Тенорик^™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить атенололу 50 мг і хлорталідону 12,5 мг або атенололу 100 мг і хлорталідону 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, натрію лаурилсульфат, полівінілпіролідон, тальк очищений, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, парафін рідкий, поліетиленгліколь-400.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів у комбінації з діуретиками. Код АТС С07С В03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований антигіпертензивний препарат. Атенолол – кардіоселективний бета₁-адреноблокатор. Не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілизуючої активності. Зменшує частоту серцевих скорочень, ударний та хвилинний об’єм серця. Після прийому внутрішньо максимальний ефект досягається через 2–4 год і триває до 24 год.

Хлорталідон – тіазидоподібний діуретик, підвищує виділення із організму іонів натрію, хлору та еквівалентної кількості води. Початок дії – через 2 год, пік ефекту – через 2–6 год. Тривалість ефекту при прийомі внутрішньо становить від 24 до 72 год.

Фармакокінетика. Всмоктування. Після прийому внутрішньо 50% дози атенололу абсорбується із ШКТ, прийом їжі суттєво не впливає на неї. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2–4 год.

Розподіл. Зв’язування атенололу з білками плазми становить приблизно 6–16%. Хлорталідон на 90% зв’язується з білками плазми та еритроцитами.

Метаболізм і виведення. Атенолол практично не метаболізується в печінці. Виводиться переважно нирками (90%). Період напіввиведення становить 6–9 год. Хлорталідон виводиться з фекаліями та сечею. Період напіввиведення становить 24–55 год, в осіб похилого віку і з нирковою недостатністю збільшується.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування у перерахуванні на атенолол. Початкова доза Теноріку^ТМ становить 25 мг 1 раз на добу. Доза може бути поступово збільшена до 100 мг на добу за 1–2 прийоми. Максимальна добова доза – 200 мг за 2 прийоми. Збільшення добової дози понад 100 мг (атенололу) не призводить до суттєвого збільшення антигіпертензивного ефекту.

Застосування препарату потребує контролю частоти серцевих скорочень і стану атріовентрикулярної провідності.

Побічна дія.

З боку нервової системи: депресія, порушення сну, тяжкі сновидіння, галюцинації, рідко – збудження, агресивність, сплутаність свідомості; погіршання концентрації уваги.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, охолодження кінцівок.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, діарея, сухість у роті, порушення функції печінки, панкреатит (переважно у жінок).

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, гіперглікемія, порушення толерантності до вуглеводів.

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, рідко – агранулоцитоз, нейтропенія, панцитопенія.

З боку сечостатевої системи: зниження потенції, інтерстиціальний нефрит.

Алергічні реакції: еритема, свербіж.

Інші: посилення потовиділення, загальна слабкість, втомлюваність, запаморочення, рідко – зменшення секреції слізної рідини, кон’юнктивіт, фоточутливість, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперуринемія.

Протипоказання. Синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня, тяжке порушення функції нирок, анурія, тяжке порушення функції печінки, бронхіальна астма, бронхообструктивний синдром, дитячий вік, підвищена чутливість до компонентів препарату, період лактації, гостра серцева недостатність і серцева недостатність у період декомпенсації; гіпокаліємія; синдром слабкості синусового вузла.

Передозування. Симптоми: брадикардія, атріовентрікулярна блокада II–III ступеня, серцева недостатність, порушення дихання, гіпотензія, бронхоспазм, гіпоглікемія, запаморочення, аритмії, втрата свідомості. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; при брадикардії – введення внутрішньовенно 1–2 мг атропіну, за необхідності – 10 мг глюкагону внутрішньовенно. При гіпотензії – адреналін; при бронхоспазмі – ізопротеренол, амінофілін. Симптоматична терапія. Проведення діалізу.

Особливості застосування.

Тенорік^ТМ не слід призначати одночасно з верапамілом.

З обережністю призначати препарат хворим на цукровий діабет (контроль вмісту в крові глюкози), пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою I ступеня, хворим на подагру, з порушенням функції печінки, нирок, хворобою Рейно, з облітеруючими захворюваннями судин нижніх кінцівок.

Препарат слід призначати з обережністю хворим на псоріаз, депресію, пацієнтам похилого віку, з порушеннями водно-електролітного балансу; під час вагітності.

Тенорік^ТМ не можна приймати хворим із застійною серцевою недостатністю, його можна починати приймати тільки тоді, коли серцева недостатність усунена.

Лікування Теноріком^ТМ хворих на ішемічну хворобу серця не можна різко припиняти, оскільки може загостритися стенокардія і в деяких випадках прискоритися виникнення інфаркту міокарда (синдром відміни).

Пацієнти з бронхіальними захворюваннями не повинні приймати β-блокатори. Однак Тенорік^ТМ завдяки його відносній селективності за необхідності з обережністю можна приймати особам з бронхоспастичними захворюваннями.

При призначенні препарату хворим на феохромоцитому необхідно заздалегідь призначити блокатори альфа-адренорецепторів (для запобігання розвитку гіпертензивного кризу).

Тенорік^ТМ слід припинити застосовувати за 48 год до хірургічного втручання, проведення якого планується з використанням загальної анестезії.

З обережністю застосовують препарат під час роботи з транспортними засобами. Під час лікування необхідно припинити вживання алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами дія останніх посилюється. Застосування Теноріку^ТМ з етанолом, антигіпертензивними засобами, трициклічними антидепресантами, барбітуратами, діуретиками, фенотіазинами, нітратами, периферичними вазодилятаторами посилює антигіпертензивну дію препарату.

Тенорік^ТМ посилює антигіпертензивну дію гідралазіну і празозину, їх комбінація призводить до більшого зниження кров’яного тиску, ніж при прийомі тільки одного препарату.

Якщо хворі приймають одночасно β-блокатор і клонідин і вирішено припинити прийом β-блокатора, це слід зробити за декілька днів до поступового припинення прийому клонідину.

Одночасний прийом дигіталісу і Теноріку^ТМ збільшує ризик розвитку передсердно-шлуночкової блокади.

Ефективність Теноріку^ТМ зменшується при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами.

При одночасному прийомі верапамілу, дилтіазему, клонідину, резерпіну, метилдопи збільшується ризик розвитку брадикардії. Тіазиди та тіазидоподібні діуретики зменшують кліренс літію.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 8–25˚С. Термін придатності – 3 роки.