Бетаметазон-нортон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: betamethasone;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин;

склад: 1 мл розчину містить бетаметазону натрію фосфату, еквівалентного бетаметазону 4 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, натрію метилпарабен, пропілпарабен, динатрію едетат, натрію гідроксид, дикалію гідрофосфат, вода для ін’єкцій.

 

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування.

Код АТС H02A B01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бетаметазон має високу глюкокортикостероїдну та незначну мінералокортикостероїдну активність.

Фармакокінетика. Бетаметазону натрію фосфат – легкорозчинний компонент, який швидко абсорбується з місця введення, що забезпечує швидкий початок терапевтичної дії. При місцевій аплікації інтенсивність абсорбції залежить від ряду факторів, таких як розчинник (поліпропіленові компоненти поліпшують дифузію), стан епідермального бар’єра (запалення і шкірні захворювання підвищують усмоктування). У плазмі зв’язується з білками. Зв’язування з білками плазми становить близько 64%, об’єм розподілу – 84 л. Легко проходить гістогематичні бар’єри, включаючи плацентарний. Біотрансформуєтся в печінці (переважно), метаболіти, що утворюються, не активні. Метаболіти виводяться переважно нирками, незначна частина – з жовчю; частково виділяється з грудним молоком.

 

Показання для застосування.

Захворювання м’язово-скелетної системи та м’яких тканин: ревматоїдний артрит, остеоартрит, бурсит, тендосиновіїт, тендиніт, перитендиніт, анкілозуючий спондиліт, епікондиліт, радикуліт, кокцигодинія, ішіас, люмбаго, гангліозна кіста, екзостоз, фасцит, захворювання стоп.

Алергічні захворювання та стани: бронхіальна астма, сінна пропасниця, кропив’янка, атопічний дерматит, медикаментозна алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах, алергічний кон’юнктивіт і виразка рогівки.

Дерматологічні стани: монетоподібна екзема, виражений сонячний дерматит, червоний плескатий лишай, інсулінова ліподистрофія, гніздова алопеція, дискоїдний еритематозний вовчак, псоріаз, келоїдні рубці, звичайна пухирчатка, герпетичний дерматит, кістозні вугри.

Колагенози: системний еритематозний вовчак, склеродермія, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт.

Пухлинні захворювання: паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей.

Інші захворювання та стани: адреногенітальний синдром, виразковий коліт, регіонарний ілеїт, шпори, тугорухливість великого пальця стопи, кератит, нефрит, нефротичний синдром, профілактика відторгнення ниркового алотрансплантата, допологове використання з метою профілактики респіраторного дистрес-синдрому у недоношених дітей, набряк мозку (травматичний, післяопераційний, метастатичний, пов’язаний з інсультом), правець (як допоміжний засіб), трансфузійна реакція.

Первинна недостатність кори надниркових залоз (при обов’язковому одночасному введенні мінералокортикоїдів).

Спосіб застосування та дози. Бетаметазон-Нортон рекомендується вводити внутрішньом’язово, а також безпосередньо в уражену м’яку тканину або у вигляді внутрішньосуглобових і періартикулярних ін’єкцій при артритах; у вигляді ін’єкцій у вогнище ураження при деяких захворюваннях стопи.

Бетаметазон-Нортон для ін’єкцій можна також вводити внутрішньовенно краплинно з ізотонічним сольовим розчином або розчином глюкози.

Для приготування розчину для інфузій, Бетаметазон-Нортон для ін’єкцій слід розводити з ізотонічним сольовим розчином або розчином глюкози. Розчини для інфузій готують безпосередньо перед застосуванням. Не використані розчини необхідно відразу помістити у холодильник і використати протягом 24 годин.

Режим дозування і спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції хворого на лікування.

Якщо задовільний клінічний ефект не настає після закінчення певного проміжку часу, лікування Бетаметазоном-Нортон слід припинити і почати проводити іншу відповідну терапію.

