Риспен^® 1, 2, 3, 4 инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: risperidon; 3-[2-[4-(6-флуоро-1,2-бенісоксазол-3-іл) піперидино]етил]-6,7,8,9-тетрагідро-2-метил-4H-піридо[1,2-A]піримідин-4-он;

основні фізико-хімічні властивості: Риспен 1: білі таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою з одного боку;

Риспен 2: світло-оранжеві двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;

Риспен 3: світло-жовті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;

Риспен 4: світло-зелені двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить рисперидону 1, 2, 3 або 4 мг;

допоміжні речовини: Риспен 1: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний переджелатинізований, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6 000, титану діоксид;

Риспен 2: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний переджелатинізований, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6 000, титану діоксид, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий;

Риспен 3: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний переджелатинізований, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6 000, титану діоксид, заліза оксид жовтий;

Риспен 4: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний переджелатинізований, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6 000, титану діоксид, барвник змішаний зелений Е 104/132.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05AX08.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рисперидон є селективним моноамінергічним антагоністом з помітною спорідненістю до 5HT₂-серотонінергічного і D₂-допамінергічного рецептора. Відомо також, що рисперидон зв’язується з a₁-адренергічними рецепторами, а також з меншою спорідненістю з H₁-гістамінними та a₂-адренергічними рецепторами. Рисперидон не проявляє будь-якої спорідненості з холінергічними рецепторами. Хоча рисперидон є дуже сильним D₂ антагоністом, що пояснює його терапевтичну дію на позитивні прояви шизофренії, він порівняно з будь-якими традиційними нейролептичними засобами спричиняє нижчий рівень пригніченості психомоторної діяльності і не так часто стимулює каталепсію. Збалансований центральний серотоніно- і допамінозалежний антагонізм цього препарату відомий як такий, що знижує рівень чутливості до небажаної екстрапірамідної симптоматики і одночасно посилює терапевтичну дію на будь-які негативні і емоційні симптоми шизофренії.

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні рисперидон повністю засвоюється, досягаючи пікових плазмових рівнів упродовж 1-2 годин. Оскільки прийом їжі не впливає на засвоєння, Риспен можна приймати незважаючи на режим харчування.

Рисперидон метаболізується P-450 IID6 цитохромом в 9-гідрокси-рисперидон, який має подібну фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон є ефективною антипсихотичною фракцією. Подальший матаболічний шлях рисперидону складається з N-деалькілірування. При пероральному застосуванні психотичними пацієнтами рисперидон виводиться з організму упродовж свого напівперіоду, тобто приблизно за три години. Напівперіод виведення з організму 9-гідрокси-рисперидону і активної антипсихотичної фракції, як відомо, становить 24 години.

Стійкий стан рисперидону спостерігається у більшості пацієнтів вже через один день після початку прийому препарату. Стійкий стан 9-гідрокси-рисперидону досягається головним чином через 4-5 днів після початку прийому препарату. В межах терапевтичних доз рівні рисперидону в плазмі безпосередньо пов’язані з самими дозами.

Рисперидон швидко розповсюджується в організмі. Об’єм його розповсюдження становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв’язується з альбуміном і кислотним a₁-глюкопротеїном. Фракція рисперидону, яка пов’язана з протеїном плазми, становить 88% і, відповідно, 77% для 9-гідрокси-рисперидону.

Через один тиждень після закінчення прийому 70% дози виводиться з організму разом з сечею, і 14% – разом з калом. Як відомо, у сечі рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон становлять 35-45% дози, що застосовувалася, а решта є неактивними продуктами обміну речовин. Дослідження одноразового застосування рисперидону вказують на вищі плазмові рівні і повільніше виведення з організму у людей похилого віку і пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю виявилися нормальні рівні рисперидону у плазмі крові.

Фармакокінетика рисперидону і 9-гідрокси-рисперидону, а також активна доля препарату у дітей такі ж самі, як і у дорослих.

