Тенорет инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розламу на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить атенололу 50 мг, хлорталідону 12,5 мг;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить атенололу 100 мг, хлорталідону 25 мг;

допоміжні речовини: крохмаль маїсовий, лактоза, натрію лаурилсульфат, тальк очищений, повідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, парафін світлий рідкий, поліетиленгліколь-400, віск бджолиний білий, віск карнауба.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Блокатори b-адренорецепторів у комбінації з діуретиками. Код АТС С07С В03.

Фармакотерапевтична група.

Фармакодинаміка. Комбінований антигіпертензивний препарат. Ефект зумовлено дією двох компонентів – селективного (атенолол) бета₁-адреноблокатора та діуретика (хлорталідон).

Атенолол: кардіоселективний бета₁-адреноблокатор, діє переважно на бета₁-адренорецептори серця. Селективність знижується з підвищенням дози. Атенололу непритаманні внутрішні симпатоміметичний та мембраностабілізуючий ефекти. Як і інші бета-адреноблокатори, має негативну інотропну дію, зменшує частоту серцевих скорочень.

Хлорталідон: сульфаніламідний діуретик подібний за механізмом дії до тіазидних діуретиків, підсилює виділення натрію та хлору. Підвищує виведення калію, магнію та бікарбонату. Комбінація атенололу з діуретиками виявляє ефективнішу гіпотензивну дію, ніж використання кожного з компонентів.

Фармакокінетика. Після вживання внутрішньо атенолол всмоктується з шлунково-кишкового тракту на 50%. Максимальна концентрація в плазмі крові відбувається через 2 - 4 год після прийому. Атенолол або зовсім, або майже зовсім не метаболізується печінкою. Понад 90% абсорбованого препарату виводяться у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 6 - 9 год, але може зростати у випадках вираженої ниркової недостатності, оскільки виведення даного лікарського засобу відбувається, головним чином, через нирки. Зв’язування з білками плазми приблизно 6 - 16%. Видаляється при гемодіалізі.

Після прийому внутрішньо хлорталідон всмоктується з шлунково-кишкового тракту на 60%, максимальну концентрацію у плазмі крові відзначено приблизно через 12 год після прийому препарату. Період напіввиведення становить приблизно 50 год, і виведення відбувається, головним чином, через нирки. Хлорталідон зв’язується з білками плазми крові приблизно на 75%.

Комбінація хлорталідону та атенололу не впливає суттєво на фармакокінетику кожного з них.

Тенорет діє меншою мірою протягом 24 год після разового внутрішнього застосування однієї добової дози.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.

Для дорослих. Приймати внутрішньо, не розжовуючи, 1 раз на день.

При артеріальній гіпертензії початкова доза для атенололу становить 50 мг 1 раз на день.

Для людей похилого віку. Для даної вікової групи часто потрібна нижча доза препарату (½ таблетки) 50 мг.

При порушенні функції нирок. Слід проявляти обережність при лікуванні хворих з порушенням функції нирок.

Максимальна добова доза становить 100 мг (для атенололу).

Побічна дія.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності та периферичного кровообігу, холодні кінцівки, в окремих випадках – серцева недостатність.

З боку травної системи: нудота, запор, діарея; зрідка – сухість у роті, біль, дискомфорт.

З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм, сухість слизових оболонок, риніт, фарингіт, кашель, задишка.

З боку ендокринної системи: в окремих випадках – гіпоглікемічні стани (у хворих на цукровий діабет).

З боку системи кровотворення: в окремих випадках – тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку статевої системи: в окремих випадках – зниження потенції.

З боку центральної нервової системи: судоми, дратівливість, дистонії, спрага, порушення сну, запаморочення, депресивні стани, м’язова слабкість.

Алергічні реакції: еритема, свербіж.

Інші: посилення потовиділення, загальна слабкість, запаморочення; зрідка – зменшення секреції сльозової рідини, кон’юнктивіт; порушення електролітного балансу крові. Рідко спостерігається підвищення рівня у крові сечової кислоти.

Можливо посилення симптомів псоріазу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Виражена брадикардія; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; метаболічний ацидоз; виражені порушення периферійного кровообігу; синдром Рейно; атріовентрикулярна блокада ІІ - ІІІ ступеня; синдром слабкості синусового вузла; феохромоцитома; гостра серцева недостатність; стенокардія Принцметалла; бронхіальна астма, обструктивний бронхіт; цукровий діабет; подагра; міастенія; гострий гепатит; гостра ниркова недостатність; виражена хронічна печінкова недостатність. Вагітність та період лактації. Вік пацієнтів до 18 років.

Передозування. Симптоми: виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність і бронхоспазм, судоми, підвищена сонливість, аритмія, втрата свідомості.

