Диклофенак инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: диклофенак (diclofenac), натрієва сіль 2-[(2,6-дихлорфеніл)-аміно]-фенілоцтової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 25 мг натрію диклофенаку;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, спирт бензиловий, манітол, натрію сульфит, пропіленгліколь, кислота хлористоводнева.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТС М01АВ05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нестероїдний протизапальний та протиревматичний засіб (НПЗЗ) групи похідних фенілоцтової кислоти. Препарат має значний протизапальний, аналгетичний та помірний жарознижуючий ефект. Провідну роль у механізмі дії препарату відіграє пригнічення біосинтезу простагландинів, що має важливе значення для патогенезу запалення, болю та пропасниці. При ревматоїдних захворюваннях протизапальна і аналгетична дія препарату приводить до значного зменшення болю (як у стані спокою, так і під час руху), ранішньої скутості, припухлості суглобів і, отже, до поліпшення функціонального стану пацієнта. При неспецифічному запаленні, що виникає після травм або операцій, препарат зменшує відчуття болю і запальний набряк. Ін’єкційна форма препарату особливо показана у початковий період терапії запально-дегенеративних ревматологічних захворювань і при больових синдромах іншої етіології.

Фармакокінетика. Після внутрішньо м’язового введення препарату площа під кривою „концентрація – час” приблизно вдвічі більша від відповідної величини, що спостерігається при прийомі внутрішньо.

Після багаторазового прийому препарату його фармакокінетика не змінюється. Кумуляції препарату не відмічено. 99,7% активної речовини препарату зв’язується з білками сироватки крові, головним чином з альбуміном – 99,4%.

Активна речовина препарату проникає у синовіальну рідину, тут максимальна концентрація препарату відмічається на 2 - 4 год пізніше, ніж у плазмі. Час напіввиведення препарату із синовіальної рідини 3 - 6 год Таким чином, його концентрація у порожнині суглоба перевищує концентрацію препарату в плазмі тільки через 4 - 6 год після його прийому внутрішньо і залишається вищою протягом 12 год.

Приблизно 50% активної речовини препарату метаболізується у печінці при “першому” проходженні.

Період напіввиведення становить 1 - 2 год. Приблизно 60% дози препарату виводиться у вигляді метаболітів нирками; менше 1% екскретується із сечею у незміненому вигляді.

Інша частина препарату виводиться у вигляді метаболітів з жовчю. Не виявлено значних розходжень фармакокінетичних параметрів препарату залежно від віку.

Системний кліренс активної речовини становить приблизно 263 мл/хв.

У пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше

10 мл/хв) збільшується питома вага виведення метаболітів із жовчю, тому збільшення їх концентрації в крові не спостерігається. У пацієнтів з печінковою недостатністю фармакокінетичні параметри препарату такі самі, як і пацієнтів без порушень функції печінки.

Показання для застосування.

-                     загальні дегенеративні захворювання суглобів і хребта (ревматоїдний артрит, ювенільний ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартроз);

-                     ревматичні захворювання навколосуглобних м’яких тканин;

-                     гострий подагричний артрит;

-                     больовий синдром з боку хребта;

-                     печінкова і жовчна коліки;

-                     посттравматичний та післяопераційний біль і запалення;

-                     первинна дисменорея.

Спосіб застосування та дози. Дорослим препарат призначають, як правило, у дозі 75 мг (одна ампула 3 мл) на добу. Розчин препарату вводять глибоко в м’яз у верхній зовнішній квадрант сідниці. З цією метою використовують стандартну голку для внутрішньом’язових ін’єкцій. При гострих станах (наприклад коліки різноманітного походження) або загостренні хронічного процесу, допускається використання 2 ампул на добу. Також можна комбінувати призначення препарату у вигляді ін’єкцій і таблеток. Загальна добова доза цих двох лікарських форм не повинна перевищувати 150 мг.

Тривалість введення препарату становить 2 – 4 дні і залежить від динаміки регресії симптомів. За необхідності лікування продовжують препаратом у вигляді таблеток.

