Ламитор инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lamotrigine; 6-(2,3-дихлорфеніл-1,2,4-триазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору, круглі, плоскі з лінією розлому на одному боці;

склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг, 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, заліза гідрооксид жовтий, полівінілпіролідон К-30, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Форма випуску. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X09.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламотриджин - це протисудомний препарат, механізм дії якого пов'язаний з блокуванням вольтажзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 год. Ламотриджин активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід. У середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 год (при монотераії). Ламітор має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться, головним чином, у вигляді метаболітів та частково в незміненому вигляді, переважно із сечею. У дітей період напіввиведення менший, ніж у дорослих.

 

Показання для застосування.

Епілепсія (дорослі та діти старше 12 років)

Монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов'язані з синдромом Леннокса-Гасто.

Біполярні розлади ( дорослі 18 років і старше).

Запобігання випадкам емоційних порушень у хворих біполярним розладом, переважно шляхом попередження виникнення депресивних станів.

 

Спосіб застосування та дози.

Епілепсія.

Дорослі та діти старше 12 років.

Доза, частота і тривалість курсу лікування підбирається індивідуально.

При монотерапії: початкова доза Ламітору становить 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім приймають по 50 мг на день протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50 -100 мг кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг на день в 1 або 2 прийоми.

Деяким пацієнтам може знадобитися доза 500 мг на день.

Рекомендована схема збільшення дози у дорослих та дітей старше 12 років при монотерапії Ламітором.

1-й та 2-й тижні	3-й та 4-й тижні	Підтримуюча доза
25 мг (1 раз на день)	50 мг (1 раз на день)	100 - 200 мг/день (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 50 - 100 мг кожні 1 - 2 тижні

Через ризик виникнення висипань початкова доза та темп наступного підвищення дози не повинні перевищуватись.

При комбінованій терапії: у пацієнтів, які приймають вальпроат (окремо або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза Ламітору становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25 – 50 мг на день) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг на день в 1 або 2 прийоми.

Хворі, які приймають протиепілептичні препарати, які індукують печінкові ферменти (наприклад, фенітоїн, карбамазапін, фенобарбітал та примідон), в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію): початкова доза Ламітору становить 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, у подальшому по 100 мг на день протягом 2 тижнів. Потім доза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1 - 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 200 - 400 мг на день за 2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися доза 700 мг на день.

Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується така ж схема збільшення доз, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину у дорослих та дітей старше 12 років при комбінованій терапії

	1-й та 2-й тижні	3-й та 4-й тижні	Підтримуюча доза
Вальпроат натрію  з іншими протиепілептичними препаратами або без них	12,5 мг/день (прийом по 25 мг через день)	25 мг/день (1 раз на день)	100 - 200 мг/день (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25 - 50 мг кожні 1 - 2 тижні
Протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти,* з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату)	50 мг/день (1 раз на день)	100 мг/день ( 2 прийоми)	200 - 400 мг/день (у 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1 - 2 тижні

* Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон.

Через ризик виникнення висипань початкова доза та темп наступного збільшення дози не повинні перевищуватись.

Біполярні розлади.

Ламотриджин рекомендується для лікування пацієнтів з біполярними розладами з ризиком виникнення депресивного стану.

Для запобігання рецидиву виникнення депресивного стану слід дотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізуючої дози протягом 6 тижнів (див. таблицю), після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності (див. таблицю).

Для запобігання маніакальним нападам рекомендується додаткова терапія, зважаючи на те, що ефективність ламотриджину в цих випадках до кінця не встановлена.

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами

 

Режим лікування	1 - 2-й тижні	3 - 4-й тижні	5-й тиждень	Стабілізуюча доза* (6-й тиждень)
Додаткова терапія з інгібіторами печінкових ферментів, напр. вальпроатом	12,5 мг (25 мг через день)	25 мг (1 раз на день)	50 мг (1 раз на день або у 2 прийоми)	100 мг (1 раз на день або у 2 прийоми) (максимальна добова доза 200 мг)
Додаткова терапія з препаратами, що індукують печінкові ферменти, наприклад карбамазепіном та фенобарбіталом у пацієнтів, які не приймають вальпроат	50 мг (1 раз на день)	100 мг ( у 2 прийоми)	200 мг ( у 2 прийоми)	300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень (у 2 прийоми)
Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, (наприклад з літієм, бупропіоном) або монотерапія ламотриджином	25 мг (1 раз на день)	50 мг (1 раз на день або у 2 прийоми)	100 мг ( 1 раз на день або у 2 прийоми)	200 мг ( від 100 до 400 мг) (1 раз на день або у 2 прийоми)

*Стабілізуюча доза може бути змінена, залежно від клінічної реакції.

а) Додаткова терапія з інгібіторами печінкових ферментів, наприклад вальпроатом.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутнє застосування такі інгібітори печінкових ферментів, як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на день наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 50 мг на день (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на день (за 1 або 2 прийоми). Однак доза може бути збільшена до максимальної 200 мг на день, залежно від клінічної реакції.

