Ренагель 800 мг инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: севеламер (sevelamer);

основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки білого або майже білого кольору; на одній стороні яких відтиснутий напис Renagel 800;

склад: кожна таблетка містить 800 мг севеламеру;

наповнювачі: кремнію дiоксид колоїдний безводний, стеаринова кислота, вода очищена;

оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, дiацетильованi моно гліцериди, вода очищена;

друкарські чорнила містять: оксид заліза, чорний E172, пропiленглiколь i гідроксипропілметилцелюлозу, спирт ізопропиловий, вода очищена.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Лікарські засоби для лікування гіперкаліємії та гіперфосфатемії. Код АТС: V03AE02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Активним інгредієнтом препарату Ренагель є севеламер, неабсорбуючий фосфат-зв’язуючий полімер (полiалiламiну гiдрохлорид), який не містить металів чи кальцію. Він містить полiамiни, відокремлені молекулами вуглецю від основи полімеру. Ці аміни частково протонуються у тонкому кишечнику i вступають у взаємодію з молекулами фосфатів за допомогою iонних та водневих зв’язків. Завдяки зв’язуванню фосфату в шлунково-кишковому тракті севеламер знижує концентрацію фосфату в плазмі крові.

Севеламер знижує частоту епізодів гiперкальцiємiї порівняно з кальцієвими фосфат-зв’язуючими препаратами, можливо тому, що він не містить кальцію. Дослідження тривалістю 1 рік продемонструвало, що вплив препарату на рівні кальцію i фосфатів зберігається щонайменше протягом цього періоду.

Експерименти на тваринах показали, що севеламер зв’язує жовчні кислоти in vitro та in vivo. Зв’язування жовчних кислот іонообмінними смолами є добре розробленим методом, який використовується для зниження холестерину крові. При клінічних випробуваннях севеламер забезпечував зниження загального та LDL холестерину на 15-31%. Цей ефект спостерігався після 2 тижнів лікування i зберігався при довгостроковій терапії. Рівні триглiцерiдiв, HDL холестерину i альбуміну залишалися незмінними.

Клінічні дослідження на гемодiалiзних пацієнтах показали, що монотерапія севеламером клінічно значуще не впливає на рівень iнтактного паратгормону в сироватці крові. При лікуванні пацієнтів з вторинним гiперпаратиреозом Ренагель необхідно застосовувати в комбінації з іншими лікарськими засобами, зокрема препаратами кальцію і 1,25-дигiдрокси вітаміном D3 або одним з його аналогів для зниження рівня iнтактного паратгормону.

Фармакокінетика.

Ренагель не абсорбується із шлунково-кишкового тракту, як було доведено фармакокiнетичними дослідженнями одноразової дози на здорових волонтерах. Фармакокiнетичнi дослідження не були проведені на пацієнтах з хронічною нирковою недостатністю (див. розділ Особливі попередження та особливі застереження).

Дані доклiнiчної безпеки

У доклiнiчних дослідженнях на щурах i собаках Ренагель у дозі, що перевищує в 10 разів людську дозу, знижував абсорбцію жиророзчинних вiтамiнiв D, E i K та фолiєвої кислоти.

У дослідженнях на щурах з призначенням севеламеру в дозі, що перевищує людську в 15-30 разів спостерігалося підвищення рівня мiді в сироватці. Між тим, цього не було встановлено дослідами на собаках i пiд час клінічних досліджень.

Даних формальних досліджень щодо канцерогенностi препарату донині немає. Між тим, дослідженнями in vitro i in vivo доведено, що Ренагель не має генотоксичного потенціалу. До того ж препарат не абсорбується в шлунково-кишковому тракті.

У дослідженнях впливу на репродуктивнiсть не було підтверджень, що севеламер призводить до ембрiолетальностi, завдання шкоди плоду або тератогеностi в тестованих дозах (до 1 г/кг/добу на кролях та до 4,5 г/кг/добу на пацюках). У деяких випадках спостерігався дефіцит скелетної осифiкацiї плодів самок щурів, яким призначався севеламер в дозі, котра перевищувала в 8-20 разів максимальну людську дозу 200 мг/кг. Цей ефект може бути вторинним наслідком зниження рівнів вiтамiну D та/або вiтамiну K при цих високих дозах.

Показання для застосування. Лікування гiперфосфатемії у дорослих пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовується виключно в умовах стаціонару під наглядом лікаря.

Ренагель повинен застосовуватися в комбінації з іншими лікарськими засобами, зокрема препаратами кальцію і 1,25-дигiдрокси вітаміном D3 або одним з його аналогів для запобігання розвитку ниркової остеодистрофії.

