Генотропин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: соматропін;

основні фізико-хімічні властивості: білий стерильний порошок у передній камері та прозорий розчин у задній камері;

склад: 1 картридж містить 16 МО (5,3 мг) соматропіну;

допоміжні речовини: гліцин, манітол, натрію дигідрофосфат, натрію фосфат, м-крезол, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Аналог соматотропного гормону гіпофіза.

Фармакологічні властивості. Генотропін містить соматропін, людський гормон росту, синтезований за допомогою технології рекомбінантних ДНК. Соматотропін – потужний метаболічний гормон, що впливає на обмін ліпідів, вуглеводів та протеінів. У дітей із недостатністю ендогенного гормону росту соматотропін прискорює лінійний ріст скелета. Як у дорослих, так і у дітей, соматотропін підтримує нормальну структуру тіла, стимулює ріст м’язів і сприяє метаболізму жиру. Особливо чутливою до соматотропіну є вісцеральна жирова тканина. Крім стимуляції ліполізу, соматотропін зменшує надходження тригліцеридів у жирові депо. Соматотропін підвищує сироваткову концентрацію інсуліноподібного ростового фактору ІРФ – І та ІРФ – зв’язуючого білку ІРФЗБ – 3.

Крім вищезазначених властивостей були показані наступні ефекти соматотропіну:

Обмін ліпідів

Соматотропін стимулює ЛПНЩ рецептори печінки та впливає на профіль ліпідів та ліпопротеідів у сироватці крові. В цілому, призначення соматотропіну пацієнтам із дефіцитом гормону росту призводить до зниження сироваткової концентрації ЛПНЩ та аполіпопротеіну В. Також може спостерігатись зниження рівня загального холестерину.

Обмін вуглеводів

Соматотропін збільшує рівень інсуліну, однак рівень глюкози натощак звичайно не змінюється. У дітей з гіпопітуітаризмом може спостерігатись гіпоглікемія натще. Соматотропін купірує цей стан.

Водно-сольовий обмін

Недостатність гормону росту асоціюється із зниженням об’єму плазми та тканинної рідини. Обидва ці показники швидко зростають після лікування соматотропіном. Соматотропін сприяє затримці натрію, калію та фосфору.

Кістковий метаболізм

Соматотропін стимулює кістковий метаболізм. У хворих із дефіцитом гормону росту та остеопорозом тривале лікування соматотропіном призводить до відновлення мінерального складу та щільності кісток.

Фізична працездатність

Лікування соматотропіном підвищує силу м’язів та фізичну витривалість. Соматотропін також збільшує серцевий викид, хоча механізм цього ефекту ще не з’ясовано. Певну роль у цьому може відігравати зменшення периферичного судинного опору.

Психічний статус

У хворих із дефіцитом гормону росту можуть також страждати і розумові здібності та психологічний статус. Соматотропін підвищує життєвий тонус, покращує пам’ять та впливає на баланс нейромедіаторів у головному мозку.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Як у здорових осіб так і у пацієнтів із недостатністю гормону росту всмоктується приблизно 80 % Генотропіну, що введений підшкірно. Після підшкірного введення препарату у дозі 0,1 МО/кг максимальна концентрація та час її досягнення складають 13 – 35 нг/мл та 3 – 6 годин відповідно.

Виведення

Середній час напіввиведення після внутрішньовенної ін’єкції Генотропіну у хворих із недостатністю гормону росту становить приблизно 0,4 години. Однак при підшкірному введенні препарату час напіввиведення досягає 2 – 3 годин. Така різниця вірогідно пов’язана із більш повільним всмоктуванням при підшкірній ін’єкції.

Субпопуляції

Абсолютна біодоступність Генотропіну при підшкірному введенні є однаковою в осіб чоловічої та жіночої статі.

Показання для застосування.

Діти

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту.

Порушення росту при синдромі Шерешевського-Тернера.

Порушення росту у пубертатному періоді при хронічній нирковій недостатності.

Дорослі

Генотропін показаний як замісна терапія у дорослих із вираженим дефіцитом гормону росту, що підтверджений двома різними тестами.

При виявленні у дитячому віці дефіцит гормону росту має бути заново підтверджений перед початком замісної терапії Генотропіном.