Лікування: ретельний нагляд; лікування в палаті інтенсивної терапії; промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів з тим, щоб запобігти абсорбції препарату, все ще наявного в шлунково-кишковому тракті; застосування добутаміну та плазмозамінювачів для лікування зниженого артеріального тиску і шоку. При брадикардії застосування атропіну внутрішньовенно та за необхідності - кардіостимуляцію. Бронхоспазм звичайно можна зупинити за допомогою бронходилататорів. При значному діурезі – введення рідин та електролітів. Можливе застосування гемодіалізу.

Особливості застосування. Не рекомендується приймати препарат пацієнтам з бронхообструктивним синдромом через наявність у складі препарату Тенорет атенололу. За необхідності призначення цього препарату можливий одночасне приймання бета₂-адреноміметиків (наприклад, сальбутамол).

З обережністю призначати препарат хворим на цукровий діабет, пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, подагрою, порушеннями водно-елетролітного балансу, порушеннями функції печінки та нирок.

Препарат не призначений для купірування нападів стенокардії або для екстренного зниження артеріального тиску.

Відміняють препарат поступово (синдром відміни).

Вплив на здатність керувати автотранспортом та потенційно небезпечними механізмами.

Застосування препарату навряд чи призведе до якогось порушення здатності хворих керувати автомобілем або працювати з технікою. Тим не менше, слід брати до уваги той факт, що може виникнути запаморочення та підвищена втомлюваність. Подібна дія підсилюється при одночасному вживанні алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасна терапія із застосуванням дигідропіридонів (ніфедипін) може збільшувати ризик зниження артеріального тиску Серцеві глікозиди у комбінації з бета-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності.

Бета-адреноблокатори можуть загострювати “рикошетну” гіпертензію, що може з’являтися після відміни клонідину. Якщо призначені обидва засоби, прийом бета-адреноблокатора слід відмінити за декілька днів до припинення приймання клонідину. При необхідності заміни клонідину на бета-адреноблокатор останній слід призначати через декілька днів після закінчення приймання клонідину. Необхідно з обережністю призначати бета-адреноблокатор у комбінації з антиаритмічними засобами І класу такими, як дизоперамід (кардіодепресивний ефект може сумуватися).

Одночасне застосування симпатоміметичних засобів (наприклад, епінефрину, норепінефрину) може нейтралізувати ефект бета-адреноблокаторів (істотне підвищення артеріального тиску).

Саліцилати та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен, індометацин), можуть знижувати гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів, а при високій дозі може спостерігатися посилення токсичного ефекту саліцилатів на ЦНС.

Препарати, що містять літій, не слід приймати з діуретиками, оскільки вони можуть знизити його нирковий кліренс.

Слід додержуватися обережності при застосуванні засобів для загальної анестезії одночасно з Теноретом. Анестезіолога необхідно поінформувати про застосування Тенорету і необхідно підібрати загальний анестетик, що має найменшу, по можливості, негативну інотропну дію. Застосування бета-адреноблокатора разом із засобами для наркозу може призвести до підвищення ризику артеріальної гіпотензії. Слід уникати застосування засобів для загальної анестезії, які знижують скоротливість міокарда. Крім того, підсилюється дія курареподібних міорелаксантів.

Не слід застосовувати препарат с інгібіторами МАО.

Слід виявляти обережність при застосуванні препарату з інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл), оскільки на початку терапії можливе посилення антигіпертензивного ефекту Тенорету.

Інсулін та пероральні антидіабетичні засоби: дія останніх може посилюватись.

Хлорталідон може провокувати підвищення рівня глюкози. Тому слід регулярно контролювати рівень глюкози в крові.

Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, діуретики, вазодилататори та інші антигіпертензивні засоби, алкоголь – можливе посилення антигіпертензивного ефекту Тенорету.

Одночасне застосування бета-адреноблокаторів з блокаторами кальцієвих каналів, що виявляють негативну інотропну дію, наприклад, верапамілом, дилтіаземом, може призвести до посилення даного ефекту, особливо у хворих із зниженою скорочувальною здатністю міокарда та/або з порушенням сіноатріальної або атріовентрикулярної провідності.

Блокатор кальцієвих каналів не слід застосовувати внутрішньовенно протягом 48 год після відміни бета-адреноблокаторів.

При одночасному призначенні Тенорету з резерпіном, клонідином, гуанфацином, можливо виникнення вираженої брадикардії.

При одночасному застосуванні з дигоксином, антиаритмічними засобами, препаратами, що знижують рівень калію, можливо виникнення брадикардії.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 10°С до 25°С. Термін придатності – 3 роки.