Суметролим^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: co-trimoxasol;

основні фізико-хімічні властивості: сиропоподібна суспензія лілувато-рожевого кольору, солодко-гіркуватого смаку, з характерним запахом анісу;

склад: в 100 мл сиропу міститься 0,5 г триметроприму та 2,5 г сульфаметоксазолу;

допоміжні речовини: аріавіт червоний, метил парагідроксибензоат, спирт анісовий, натрію сахаринат, смола ксантанова, сахароза, вода очищена.

Форма випуску. Сироп.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.

 Код АТС: J01E E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований антибактеріальний препарат широкого спектра дії, протипротозойний засіб. Механізм дії зумовлений подвійним блокуючим впливом на метаболізм мікробних клітин. Сульфаметоксазол, схожий за будовою з параамінобензойною кислотою, захоплюється мікробною клітиною і перешкоджає включенню параамінобензойної кислоти до молекули дигідрофолієвої кислоти. Триметоприм пригнічує фермент, який перетворює дигідрофолієву кислоту в тетрагідрофолієву кислоту. Таким чином блокуються дві послідовні стадії утворення пуринових і піримідинових основ та синтезу нуклеїнових кислот з пригніченням росту і розмноження мікроорганизмів. Препарат діє бактерицидно.

Активний щодо грампозитивних (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides) і грамнегативних (Shigella spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Yersinia spp.; Haemophilus ducreyi, деяких штамів H. influenzae, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Brucella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., деяких штамів Escherichia coli, Vibrio cholerae, Citrobacter spp., Neisseria spp.) мікроорганізмів, а також Moraxella catarrhalis, Pneumocystis carinii, Toxoplasma gondii, у тому числі стійких до сульфаніламідів. До ко-тримоксазолу стійкі Pseudomonas aeruginosa, Treponema spp., Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, а також віруси і гриби. У зв’язку з пригніченням життєвої діяльності кишкової палички зменшується синтез тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та інших вітамінів В-комплексу у кишечнику.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо обидва компоненти швидко і практично повністю всмоктуються в кишково-шлунковому тракті. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-4 год, антибактеріальна концентрація зберігається протягом 7 год; через 24 год після одноразового прийому у плазмі виявляються невеликі кількості. 42-46% триметоприму і 66% сульфаметоксазолу зв’язується з білками плазми. Обидві речовини біотрансформуються в печінці (ацетилювання) з утворенням неактивних метаболітів.

Однаковою мірою розподіляються в організмі, проходять через гістогематичні бар’єри, утворюють у легенях і сечі концентрації, які перевищують вміст у плазмі; в інших органах і тканинах накопичуються меншою мірою. Мають однакову швидкість елимінації, час напіввиведення у дорослих – 10-11 год. У дітей час напіввиведення значно коротший і залежить від віку: до 1-го року – 7-8 год, 1-10 років – 5-6 год. В осіб похилого віку і пацієнтів з порушенням функції нирок час напіввиведення підвищується. Виводиться нирками у вигляді метаболітів і в незміненому вигляді (80% триметоприму і 30% сульфаметоксазолу) шляхом гломерулярної фільтрації і канальцевої секреції.

Показання для застосування.

Лікування інфекцій, викликаних чутливими мікроорганізмами:

- інфекції ЛОР-органів та дихальних шляхів: синусит, середній отит, бронхіт, бронхоектатична хвороба, пневмонія. Лікування і профілактика пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii при СНІДі;

- інфекції шлунково-кишкового тракту: сальмонельоз, включаючи черевний тиф, СНІД-асоційований ізоспоріаз;

- інфекції сечовивідних шляхів: бактеріальний неускладнений гострий і хронічний цистит; епідидиміт, гострий пієлонефрит, пієліт, уретрит;

- інфекції статевих органів: гонококовий уретрит, простатит, аднексит, м’який шанкр, викликаний Haemophilus ducreyi, пахова гранульома.

- інфекції шкіри і м’яких тканин: піодермія, фурункульоз, абсцеси, інфіковані рани;

- інші інфекції: остеомієліт, гострий бруцельоз (у комбінації з іншими препаратами), нокардіоз, токсоплазмоз, коклюш, бластомікоз, малярія (у складі комплексної терапії), фасцільоз.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі і діти старше 12 років.

