Гатиджем инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: gatifloxacin; (±)-1-циклопропіл-6-флоро-1,4-дигідро-8-метокси-7-(3-метил-1-піперазиніл)-4-оксо-3-квінолінекарбоксилін кислоти сесківі-гідрат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору, двоопуклі, вкриті оболонкою з розподільчою рискою на одному боці, довгасті, капсулоподібної форми по 200 мг та овальної форми по 400 мг;

склад: 1 таблетка містить гатифлоксацину сесквігідрату, що еквівалентно гатифлоксацину 200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний у вигляді пасти, кремнію діоксид колоїдний, тальк очищений, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, суміш для покриття (untacoat sol (IC-s-673) –1-yellow).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01M A16.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гатифлоксацин - 8-метоксифлороквінолон, має антибактеріальну активність проти широкого діапазону грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Протибактеріальна дія гатифлоксацину забезпечується завдяки пригніченню ДНК-гірази та топоізомерази IV. ДНК-гіраза є важливим ферментом, який бере участь у редуплікації ДНК збудників. Топоізомераза IV є ферментом, який відіграє провідну роль у поділі хромосом ДНК при поділі бактеріальної клітини. Виявилося, що С-8-метоксична половина має більшу активність і повільніший розвиток резистентності у порівнянні з неметоксичною С-8 половиною.

Згідно з цим гатифлоксацин показаний для лікування відповідних нозологій, причиною яких є: чутливі збудники - грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes та відносно чутливі грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae; чутливі збудники - грамнегативні мікроорганізми: Haemophillus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамази), Haemophilias раrаinfluenzae_: Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамази), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhoеae (включаючи штами, що продукують β-лактамази);

та відносно чутливі - грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mіrabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;

відносно чутливі анаероби — Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthiі, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens, Clostridium ramosum; чутливі збудники атипової форми - C.pneumoniae, C. trachomatis, M.pneumoniae, L. Pneumophilia, Ureaplasma; та відносно чутливі атипові форми - Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.

До гатифлоксацину чутливі такі збудники, як мікобактерії туберкульозу, H. Pylori.

Гатифлоксацин ефективний відносно бактерій резистентних до β-лактамних і макролідних антибіотиків.

Фармакокінетика. Абсолютна біологічна доступність гатифлоксацину у пацієнтів – 96%. Пік концентрації у плазмі гатифлоксацину настає через 1 - 2 год після перорального застосування.

Зв’язування з білками плазми крові гатифлоксацину становить приблизно 20 %.

Гатифлоксацин добре проникає у більшість тканин організму та швидко розподіляється по біологічних рідинах, високі концентрації утворюються в легеневій тканині, слизовій бронхів, придаткових порожнинах носа, в альвеолярних макрофагах, тканинах середнього вуха, тканинах шкіри, тканинах і секреті простати, слині, жовчі, сім’явивідній рідині, піхві, матці, ендо- та міометрії, маткових трубах, яєчниках.

Гатифлоксацин в організмі біотрансформується з < 1 % виділення дози у сечу.

Гатифлоксацин виводиться нирками. Середнє видалення гатифлоксацину – від 7 до 14 год і не залежить від дози та режиму застосування.

При експериментах з тваринами гатифлоксацин вільно проходить крізь плаценту та потрапляє у грудне молоко.

Відмінності у фармакокінетиці гатифлоксацину були виявлені у жінок. Жінки похилого віку мали 21% збільшення максимальної концентрації і 32% збільшення AUC (0-), повільніше виведення спостерігалося у жінок молодшого віку.

Педіатрія: фармакокінетика гатифлоксацину у дітей до 18 років не була визначена.

Ниркова недостатність: кліренс гатифлоксацину знижений і системний вплив вираженіший у людей з нирковою недостатністю.

Показання для застосування. Лікування інфекційно-запальних процесів, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

- інфекції дихальних шляхів (у тому числі гострий синусит, гострий бронхіт, абсцес легенів, загострення хронічних захворювань легеневих шляхів, кістозний фіброз, пневмонія);

- інфекції нирок і сечовидільної системи (у тому числі гострий та хронічний пієлонефрит, простатит, цистит; хронічні інфекції сечовидільної системи);

- інфекції шкіри та м’яких тканин;

- інфекції травного тракту;

- післяопераційні інфекційні захворювання;

- неускладнена уретральна гонорея у чоловіків;

- ендоцервікальна і ректальна гонорея у жінок.

Спосіб застосування та дози. Гострий синусит – 400 мг 1 раз на добу або 200 мг 2 рази на добу протягом 7 - 14 діб; гострі та ускладнені хронічні бронхіти, пневмонії, інфекції шкіри та підшкірної клітковини, гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовидільної системи – 400 мг 1 раз на добу або по 200 мг два рази на добу протягом 7 - 10 діб;

неускладнені інфекції сечового тракту (цистит) – 400 мг початкова доза та 200 мг - 1 раз на добу протягом 3 діб; неускладнена уретральна гонорея у чоловіків, гонорея у жінок – 400 мг 1 раз на добу.