При системній терапії початкова доза Бетаметазону-Нортон для дорослих у більшості випадків дорівнює 1 – 2 мл (4 – 8 мг) на добу. Введення повторюють у міру необхідності, залежно від стану хворого. Препарат вводять глибоко внутрішньом’язово у сідницю

при тяжких станах, які потребують застосування екстрених заходів, початкова доза препарату для дорослих може становити 2 мл (8 мг) на добу;

при різноманітних дерматологічних захворюваннях, як правило, дорослим достатньо 1 мл Бетаметазону-Нортон на добу;

при захворюваннях дихальної системи дія препарату розпочинається протягом декількох годин після внутрішньом’язової ін’єкції Бетаметазону-Нортон. При бронхіальній астмі, сінній пропасниці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення дорослим 1 – 2 мл (4 – 8 мг) препарату на добу;

при гострих і хронічних бурситах початкова доза для внутрішньом’язового введення становить 1 – 2 мл (4 – 8 мг) Бетаметазону-Нортон. За необхідності проводять декілька повторних введень.

Рекомендації щодо дозування залежно від захворювань

Набряк мозку

Покращення можливо протягом декількох годин після введення 0,5 – 1 мл (2 – 4 мг) Бетаметазону для ін’єкцій. Пацієнтам у коматозному стані звичайно вводять 2 – 4 мг 4 рази на день.

Реакція відторгнення ниркового алотрансплантата

Введення Бетаметазону-Нортон для ін’єкцій проводять внутрішньовенним краплинним методом; початкова доза Бетаметазону-Нортон становить 60 мг протягом перших 24 годин. Можливі невеликі зміни дози, враховуючи індивідуальні особливості.

Правець Оптимальні результати отримують при внутрішньовенному введенні. Середня добова доза Бетаметазону-Нортон для ін’єкцій становить близько 25 мг бетаметазону.

Допологове використання з метою профілактики респіраторного дистрес-синдрому у недоношених дітей

За необхідності стимулювати пологову діяльність до 32-го тижня вагітності або у ситуаціях, коли передчасні пологи до 32-го тижня вагітності неминучі, Бетаметазон-Нортон для ін’єкцій (4 – 6 мг бетаметазону) вводять внутрішньом’язово кожні 12 годин протягом 24 – 48 годин (2 – 4 дози) до очікуваного моменту пологів. Слід розглянути доцільність застосування Бетаметазону-Нортон для ін’єкцій як засобу профілактики, якщо відомо, що у плода мале співвідношення лецитин/сфінгомієлін. Необхідно використовувати той самий режим введення, що рекомендований вище.

Трансфузійна реакція

Для попередження трансфузійної реакції слід безпосередньо перед переливанням крові ввести у вену 1 – 2 мл Бетаметазону-Нортон для ін’єкцій (4 – 8 мг бетаметазону). Препарат не слід змішувати з кров’ю. При повторному переливанні крові можна за необхідності вводити ті ж дози Бетаметазону-Нортон для ін’єкцій так, щоб загальна кількість доз за 24 години дорівнювала чотирьом.

При гострих бурситах (субдельтоподібному, підлопатковому, ліктьовому та переднаколінному) введення дорослим 1 – 2 мл (4 – 8 мг) Бетаметазону-Нортон в синовіальну сумку може полегшити біль і поновити повну рухливість протягом декількох годин. Лікування хронічного бурситу проводять меншими дозами препарату після купірування гострого нападу хвороби.

При гострих тендосиновіїтах, тендинітах і перитендинітах одна ін’єкція (4 – 8 мг дорослим) Бетаметазону-Нортон полегшує стан хворого, при хронічних слід повторити ін’єкцію препарату залежно від реакції. Необхідно уникати введення препарату безпосередьо в сухожилля. Внутрішньосуглобове введення дорослим Бетаметазону-Нортон в дозі 0,5 – 2 мл (2 – 8 мг) знімає біль, болючість і тугорухливість суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартриті протягом 2 – 4 годин після введення.

Рекомендовані дози Бетаметазону-Нортон для дорослих при введенні у великі суглоби дорівнюють 1 – 2 мл (4 – 8 мг); у середні – 0,5 – 1 мл (2 – 4 мг); у малі – 0,25 – 0,5 мл (1 – 2 мг).

