Эналаприла малеат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: enalapril; L-пролін-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл-пропіл]-L-аланіл]-,(S)-,(Z)-2-бутендіат (1:1);

основні фізико-хімічні властивості: плоскоциліндричні таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору;

склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату – 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят, кремнію діоксид колоїдний (аеросил 200), магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09АА02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналаприл за хімічною структурою є похідним двох амінокислот – L-аланіну і L-проліну. Після перорального прийому препарат швидко абсорбується та трансформується (шляхом гідролізу) в активний метаболіт - еналаприлат, який має властивості високоспецифічного інгібітору АПФ. Еналаприлат гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II та розпад брадикініну. Результатом його дії є системна периферична вазодилатація і зниження загального периферичного судинного опору, системного артеріального тиску, післянавантаження на серце, тиску в малому колі кровообігу. Зменшення концентрації ангіотензину ІІ зумовлює підвищення активності реніну за рахунок негативного зворотного зв’язку та зменшення секреції альдостерону. При тривалому застосуванні препарат перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і гладком’язових елементів судинної стінки, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо всмоктується 50 - 70% еналаприлу, їжа не впливає на процес абсорбції. Зв’язування з білками крові – 50 - 60%. Біотрансформація відбувається в печінці шляхом гідролізу до активного метаболіту – еналаприлату. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові реєструється через 1 год, еналаприлату – через 3 - 4 год після прийому per os. Період напіввиведення еналаприлату – 11 год, який зростає за наявності ниркової недостатності. Виводиться нирками до 60% прийнятої дози (20% у вигляді еналаприлу та 40% – у вигляді еналаприлату). До 33% введеної дози елімінує через шлунково-кишковий тракт (у вигляді незміненої речовини – 6%, метаболіту – до 27%). Еналаприлат виводиться при гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість дії лікарського засобу – до 24 год. Препарат проникає через плаценту, в незначних кількостях екскретується в грудне молоко.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність та асимптоматична дисфункція лівого шлуночка. Препарат також ефективний при хронічній серцевій|сердечній| недостатності (у складі комбінованої терапії).

Спосіб застосування та дози. Дози визначаються лікарем індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану. Таблетки треба приймати цілими з деякою кількістю води до, під час або після їжі. Ніколи не приймайте дві дози одночасно.

Лікування гіпертензії:

Рекомендована початкова доза – 5 мг один раз на день. Коригування дози залежить від досягнутого зниження кров’яного тиску. Звичайною підтримуючою є доза в діапазоні від 10 до 20 мг, у виняткових випадках – 40 мг на добу, які призначають у вигляді разової дози або розподіленої на два прийоми.

Початковою дозою для пацієнтів, які не можуть припинити прийом діуретиків перед початком лікування Еналаприлом, є 2,5 мг препарату у вигляді разової дози.

Лікування хронічної серцевої недостатності:

Рекомендованою початковою дозою є 2,5 мг Еналаприлу у вигляді разової добової дози. Дозу Еналаприлу треба повільно збільшувати до досягнення максимального клінічного ефекту, який спостерігається звичайно через 2 - 4 тижні. Звичайною підтримуючою є доза в діапазоні від 2,5 мг до 10 мг двічі на день, максимальна підтримуюча доза становить 20 мг.

Лікування асимптомної дисфункції лівого шлуночка:

Рекомендованою початковою дозою є 2,5 мг на добу, певне коригування дози визначається здатністю переносити ліки. Звичайна підтримуюча доза становить 10 мг двічі на день.

Лікування вторинної гіпертензії при захворюваннях нирок:

Доза Еналаприлу визначається станом функції нирок і/або значенням кліренса креатиніну. Для пацієнтів, кліренс креатиніну у яких перевищує 0,5 мл/с (30 мл/хв), початкова доза становить 5 мг на день; пацієнти, кліренс креатиніну у яких менший ніж 0,5 мл/с (30 мл/хв), починають із дози 2,5 мг на день, яку поступово збільшують до досягнення задовільного клінічного ефекту.

Під час лікування Еналаприлом рекомендується контролювати функцію нирок і концентрацію калію в сироватці.

Пацієнти, які лікуються гемодіалізом: 2,5 мг Еналаприлу в день гемодіалізу; у всі інші дні лікар підбирає дозу залежно від величини кров’яного тиску.

Побічна дія. Можливі сухий кашель, головний біль. Рідше спостерігаються артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози препарату), ортостатичні реакції, які супроводжуються запамороченням, слабкістю, порушенням зору, колапсом, прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму, біль у грудях, стенокардія, відчуття втоми, слабкість, порушення сну, нервозність, депресії, парестезії, судоми, шум у вухах, сплутаність свідомості; дисгевзія (порушення смакових відчуттів), нудота, блювання, діарея, анорексія, панкреатит, стоматит; глосит, відчуття сухості у роті; задишка, ринорея, фарингіт, дистонія, інфільтрати в легенях, бронхоспазм; алергічні реакції, в тому числі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк з еозинофілією, температурними реакціями, болями в суглобах; синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз. Шкірні реакції можуть супроводжуватися пропасницею, міалгією, міозитом, артралгією, артритом, васкулітом, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом та/або підвищеними титрами антинуклеарних антитіл. З боку лабораторних показників анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (частота гематологічних порушень частіше спостерігалась у хворих з нирковою недостатністю, аутоімунними захворюваннями; можливі підвищення концентрації калію, креатиніну та сечовини в сироватці крові. Є відомості про погіршання функції нирок та появу протеїнурії на фоні терапії інгібіторами АПФ. Зареєстровані поодинокі випадки гепатотоксичності еналаприлу, найчастіше мав місце холестаз, проте спостерігалось підвищення активності печінкових трансаміназ та вмісту білірубіну за рахунок порушення функції печінки з ураженням і некрозом гепатоцитів. Можливі імпотенція, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, нечіткість зору, алопеція, оніхоліз, синдром Рейно.

