Теветен^® плюс инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтувато-коричневого кольору, у формі капсули, з маркуванням “5147” з одного боку і “Solvаy” – з іншого;

склад: 1 таблетка містить епросартану мезилату 735,8 мг (еквівалентно 600 мг епросартану) і гідрохлортіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кросповідон, магнію стеарат, вода дистильована, Опадрі карамельний OY-3736.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати антагоністів ангіотензину II. Код АТС C09DA02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Епросартан

Епросартан є потужним, непептидним, активним при пероральному прийомі, небіфенільним тетразольним антагоністом рецепторів ангіотензину II, який селективно зв’язується з AT₁-рецепторами. Ангіотензин II відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії і є основним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

Крім того, епросартан блокує прямий судинозвужуючий ефект ангіотензину, а його непрямі ефекти, пов’язані з посиленням проведення нервового імпульсу, вказують на потенційну здатність протидіяти підвищеній активності симпатичної нервової системи.

Епросартан перешкоджає впливу ангіотензину II на артеріальний тиск, нирковий кровотік і виділення альдостерону у здорових добровольців. Терапевтичний ефект протягом 24 годин без появи постуральної гіпотензії або рефлекторної тахікардії після прийому першої дози. Припинення лікування епросартаном не призводить до різкого рикошетного підйому артеріального тиску.

Епросартан не порушує механізмів саморегуляції функції нирок. У здорових чоловіків епросартан покращує ефективний нирковий кровотік. Епросартан не впливає на функцію нирок у хворих на есенційну гіпертензію і в осіб з нирковою недостатністю.

На відміну від інгібіторів АПФ епросартан не посилює ефектів, пов’язаних з підвищенням рівня брадикініну, наприклад кашлю.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид є широко відомим тіазидним діуретиком. Тіазиди впливають на механізми реабсорбції електролітів у ниркових канальцях, викликаючи пряме збільшення екскреції рідини, натрію і хлоридів.

Сечогінний ефект гідрохлортіазиду приводить до зменшення об’єму плазми, збільшення активності реніну плазми і секреції альдостерону з подальшим збільшенням виділення із сечею калію і бікарбонату та зменшенням рівня калію в сироватці крові. Антигіпертензивна дія гідрохлортіазиду зумовлена комбінацією сечогінного ефекту і прямого впливу на судини (зниження судинної резистентності).

Теветен^® плюс

Комбіноване внутрішньовенне введення епросартану і гідрохлортіазиду щурам зі спонтанною гіпертензією продемонструвало виражений антигіпертензивний ефект.

У хворих на ізольовану систолічну гіпертензію епросартан дає статистично значуще зниження систолічного кров’яного тиску порівняно з плацебо. Додавання гідрохлортіазиду 1 раз на добу (12,5 мг) до епросартану один раз на добу (600 або 1200 мг) приводило до ще більшого, статистично достовірного зниження систолічного кров’яного тиску порівняно з прийомом тільки епросартану один раз на добу (600 або 1200 мг).

Одночасне застосування епросартану усуває втрати калію, пов’язані із сечогінним ефектом гідрохлортіазіду, можливо, шляхом блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Сечогінний ефект виникає протягом 2 годин з піком через приблизно 4 години.

Фармакокінетика.

Епросартан

Після перорального прийому абсолютна біодоступність епросартану становить приблизно 13%. Пік концентрації у плазмі спостерігається через 1-2 години. Період напіввиведення епросартану звичайно становить 5-9 годин. Епросартан відрізняється незначним накопиченням при тривалому використанні.

Зв’язування з білками плазми становить приблизно 98% і не залежить від статі, віку, порушення функції печінки і наявності легкої/помірної ниркової недостатності.

Об’єм розподілу епросартану становить приблизно 13 літрів. Загальний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 130 мл/хв. Після прийому внутрішньо 90% ¹⁴С-епросартану виводиться з калом і 7% - із сечею, з яких 80% становить епросартан.

Значення AUC (площа під кривою концентрації в плазмі) і C_max (максимальна концентрація в плазмі) епросартану збільшуються в осіб похилого віку (в середньому приблизно в 2 рази), але це не потребує зміни дозування.