При деяких дерматологічних захворюваннях ефективним є внутрішньошкірне введення Бетаметазону-Нортон безпосередньо в осередок ураження, доза становить 0,2 мл/см². Осередок ураження рівномірно обколюють за допомогою туберкулінового шприца та голки, яка має діаметр приблизно 0,9 мм. Загальна кількість введень Бетаметазону-Нортон на всіх ділянках не повинна перевищувати 1 мл (4 мг) протягом тижня.

При введенні безпосередньо в осередок ураження одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідно лише в поодиноких випадках. Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажано, застосовують 1% або 2% розчин прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, використовуючи розчини препаратів, які не містять метилпарабену, пропілпарабену, фенолу та інших подібних речовин. При використанні анестетика в комбінації з Бетаметазоном-Нортон діють таким чином: спочатку набирають у шприц із флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика та струшують шприц.

Субкон’юнктивальне введення. Звичайно доза Бетаметазону-Нортон для ін’єкцій становить 0,5 мл (2 мг бетаметазону).

Рекомендовані разові дози Бетаметазону-Нортон для дорослих (з інтервалами між введеннями 1 тиждень) при захворюваннях стоп: при твердій мозолі – 1 – 2 мг (як правило, ефективно 2 ін’єкції); при шпорі – 2 мг; при тугорухливості великого пальця стопи – 2 мг; при синовіальній кісті – від 1 до 2 мг; при тендосиновіїті – 2 мг; при

гострому подагричному артриті – від 2 до 4 мг. Для введення рекомендують застосовувати туберкуліновий шприц з голкою, яка має діаметр приблизно 1 мм.

Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу добирають шляхом поступового зниження початкової дози за рахунок зменшення концентрації бетаметазону в розчині, яка вводиться через відповідні інтервали часу. Знижувати дозу продовжують до досягнення її мінімальної ефективної.

Відміну препарату після тривалої терапії слід проводити шляхом поступового зниження дози. Нагляд за станом хворого здійснюють, принаймі, протягом року після закінчення тривалої терапії або після застосування Бетаметазону-Нортон у високих дозах.

Звичайна початкова доза Бетаметазону-Нортон внутрішньом’язово у педіатрії – 0,02 – 0,125 мг/кг маси тіла на добу або 0,6 – 3,75 мг/м² поверхні тіла кожні 12 або 24 години. Дозування для дітей молодшого і старшого віку повинно застосовуватися за таким саме принципом, як і для дорослих, незважаючи на співвідношення, зумовлені віком або масою тіла.

Побічна дія. Небажані явища, як і при застосуванні інших глюкокортикостероїдів, зумовлені дозою та тривалістю застосування препарату.

З боку водно-електролітного балансу: підвищене виділення калію, гіпокаліємічний алкалоз, збільшення виведення кальцію, затримка рідини в тканинах.

З боку серцево-судинної системи: хронічна серцева недостатність у хворих, схильних до цього захворювання; артеріальна гіпертензія.

З боку м’язово-скелетної системи: м’язова слабкість, міопатія, втрата м’язової маси, погіршення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, асептичний некроз голівок стегнової або плечової кістки, патологічні переломи довгих кісток, розриви сухожиль, нестабільність суглобів (після багаторазових введень).

З боку системи травлення: ерозивно-виразкові ураження ШКТ з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, панкреатит, метеоризм, виразки стравоходу.

Дерматологічні: порушення загоювання ран, атрофія шкіри, витончення та ламкість шкіри, петехії та екхімози, еритема обличчя, підвищена пітливість, шкірні реакції, такі як дерматит, висипання, ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва, запаморочення, головний біль.

З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, розвиток кушінгоїдної конституції, затримка внутрішньоутробного розвитку плода або росту дитини, порушення толерантності до глюкози, прояви латентного цукрового діабету, підвищення потреби у застосуванні ін’єкцій інсуліну чи пероральних антидіабетичних засобів.

Офтальмологічні: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм.

