Реминил инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: galantamine;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 4 мг: білі або майже білі круглі двоопуклі, на одному боці яких нанесений напис Janssen, а на іншому G4;

таблетки 8 мг: рожеві круглі двоопуклі, на одному боці яких нанесений напис Janssen, а на іншому G8;

таблетки 12 мг: помаранчево-коричневі круглі двоопуклі, на одному боці яких нанесений напис Janssen, а на іншому G12;

склад: 1 таблетка містить галантаміну гідроброміду в кількості, що відповідає 4, 8, і 12 мг галантаміну;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, лактози моногідрат, магнію стеарат і целюлоза мікрокристалічна.

Оболонка: гіпромелоза, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид. Крім того:

таблетки по 4 мг містять заліза оксид жовтий (Е 172);

таблетки по 8 мг містять заліза оксид червоний (Е 172);

таблетки по 12 мг містять заліза оксид червоний (Е 172) і помаранчево-жовтий S (Е 110);

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Код АТС N06DA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Галантамін, третинний алкалоїд, є селективним і зворотнім інгібітором ацетилхолінестерази. Крім цього, галантамін підсилює властиву ацетилхоліну дію на нікотинові рецептори, в результаті зв’язування з алостеричною ділянкою рецептора. Завдяки підвищенню активності холінергічної системи може покращуватись когнітивна функція у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу.

Фармакокінетика.

Для галантаміну властивий повільний кліренс (кліренс з плазми складає ≈ 300 мл/хв) і помірний об’єм розподілу ( Vd_ss дорівнює 175 л). Елімінація галантаміну носить біекспоненційальний характер, а кінцевий період напіввиведення дорівнює приблизно 7 – 8 год.

Після одноразового перорального прийому 8 мг препарату галантамін швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, його пікова концентрація досягається через 1,2 год і складає 43±13 нг/мл, а середня AUC∞ - 427 ± 102 нг/год/мл. Абсолютна біодоступність галантаміну при пероральному прийомі складає

88,5 %. При одночасному прийомі галантаміну з їжею уповільнюється його абсорбцію (С_max знижується на 25 %), але це ніяк не впливає на кількість абсорбованого препарату (AUC). Після багаторазового прийому галантаміну в дозі 12 мг два рази на добу середні концентрації в кінці дозового періоду і пікові концентрації в плазмі варіюють від 30 до 90 нг/мл. Фармакокінетика галантаміну носить лінійний характер в дозовому діапазоні 4 – 16 мг два рази на добу.

Протягом 7 днів після одноразового перорального прийому 4 мг ³Н-галантаміну 90 – 97 % препарату виділяється з сечею і 2,2 – 6,3 % - з калом. Після внутрішньовенного введення і перорального прийому 18 – 22 % дози екскретується з сечею протягом 24 год в вигляді незмінного галантаміну, нирковий кліренс становить біля 65 мл/хв, що складає 20 – 25 % загального кліренсу із плазми.

Результати клінічних досліджень продемонстрували, що у пацієнтів з хворобою Альцгеймера концентрації галантаміну в плазмі крові на 30 – 40 % вище, ніж у молодих здорових людей.

Фармакокінетичні параметри галантаміну у пацієнтів із незначним порушенням функції печінки (5 – 6 балів за шкалою CHILD) схожі з показниками у здорових людей. У пацієнтів з помірним порушенням фунції печінки (7 – 9 балів за шкалою CHILD) AUC і період напіввиведення галантаміну підвищені приблизно на 30 %.

Популяційне фармакокінетичне дослідження та аналіз з дослідженням ряду моделей показали, що у пацієнтів з хворобою Альцгеймера і порушенням функції нирок не потрібно коригувати дозу галантаміну , якщо кліренс креатиніну в них не менше 9 мл/хв.

Зв’язування з білками плазми: ступінь зв’язування галантаміну з білками плазми невеликий і складає 17,7± 0,8 %.

У цільній крові галантамін знаходиться переважно у формених елементах (52,7 %) і в плазмі (39,0 %), тоді як його фракція, зв’язана з білками плазми складає усього лише 8,4 %. Співвідношення концентрацій галантаміну кров/плазма дорівнює 1,17.

Показання для застосування.

Лікування деменції альцгеймерівського типу легкого або помірного ступеня.

Спосіб застосування та дози.

Схема прийому.

Ремініл слід застосовувати два рази на добу, бажано під час ранішнього або вечірнього вживання їжі.

Під час лікування слід забезпечити адекватне надходження рідини до організму.