При виявленні у дорослому віці як наслідок гіпоталамо-гіпофізарної недостатності дефіцит гормону росту може бути сукупний із дефіцитом ще якого-небудь гормону (крім пролактину). Адекватна замісна терапія з цього приводу має бути призначена до початку терапії Генотропіном.

Спосіб застосування та дози. Доза підбирається індивідуально залежно від маси та площі поверхні тіла.

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту у дітей

Звичайно рекомендується доза 0,07 – 0,10 МО/кг (0,025 – 0,035 мг/кг) в день або 2,1 – 3,0 МО/м² (0,7 – 1,0 мг/ м²) в день. Є повідомлення також про застосування вищих доз.

Порушення росту при синдромі Шерешевського-Тернера

Рекомендована доза складає 4,3 МО/м² (0,14 МО/ м²) в день (приблизно 0,14 МО/кг (0,045 – 0,050 мг/кг). Недостатньої швидкості росту може вимагати призначення вищої дози. Через 6 місяців лікування хворий може потребувати корекція дози.

Порушення росту при хронічній нирковій недостатності

Рекомендована доза – 4,3 МО/ м² (1,4 мг/ м²) в день (приблизно 0,14 МО/кг (0,045 – 0,050 мг/кг) в день). Недостатньої швидкості росту може вимагати призначення вищої дози. Через 6 місяців лікування хворий може потребувати корекція дози.

Дорослі із дефіцитом гормону росту

Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Рекомедовано починати з дози 0,018 МО/кг (0,006мг/кг) в день, поступово підвищуючи дозу максимум до 0,035 Мо/кг (0,012 мг/кг) в день. При підборі дози слід брати до уваги клінічний ефект, небажані реакції та результати визначення рівня ІФР-І в сироватці крові. Пацієнтам похилого віку звичайно потрібні менші дози.

Введення препарату

Генотропін 16 МО слід вводити підшкірно за допомогою ін’єктора Генотропін Пен 16. Після того, як картридж вставлено в ін’єктор, розведення препарату відбувається автоматично. При розведенні препарату розчин не можна струшувати.

Щоб запобігти ліпоатрофії слід міняти місця введення препарату.

Побічна дія. Для пациєнтів із недостатністю гормону росту характерний дефіцит позаклітинної рідини. Після початку лікування Генотропіном цей дефіцит швидко відновлюється. У дорослих пацієнтів характерні побічні ефекти, що обумовлені затримкою рідини, а саме периферичні набряки, пастозність нижніх кінцівок, артралгії, міалгії та парестезії (> 1/100 та < 1/10). Ці явища звичайно слабо чи помірно виражені, проявляються протягом перших місяців лікування та мимовільно або після зменшення дози препарату. Частота цих побічних ефектів залежить від дози Генотропіну, віку пацієнтів та, можливо, обернено пропорційна віку, в якому виникла недостатність гормону росту. У дітей дані побічні ефекти зустрічаються рідко (=> 1/1000 та < 1/100).

У дітей можуть спостерігатись транзиторні реакції шкіри у місці ін’єкції (=> 1/100 та < 1/10).

Зрідка розвивається доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (=> 1/10000 та < 1/1000).

У деяких хворих, що лікувались Генотропіном, спостерігалось утворення антитіл до нього. Іх зв’язуюча активність була низькою та загалом не була клінічно значущою.

Були виявлені випадки зниження рівню кортизолу у сироватці, що можливо пов’язано із дією соматотропіну на транспортні білки. Зміни рівня вільного кортизолу у сироватці не спостерігалось. Клінічна значущість цього явища обмежена.

Поодиноким побічним ефектом є міозит, що може бути викликаний дією консерванту m-крезолу, що входить до складу Генотропіну. У разі міалгії чи підвищенної болісності у місці ін’єкції слід припускати виникнення міозиту. У разі його підтвердження слід використовувати форму Генотропіну, що не містить m-крезолу.

Дуже рідко зустрічаються випадки (< 1/10000) лейкемії у дітей із дефіцитом гормону росту, що лікувались соматотропіном, однак частота виникнення лейкемії не відрізняється від такої у дітей без дефіциту гормону росту.

Протипоказання. Генотропін не слід призначати при наявності ознак пухлинного росту. Протипухлинна терапія має бути завершена до початку лікування Генотропіном.

Генотропін не призначається як стимулятор росту дітям із закритими зонами росту епіфізів трубчастих кісток.