Побічна дія. Найбільш поширені побічні ефекти гатифлоксацину – запаморочення, блювання, діарея, вагініт, абдомінальний та головний болі. Інші побічні ефекти – порушення смакових відчуттів, алергічні реакції, озноб, жар, біль у спині, біль у грудях, прискорене серцебиття, запор, диспепсія, глосит, кандидоз ротової порожнини, стоматит, виразка ротової порожнини, периферійні набряки, неспокійний сон, безсоння, парестезія, тремор, розширення судин, диспное, фарингіт, пітливість, порушення зору, дзвін у вухах, дизурія та гематурія.

Квінолони можуть бути причиною порушень центральної нервової системи, включаючи нервозність, неспокій, безсоння, кошмари чи параною.

Нейтропенія, підвищення активності трансаміназ, амілази крові.

Протипоказання. Гатифлоксацин протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до гатифлоксацину, квінолонових протибактеріальних компонентів та інших компонентів цього препарату, вагітним, жінкам, які годують груддю, дітям до 18 років.

Передозування. Немає інформації про передозування.

При випадковому передозуванні препарату необхідно промити шлунок. Пацієнт має перебувати під контролем та отримувати симптоматичне та підтримуюче лікування. Потрібно застосовувати відповідну до стану гідратаційну терапію. Гатифлоксацин недостатньо ефективно виводиться з організму шляхом гемодіалізу (приблизно 14% протягом 4 год) або за допомогою форсованого гемодіалізу (приблизно 11% через 8 днів).

Особливості застосування. Гатифлоксацин може спричинити збільшення QT-інтервалів електрокардіограми у деяких пацієнтів. Через недостатній клінічний досвід гатифлоксацин не слід призначати пацієнтам з подовженими QT-інтервалами, хворим на неадекватну гіперкальціємію та пацієнтам, які отримують препарати класу І А (наприклад квінідин, процаїнамід) або класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол) протиаритмічних препаратів.

Фармакокінетичні дослідження не були проведені для гатифлоксацину та препаратів, які подовжують QT-інтервали, таких як цисапрайд, еритроміцин та трициклічних антидепресантів. Гатифлоксацин повинен застосовуватися з обережністю при паралельному використанні з цими препаратами. Препарат необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, такими як брадикардія та гостра ішемія міокарда.

Серйозні та фатальні випадки підвищеної чутливості та анафілактичні реакції спостерігались у пацієнтів, які лікувалися квінолоном.

Гатифлоксацин не повинен застосовуватися при перших проявах підвищеної чутливості – при висипаннях на шкірі чи інших алергічних реакціях.

З обережністю призначають хворим на епілепсію та особам похилого віку.

Треба обережно застосовувати препарат під час керування транспортними засобами (можливо запаморочення).

Призначення гатифлоксацину повинно бути обережним за наявності ниркової недостатності. Ретельне клінічне обстеження та відповідні лабораторні аналізи необхідно провести до та протягом проведення лікування, за необхідності залежно від рівня показників, слід знизити дозу гатифлоксацину. Для пацієнтів з порушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну < 40 мл/хв) корекцію дози (зменшуючи дозу) необхідно проводити для уникнення накопичення гатифлоксацину через пониження кліренсу. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв рекомендуються знижені дози гатифлоксацину.

Як і з іншими квінолонами, порушення вмісту глюкози у крові, включаючи симптоматичні гіпер- та гіпоглікемію, були виявлені здебільшого у пацієнтів, хворих на діабет, які отримують одночасне лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад глібуридом) чи інсуліном. У цих пацієнтів рекомендується контролювати рівень глюкози у крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Приймання гатифлоксацину через 1 год після циметидину (один раз на день, перорально у дозі 200 мг) не впливає на фармакокінетику гатифлоксацину. Ці результати говорять про те, що на всмоктування гатифлоксацину впливають антагоністи Н2-рецепторів, такі як циметидин.

Застосування гатифлоксацину не впливає на систематичний кліренс внутрішньовенного мідозоламу. Добова внутрішньовенна доза мідазоламу (0,0145 мг/кг) не впливає на фармакокінетику гатифлоксацину. Ці результати можуть бути враховані при недостатній ефективності гатифлоксацину при проведенні досліджень з ізоферментом CYP3A4 у людей.

Одночасне застосування гатифлоксацину та теофіліну не впливало на фармакокінетику жодного препарату.

Одночасне застосування гатифлоксацину та варфарину не впливало на фармакокінетику жодного препарату, протромбіновий час не змінився.

Одночасне застосування гатифлоксацину та глібуриду (при стабільному стані 1 раз на день) пацієнтами з ІІ типом цукрового діабету не мало значного впливу на розповсюдження в організмі жодного препарату, рівні глюкози натще не змінилися.

Одночасне застосування гатифлоксацину та дигоксину не дали значного ефекту стосовно зміни фармакокінетики гатифлоксацину. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні перевірятися на ознаки та симптоми токсичності. У пацієнтів, які виявили ознаки чи симптоми інтоксикації дигоксином, концентрація дигоксину у сироватці повинна бути перевірена та доза дигоксину відповідно відкоригована.

Системне виведення гатифлоксацину значно підвищується при одночасному застосуванні гатифлоксацину та пробенециду.

У пацієнтів, які отримали варфарин, не було виявлено значних змін у часі згортання крові при одночасному застосуванні гатифлоксацину.

Під час доклінічних і клінічних досліджень виявлено, що при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами, такими як квінолон, виявилося, що останній може підвищити ризик розладів ЦНС і судом.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.