Звичайна початкова доза становить 32 мл сиропу Суметролім^®, розподілена на 2 прийоми (вранці і ввечері). Препарат слід приймати після їжі і запивати великою кількістю рідини. Пацієнтам, які страждають від серйозних інфекцій, можна призначати більшу дозу, при цьому максимальна разова доза не повинна перевищувати 48 мл, розподілена на 2 прийоми. За необхідності проведення підтримуючої терапії протягом 14 днів і більше рекомендується застосовувати добову дозу 16 мл, розподілену на 2 прийоми.

Діти.

Рекомендована добова доза для дітей, в основному, становить 6 мг триметоприму і 30 мг сульфаметоксазолу на кг маси тіла, яку застосовують в два прийоми. Рекомендується така схема лікування:

Дозування проводиться за допомогою мірної скляночки, яка додається, і має позначки 1 мл, 2 мл, 2,5 мл, 4 мл, 5 мл.

Тривалість лікування:

При гострих інфекціях (крім гонореї) рекомендується мінімум 5-денний курс лікування. Можна також продовжувати лікування до зникнення симптомів захворювання, а після цього ще протягом не менше 2 днів. Для жінок з неускладненим гострим циститом може бути достатнім 3-денне лікування, тоді як для дітей з таким самим захворюванням краще проводити лікування протягом 5-7 днів. При таких захворюваннях, як простатит і гострий бруцельоз, курс лікування повинен тривати не менше 4 тижнів, а при нокардіозі лікування має тривати ще довше.

Неускладнена гонорея: лікування може проводитись протягом 1 дня при застосуванні дози 80 мл, розподіленої на 2 прийоми (вранці та ввечері). Можна також провести 2-денне лікування за допомогою дози 64 мл, розподіленої на 2 прийоми. Для таких схем лікування більш практичним може бути застосування таблеток.

При пневмонії, викликаній Pneumocystis carinii, рекомендується застосовувати 20 мг триметоприму і 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла на добу. Цю дозу слід ділити на 4 прийоми на добу, а лікування має тривати протягом 14-21 днів.

Для профілактики інфекції, викликаної Pneumocystis carinii, дорослим з високим ризиком рекомендується призначати добову дозу 32 мл. Можна також приймати 32 мл/добу або по 32 мл двічі на добу через день. Для профілактичного лікування дітей дозу необхідно підбирати, враховуючи вік дитини і масу тіла, а також схему лікування – введення препарату 1 раз на добу або лікування протягом 3-х послідовних днів. При такому лікуванні застосовується доза, яка еквівалентна 150 мг триметоприму і 750 мг сульфаметоксазолу на 1 квадратний метр поверхні тіла.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок дозу можна підбирати за такою схемою:

* Крім випадків, коли проводиться гемодіаліз.

Пацієнтам, яким проводиться гемодіаліз, можна застосовувати половину від звичайної дози перед гемодіалізом. Після закінчення цієї процедури можна ввести 50 % від раніше застосовоної дози. Гемодіаліз триває 4 год, протягом яких з організму виводиться 44 % триметоприму і 57 % сульфаметоксазолу. Суметролім^® не рекомендується застосовувати у дні, коли гемодіаліз не проводиться.

Побічна дія.

- Шлунково-кишковий тракт: часто виникають нудота, блювання, діарея та анорексія. Іноді розвивається стоматит і глосит, а дуже рідко – панкреатит і псевдомембранозний коліт. Лікування Суметролімом^® може призвести до збільшення рівня білірубіну і трансаміназ у сироватці крові. Гепатит і холестаз розвиваються рідко.

- Алергічні реакції: часто з’являються висипи. Може виникнути фоточутливість, а в деяких випадках – ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). У поодиноких випадках відмічались такі небажані ефекти, як підвищення температури, алергічний міокардит, сироваткова хвороба, ангіотичний набряк, вузловий періартеріїт, червоний системний вовчак. Дуже рідко може з’явитись алергічний еозинофільний альвеоліт, який є потенційно небезпечним для життя. Сильні алергічні реакції виникають дуже рідко, але вони також можуть бути загрозливими для життя. Тому при появі еритродермії, висипу, свербежу і перших ознак розладу дихання рекомендується припинити лікування Суметролімом^®.