Діти

Безпека i ефективність цього продукту не вивчалася для пацієнтів молодше 18 років.

Дорослі i пацієнти літнього вiку (>65 років)

Для пацієнтів, які не приймають фосфат-зв’язуючі препарати, доза визначається iндивiдуально, беручи до уваги концентрацію фосфату в сироватці крові, відповідно таблиці:

Концентрації фосфату в сироватці крові у пацієнтів, які не приймають фосфат-зв’язуючих препаратів

Початкова доза Ренагелю в таблетках по 800 мг

1,94 – 2,42 ммоль/л (6-7,5 мг/дл)

1 таблетка 3 рази на добу

> 2,42 ммоль/л (>7,5 мг/дл)

2 таблетка 3 рази на добу

Якщо Ренагель призначається як альтернативний фосфат-зв’язуючий препарат, його слід приймати в еквівалентних дозах порівняно з тим фосфат-зв’язуючим препаратом, який пацієнт приймав раніше. Рівень фосфату в сироватці крові необхідно ретельно контролювати і коригувати дози Ренагелю з метою зниження рівня фосфату до 1,94 ммоль/л (6 мг/дл) або нижче. Рівень фосфату в сироватці крові спочатку слід визначати кожні 2-3 тижні (доки не буде досягнуто стабільного рівня) і регулярно надалі.

Дози можуть бути в діапазоні 1-5 таблеток Ренагелю 800 мг на один прийом їжі . Під час клінічних досліджень середня добова доза севеламеру становила 7 г.

Пацієнтам слід приймати Ренагель разом з їжею i дотримуватися призначеної дієти. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Побічна дія. В паралельному дизайн-дослiдженнi на 202 пацієнтах, які лікувались протягом 52 тижнiв, найчастіше зустрічались (≥ 5% пацієнтів) небажані дії, які можливо або вірогідно пов’язані із застосуванням Ренагелю; всі вони були класифiкованi як розлади системи травлення. Отримані з цього дослідження i з неконтрольованих клінічних досліджень дані на 384 пацієнтах, можливо або вірогідно пов’язані із застосуванням Ренагелю, наведені в таблиці нижче, згідно з частотою. Звітні данi класифіковані як дуже звичайні (>1/10), звичайні (>1/100, <1/10), незвичайні (>1/1,000, <1/100), поодинокі (>1/10,000, <1/1,000), дуже поодинокі (<1/10,000), включаючи окремі повідомлення тощо.

Розлади системи травлення

Дуже звичайні: нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея, диспепсія

Звичайні: метеоризм

Розлади нервової системи

Дуже звичайні: головний біль

Судинні розлади

Дуже звичайні: гiпотензiя, гіпертензія

Загальні розлади та розлади в місці введення

Дуже звичайні: біль

Розлади шкіри i її придатків

Дуже звичайні: свербіж

Звичайні: кропив’янка

Інфекції та інвазії

Звичайні: фарингіт

Більшість цих побічних ефектів зазвичай спостерігається у пацієнтів у 5-й стадії хронічної ниркової недостатності i тому не обов’язково пов’язана з Ренагелем.

Постмаркетинговий досвід: у дуже поодиноких випадках спостерігалися кишкова обструкція i кишкова непрохiднiсть/часткова кишкова непрохідність протягом лікування Ренагелем.

Протипоказання.

Гiпофосфатемія, кишкова непрохідність, підвищена чутливість до севеламеру або до одного з ексципієнтів препарату.

Передозування. Iнформацiї щодо жодного випадку передозування не надходило. Ренагель призначався здоровим волонтерам у дозі до 14 г, еквівалентній 35 капсулам по 403 мг (еквівалентним 17 таблеткам по 800 мг) на добу протягом 8 діб без будь-яких небажаних дій.

Особливості застосування.

Особливі попередження та особливі застереження.

Ефективність та безпечність Ренагелю не були дослiджені у дітей, у пацієнтiв, які перебувають на перитонеальному діалізі.

Ефективність та безпечність Ренагелю не були досліджені у пацієнтiв, які мають порушення ковтання, нелiкований або тяжкий парез шлунка та затримку шлункового вмісту. Ренагель має бути застосований у таких хворих виключно після оцінки співвідношення користь-ризик.

Ефективність та безпечність Ренагелю на були досліджені у пацієнтiв з активними запальними хворобами кишечнику, розладами моторики шлунково-кишкового тракту, аномальною або нерегулярною моторикою та у хворих, які мають в анамнезі операції на шлунково-кишковому тракті. Отже, за таких обставин застосування Ренагелю повинно проводитися з обережністю.