Початкова доза.

Рекомендована початкова доза складає 8 мг на добу (по 4 мг два рази на добу), її слід приймати протягом 4 тижнів.

Підтримуюча доза.

-                      Початкова підтримуюча доза складає 16 мг на добу (по 8 мг два рази на добу), і пацієнти повинні приймати цю дозу не менше 4 тижнів.

-                      Питання про підвищення підтримуючої дози до максимально рекомендованої – 24 мг на добу (по 12 мг два рази на добу), слід вирішувати після всебічної оцінки клінічної ситуації, а саме досягнутого ефекту і переносимості.

-                      При різкому скасуванні Ремінілу (наприклад, при підготовці до операції) загострення симптомів не виникає.

Пацієнти із захворюванням печінки та нирок.

У пацієнтів з помірним і тяжким враженням печінки та нирок концентрації галантаміну в плазмі можуть бути вищі, ніж у пацієнтів без таких уражень. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки початкова доза повинна складати 4 мг один раз на добу, її слід приймати вранці протягом не менш ніж 1 тижня. Після цього пацієнти можуть приймати по 4 мг два рази на добу протягом не менш ніж 4 тижнів. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки Ремініл не рекомендується. У пацієнтів з кліренсом креатиніну більше 9 мл/хв дозу Ремінілу коригувати не потрібно. Пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв) Ремініл не рекомендується.

Супутня терапія.

Якщо пацієнт отримує сильні інгібітори ізоферментів CYP2D6 або CYP3А4, то може виникнути необхідність знизити дозу Ремінілу.

Побічна дія.

Найбільш частими небажаними явищами (частота яких складала ≥5 %) були нудота, блювання, черевний біль, диспепсія, анорексія, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість і схуднення. Такі небажані явища, як нудота, блювання і анорексія, частіше виникають у жінок.

Іншими частими небажаними явищами є сплутаність свідомості, раптові падіння, травми, безсоння, риніт й інфекції сечових шляхів. Більшість цих небажаних явищ виникали під час поступового підвищення дози Ремінілу.

Також повідомлялося про наступні стани:

Загальні: Астенія, дегідратація, гарячка, загальна слабкість.

Серцево-судинна система: Атриовентрикулярна блокада, аритмія та пальпітація передсердь, артеріальна гіпотензія, ішемія та інфаркт міокарда.

Центральна нервова система: Порушення поведінки зі станами збудження та агресії, галюцинації, депресії, порушення ходи, парестезія, судоми, тинітус, тимчасові ішемічні прояви та інсульт.

Шлунково-кишковий тракт: Дисфагія, кровотеча у верхніх та нижніх відділах шлунково-кишкового тракту.

Метаболічні: Гіпокаліємія.

Нудота та блювання – найчастіші небажані явища, в більшості випадків продовжувались менше одного тижня, у більшості пацієнтів вони виникають тільки один раз. У таких ситуаціях можуть використати протиблювотні засоби. Тремор, непритомність і тяжка брадикардія спостерігаються рідко.

Деякі з цих побічних ефектів є атрибутами холіноміметичного впливу галантаміну, інші можуть бути проявами загострення або посилення супутніх хвороб пацієнтів літнього віку.

Протипоказання.

Ремініл не можна призначати пацієнтам з гіперчутливістю до галантаміну гідроброміду або до будь-якого іншого компоненту, який входить у склад препарату.

Передозування.

Симптоми.

М’язова слабкість або фасцикуляції, або інші симптоми холінергічної кризи: сильна нудота, блювання, спастичні болі в череві, посилене слиновідділення, сльозотеча, нетримання сечі і кала, сильна пітливість, брадикардія, артеріальна гіпотензія, колапс і судоми. Виражена м’язова слабкість у поєднанні з гіперсекрецією слизової оболонки трахеї і бронхоспазмом може призвести до фатальної блокади дихальних шляхів.

Лікування.

У тяжких випадках як загальний антидот можна використовувати антихолінергічні препарати, як атропін. Спочатку рекомендується ввести 0,5 – 1,0 мг внутрішньовенно, частота і величина наступних доз залежать від динаміки клінічного стану пацієнта. Паралельно застосовують симптоматичну терапію.

Особливості застосування.

Під час лікування Ремінілом слід забезпечити адекватне надходження рідини до організму.

Ремініл не рекомендується застосовувати для лікування дітей. Інформації про застосування Ремінілу у дітей відсутня.