З боку обміну речовин: негативний баланс азоту (внаслідок катаболізму білка).

Психоневрологічні розлади: ейфорія, зміна настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), підвищена дратівливість, безсоння.

Інші прояви: анафілактична або алергічна реакція на введення препарату, гіпотензивна або шокоподібна реакція.

Інші побічні реакції, пов’язані з парентеральним введенням препарату: поодинокі випадки порушення зору, що супроводжують введення у вогнище ураження у ділянці обличчя та голови, гіпер- або гіпопігментацію, підшкірну та шкірну атрофію, стерильні абсцеси, припливи крові до обличчя після ін’єкції (внутрішньосуглобове введення) та нейрогенна артропатія.

Протипоказання. Підвищена чутливість до бетаметазону або інших компонентів препарату, або до інших глюкокортикостероїдів; вагітність (крім застосування для профілактики дистрес-синдрому); годування груддю.

Для парентерального введення: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, остеопороз, синдром Іценка–Кушинга, цукровий діабет, системні мікози, вірусні інфекції, період вакцинації, активна форма туберкульозу. Прееклампсія, еклампсія, наявність симптомів ураження плаценти.

Для внутрішньосуглобового введення і введення безпосередньо у вогнище ураження: нестабільні суглоби, інфіковані вогнища ураження і міжхребцеві проміжки.

 

Передозування. Симптоми. Гостре передозування бетаметазону не створює ситуацій, що загрожують життю. Введення протягом декількох днів високих доз глюкокортикостероїдів не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або у разі застосування при цукровому діабеті, глаукомі, загостренні ерозивно-виразкових уражень ШКТ, або у хворих, які одночасно проходять терапію препаратами дигіталісу, непрямими антикоагулянтами або діуретиками, що виводять калій).

Лікування. Потрібний ретельний медичний контроль стану хворого. Необхідно підтримувати оптимальне вживання пацієнтом рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та в сечі, приділяючи при цьому особливу увагу балансу в організмі натрію та калію. При виявленні дисбалансу цих іонів необхідно проводити відповідну терапію.

 

Особливості застосування.

Застережні заходи. Суворе дотримування правил асептики є обов’язковими при застосуванні Бетаметазону-Нортон.

Треба мати на увазі, що будь-яке введення препарату (у м’які тканини, в осередок ураження, внутрішньосуглобово тощо) може призвести до системної дії при одночасно вираженій місцевій дії.

При тромбоцитопенічній пурпурі внутрішньом’язово Бетаметазон-Нортон слід вводити з великою обережністю.

Внутрішньом’язові ін’єкції глюкокортикостероїдів необхідно проводити у велику м’язову масу для запобігання локальній тканинній атрофії.

Внутрішньосуглобові ін’єкції повинні проводитись тільки медичним персоналом. Слід проводити аналіз внутрішньосуглобової рідини для виключення септичного процесу. Не вводити препарат за наявності внутрішньосуглобової інфекції. Помітне посилення болючості, набрякання, підвищення температури оточуючих тканин і подальше обмеження рухливості суглоба свідчать про септичний артрит. При підтвердженні діагнозу необхідно призначити антибактеріальну терапію.

Не слід вводити глюкокортикостероїди в нестабільний суглоб, інфіковані ділянки та міжхребцеві проміжки. Повторні ін’єкції в суглоб при остеоартриті можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Після успішної внутрішньосуглобової терапії пацієнту слід уникати перенавантажень суглоба.

З обережністю повинні лікуватися Бетаметазоном-Нортон хворі на гіпотиреоз або цироз печінки, пацієнти із захворюванням очей, які спричинені герпесом (через можливість перфорації рогівки); при неспецифічному виразковому коліті, при загрозі перфорації, при абсцесі або інших гнійних інфекціях, а також при дивертикуліті, свіжих кишкових анастомозах, активній або латентній виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі, тяжкій міастенії.

На фоні застосування Бетаметазону-Нортон можливі порушення психіки (особливо у пацієнтів з емоційною нестабільністю або схильністю до психозів).