Показання для застосування. Лікування різних видів шизофренії, включаючи перші напади психозу, різкі загострення шизофренії, хронічну шизофренію та інші психотичні стани з яскравими позитивними симптомами (наприклад, галюцинаціями, мареннями, розумовими розладами, ворожістю, підозрілістю) та/чи негативними симптомами (наприклад, збудливістю, пов’язаною з розумовою відсталістю, емоційною і соціальною недостатністю та порушеннями мови). Риспен полегшує симптоми, пов’язані із сильним збудженням (наприклад, депресії, почуття провини, страху і тривоги), які притаманні шизофренії.

Довготривала терапія пацієнтів з початковою реакцією на лікування.

Розлади поведінки у пацієнтів із слабоумством, у яких превалюють такі симптоми як агресивність (словесна лайка, фізичне насильство), порушення діяльності (ажитація, блукання) чи психотичні симптоми, якщо вони призводять до депривації пацієнта, інвалідності, створення потенційної загрози для оточуючих та самокалічення і водночас не піддаються лікуванню нефармакологічними засобами.

Як допоміжний терапевтичний засіб при застосуванні тимостабілізаторів при лікуванні маніакальних нападів, що супроводжуються біполярними психозами.

Лікування розладів поведінки та інших деструктивних проявів у поведінці дітей, підлітків та дорослих, рівень інтелекту яких нижче середнього, або у осіб із затримкою психічного розвитку з яскраво вираженою деструктивною поведінкою (наприклад, агресивністю, імпульсивністю та схильністю до самокалічення).

Спосіб застосування та дози. Риспен можна застосувати незалежно від прийому їжі. Якщо необхідна разова доза, нижча або інша ніж 0,5 мг рисперидону, то рекомендується застосовувати іншу форму дозування.

Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи достатньою кількістю нейтральної рідини.

Шизофренія

Перехід від лікування іншими антипсихотичними засобами.

У цьому випадку рекомендується поступово скоротити прийом попереднього препарату, і одночасно розпочати лікувальний курс Риспеном. Пацієнти, які до цього часу приймали нейролептичні засоби пролонгованої дії, можуть перейти на Риспен замість запланованих ін’єкцій, якщо на це є медично обгрунтовані причини. Необхідність у продовженні прийому препарату разом з антипаркінсонічними засобами повинна постійно контролюватися.

Дорослі

Риспен вживають раз чи двічі на день. Курс лікування починають з 2 мг на день. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Цю дозу можна залишити незмінною або в разі необхідності пристосувати її відповідно до індивідуальних потреб хворого. Для більшості пацієнтів оптимальною щоденною дозою є 4-6 мг. А для деяких пацієнтів нормою є повільніша фаза титрування, нижча початкова доза і відповідна основна доза. Дози, що перевищують 10 мг на день, не сприяють підвищенню ефективності, а навпаки – можуть спричинити появу екстрапірамідних симптомів. Безпечність доз, які перевищують 16 мг на день, не підтверджена, а тому не слід перевищувати цей рівень.

Для досягнення додаткового седативного ефекту лікування можна доповнити бензодіазепінами.

Пацієнти похилого віку

Курс лікування слід починати з рекомендованої дози 0,5 мг двічі на день. Цю дозу можна індивідуалізувати, збільшуючи її на 0,5 мг двічі на день і доводячи до 1-2 мг два рази на день. Риспен добре переноситься пацієнтами похилого віку.

Діти

Достатнього досвіду щодо лікування шизофренії у дітей віком до 15 років немає.

Пацієнти з нирковими і печінковими ураженнями

Курс лікування слід починати з рекомендованої дози 0,5 мг двічі на день. Цю дозу можна індивідуалізувати, збільшуючи її на 0,5 мг двічі на день і доводячи до 1-2 мг два рази на день. При застосуванні Риспену цією категорією пацієнтів необхідно проявляти обережність, поки не буде досягнуто більшого досвіду у лікуванні цих хворих.

Розлади поведінки у пацієнтів із слабоумством

Риспен розроблений не для початкової терапії. Курс лікування слід починати з рекомендованої дози 0,25 мг двічі на день. Цю дозу можна індивідуалізувати, збільшуючи її на 0,25 мг двічі на день, але не частіше як через день. Оптимальна доза 0,5 двічі на день цілком сприятлива для більшості пацієнтів. Для деяких хворих достатньою дозою є 1 мг двічі на день. Після досягнення бажаної дози можна зупинитися на режимі прийому одноразової щоденної дози. Як і при будь-якому іншому симптоматичному лікуванні, курс терапії Риспеном повинен проходити під постійним наглядом лікаря, який визначає необхідність застосування інших лікарських засобів.