Лікування Генотропіном протипоказано пацієнтам, що перебувають у критичному стані, який гостро розвинувся як наслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, множинної травми та гострої дихальної недостатності.

Передозування. Передозування та інтоксикація не описані. Гостре передозування може призвести до гіпогликемії з подальшим розвитком гіперглікемії. Довготривале передозування може призвести до симптомів, що відповідають відомим ефектам надмірного росту людини.

Особливості застосування. До початку терапії Генотропіном необхідно ретельно верифікувати недостатність гормону росту.

Соматотропін може викликати резистентність до інсуліну, у зв’язку з чим пацієнти мають бути обстежені щодо зниження толерантності до глюкози. У хворих на цукровий діабет може виникнути необхідність у корекції дози цукрознижуючих препаратів.

У наслідок лікування Генотропіном активізується переход гормону Т₄ у Т₃, що призводить до зниження сироваткової концентрації Т₄ та до підвищення Т₃. Звичайно рівень цих гормонів у периферичній крові лишається в нормі. Однак даний ефект соматотропіну може викликати маніфестацію гіпотиреозу у пацієнтів з прихованою субклінічною формою центрального гіпотиреозу. Навпаки, у пацієнтів, що отримують тироксин як замісну терапію, може розвинутись помірний гіпертиреоз. У зв’язку із цим рекомендовано провести дослідження функції щитовидної залози після початку лікування соматотропіном та після зміни його дози.

При вторинному дефіциті гормону росту викликаному лікуванням злоякісних новоутворень, слід звертати увагу на симптоми рецидиву пухлини.

У хворих з ендокринними розладам, в тому числі із дефіцитом гормону росту, можуть часто відзначатись вивихи голівки стегна. Діти, що отримують гормон росту, у яких відзначається кульгавість, мають бути ретельно обстежені.

У разі тяжкого та частого головного болю, порушень зору, нудоти/блювання, рекомендованно обстеження очного дна на предмет виялення набряку диску зорового нерву. У разі підтвердження набряку диску зорового нерва слід припускати наявність доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. При необхідності терапію гормоном росту слід припинити. При відновленні терапії необхідний ретельний контроль цього стану.

Досвід застосування Генотропіну в осіб старших за 60 років обмежений.

Лікування Генотропіном призначають лише тим хворим на хронічну ниркову недостатність, у яких функція нирок знижена більше як на 50 %. Для підтвердження порушень росту цей показник має бути контрольований протягом року. Під час лікування соматотропіном слід продовжувати консервативне лікування ниркової недостатності. Лікування має бути припинено при трансплантації нирки.

Ефективність Генотропіну при лікуванні пацієнтів, що знаходяться у критичному стані, який гостро розвинувся як наслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, множинної травми та гострої дихальної недостатності, була вивчена у двох плацебо-контрольованих дослідженнях з участю 522 пацієнтів. Смертність серед пацієнтів, що отримували 16 або 24 МО (5,3 або 8 мг) Генотропіну в день, була вищою, ніж у групі плацебо: 41,9 % у порівнянні із 19,3 %. На підставі цієї інформації, таким пацієнтам не слід призначати Генотропін.

Вагітність і лактація

Клінічний досвід застосування препарату в період вагітності обмежений. Дослідження на тваринах не виявили негативного впливу на плід, що, однак, не означає, що аналогічні результати будуть отримані при застосуванні соматотропіну у людини. У зв’язку з цим, при вагітності слід ретельно зважити необхідність призначення препарату та можливий, пов’язаний з цим ризик.

Достовірні відомості щодо можливості екскреції пептидних гормонів із грудним молоком відсутні, однак, у будь-якому разі всмоктування інтактного білка у кишково-шлунковому тракті дитини є малоімовірним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Генотропін може підвищувати кліренс сполук, що метаболізуються цитохромом Р4503А4 (статеві гормони, кортикостероіди, протисудомні засоби, циклоспорин). Клінічна значущість цього ефекту не вивчена.

Умови та термін зберігання. Зберігати у холодному темному місці при температурі 2 - 8°С. Перед розведенням препарат може зберігатися при кімнатній температурі (не вище 25°С). Розведений розчин може зберігатися у холодильнику (2 - 8°С) протягом 3 тижнів. Не можна допускати заморожування розчину.

Термін придатності вказаний на упаковці.