Лікування інгібіторами ацетилхолінестерази, з галантаміном включно, супроводжується зниженням маси тіла пацієнтів з хворобою Альцгеймера, тому під час лікування необхідно стежити за їхньою масою тіла.

Як і інші холіноміметики, Ремініл слід застосовувати з обережністю при наступних станах:

Серцево-судинні захворювання. Відповідно до своєї фармакологічної дії холіноміметики можуть проявляти ваготонічний вплив на серце (наприклад, брадикардія). Наслідки таких ефектів можуть бути найбільш серйозними у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла і з іншими супровентрикуляр-ними порушеннями провідності. А також у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують частоту серцевих скорочень, такі як дигоксин або бета-адреноблокатори. Лікування Ремінілом рідко супроводжується вираженою брадикардією або непритомністю.

Шлунково-кишкові захворювання. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку виразкової хвороби, наприклад, у пацієнтів, які мають виразкову хворобу в анамнезі або схильних до неї, необхідно проводити моніторинг відповідних симптомів. У ході клінічних досліджень не виявлено збільшення частоти пептичних виразок і шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів, в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Ремініл не рекомендується застосовувати пацієнтам з обструкцією шлунково-кишкового тракту, а також у пацієнтам, яким недавно була зроблена операція на органах травлення.

Неврологічні захворювання. Вважається, що холіноміметики можуть викликати генералізовані судоми. Слід пам’ятати, що судомна активність може бути проявом самої хвороби Альцгеймера. У клінічних випробуваннях не спостерігалось підвищення частоти судом у пацієнтів, які приймали Ремініл, у співвідношенні з пацієнтами, які отримували плацебо.

Захворювання легень. Через холіноміметичну активність слід з обережністю призначати Ремініл пацієнтам, із тяжкою формою бронхіальної астми або обструктивною хворобою легень.

Сечостатеві захворювання. Ремініл не рекомендується призначати пацієнтам з обструкцією сечових шляхів, а також пацієнтам, які недавно перенесли операцію сечового міхура.

Вагітність та лактація. Використання Ремінілу вагітними жінками не досліджувалось. Ремініл можна призначати вагітним тільки, якщо потенційна користь від його застосування перевищує можливий ризику для плоду.

Невідомо чи виділяється Ремініл із грудним молоком. Тим не менше, жінки, які приймають Ремініл повинні утриматись від годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Хвороба Альцгеймера може погіршувати здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Крім того, сам Ремініл, як і інші холіноміметики, може викликати сонливість і запаморочення, які негативно відображаються на керуванні автомобілем і роботі з механізмами, особливо в перші тижні після початку лікування цим препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Галантамін не можна приймати одночасно з іншими холіноміметиками. Він є антагоністом антихолінергічних препаратів. Галантамін, як і інші холіноміметики, може вступати в фармакодинамічні взаємодії з препаратами, які знижують частоту серцевих скорочень (наприклад, дигоксин і бета-адреноблокатори). Галантамін також підсилює блок нервово-м’язової провідності деполяризаційного типу під час наркозу (наприклад, під час використання суксаметонія як периферичного міореклаксанту).

Інші препарати, які впливають на метаболізм галантаміну. Препарати, які є сильними інгібіторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3А4, можуть збільшувати AUC галантаміну.

Фармакокінетичні дослідження з багаторазовим прийомом препаратів показали, що AUC галантаміну збільшується на 30 і 40 % при одночасному застосуванні його з кетоконазолом і пароксетином відповідно. При одночасному використанні з еритроміцином, який також є інгібітором ізоферменту CYP3А4, AUC галантаміну збільшується тільки ≈ на 10 %. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з хворобою Альцгеймера показали, що кліренс галантаміну знизився приблизно на 25 – 33 % при одночасному застосуванні цього препарату з такими відомими інгібіторами ізоферменту CYP2D6, як амітриптилін.

Таким чином, на початку лікування сильними інгібіторами ізоферментів CYP2D6 і CYP3А4 може підвищуватись частота холінергічних небажаних явищ, головним чином нудоти та блювання. В таких ситуаціях, залежно від переносимості терапії певним пацієнтами, може знадобитися зниження підтримуючої дози галантаміну.

Вплив галантаміну на метаболізм інших препаратів. Терапевтичні дози галантаміну (12 мг два рази на добу) не впливали на кінетику дигоксину і варфарину. Галантамін не впливав на збільшення протромбінового часу, викликаного варфарином.

Дослідження in vitro показали, що галантамін має дуже слабку здатність інгібувати головні форми цитохрому Р450 людини.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі від 15 до 30 °С в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.