При лікуванні Бетаметазоном-Нортон хворі на цукровий діабет можуть потребувати корекції цукрознижувальної терапії.

Хворим, які отримують глюкокортикостероїди, не слід робити щеплення проти віспи. Не слід проводити іншу імунізацію хворих, які отримують кортикостероїди (особливо у високих дозах), зважаючи на ризик розвитку неврологічних ускладнень та низьку імунну реакцію у відповідь (відсутність утворення антитіл). При проведенні замісної терапії (наприклад при первинній недостатності кори надниркових залоз) проведення імунізації можливо.

Пацієнтам, що отримують Бетаметазон-Нортон у дозах, які пригнічують імунітет, слід уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо це важливо при застосуванні препарату дітьми). При застосуванні препарату слід враховувати, що глюкокортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекційного захворювання, а також знижувати опірність організму.

Призначення Бетаметазону-Нортон при активному туберкульозі можливо лише у випадках скороплинного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. Хворі на латентний туберкульоз або з позитивною реакцією на туберкулін мають насамперед вирішити з лікарем питання щодо профілактичної протитуберкульозної терапії.

Тривале застосування глюкокортикостероїдів може призвести до розвитку катаракти (особливо у дітей), глаукоми з можливим ураженням зорового нерва, а також сприяти розвитку вторинної інфекції очей (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проходити офтальмологічне обстеження, особливо хворим, які отримують Бетаметазон-Нортон більше шести місяців.

При підвищенні артеріального тиску, затримці рідини та натрію хлориду в тканинах, при збільшенні виведення калію з організму (що може виявлятися набряками, відхиленнями у роботі серця) рекомендується дієта з обмеженням кухонної солі та додатковий прийом препаратів, що містять калій.

З обережністю слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту в комбінації з Бетаметазоном-Нортон при гіпопротромбінемії у зв’язку з можливістю збільшення кровоточивості.

Треба пам’ятати також про можливість розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз протягом декількох місяців після закінчення терапії. При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації протягом цього періоду лікування Бетаметазоном-Нортон слід відновити.

На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості та кількості сперматозоїдів.

Застосування в педіатрії. Діти, яким проводять терапію Бетаметазоном-Нортон (особливо тривалу), повинні знаходитись під ретельним медичним наглядом через можливе відставання в рості та розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз.

Вагітність і лактація. В зв’язку з відсутністю контрольованих досліджень з безпеки застосування Бетаметазону-Нортон при лікуванні вагітних призначення цього препарату при вагітності і лактації або жінкам дітородного віку потребує ретельної оцінки користі від використання препарату та можливої потенційної загрози для матері та плоду. Діти, що народились від матерів, яким вводили терапевтичні дози кортикостероїдів при вагітності, повинні знаходитись під медичним контролем (для раннього виявлення ознак недостатності кори надниркових залоз).

За необхідності призначення Бетаметазону-Нортон в період лактації слід вирішити питання про припинення годування груддю, беручи до уваги важливість терапії для матері (через можливі небажані побічні ефекти у дітей).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може посилювати метаболізм препарату, знижуючи при цьому його терапевтичну активність.

При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та естрогенів може стати потрібною корекція дози препарату (через загрозу передозування).

Одночасний прийом Бетаметазону-Нортон з діуретиками, які сприяють виведенню калію, збільшує ймовірність розвитку гіпокаліємії. Одночасне застосування глюкокортикостероїдів і серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію).

Бетаметазон-Нортон може посилювати виведення калію, що спричинене прийомом амфотерицину В.

Одночасний прийом Бетаметазону-Нортон та непрямих антикоагулянтів може призвести до зміни швидкості згортання крові, що може потребувати коригування дози.

При комбінованому застосуванні глюкокортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами або етанолом і препаратами, що містять етанол, можливо підвищення частоти появи або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту.

При одночасному застосуванні глюкокортикостероїди можуть знижувати концентрацію саліцилатів у плазмі крові.

Одночасне введення глюкокортикостероїдів і соматотропіну може призвести до сповільнення абсорбції останнього.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі до 25^оС. Термін придатності – 2 роки.