б) Додаткова терапія з препаратами, що індукують печінкові ферменти, наприклад карбамазепін та фенобарбітал у пацієнтів, які не приймають вальпроат.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують печінкові ферменти, такі, як карбамазепін та фенобарбітал і не приймають вальпроат, є 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 100 мг на день (розділена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 200 мг на день (у 2 прийоми) на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг на день на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг на день (у 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.

с) Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають такі препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, або при монотерапії ламотриджином є 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 50 мг на день (за 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 100 мг на день на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг на день (за 1 або на 2 прийоми), однак під час клінічних випробувань застосовувалися дози у межах від 100 до 400 мг.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізуючої дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеною нижче схемою.

Підтримуюча стабілізуюча доза при біполярних розладах з наступною відміною супутніх психотропних або протиепілептичних засобів

 

Режим лікування	1-й тиждень	2-й тиждень	з 3-го тижня*
а) з наступною відміною інгібіторів печінкових ферментів, напр. вальпроату	Подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи 100 мг/тиж, наприклад, стабілізуюча доза 100 мг на день буде збільшена за 1 тиждень до 200 мг на день	Підтримувати цю дозу 200 мг на день (розділену на 2 прийоми)
б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти, напр. карбамазепіну, залежно від дози	400 мг	300 мг	200 мг
	300 мг	225 мг	150 мг
	200 мг	150 мг	100 мг
с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, наприклад літій, бупропіон	Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози ( 200 мг на день), розділену на 2 прийоми ( у межах від 100 до 400 мг)

*Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг на день.

а) з наступною відміною інгібіторів печінкових ферментів, наприклад вальпроату

необхідна стабілізуюча доза ламотриджину повинна бути подвоєна і зберігатись на цьому рівні після відміни вальпроату;

б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти, наприклад карбамазепіну. Залежно від дози

доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів після відміни препаратів, що індукують печінкові ферменти.

с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламтриджином невідома, наприклад літію, бупропіону

повинна зберігатись доза, досягнута після режиму підвищення дози.

Зміна дозування ламотриджину у пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

Режим лікування	Стабілізуюча доза ламотриджину (мг на день)	1-й тиждень	2-й тиждень	з 3-го тижня
Додаткове призначення інгібіторів печінкових ферментів, напр. вальпроату, залежно від дози ламотриджину	200 мг	100 мг	Підтримувати цю дозу ( 100 мг на день)
	300 мг	150 мг	Підтримувати цю дозу ( 150 мг на день)
	400 мг	200 мг	Підтримувати цю дозу ( 200 мг на день)
Додаткове призначення препаратів, індукуючих печінкові ферменти, наприклад карбамазепіну, у пацієнтів, які не приймають вальпроат, залежно від дози ламотриджину	200 мг	200 мг	300 мг	400 мг
	150 мг	150 мг	225 мг	300 мг
	100 мг	100 мг	150 мг	200 мг
Додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних препаратів, клініко- фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, наприклад літію, бупропіон.	Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг на день) (у межах від 100 до 400 мг)

Відміна ламотриджину пацієнтам з біполярними розладами

За даними клінічних випробувань, не відмічалось підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату, порівнюючи з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Діти ( молодше 18 років)

Ефективність та безпечність застосування ламотриджину у пацієнтів з біполярним розладом цієї вікової групи не вивчалася, тому рекомендації щодо режиму дозування не можуть бути надані.

Загальні рекомендації

Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при лікуванні дітей, хворих на епілепсією або з печінковою недостатністю) не може бути застосована шляхом прийому однієї таблетки з меншою дозою препарату, слід приймати ту дозу препарату у вигляді цілої таблетки, що якнайбільше відповідає найменшій необхідній дозі.

Хворі похилого віку (старше 65 років)

Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у дорослих пацієнтів середнього віку.

 

Побічна дія. Базуючись на наявних даних, побічна дія розділена на 2 підрозділи, специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загального профілю безпечності препарату слід зважати на обидва.

Епілепсія

Шкіра та підшкірні тканини

Під час монотерапії за даними клінічних випробувань дуже часто спостерігаються шкірні висипання.

Рідко: синдром Стівенса-Джонсона.

Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.

При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень комбінованого лікування Ламітором шкірні висипання спостерігалися у 10% хворих, які приймали ламотриджин, та у 5% хворих, які приймали плацебо. Висипання були причиною відміни препарату у 2% хворих. Шкірні висипання мали макуло-папульозний характер, частіше з’являлися протягом 8 тижнів від початку лікування та зникали після відміни ламотриджину.

У поодиноких випадках повідомлялося про виникнення тяжких життєво небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів видужує після відміни препарату, у деяких пацієнтів залишаються необоротні рубці; дуже рідко ці синдроми призводили до смерті.

Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуванням вальпроату.

Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами (див. Імунна система).

Кров та лімфатична система

У поодиноких випадках: гематологічні відхилення, що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз.

Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані з синдромом гіперчутливості.

Імунна система

Дуже рідко: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми, як пропасниця, лімфоаденопатія, набряк обличчя, зміна крові та порушення функції печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганна недостатність.

Синдром гіперчутливості може мати різні ступені тяжкості і у поодиноких випадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірних висипань. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламітору.

Психіатричні порушення

Часто: дратівливість.