У дуже поодиноких випадках протягом лікування Ренагелем спостерігалися кишкова обструкція i кишкова непрохiднiсть/часткова кишкова непрохідність. При цьому провiсником цього симптому може бути запор. Хворі із запорами мають перебувати під ретельним спостереженням, якщо потребують лікування Ренагелем. Необхідність терапії препаратом у хворих з тяжкими запорами повинна бути переглянута.

Один Ренагель не показаний для контролю гiперпаратиреозу. У хворих з вторинним гiперпаратиреозом Ренагель потрібно застосовувати в контексті багатоцільового терапевтичного підходу, який може включати добавки кальцію, 1,25 – дигiдроксивітамiну D3 або одного з його аналогів для зниження рівнів iнтактного паратгормону.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатися гiпокальцiємія або гiперкальцiємiя. Ренагель не містить кальцію. Рівень кальцію в плазмі досліджується як при звичайному спостереженнi за дiалiзними пацієнтами. У разі розвитку гiпокальцiємiї має бути призначений кальцій.

Залежно від призначеної дієти та природи термінальної стадii ниркової недостатності, у пацієнтів може спостерігатися низький рівень вiтамiнiв A, D, E i K. Тому у пацієнтів, які не приймають ці вітаміни, потрібно контролювати рівні вiтамiнiв A, D, i E, оцінювати рівень вiтамiну К вимірюванням тромбопластинового часу та при необхідності додавати вiтамiн К.

Нині недостатньо даних щодо виключення можливості дефіциту фолатiв при довготривалій терапії Ренагелем.

Рівень хлоридів у плазмі протягом терапії Ренагелем може підвищуватися, оскільки хлориди можуть обмінюватися з фосфатами в кишковому просвіті. Хоча клінічно істотного підвищення рівня хлоридів у плазмі не спостерігалося при клінічних дослідженнях, він має контролюватися як при звичайному спостереженні дiалiзних пацієнтів. Один грам Ренагелю містить приблизно 180 мг (5,1 мЕкв) хлоридів.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю зазвичай схильні до розвитку метаболічного ацидозу. Про погіршення ацидозу повідомлялося при переключенні з інших фосфатних бiндерiв на севеламер у деяких дослідженнях, де спостерігався нижчий рівень бікарбонатів у хворих, які приймали Ренагель, порівняно з хворими, які приймали бiндери на основі кальцію. Тому рекомендований щільний моніторинг плазмового рівня бікарбонатів.

У дуже поодиноких випадках повідомлялося про гiпотиреоз при сумісному призначенні Ренагелю i левотироксину. Тому у хворих, які приймають обидва препарати, рекомендований моніторинг рівня ТТГ.

Застосування при вагітності та лактації

Безпека Ренагелю у вагітних або матерів, які годують груддю, не досліджена. В іспитах на тваринах не було доказів, що севеламер може стимулювати ембріональну токсичність. Ренагель може бути призначений вагітним або матерям, які годують груддю, виключно за суворої необхідності i після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик для матері та плода чи дитини (див. розділ Дані доклiнiчної безпеки).

Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися складною технікою.

Впливи невідомі.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами у гемодiалiзних хворих не досліджена.

У дослідженнях на здорових волонтерах Ренагель не мав впливу на бiодоступнiсть дигоксину, варфарину, еналаприлу чи метопрололу. Однак бiодоступнiсть ципрофлоксацина знижувалась приблизно на 50% при сумісному призначенні з Ренагелем при дослідженнях одноразової дози. Отже, Ренагель не слід приймати з ципрофлоксацином одночасно.

Ренагель може впливати на бiодоступнiсть інших ліків. У хворих, які перенесли трансплантацію органів, при одночасному призначенні з Ренагелем циклоспорину i мiкофенолату повідомлялося про зниження їх рівнів, однак без клінічних наслідків (відторгнення трансплантата). Можливість взаємодії не може бути виключена, тому необхiдно контролювати рівні мiкофенолату мофетилу i циклоспорину протягом їх комбінації та після їх відміни. При призначенні будь-яких лікарських засобів, коли зниження бiодоступнiстi може впливати на безпечність або ефективність, це потрібно здійснювати за 1 год перед чи 3 год після прийому Ренагелю, або лікар має розглянути питання про моніторинг цих рівнів у крові.

У дослідженнях на тваринах призначення одноразової дози Ренагелю сумісно з верапамiлом, хiнiдином, кальцитрiолом, тетрацикліном, варфарином, вальпроєвою кислотою, дигоксином, пропранололом, естроном та L-тироксином не впливало на пікову концентрацію чи площу під кривою концентрації цих ліків у крові.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступних для дітей місцях!

Зберігати при температурі не вище 25ºC.

Тримайте баночку щільно закритою.

Термін придатності 2 роки.