Біполярна манія – допоміжна терапія

Рекомендована початкова доза становить 2 мг один раз на день. Цю дозу можна індивідуалізувати, поступово збільшуючи її до 2 мг на день, однак не частіше як через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів становить від 2 до 6 мг на день. Як і при будь-якому іншому симптоматичному лікуванні курс терапії Риспеном повинен проходити під постійним наглядом лікаря, який визначає необхідність застосування інших лікарських засобів.

Розлади поведінки та інші розлади руйнівного характеру у поведінці

Пацієнти з масою тіла >= 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг один раз на день. В разі необхідності цю дозу можна індивідуалізувати, збільшуючи її на 0,5 мг один раз на день, однак не частіше як через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів становить 1 мг раз на день. Проте для деяких хворих достатньою дозою є 0,5 мг раз на день, для інших – 1,5 мг раз на день.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг один раз на день. В разі необхідності цю дозу можна індивідуалізувати, збільшуючи її на 0,25 мг раз на день, але не частіше як через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів становить 0,5 мг раз на день. Якщо необхідна одноразова доза, нижча або інша ніж 0,5 мг рисперидону, то застосовується інша форма дозування. Проте для деяких хворих достатньою дозою є 0,25 мг один раз на день, а для інших ефективною може бути 0,75 мг раз на день. Як і при будь-якому іншому симптоматичному лікуванні курс терапії Риспеном повинен проходити під постійним і регулярним наглядом лікаря, який визначає необхідність застосування інших лікарських засобів. Великого досвіду щодо лікування дітей віком до 5 років немає.

Побічна дія. Препарат здебільшого переноситься добре. Це було доведено результатами всебічних клінічних досліджень і досвідом, включаючи довготривале застосування препарату. У багатьох випадках небажані реакції на дію препарату досить складні для того, щоб відрізнити їх від будь-яких інших проявів, пов’язаних із самою хворобою.

Під час лікування рисперидоном були зафіксовані такі небажані реакції на дію препарату:

безсоння, ажитація, збудженість, головний біль.

Седативні прояви частіше виникали у дітей і підлітків, ніж у дорослих. В основному ці прояви мали помірний і короткостроковий характер;

менш поширені небажані реакції на дію препарату:

сонливість, втома, запаморочення, проблеми з концентрацією уваги, запор, диспепсія, нудота, блювання, болі в ділянці живота, зорова розпливчастість предметів, болюча ерекція статевого члена, проблеми з ерекцією, проблеми з єякуляцією і оргазмом, мимовільне сечовипускання, риніт, екзантема та інші алергічні реакції.

Якщо порівняти з традиційними нейролептичними засобами, рисперидон виявляє повільнішу тенденцію до спричинення екстрапірамідних проявів. Проте у деяких випадках потенційними екстрапірамідними проявами можуть бути: тремтіння, задубіння, надмірна слинотеча, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія. Однак вищезазначені прояви мають не яскраво виражений характер і зникають при зменшенні дози та/чи при потенційному застосуванні антипаркінсонічних лікарських засобів.

Інколи спостерігалися такі реакції: (ортостатична) гіпотензія, (рефлексивна) тахікардія чи підвищений кров’яний тиск. Було також зафіксоване незначне зниження кількості нейрофілів та/чи тромбоцитів. Залежно від дози Риспен може підвищувати концентрацію пролактину разом з можливими проявами галактореї, гінекомастії, розладів менструального циклу і аменореї. Під час лікування рисперидоном спостерігалося також підвищення температури тіла, набряки та підвищення рівнів печінкових ферментів. Були зафіксовані і випадки небажаних церебрально-васкулярних реакцій на дію препарату, включаючи церебрально-васкулярні напади і скороминущі напади ішемії. В поодиноких випадках при лікуванні рисперидоном спостерігалась гіперглікемія та загострення раніше існуючого цукрового діабету.