Зрідка: агресивність.

Дуже рідко: тік, галюцинації та сплутаність свідомості.

Нервова система

Під час монотерапії за даними клінічних випробувань:

Дуже часто: головний біль.

Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор.

Зрідка: атаксія.

За іншими клінічними даними:

Дуже часто: головний біль, запаморочення.

Часто: ністагм, тремор, атаксія, сонливість, безсоння.

Дуже рідко: тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів.

Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з існуючою хворобою Паркінсона, є окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих з цією патологією.

Очі

Дуже часто: диплопія, відчуття “завіси” перед очима.

Рідко: кон’юнктивіт.

Шлунково-кишковий тракт

Під час монотерапії за даними клінічних випробувань:

Часто: нудота.

За іншими клінічними даними

Часто: розлади з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи блювання та діарею).

Гепатобіліарна система

Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

Порушення функції печінки звичайно зустрічається у зв’язку з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.

Кістково-м’язова система та сполучні тканини

Дуже рідко: вівчакоподібні реакції.

Загальні розлади

Часто: стомлюваність.

Біполярні розлади

Шкіра та підшкірні тканини

За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом

Дуже часто: шкірні висипання.

Рідко: синдром Стівенса - Джонсона.

За даними клінічних випробувань (контрольованих та неконтрольованих) у хворих з біполярним розладом шкірні висипання спостерігалися у 14% пацієнтів, які лікувалися ламотриджином. Тоді як у контрольованих випробуваннях шкірні висипання спостерігалися у 9% хворих, які лікувалися ламотриджином, порівняно з 8% хворих, які приймали плацебо.

Нервова система

За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом

Дуже часто: головний біль.

Часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення.

Кістково-м’язова система та сполучні тканини

За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом

Часто: артралгія.

Загальні розлади

За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом

Часто: біль, біль у спині.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Печінкова недостатність. Вагітність і лактація. Діти до 12 років.

 

Передозування.

Симптоми: атаксія, ністагм, запаморочення, сонливість, головний біль, блювання, коматозний стан.

Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Терапія симптоматична.

 

Особливості застосування.

Спеціальні застереження. Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипань. В більшості випадків висипання є помірні і минають без лікування, однак повідомлялося про виникнення тяжких шкірних реакцій, що потребували госпіталізації та відміни Ламітору. До них належали випадки потенційно загрожуючих життю висипань, таких як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

У дорослих, які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій з дозування Ламітору, частота тяжких шкірних висипань становить приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половині цих випадків діагностувався синдром Стівенса–Джонсона (1 на 1 000).

Частота тяжких шкірних висипань у хворих з біполярним розладом, за даними клінічних випробувань, становить 1 на 1 000.

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих.

За даними досліджень, частота випадків висипань, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.

У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної дії препарату у дітей, у яких виникають висипання і пропасниця протягом перших 8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуванням вальпроату.

При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та відмінити приймання Ламітору, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов'язані з прийманням препарату.

Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами, що включають пропасницю, лімфоаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і у поодиноких випадках призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірних висипань. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити приймання Ламітору.

Ламітор є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні Ламітору не відбувалося жодних суттєвих змін кількості гемоглобіну, середнього об'єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.

У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі суттєво не змінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями печінки необхідно дотримуватися обережності.

Ламітор не повинен призначатись пацієнтам без консультації з лікарем.

Епілепсія

Препарат не рекомендується застосовувати як монотерапію епілепсії у дітей з вперше встановленим діагнозом. Після досягнення клінічного ефекту (забезпечення контролю нападів), протиепілептичні препарати, які застосовувалися разом з Ламітором, треба відмінити і перевести пацієнта на монотерапію Ламітором.

Різка відміна Ламітору, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів за винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає різкої відміни препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу Ламітору слід зменшувати поступово, протягом як мінімум, 2 тижнів.

Біполярні розлади

При біполярних розладах існує можливість виникнення суїцидних спроб у хворих, тому пацієнти з групи ризику повинні бути під ретельним наглядом під час терапії препаратом.

Вагітність та лактація.

Інформація щодо безпеки застосування Ламітору під час вагітності та лактації недостатня. Ламітор не повинен застосовуватися під час вагітності та лактації

Керування автомобілем та іншими механізмами.

Під час лікування Ламітором слід утримуватися від керування автотранспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Епілепсія

Слід проконсультуватися з лікарем перед тим, як сідати за кермо автомобіля, оскільки можлива індивідуальна реакція на будь-який з протиепілептичних препаратів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Немає доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки, які беруть участь у метаболізмі ліків. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Вальпроат, який конкурує з ламотриджином за ферменти печінкового метаболізму, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній період напівжиття останнього приблизно вдвічі.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту у пацієнтів, які одержували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища звичайно минають при зменшенні дози карбамазепіну.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати з їх зв’язків з білками.

Протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), що індукують печінкові ферменти, прискорюють метаболізм ламотриджину.

При одночасному застосуванні 100 мг/день ламотриджину та 2 г глюконату літію, що призначався двічі на день протягом 6 днів 20 пацієнтам, фармакокінетика літію не змінилась.

За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна вважати, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому та захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.