Вальтровир инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: valaciclovir;

2-[(2-аміно-1,6-дигідро-6-оксо-9Н-пурин-9-іл) метокси]етил-L-валінат гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою лимонно-жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку таблетки та тисненням “КМП” з іншого боку. На поперечному зрізі помітне ядро білого кольору;

склад: 1 таблетка містить валацикловіру гідрохлориду у перерахунку на валацикловір 0,5 г;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрохмаль, полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12 600±2 700, кальцію стеарат, суміш для покриття “Opadry II Yellow”.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Код ATC J05A B11.

Фармакологічні властивості. Валацикловір – противірусний препарат. Є специфічним інгібітором ДНК-полімерази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів.

Фармакодинаміка. В організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється в ацикловір за допомогою ферменту валацикловіргідролази. Валацикловір in vitro активний відносно вірусів простого герпесу 1 та 2 типів, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барра та вірусу герпесу людини типу 6. Внаслідок фосфорилювання ацикловір перетворюється в активний трифосфат ацикловіру, який конкурентно інгібує синтез вірусної ДНК. На першій стадії фосфорилювання потрібна активність вірусспецифічного ферменту – вірусної тимідинкінази, яка є тільки у вірусінфікованих клітинах. При цитомегаловірусній інфекції фосфорилювання ацикловіру частково здійснюється специфічним ферментом – фосфотрансферазою UL 97, що великою мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання (перетворення монофосфату в трифосфат) повністю завершується клітинними ферментами. Трифосфат ацикловіру інгібує вірусну ДНК-полімеразу, і будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, до блокування реплікації вірусу.

Фармакокінетика. Валацикловір і ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Після прийому внутрішньо валацикловір добре всмоктується, швидко і майже цілком перетворюється в ацикловір і L-валін. Біодоступність ацикловіру при прийомі 1000 мг валацикловіру становить 54% і не знижується при одночасному прийомі їжі. Максимальна концентрація ацикловіру після одноразового прийому 250–1000 мг валацикловіру становить 10–25 мкмоль (2,2–5,7 мкг/мл) і настає через 1–1,5 години після прийому. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі настає в середньому через 30–60 хвилин після прийому і через 3 години валацикловір у плазмі крові не визначається.

Зв’язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке (15%). Період напіввиведення ацикловіру після разового і багаторазового введення валацикловіру в пацієнтів з нормальною функцією нирок становить приблизно 3 години. Валацикловір виводиться із сечею головним чином у вигляді ацикловіру (понад 80% дози) і його метаболіту 9-карбоксиме-токсиметилгуаніну, у незмінному вигляді виводиться менше 1% препарату.

У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності Т_½ ацикловіру становить приблизно

14 год.

Показання для застосування.

– Лікування захворювань шкіри і слизових оболонок, що викликані вірусом Herpes sіmplex типів 1 і 2, у т. ч. уперше виявленого і рецидивуючого генітального герпесу;

– профілактика рецидивів інфекцій шкіри і слизових оболонок, що викликані вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес;

– лікування оперізувального герпесу;

– профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається при трансплантації органів.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі. Для лікування інфекцій, що викликані вірусом простого герпесу, дорослим Вальтровір призначають по 500 мг 2 рази на добу. Лікування бажано починати в продромальному періоді або відразу ж після появи перших симптомів захворювання і воно повинно тривати 5 днів. При первинному епізоді, що може бути більш важким, лікування повинно бути продовжене до 10 днів.

Лікування оперізувального герпесу: 1000 мг Вальтровіру 3 рази на добу протягом 7 днів.

Лікування повинно розпочатися якомога раніше.

Для профілактики рецидивів інфекцій, що викликані вірусом простого герпесу: хворим з нормальним імунітетом призначається 500 мг 1 раз на добу. Деяким хворим з дуже частими загостреннями (наприклад, 10 і більше епізодів на рік) дозу 500 мг назначають у 2 прийоми (250 мг 2 рази на добу). Хворим з імунодефіцитом призначається доза 500 мг 2 рази на добу.