Інколи небажані реакції на дію препарату, типові для традиційних нейролептичних засобів, спостерігались у психотичних пацієнтів, а саме: водна інтоксикація як наслідок підвищеної спраги чи синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону, пізня дистонія, нейролептичний злоякісний синдром, порушення температурного режиму тіла та спастичні напади.

Протипоказання. Відомі прояви підвищеної чутливості до будь-яких складників препарату.

Під час вагітності Риспен можна застосовувати лише у випадку, коли очікувана його терапевтична користь переважає будь-який негативний вплив на плід. При застосуванні Риспену жінки не повинні годувати немовлят груддю.

Передозування. Симптоми: в основному це прояви, які є наслідком з відомих фармакологічних ефектів, описаних вище. Це сонливість і седативні прояви, тахікардія і гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. Випадки передозування були зафіксовані на рівні 360 мг, що свідчить про широкий рівень безпеки препарату.

При передозуванні були також зафіксовані поодинокі випадки продовження QT-інтервалу. У випадку будь-якого значного передозування, необхідно впевнитися, чи таке передозування спричинене одним чи декількома препаратами.

Лікування: необхідно забезпечити вільне проходження повітря респіраторними шляхами з тим, щоб підтримати адекватну оксигенацію і вентиляцію організму, вирішити питання про доцільність промивання шлунка (після зондування, якщо пацієнт залишається в непритомному стані чи комі), а також прийняти активоване вугілля разом з проносним засобом. Спостереження за станом серцево-судинної функції необхідно розпочати якомога швидше з тим, щоб вчасно продіагностувати будь-яку можливу аритмію. Оскільки ще не відомий ніякий специфічний антитоксин, то необхідність у забезпеченні підтримуючої терапії є дуже важливою. Гіпотонія і колапс кровообігу повинні лікуватися відповідним чином із застосуванням внутрішньовенних ін’єкцій рідини чи симпатоміметичних речовин.

Антихолінергічні засоби слід застосовувати у випадку сильних екстрапірамідних проявів. Пацієнт повинен пройти суворе медичне обстеження і бути під наглядом доки його стан не нормалізується.

Особливості застосування. Через блок a-активних речовин, які стимулюються рисперидоном, можуть спостерігатися явища (ортостатичної) гіпотензії, особливо на початку титрувальної фази лікування. Особам, які страждають на серцево-судинні захворювання (наприклад, серцеву недостатність, інфаркт міокарда, розлади прохідності, знезводнення, гіповолемію чи церебрально-васкулярні захворювання), необхідно проявляти обережність при застосовуванні Риспену. Це ті випадки, коли дозування підлягає поступовому титруванню, відповідно до рекомендацій. В разі гіпотензії дозу необхідно зменшити.

При застосуванні із препаратами, які мають допамінантагоністичну дію, відповідне лікування асоціюється із небезпечним розвитком пізньої дискінезії, яка, як відомо, характеризується ритмічними мимовільними рухами, особливо м’язами язика і обличчя. Є свідчення, що екстра-пірамідні ознаки як небезпечний фактор розвитку пізньої дискінезії також мали місце. Оскільки Риспен має нижчий потенціал для розвитку екстрапірамідних симптомів, ніж традиційні нейролептичні засоби, його застосування передбачає нижчий ризик виникнення пізньої дискінезії.

Однак при виникненні пізньої дискінезії застосування будь-яких антипсихотичних засобів необхідно припинити. При лікуванні традиційними нейролептичними препаратами спостерігалися поодинокі прояви нейролептичного злоякісного синдрому, який проявлявся у формі гіпертермії, м’язової ригідності, автономної нервової неврівноваженості, порушень свідомості та підвищених рівнів СРК. У випадку, якщо вищезазначені ознаки мають місце, застосування усіх нейролептиків, включаючи Риспен, необхідно припинити.

Коли пацієнтам, що страждають на слабоумство (хвороба дифузних тілець Леві) чи хворобу Паркінсона, показані антипсихотичні засоби, включаючи препарат Риспен, то необхідно ретельно зважити усі переваги і ризики при застосуванні цих ліків, оскільки існує велика небезпека виникнення нейролептичного злоякісного синдрому чи загострення паркінсонізму.