Протипоказання. Підвищена чутливість до еналаприлу та складових препарату.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ, ідіопатичний та спадковий набряк Квінке. Стеноз ниркової артерії (двобічний/стеноз артерії єдиної нирки). Клінічний стан після трансплантації нирки. Стеноз артеріального або мітрального клапана з вираженими порушеннями гемодинаміки, гіпертрофічна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, захворювання печінки, печінкова недостатність. Проведення десенсибілізації до отрути комах. Діти до 12 років. Вагітність, період лактації.

Передозування. Найбільш характерні риси передозування: виражені гіпотензія з погіршанням перфузії життєво важливих органів і ступор, брадикардія, колапс, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність. Рівні еналаприлату у плазмі, що в 100 - 200 разів перевищували звичайні після терапевтичних доз, описані при прийомі відповідно 300 мг і 400 мг еналаприлу. При передозуванні рекомендовано надати хворому горизонтального положення з низьким узголів’ям. Якщо таблетки були прийняті нещодавно (протягом останніх 30 хв), треба викликати блювання, здійснити промивання шлунка. Надалі показано внутрішньовенне введення фізіологічного розчину та/чи плазмозамінників. За необхідності внутрішньовенно вводять катехоламіни та ангіотензин ІІ. Необхідно контролювати та коригувати життєво важливі функції. Еналаприлат може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу. При резистентній до терапії брадикардії проводять кардіостимуляцію. Контролюють концентрацію електролітів і креатиніну в сироватці крові.

Особливості застосування. Ефективність і безпека застосування еналаприлу при лікуванні дітей не вивчались.

У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію у зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольової дієти, через блювання, діарею або в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, гострої ниркової недостатності. В таких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування еналаприлом і забезпечити адекватний медичний нагляд. Нерідко гіпотензія, особливо після першої дози, може розвинутись у хворих з тяжкими формами серцевої недостатності, що слід враховувати, призначаючи початкову дозу та підтримуючу терапію.

З особливою обережністю (враховуючи співвідношення “користь/ризик”) слід призначати препарат хворим з порушеннями функції нирок, печінки, порушеннями кровотворення, аутоімунними захворюваннями, вираженим аортальним або мітральним стенозом, іншими захворюваннями з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка. Всі вищеперелічені патологічні стани при застосуванні еналаприлу вимагають відповідного медичного нагляду та лабораторного контролю. Для препаратів групи інгібіторів АПФ можлива перехресна гіперчутливість. Хворі похилого віку можуть виявляти підвищену чутливість до еналаприлу стосовно розвитку гіпотензії та ортостатичних реакцій. Під час лікування еналаприлом може мати місце гіперкаліємія, рідко – підвищення рівня креатиніну, протеїнурія, особливо за наявності ниркової і/або серцевої недостатності, що вимагає обов’язкового лабораторного контролю.

Особлива обережність необхідна при призначенні еналаприлу пацієнтам, які паралельно приймають/приймали діуретики. Якщо терапію діуретичними засобами відмінити неможливо, рекомендовано починати терапію з мінімальних доз еналаприлу та забезпечити адекватний контроль артеріального тиску та функції нирок.

За наявності первинного гіперальдостеронізму інгібітори АПФ неефективні, тому їх застосування не рекомендується.

У хворих, які знаходяться на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрилових мембран AN69, зареєстровані випадки анафілактоїдних реакцій на фоні супутньої терапії еналаприлом, тому рекомендовано утриматись від подібних поєднань.

1 таблетка містить 0,01 вуглеводної одиниці обміну.

Необхідна обережність при роботі з транспортними та іншими потенційно небезпечними технічними засобами через можливість запаморочення, особливо на початку лікування еналаприлом.

У хворих, що перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрилових мембран і тих, що одночасно приймають інгібітор АПФ, є ризик розвитку анафілактичних реакцій.

Треба пам’ятати, що лікування будь-якими антигіпертензивними ліками не виліковує хворобу, а лише допомагає підтримувати кров’яний тиск на бажаному рівні. Це може запобігти або послабити наслідки і/або ускладнення гіпертензії. Лікування Еналаприлом тривале, воно може тривати протягом усього життя, якщо не з’являться обставини, що змусять відмовитись від лікування Еналаприлом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні засоби (бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, антагоністи кальцію та ін.) потенціюють гіпотензивний ефект еналаприлу.

Снодійні, наркотичні, знеболювальні засоби сприяють зниженню артеріального тиску при застосуванні з еналаприлом. За необхідності хірургічного втручання слід проінформувати анестезіолога про терапію еналаприлу малеатом.

Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, амілоридом, тріамтереном) може призвести до гіперкаліємії. Тому за умови одночасного застосування названих засобів необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним прийомом циклоспорину, препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, цукрового діабету.

Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, зменшують гіпотензивний ефект еналаприлу.

При застосуванні з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно підвишення ризику його побічної та токсичної дії.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25⁰С. Термін придатності – 3 роки.