Значення AUC епросартану збільшуються у хворих з печінковою недостатністю (в середньому приблизно на 40%), що також не потребує зміни дозування.

Значення AUC і C_max епросартану були приблизно на 30% вище у хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-59 мл/хв) і 50% вище у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) порівняно з такими в осіб з нормальною функцією нирок.

У жінок і чоловіків фармакокінетика епросартану не відрізняється.

Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид не метаболізується, але швидко елімінується нирками. Як мінімум 61% пероральної дози виводиться в незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту і екскретується в грудне молоко. Він не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Період напіввиведення становить 6-8 годин.

Теветен^® плюс

Одночасне застосування гідрохлортіазиду і епросартану істотно не впливало на фармакокінетику кожного з ліків.

На біодоступность епросартану і гідрохлортіазиду не впливає прийом їжі, але всмоктування їх сповільнюється. Пік плазмової концентрації епросартану досягається через 4 години після прийому, а гідрохлортіазиду - через 3 години.

Показання для застосування. Есенціальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза для дорослих – одна таблетка один раз на день, уранці.

Теветен^® плюс може застосовуватися самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Хворі похилого віку

Особливого підбору доз для осіб похилого віку не потрібно.

Діти

Оскільки безпека та ефективність лікування Теветеном^® плюс дітей не встановлені, призначення препарату дітям не рекомендується.

Хворі з печінковою недостатністю

Особливого підбору доз для хворих з печінковою недостатністю не потрібно.

Хворі з нирковою недостатністю

Спеціального підбору доз для пацієнтів з нирковою недостатністю, в яких кліренс креатиніну вище 30 мл/хв, не потрібно.

Побічна дія.

У плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях загальна частота несприятливих ефектів при застосуванні епросартану не відрізнялася від плацебо. Ці ефекти були помірними, мали непостійний характер і вимагали припинення лікування у 4,1% хворих, що отримували епросартан (6,5% у тих, що приймали плацебо). Гідрохлортіазид не збільшує частоту побічних явищ.

Рідко можуть виникати головний біль, запаморочення, шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка), астенія, дуже рідко – гіпотензія включно з постуральною гіпотензією, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк.

Відомо, що гідрохлортіазид може спричинювати такі побічні ефекти: з боку шлунково-кишкового тракту - анорексію, подразнення слизової оболонки шлунка, нудоту, блювання, спазми в животі, пронос, запор, жовтуху (внутрішньопечінкову холестатичну жовтуху), панкреатит; з боку нервової системи – запаморочення, вертиго, парестезії, головний біль, неспокій; з боку серцево-судинної системи – гіпотензію включно з ортостатичною гіпотензією; з боку крові і лімфоїдної системи – лейкопенію, агранулоцитоз, тромбоцитопенію, апластичну анемію, гемолітичну анемію; метаболічні розлади – гіперглікемію, гіперурикемію, подагру, гіпонатріємію, гіпокаліємію, гіпохлоремію, гіперкальціємію, гіпомагніємію, гіперхолестеринемію, гіпертригліцеридемію; з боку нирок – порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркову недостатність; з боку дихальної системи – пневмоніт, набряк легенів; з боку шкіри і підшкірної клітковини – фоточутливість, висипання, васкуліт, токсичний епідермальний некроз, системний червоний вовчак; інші розлади – м’язові спазми, слабкість, порушення статевої функції і/або зміни лібідо, пропасницю, анафілактичні реакції.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату або до сульфаніламідів;

вагітність і лактація;

тяжка ниркова недостатність.

Передозування.

Специфічна інформація про симптоми і лікування передозування Теветену^® плюс відсутня. Найбільш імовірним проявом передозування може бути гіпотензія.

Інші симптоми можуть бути пов’язані з дегідратацією або зниженням рівня електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гипонатріємія) і, найімовірніше, будуть виявлятися нудотою і сонливістю. Лікування повинно бути підтримуючим і симптоматичним. Залежно від часу, що пройшов після передозування, можна вжити заходів для викликання блювання, промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля. При виникненні гіпотензії пацієнтів необхідно покласти в ліжко і провести відновлення об’єму циркулюючої крові і солі.

