у грудне молоко, тому під час лікування слід припинити годування груддю.

Вплив на психофізичні здатності. Спеціальні застереження відсутні.

Вплив на результати лабораторних аналізів. З реактивом Бенедикта Амоксиклав^®2х дає псевдопозитивну реакцію на глюкозу в сечі, псевдопозитивний результат тесту Кумбса.

Рекомендується застосовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосування Амоксиклаву^® і метотрексату токсичність останнього підвищується. Одночасне застосування алопуринолу підвищує ризик розвитку екзантеми.

У деяких випадках лікарський засіб може збільшувати протромбіновий час, у зв’язку з чим при одночасному призначенні Амоксиклаву^® та антикоагулянтів слід дотримуватись обережності.

Амоксиклав^® і аміноглікозиди фізично і хімічно несумісні.

Слід уникати одночасного призначення дисульфіраму.

Амоксиклав^® не можна змішувати в одному шприці або флаконі для інфузій з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати змішування Амоксиклаву^® з розчинами, що мають у складі глюкозу, декстран або бікарбонат, а також кров, протеїни, ліпіди.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.