Для профілактики цитомегаловірусної інфекції дорослим і підліткам старше 12 років призначають у дозі 2 г 4 рази на добу як можна раніше після трансплантації. Тривалість застосування звичайно становить 90 днів, але може бути збільшена для пацієнтів з високим ступенем ризику.

Дозування при порушеній функції нирок. Дозування Вальтровіру повинно бути змінено відповідно зі ступенем порушення функції нирок, як зазначено нижче:

Для профілактики цитомегаловірусної інфекції рекомендують такі дози:

Пацієнтам, що перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати таке ж дозування Вальтровіру, як для пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв. Препарат приймають після процедури гемодіалізу.

Дозування при порушеній функції печінки. Змінювати дозу у хворих з легким або помірним ступенем цирозу немає необхідності (синтезуюча функція печінки збережена). Фармакокінетичні показники при запущених випадках цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки і наявністю ознак портального блоку ) свідчать про відсутність необхідності зміни дозування, однак клінічний досвід є обмеженим.

Побічна дія.

З боку системи травлення: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб.

З боку ЦНС: головний біль, стомленість; оборотні неврологічні порушення, такі як запаморочення, сплутаність свідомості; галюцинації; рідко – порушення свідомості.

Алергійні реакції: рідко – висип, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

Інші : рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фоточутливість.

Протипоказання.

Підвищена чутливість в анамнезі до валацикловіру, ацикловіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Передозування.

Симптоматика. У даний час дані про передозування Вальтровіру відсутні. Одноразовий прийом внутрішньо в дозі до 20 г не супроводжувався токсичною дією препарату. Прийом внутрішньо протягом декількох днів надто високих доз супроводжувався нудотою, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості. Внутрішньовенне введення в дуже високих дозах супроводжувалось підвищенням рівня сироваткового креатиніна і наступним розвитком ниркової недостатності, при цьому неврологічні ускладнення включали сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми і кому.

Лікування. Пацієнти повинні перебувати під спостереженням для виявлення ознак токсичної дії. Гемодіаліз значно прискорює елімінацію ацикловіру з крові.

Особливості застосування.

Вагітність. Досвіду застосування Вальтровіру для лікування вагітних немає. Вальтровір у вагітних повинний застосовуватися тільки тоді, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плоду.

Лактація. Дані про екскрецію валацикловіру з грудним молоком відсутні, тому варто виявляти обережність при призначенні Вальтровіру жінкам, що годують. Ацикловір виявляється в грудному молоці в концентраціях в інтервалі, що від 0,6 до 4,1 разів перевищують його рівні в плазмі. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока становить 2,8 год, що порівнянно з періодом напіввиведення з плазми крові. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні Вальтровіру в період лактації (грудного вигодовування).

Діти. Даних про застосування для лікування дітей немає.

Застосування літніми пацієнтами. При відсутності серйозних порушень функції нирок змінювати дозування не потрібно. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації.

В експериментальних дослідженнях валацикловір не виявляв тератогенного впливу на щурів і кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності в самців і самок щурів.

Вплив на здатність керування автомобілем та роботу з іншими механізмами. Ніяких спеціальних застережень немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Будь-яких клінічно значущих форм взаємодії виявлено не було. Циметидин і пробенецид збільшують площу під кривою концентрація/час ацикловіру шляхом зниження його ниркового кліренса; проте необхідність у зміні дози відсутня через широкий терапевтичний індекс ацикловіру. Інші ліки, що впливають на фізіологію нирок, можуть змінювати рівні ацикловіру в плазмі крові.

При одночасному прийомі ацикловіру і мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, який застосовується при трансплантації) спостерігалося підвищення в плазмі показника AUC (площа під фармакокінетичною кривою, яка описує залежність “концентрація/час”) для обох препаратів.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.