- Неврологічні симптоми: може виникати головний біль, запаморочення, стомленість. Іноді з’являється атаксія, судоми і периферичний неврит. Як один з нечастих і транзиторних побічних ефектів відмічався асептичний менінгіт, який зникав після припинення лікування Суметролімом^®.

- Гематологічні симптоми: може виникати тромбоцитопенія, нейтропенія та лейкопенія. Іноді з’являється агранулоцитоз, мегалобластична анемія та метгемоглобінемія. У пацієнтів з дефіцитом глюкози-6-фосфатдегідрогенази Суметролім^® може викликати гемоліз. При дефіциті фолієвої кислоти та вітаміну В₁₂ збільшується ймовірність розвитку анемії, мегалобластичного стану або нейтропенії. Ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку системи крові при лікуванні Суметролімом^® збільшується у хворих на хронічний алкоголізм, у людей похилого віку, при сумісному лікуванні з фенітоїном, у людей, які погано харчуються, у пацієнтів з порушенням функції печінки і/або нирок, у пацієнтів, яким проводять діаліз, а також при гемолізі.

- Симптоми ниркової недостатності: сульфаметоксазол є компонентом, що спричиняє нефротоксичний ефект Суметроліму^®, який може стати вираженим у пацієнтів з порушенням функції нирок. Це може призвести до збільшення концентрації карбаміду і/або креатиніну і може викликати інтерстиціальний нефрит. Для запобігання утворенню кристалів рекомендується вживати достатню кількість рідини.

- Метаболічні зміни: у людей похилого віку і при застосуванні високих доз Суметроліму може розвиватись гіперкаліємія та гіпернатріємія.

- Інші симптоми: може виникати біль у суглобах та/або м’язах.

У хворих на СНІД, які застосовують Суметролім^® у високій дозі, можуть з’являтись нейтропенія, висипи, збільшуватись рівень креатиніну та ферментів печінки у сироватці крові.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до триметоприму і/або сульфаметоксазолу (включаючи сульфаніламідні похідні, протидіабетичні засоби типу сульфонілсечовини, а також тіазидні діуретики) та інших компонентів препарату;

- вагітність і годування груддю;

- гострий гепатит, порушення функції печінки, порфірія;

- захворювання крові, порушення гемопоезу, анемія, викликана дефіцитом фолієвої кислоти, дефіцит глюкози-6-фосфатдегідрогенази;

- ниркова недостатність, яка характеризується кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв (за винятком випадків проведення гемодіалізу);

- недоношені діти до 1 року, а також доношені діти до 6 тижнів життя.

Лікування цим препаратом дітей до 3 місяців можна проводити лише після ретельного зважування користі та ризику для дитини.

Передозування. Симптоми: нудота, блювання, порушення зору, сплутаність свідомості, підвищення температури, петехії, пурпура, жовтяниця, анорексія, коліки, пригнічення функції кісткового мозку. Зміни з боку системи кровотворення здебільшого виникають пізніше. Може з’являтись гематурія, виділення із сечею кристалів та анурія.

Лікування: лікування симптоматичне. Рекомендується промивання шлунка. У виведенні сульфаметоксазолу може допомогти алкалізація сечі, але при цьому зменшується виділення триметоприму. Гемодіаліз дозволяє лише частково вивести з організму обидва компонента Суметроліму^®, а перитонеальний діаліз взагалі не впливає на виділення препарату. Реакції підвищеної чутливості можна усунути за допомогою стероїдних препаратів.

Особливості застосування. Не рекомендується застосовувати препарат при тонзилітах, фарингітах, які викликані бета-гемолітичними стрептококами.

Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендується застосовувати знижені дози. Тому у таких пацієнтів бажано визначати концентрацію препарату у плазмі крові.

При тривалому лікуванні Суметролімом^® рекомендується визначати формулу крові, кількість тромбоцитів, проводити аналізи для оцінки функції нирок і печінки.

Пацієнтів слід попередити про необхідність вживання великої кількості рідини протягом усього періоду лікування.

Якщо під час лікування Суметролімом^® у пацієнта з’явилася сильна або стійка діарея, необхідно розглянути можливість появи псевдомембранозного коліту. У такому разі лікування препаратом слід припинити і застосувати перорально метронідозол. Якщо це не допоможе, то можна призначити ванкоміцин.

