Гекодез инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

хімічна назва: гідроксиетильований крохмаль;

основні фізико-хімічні властивості: злегка опалесцююча безбарвна або слабко жовтувата стерильна апірогенна рідина; рН 4-7; осмолярність – 308 мОсмоль/л; іонний склад: натрій-іон – 154 ммоль/л; хлорид-іон – 154 ммоль/л;

склад: 100 мл розчину містять гідроксиетилкрохмалю із середньою молекулярною масою 200 000 і середнім молекулярним заміщенням (МЗ) 0,5 – 6,0 г; натрію хлориду 0,9 г;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники і перфузійні розчини. Препарати гідроксиетильованого крохмалю. Код АТС В05А А07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Колоїдний плазмозамінний ізотонічний розчин гідроксиетильованого крохмалю - високомолекулярного сполучення, що одержують із крохмалю кукурудзи воскової стиглості шляхом часткового гідролізу амілопектину з подальшим гідроксиетилюванням. За рахунок здатності зв’язувати та утримувати воду препарат збільшує об’єм циркулюючої крові на 85-100% від введеного об’єму протягом 4-6 годин після інфузії. Відновлює порушену гемодинаміку, поліпшує мікроциркуляцію, реологічні властивості крові (за рахунок зниження показника гематокриту), зменшує в’язкість плазми, підвищує поступово колоїдно-осмотичний і центральний венозний тиск пропорційно введеному об’єму, знижує агрегацію тромбоцитів і перешкоджає агрегації еритроцитів. Подібність структури гідроксиетилкрохмалю до структури глікогену пояснює високий рівень переносимості.

Фармакокінетика. Період напіввиведення препарату після закінчення 4-годинної інфузії (500 мл) становить 5-6 годин, показник кліренсу препарату - 7,33 мл/хв. Максимальна концентрація в сироватці - 11,1±2,7 мг/мл. Невелика кількість гідроксиетилкрохмалю накопичується в тканинах (головним чином у клітинах ретикуло-ендотеліальної системи) без токсичної дії на печінку, легені, селезінку та лімфовузли. Розщеплюється амілазою до низькомолекулярних фрагментів (менше 70 000), що виводяться нирками (за 24 год близько 70% введеної дози) і жовчю.

Показання для застосування. Гіповолемія; профілактика і лікування гіповолемічного шоку при опіках, травмах, операціях; необхідність проведення ізоволемічної гемодилюції.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений для внутрішньовенних інфузій. Перші 10-20 мл слід вводити повільно, контролюючи стан пацієнта через можливість розвитку анафілактоїдних реакцій. Дозу, швидкість і тривалість введення встановлюють залежно від тяжкості крововтрати і гіповолемії, значення гематокриту.

Добова рекомендована доза для дітей старше 10 років і дорослих для компенсації об’єму циркулюючої крові звичайно становить 250-1 000 мл. Максимальна добова доза - 33 мл/кг (2 г гідроксиетильованого крохмалю/кг). Рекомендована швидкість інфузії (за відсутності гострої ситуації) – 500 мл за 30 хвилин.

При септичному і опіковому шоці швидкість інфузії повинна бути нижчою і визначатись індивідуально в кожному випадку. При терапевтичній гемодилюції препарат застосовують за багатоденною інфузійною схемою, добова доза для дорослих звичайно становить 500 мл. Курсова доза становить 5 л і повинна розподілятися на термін лікування протягом 4 тижнів.

Побічна дія. Анафілактоїдні реакції (нудота, блювання, тахікардія, підвищення температури тіла, озноб, кропив’янка), грипоподібні симптоми (головні і м’язові болі, болі в попереку), набряк нижніх кінцівок, збільшення слинних залоз, порушення кровообігу. Вкрай рідко - анафілактичний шок (аж до зупинки серця і дихання). Підвищення рівня амілази в плазмі (не пов’язано з проявами панкреатиту), зрідка, при застосуванні високих доз - виражений шкірний свербіж. При використанні великих доз - подовження часу кровотечі і порушення кислотно-лужного стану.

