Церезим^® 200 од инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: imiglucerase;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або білуватого кольору для розчинення водою для ін'єкцій і подальшого розведення 0,9% розчином натрiю хлориду;

склад: кожний флакон препарату містить 200 одиниць* іміглюцерази;

допоміжні речовини: манітол, натрію цитрат, кислоти лимонної моногідрат, полісорбат 80.

* 1 одиниця дорівнює кількості ферменту, яка каталізує гідроліз 1 мМоль синтетичного субстрату пара-нітрофеніл b-D-глюкопіранозиду (pNP-Glc) за 1 хв при 37 ⁰С

 

Форма випуску. Порошок для приготування концентрату для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси. Код АТС А16А В02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фермент іміглюцераза (рекомбінантна макрофаг-націлена b-глюкоцереброзидаза) каталізує гідроліз гліколіпіду глюкоцереброзиду на глюкозу та церамід, відповідно з нормальним шляхом деградації жирів клітинної мембрани.

Глюкоцереброзид вперше був отриманий із гемопоетичних клітин. Хвороба Гоше характеризується функціональною недостатністю активності b-глюкоцереброзидази, що призводить до накопичення ліпіду глюкоцереброзиду в макрофагах, які стають переповненими. Такі макрофаги мають назву “клітини Гоше”, вони зазвичай виявляються у печінці, селезінці та кістковому мозку, іноді – у легенях, нирках та кишечнику. До вторинних гематологічних проявів хвороби Гоше належать виражена анемія і тромбоцитопенія, які поєднуються з характерною прогресуючою гепатоспленомегалією. Скелетні ускладнення як наслідки хвороби Гоше мають загальний характер і найчастіше призводять до інвалідизації хворих. До таких ускладнень належать остеонекроз, остеопенія з вторинними переломами кісток, недостатнє ремоделювання, остеосклероз та кісткові кризи.

Спецiальнi клiнічнi дослiдження впливу Церезиму на неврологiчнi прояви хвороби не проводились. Тому неможливо навести жодних висновків щодо ефективностi ферментозамiсної терапії при неврологiчних проявах.

Доклінічні дослідження безпечностi.

Доклінічні дослідження хронічної токсичності та мутагенності одно- і багаторазових доз іміглюцерази не виявили особливої небезпечності препарату для людини.

Фармакокінетика. Стабільна ферментна активність іміглюцерази досягається через 30 хв після внутрішньовенного введення Церезиму протягом 1 год. Припинення інфузії призводить до швидкого зниження ферментної активності плазми крові, при цьому період напіввиведення іміглюцерази коливається в межах від 3,6 до 10,4 хв. Середнє значення показника плазматичного кліренсу досягає 14,5 ± 4,0 (9,8 – 20,3) мл/хв/кг.

Об’єм розподілу іміглюцерази становить 0,12 ± 0,02 (0,09 – 0,15) л/кг.

Ці дані не виявляються як залежні від дози або тривалості інфузії, оскільки тількі 1 або 2 хворих були обстежені при кожній дозі і швидкості інфузії.

 

Показання для застосування. Церезим (іміглюцераза) показаний для тривалої ферментозамісної терапії хворих з підтвердженим діагнозом хвороби Гоше не-нейронопатичного типу (тип 1) або хронiчного нейронопатичного типу ( тип 3), якi мають клiнiчно значущi прояви хвороби.

Не-неврологiчнi прояви хвороби Гоше:

- анемія (після виключення інших її причин, зокрема дефіциту заліза);

- тромбоцитопенія;

- хвороби кісток (після виключення інших причин, зокрема дефіциту вітаміну D);

- гепатомегалія або спленомегалія.

Спосіб застосування та дози.

Лікування Церезимом допускається лише під наглядом лікаря, добре обізнаного з особливостями перебігу хвороби Гоше.

Після розчинення та розведення препарат призначається шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю від 1 до 2 год. (див. "Приготування інфузійного розчину з використанням асептичних методів"). Альтернативно вiдповiдна доза Церезиму може бути введена iз швiдкiстю не бiльше 1 одиниці іміглюцерази на 1 кг маси тіла хворого за 1 хв.

Дозування для дорослих, дітей та хворих літнього віку.

У зв'язку з гетерогенністю і мультисистемністю хвороби Гоше доза Церезиму визначається індивідуально для кожного хворого з урахуванням клінічних проявів захворювання.