Суметролім^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хронічним алкоголізмом, імунодепресивним станом, а також пацієнтам, яким проводять гемодіаліз. У таких пацієнтів існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів з боку системи крові.

Побічні реакції розвиваються частіше у людей похилого віку, хворих на СНІД, пацієнтів з іншими хронічними захворюваннями (наприклад, печінкова або ниркова недостатність).

Обидва активні компоненти Суметроліму^® виділяються з грудним молоком. Незважаючи на те, що такі кількості речовин у грудному молоці не становлять особливого ризику для дитини, рекомендується на час лікування припинити годування груддю. У разі інфікування патогенним агентом, резистентним до інших антибіотиків та чутливим до сульфаніламідів, дитину на час лікування матері Суметролімом^® і додатково ще на 3 дні необхідно перевести на штучне годування.

Під час лікування Суметролімом^® слід уникати прямого УФ-опромінення.

Якщо під час лікування розвиваються побічні ефекти з боку нервової системи слід уникати керування автотранспортом та роботи з точними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно уникати застосування Суметроліму^® з такими препаратами:

- варфарин і кумаринові антикоагулянти (посилення їх дії);

- пероральні протидіабетични засоби (посилення їх дії спрямовано на зниження рівня глюкози у крові;

- циклоспорин (зниження ефективності циклоспорину за рахунок посилення його метаболічного розпаду). Наприклад, при застосуванннні пацієнтам, яким проводять трансплантацію органів). Проте сульфаніламіди не посилюють гепатотоксичний та/або нефротоксичний ефект циклоспорину.

Суметролім^® рекомендується застосовувати з обережністю одночасно з такими препаратами:

- ацетазоламід (може зменшуватись ефект Суметроліму^®);

- амантадин (зменшується тубулярна секреція як амантадину, так і триметоприму);

- азатіоприн (збільшується ризик нефротоксичності);

- дапсон (може збільшуватись на 40 % концентрація обох препаратів у плазмі крові);

- дигоксин (Суметролім^® зменшує тубулярну секрецію цього препарату, що може призводити до збільшення концентрації дигоксину в плазмі крові, особливо у людей похилого віку);

- ганцикловір (збільшується токсичність обох препаратів);

- метенамін (збільшується ризик ниркової екскреції кристалів);

- метформін (Суметролім^® зменшує тубулярну секрецію цього препарату, що підвищує ризик появи лактацидозу);

- метотрексат (сульфаніламіди конкурентно гальмують зв’язування метотрексату з білками плазми, що призводить до збільшення концентрації цього препарату в плазмі крові, яка досягає токсичного рівня);

- нестероїдні протизапальні препарати, наприклад, індометацин, фенілбутазон, саліцилати і напроксен (внаслідок зменшення зв’язування з білками плазми концентрація сульфаніламіду може досягти токсичного рівня);

- естрогени (зниження ефективності естрогену зумовлюється знищенням нормальної кишкової мікрофлори, важливої для всмоктування естрогенів);

- паральдегід (може зменшуватись ефект Суметроліму^®);

- фенітоїн (відбувається збільшення періоду напіввиведення і зниження метаболічного розпаду фенітоїну у печінці, що може призвести до фенітоїнової інтоксикації);

- примідон (змінюються результати аналізу крові),

- прокаїнамід (збільшується рівень прокаїнаміду в плазмі крові);

- піриметамін (збільшується ризик розвитку мегалобластичної анемії);

- сульфінпіразон (посилюється дія Суметроліму^®);

- тіазидні діуретики (у пацієнтів похилого віку може розвинутись тромбоцитопенічна пурпура).

За необхідності проведення місцевої анестезії пацієнтам, яким проводиться лікування Суметролімом^®, можна застосовувати лідокаїн. В інших місцевих анестетиках (наприклад, бензокаїн, прокаїн, тетракаїн) при метаболічному розпаді утворюється парааміноєва кислота у високій концентрації. Це призводить до зниження дії Суметроліму^®.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 5 ^оС до 15 ^оС в місцях, захищених від дії світла та недоступних для дітей. Термін придатності - 3 роки.