Епросартан не видаляється при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду при гемодіалізі не встановлений.

Особливості застосування.

Ниркова недостатність

Необхідно ретельне дослідження функції нирок у пацієнтів, у яких тонус судин і функція нирок залежать переважно від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад у хворих з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. У хворих з порушенням функції нирок може виникати пов’язана з гідрохлортіазидом азотемія.

Печінкова недостатність

Гідрохлортіазид треба з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю середнього і тяжкого ступеня тяжкості. Клінічний досвід лікування Теветеном^® плюс хворих з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Метаболічні і ендокринні ефекти

Гідрохлортіазид може порушувати толерантність до глюкози, що може зумовити необхідність змінити дозу антидіабетичних препаратів. Латентний цукровий діабет може маніфестувати під час лікування Теветеном^® плюс.

Оскільки доза гідрохлортіазиду в Теветені^® плюс становить 12,5 мг, повідомлялося тільки про незначні метаболічні або ендокринні ефекти.

Дисбаланс електролітів

Гідрохлортіазид може спричинювати дисбаланс рідини і електролітів (гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіперкальціємію, гіпомагніємію і гіпохлоремічний алкалоз).

Як і щодо інших пацієнтів, які приймають діуретики, необхідний періодичний контроль електролітів у сироватці крові.

Необхідно з обережністю призначати одночасно з Теветеном^® плюс калійзберігаючі діуретики і препарати, що містять калій.

Гіпотензія

Може виникнути симптоматична гіпотензія, особливо в пацієнтів з дефіцитом рідини й/або електролітів, наприклад, після лікування діуретиками, при обмеженні споживання солі з їжею, при проносах або блюванні. Дефіцит рідини й/або електролітів необхідно усунути до початку лікування Теветеном^® плюс.

Вагітність і годування груддю

Як і інші препарати, що впливають на систему “ренін-ангіотензин-альдостерон”, епросартан не можна призначати вагітним жінкам, а якщо під час терапії Теветеном^® плюс встановлена наявність вагітності, лікування необхідно припинити якнайшвидше.

Гідрохлортіазид екскретується в грудне молоко. Матерям, які годують груддю, лікування Теветеном® плюс протипоказано.

Здатність керувати автомобілем або працювати з механічними пристроями

Ефект Теветену^® плюс на здатність керувати автомобілем і працювати з механічними пристроями не вивчався, але, виходячи з його фармакодинамічних властивостей, малоймовірно, що епросартан буде на це впливати. Однак слід дотримуватись обережності, оскільки інколи при лікуванні гіпертензії може виникати стомленість і запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зниження кров’яного тиску Теветеном^® плюс може посилюватися при одночасному застосуванні інших гіпотензивних ліків.

Через зниження рівня калію в крові гідрохлортіазид може посилювати дію або побічні ефекти препаратів дигіталісу і антиаритмічних засобів.

Гідрохлортіазид збільшує ризик гіпокаліємії при одночасному застосуванні з ліками, що спричинюють втрату калію, такими як діуретики, що виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди і АКТГ.

Може виникнути потреба змінити дозу цукрознижувальних препаратів хворим на діабет.

Теветен^® плюс може спричинювати оборотне збільшення концентрації літію в сироватці крові і через це збільшення ризику токсичності літію. Рекомендується ретельний контроль рівня літію в сироватці крові при одночасному призначенні літію і Теветену^® плюс.

Усмоктування гідрохлортіазиду знижується при застосуванні аніонообмінних смол, таких як холестирамін або холестипол.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть послабляти антигіпертензивний ефект Теветену^® плюс.

Гідрохлортіазид може посилювати ефекти недеполяризуючих м’язових релаксантів (типу тубокурарину) і ризик появи побічних ефектів амантадину.

Епросартан не справляв інгібуючого ефекту на цитохромні Р450-ферменти людини CYP1A, 2А6, 2С9/8, 2С19, 2D6, 2Е та 3А in vitro.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.