Була доведена ефективність дiапазону доз Церезиму щодо деяких або всіх не-неврологiчних проявiв хвороби. Використання початкової дози 60 од/кг при одноразовому введенні з інтервалом 2 тижні призводить до покращання гематологічних та вісцеральних параметрів через 6 місяців від початку терапії, а подальше лікування Церезимом зупиняє прогресування або зменшує тяжкість уражень кісткової системи.

Введення найменшої дози 2,5 од/кг тричі на тиждень або 15 од/кг один раз на 2 тижні призводить до покращання гематологічних параметрів і зменшення проявів органомегалії, проте не впливає на кісткову симптоматику.

Як стандартна і найбільш зручна для пацієнта схема лікування Церезимом рекомендується одноразова внутрішньовенна інфузія препарату кожні 2 тижні; це також звичайна частота, при якій одержано більшість даних.

Протягом курсу лікування доза Церезиму повинна корегуватися (знижуватися або підвищуватися) відповідно до змін клінічного стану хворого. Як правило, обстеження пацієнтів проводять один раз на 6 – 12 міс.

Приготування інфузійного розчину з використанням асептичних методів

Кожний флакон призначений тільки для одноразового застосування. Пiсля розчинення кожен флакон Церезиму мiстить 200 Од iмiглюцерази у 5.0 мл (40 Од/мл).

Розчинення. Розчиніть вміст флакона шляхом додавання до порошку 5,1 мл води для ін’єкцій. Не вводіть воду сильним струменем; перемішуйте вміст флакона обережно, не припускаючи утворення пухирців.

Внаслідок розчинення утворюється 5,3 мл розчину (рН приблизно 6,1).

Перед подальшим розведенням візуально переконайтесь у відсутності в кожному з флаконів, призначених для інфузії, сторонніх часточок, а також змін кольору розчину. Не використовуйте інфузійний розчин з домішком сторонніх часточок і зміненим кольором.

Після відновлення швидко розведіть вміст флакона безпосередньо перед інфузією.

Зберігання розчину для відстроченого використання неприпустиме.

Розведення. Розчинений Церезим містить 40 одиниць іміглюцерази в 1 мл. Із кожного з призначених для введення флаконів відберіть по 5 мл розчину (що відповідає 200 одиницям іміглюцерази) та перенесіть в окрему стерильну місткість. Розведіть увесь розчин препарату 0,9% розчином натрію хлориду для внутрішньовенних ін’єкцій до загального об’єму 100 – 200 мл та обережно перемішайте приготовлений розчин.

Рекомендується ввести хворому розведенний розчин Церезиму не пізніше 3 годин після приготування. Розведенний розчин зберігає хімічну стабільність протягом 24 годин за умови зберіганні при температурі від 2°C до 8°C у місці, захищеному від світла. Ступінь мікробного забруднення препарату залежить від дотримання умов асептичності процедури приготування інфузійного розчину.

Введення. Церезим вводять внутрішньовенно шляхом інфузії протягом 1 – 2 год. При визначенні швидкості введення препарату слід враховувати основну рекомендацію: вводити не більше 1 одиниці іміглюцерази на 1 кг маси тіла хворого за 1 хв.

Щоб не знищувати розчин, який залишився у флаконі, його можна додати до разової дози препарату, визначеної для кожного хворого, але слід враховувати, що загальна кількість іміглюцерази, введеної за місяць, повинна чітко відповідати дозі, розрахованій індивідуально для даного пацієнта.

Побічна дія.

Побічні ефекти, пов’язані з Церезимом, наведені в таблицi нижче та сортованi за системами органiв i частотi проявiв (типові й поодинокі ).

Органiзм загалом – загальнi розлади
	Поодинокі:	неприємні відчуття у грудях, пропасниця, тремтiння, підвищена втомлюваність
Розлади респiраторної системи
	Типовi:	респіраторнi симптоми
Розлади системи травлення
	Поодинокі:	нудота, блювання, пронос, абдомінальні спазми
Розлади центральної та перiферiчної нервової системи
	Поодинокі:	головний біль, запаморочення
Розлади серцево-судинної системи, загальнi
	Поодинокі:	цiаноз, гiпотензiя
Розлади серцевої частоти та ритму
	Поодинокі:	тахiкардiя
Розлади шкiри i iї придаткiв
	Типовi:	кропив’янка / ангіоедема, свербіж, печіння
Судиннi (екстракардiальнi) розлади
	Поодинокі:	припливи
Розлади в мiсцi введення
	Поодинокі:	дискомфорт, свербіж, печіння, набряк або стерильний абсцес

У незначної кількості хворих, які отримували Церезим, спостерігалися небажані побічні ефекти, пов’язані з процедурою внутрішньовенного введення розчину іміглюцерази: дискомфорт, свербіж, печіння, набряк або стерильний абсцесс у місці венопункції.