Протипоказання. Гіперчутливість, гіперволемія, гіпергідратація, черепно-мозкова травма з підвищенням внутрішньочерепного тиску, тяжка серцева недостатність, ниркова недостатність з наявністю оліго- або анурії, рівень креатиніну в сироватці крові більше 2 мг/дл, тяжкий геморагічний діатез, дитячий вік до 10 років.

Передозування. При появі початкових симптомів анафілактоїдних реакцій введення препарату треба припинити. Хворого необхідно перевести в лежаче положення з опущеною верхньою частиною тіла, звільнити дихальні шляхи. Внутрішньовенно вводять адреналін

(1:1 000), контролюючи пульс і артеріальний тиск (за необхідності введення адреналіну можна повторити). Потім внутрішньовенно призначають 5% розчин альбуміну, 250-1 000 мг преднізолону та антигістамінні препарати. Пацієнти повинні знаходитися під невпинним медичним спостереженням, додаткові терапевтичні заходи повинні вживатися залежно від стану пацієнта.

 Введення високих доз препарату призводить до гемодилюції, зниження гематокриту, вмісту гемоглобіну і білка плазми. Значення гемоглобіну нижче 10 г/100 мл і гематокриту нижче 27% вважаються критичними. При зниженні концентрації в плазмі загального білка менше 5 г/л показано введення альбуміну. При крововтраті понад 20-25% об’єму суцільної крові показано додаткове введення еритроцитарної маси.

Особливості застосування. Лікування слід проводити під контролем об’єму циркулюючої крові, вмісту іонів, лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, показників згортання крові, функції нирок. Особливої обережності слід дотримуватися стосовно пацієнтів з набряком легенів, декомпенсованою серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, хронічними захворюваннями печінки, хворих на гіпофібриногенемію, геморагічний діатез (рекомендується попередньо ввести кристалоїдні розчини).

На початку терапії потрібно проводити контроль вмісту креатиніну в сироватці. При граничних значеннях рівня креатиніну 106-177 мкмоль/л (компенсована ниркова недостатність) необхідно ретельно зважувати можливість і необхідність проведення терапії та обов’язково здійснювати частий контроль рідинного балансу, а також показників затримки сечі. Слід враховувати ризик перевантаження системи кровообігу при занадто швидкому введенні або введенні великих об’ємів препарату, а також мати на увазі, що гідроксиетилкрохмаль може впливати на клініко-біохімічні показники (швидкість осідання еритроцитів, вміст глюкози, білка, жирних кислот, холестерину, сорбітдегідрогенази, питома вага сечі). При шокових станах, зумовлених в основному, втратою води та електролітів (сильне блювання, пронос, опіки), після початкового лікування препаратом подальше лікування слід проводити за допомогою збалансованого розчину електролітів. Під час лікування необхідно забезпечити достатнє надходження рідини в організм. Після внутрішньовенного введення препарату помітно зростає рівень амілази в крові, який повертається до норми через 3-5 днів.

 Введення препарату хворим на цукровий діабет не супроводжується підвищенням рівня глюкози в крові, тому препарат можна вводити хворим на діабет.

 При тривалому щоденному застосуванні в середніх (500 мл/добу) або високих (1 000 мл/добу) дозах може виникати шкірний свербіж, що важко піддається лікуванню. Свербіж може виявлятися через кілька тижнів після закінчення лікування і продовжуватися місяцями.

 Дані про безпеку застосування препарату для лікування дітей до 10 років, вагітних і жінок які годують груддю, відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармацевтично несумісний з розчинами інших лікарських засобів. Збільшує нефротоксичність аміноглікозидних антибіотиків.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від +4 до +25°С. Термін придатності – 2 роки. Незмочуваність внутрішньої поверхні не є протипоказанням для застосування. Заморожування препарату не допускається.