Терапевту необхідно зважити співвідношення користі і ризику від застосування препарату Риспен пацієнтами похилого віку, які страждають на слабоумство, і взяти до уваги фактори ризику щодо церебрально-васкулярних нападів у певних пацієнтів. Пацієнт та/чи особа, яка за ним доглядає повинні негайно повідомити про симптоми потенційного церебрально-васкулярного нападу, як то: раптову слабкість чи нечутливість щік, верхніх чи нижніх кінцівок, порушення мови чи зору. В таких випадках необхідно взяти до уваги усі терапевтичні можливості, включаючи припинення лікування препаратом Риспен. Крім цього, препарат Риспен повинен дуже обережно призначатися пацієнтам, які страждають на слабоумство і супутні судинні захворювання (як наприклад, гіпертензію чи серцево-судинну недостатність).

Риспен слід застосовувати пацієнтам із слабоумством, у котрих переважають такі симптоми як агресивність (словесна лайка, фізичне насильство), порушення діяльності (ажитація, блукання) чи психотичні симптоми, якщо вони призводять до депривації пацієнта, інвалідності, створення потенційної загрози для оточуючих, самопокалічення, і водночас не піддаються лікуванню нефармакологічними засобами.

Відомо, що традиційні нейролептичні засоби зменшують пароксизмальний поріг, а тому вимагають підвищеної обережності при лікуванні епілепсії.

Пацієнтам необхідно також дотримуватись принципів збалансованого харчування з тим, щоб не допустити набирання зайвої ваги.

У поодиноких випадках при лікуванні рисперидоном спостерігалися гіперглікемія чи загострення раніше існуючого цукрового діабету.

Застосування препарату може негативно впливати на активність, яка потребує високої швидкості психічних та фізичних реакцій (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Систематичні дослідження щодо виникнення ризику у зв’язку із застосуванням рисперидону у поєднанні з іншими медикаментами до цього часу ще не проводились. Необхідно проявляти певну обережність при застосуванні препарату у комбінації з іншими ліками, які впливають на центральну нервову систему. За таких обставин дія рисперидону на центральну нервову систему буде визначальною. Риспен може протидіяти впливу леводопи та будь-яким іншим допамінагоністам. Є повідомлення, що карбамазепін знижує рівень активної антипсихотичної фракції плазми рисперидону. Крім цього, інші агенти, що стимулюють діяльність ферментів печінки, мають таку ж саму дію. Наприкінці лікування карбамазепіном чи будь-якими іншими агентами, що стимулюють діяльність ферментів печінки, дозування Риспену необхідно переглянути і при потребі зменшити дозу.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти і окремі b-адреноблокатори можуть спричинити підвищення рівня рисперидону в плазмі крові, але не у фракції з антипсихотичною дією. Амітриптилін не впливає на фармакокінетичні властивості рисперидону чи на ефективну анти-психотичну фракцію. Циметидин і ранітидин підвищують біологічну ефективність рисперидону, проте їх вплив на ефективну антипсихотичну фракцію незначний.

Флуоксетин і пароксетин, а також інгібітори CYP 2D6 підвищують рівень рисперидону в плазмі, хоча і без будь-якого істотного впливу на антипсихотичну фракцію. На початку чи наприкінці супутнього лікування флуоксетином чи пароксетином терапевт повинен переглянути дозування Риспену. Еритроміцин, інгібітор CYP 3D4 не впливають на фармакокінетичні властивості рисперидону чи на ефективну антипсихотичну фракцію. Інгібітори холінестеразного галантаміну і донезепілу не проявляють відповідного клінічного впливу на фармакокінетичні властивості рисперидону чи на ефективну антипсихотичну фракцію. При призначенні рисперидону у поєднанні з будь-якими іншими високопротеїновими лікарськими препаратами, будь-яких відповідних клінічних заміщень обох медикаментів у результаті цього поєднання зафіксовано не було. Прийом їжі не впливає на засвоюваність рисперидону.

Умови та термін зберігання. Препарат необхідно зберігати в оригінальній внутрішній упаковці при температурі до 25 °С. Внутрішня упаковка повинна зберігатися в картонній коробці. Термін придатності – 2 роки.