До симптомів виникнення гіперчутливості, що були виявлені приблизно у 3% пацієнтів після початку введення препарату, належать свербіж, припливи крові, кропив’янка / ангіоедема, неприємні відчуття у грудях, тахікардія, ціаноз та порушення функції дихання, в поодиноких випадках – гіпотензія. Поява зазначених ознак гіперчутливості потребує відміни препарату та звернення до лікаря.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини препарату або будь-якої з допоміжних речовин.

Передозування. Повідомлень щодо передозування препарату дотепер часу не надходило.

 

Особливості застосування.

Спеціальні попередження та застережні заходи.

Гіперчутливість.

Встановлено, що протягом першого року терапії IgG антитіла до іміглюцерази утворюються приблизно у 15% пацієнтів. Зазвичай це з'являється частіше протягом перших 6 місяців і дуже рідко антитіла до Церезиму утворюються після 12 місяців терапії. Такі хворі мають підвищений ризик щодо виникнення реакцій гіперчутливості та потребують ретельного спостереження за утворенням IgG антитіл до іміглюцерази.

Пацієнти з антитілами до Церезиму (іміглюцерази) мають високий ризик виникнення реакцій гіперчутливості. Якщо хворий мав в анамнезі реакції, які спричиняли гіперчутливість, пропонується визначення наявності антитіл до іміглюцерази. У поодиноких випадках спостерігалися анафілактоїдні реакції. Лікування цих пацієнтів іміглюцеразою повинно проводитися з особливою обережністю. У більшості випадків гіперчутливості терапія іміглюцеразою може бути успішно продовжена після зниження частоти інфузій та застосування премедикації антигістамінними та/або кортикостероїдними препаратами.

Пацієнти, в яких визначалися антитіла або спостерігалися ознаки гіперчутливості до цередази (альглюцерази), повинні перебувати під особливо ретельним наглядом при лікуванні Церезимом (іміглюцеразою).

Легенева гіпертензія

Легенева гіпертензія належить до відомих ускладнень при хворобі Гоше. Вона проявляється у пацієнтів, які отримують або не отримують ферментозамісну терапію. Причинно-наслідковий зв’язок між цим ускладненням та лікуванням іміглюцеразою не встановлений. Проте хворих, в анамнезі яких є відомості щодо легеневої гіпертензії, слід особливо ретельно спостерігати на предмет наявності легеневої гіпертензії.

Ефективнiсть Церезима у пацiєнтiв з неврологiчними симптомами, хворих на хронiчну нейронопатичну хворобу Гоше, не дослiджена. Тому жодний спецiальний дозовий режим не може бути рекомендований при таких проявах (див. Фармакологічні властивості).

Застосування при вагітності та лактації.

Вплив іміглюцерази на репродуктивну функцію тварин не досліджений.

Невідомо, чи ушкоджує Церезим плід, тому питання щодо призначення препарату вагітним жінкам доцільно вирішувати при його абсолютній необхідності та з урахуванням співвідношення ступенів необхідності лікування для матері та потенційної небезпеки іміглюцерази для плода.

Невідомо, чи виводиться іміглюцераза з грудним молоком, тому призначення Церезиму жінкам у період лактації має повинно супроводжуватися додатковими пересторогами.

Вплив на здатність до керування автомобілем та використання інших механізмів.

Церезим не впливає на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з механічними пристроями.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Взаємодія Церезиму з іншими лікарськими засобами не досліджена. Інші форми взаємодій, як, наприклад, з харчовими продуктами, малоймовірні.

Несумісність з іншими препаратами.

За відсутності досліджень несумісності не слід вводити при одній інфузії Церезим у суміші з іншими лікарськими засобами.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Нативний препарат слід зберігати у холодильнику, при температурі від 2°C до 8°C.

Термін придатності закритих флаконiв – 2 роки.

З мiкробiологiчної точки зору розчинений Церезим має бути використаний негайно. У противному разі умови зберiгання залишаються на вiдповiдальностi користувача і не повиннi перевищувати 24 год при температурі від 2°C до 8°C у місці, захищеному від світла.