При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту добова доза може бути збільшена до 3 мг/кг, що є максимальною добовою дозою.

Побічна дія. З боку центральної і периферичної нервової системи: інколи відмічаються головний біль, запаморочення, рідко – втомлюваність. У поодиноких випадках можливо порушення пам’яті, орієнтації, зору, слуху, розлад сну, судоми, дратівливість, тремор, психічні порушення, депресія, збудження, порушення смакових відчуттів.

Дерматологічні: можливі висипання на шкірі, рідко – кропив’янка. Описані окремі рідкі випадки бульозних висипань, екземи, поліморфної еритеми, синдрому Стівенса – Джонсона, синдрому Лайєлла (токсичний епідермальний некроз), еритродермії, випадання волосся, фотосенсибілізації, пурпури.

З боку нирок: відмічені поодинокі випадки гострої ниркової недостатності, інтерстиці–ального нефриту, нефротичного синдрому, папілярного некрозу; гематурія, протеїнурія.

З боку печінки: транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ у крові.

Рідко – гепатит (з жовтухою або без неї).

З боку периферичної крові: описані окремі випадки розвитку тромбоцитопенії, лейкопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, апластичної анемії.

Алергічні реакції: рідко – напади бронхіальної астми, системні анафілактичні –анафілактоїдні реакції (включаючи артеріальну гіпотензію).

Місцево: рідко відмічається болючість і ущільнення в місцях ін’єкцій. У виняткових випадках – розвиток абсцесу і некрозу м’яких тканин.

Інші: рідко – набряки. Відмічені виняткові випадки виникнення тахікардії, артеріальної гіпертензії.

Протипоказання. Шлунково-кишкові захворювання у фазі загострення; підвищена чутливість до натрію диклофенаку або будь-якого допоміжного інгредієнта, що входить до складу препарату; напади бронхіальної астми, гострий риніт, пов’язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ); порушення кровотворення нез’ясованого генезу; діти до 18 років; вагітність (ІІІ триместр).

Передозування. Не характеризується вираженою клінічною картиною. Можливі різкий головний біль, запаморочення, судоми, збудження, розлади сну, дратівливість.

Специфічного антидоту не існує. Призначають проведення симптоматичної і підтримуючої терапії, особливо у випадку виникнення таких ускладнень, як гіпотензія, ниркова недостатність, судоми або пригнічене дихання. Застосування форсованого діурезу, діалізу або переливання крові недоцільно через те, що нестероїдні протизапальні засоби значною мірою зв’язуються з білками сироватки крові і мають екстенсивний метаболізм.

Особливості застосування. Ін’єкції препарату не слід змішувати в одному шприці з розчинами інших лікарських препаратів.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на захворювання ШКТ, пептичну виразку, виразковий коліт, хворобу Крона, а також пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки. У випадках, коли можливо зменшення об’єму крові, що циркулює (при прийомі діуретиків, до або після складних операцій), а також пацієнтам із порушенням функції нирок, хронічною серцевою недостатністю, хворим на артеріальну гіпертензію препарат необхідно призначати з обережністю через небезпеку зменшення ниркового кровотоку. Особлива увага необхідна при лікуванні пацієнтів похилого віку (ослаблених та зі зменшеною масою тіла), тому що утворення виразки, перфорації і кровотечі з боку ШКТ у них призводить до більш серйозних наслідків, які можуть виникати в будь-який період терапії, без передвісників або обтяженого анамнезу. Таким пацієнтам препарат призначають у менших дозах. У процесі лікування препаратом необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок, картини периферичної крові. Якщо порушення функції печінки стійко зберігаються, треба припинити застосування препарату. Припинити застосування препарату доцільно також у випадках появи шкірних висипань, еозинофілії, при виникненні виразкового ураження ШКТ та кровотечі. При застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою порфірією може розвинутись порфіринова криза. Тому при їх лікуванні необхідна особлива обережність.

Особливої обережності необхідно дотримуватись при призначенні препарату жінкам у період годування груддю.

Якщо під час лікування препаратом у пацієнта виникло запаморочення або інші порушення з боку ЦНС, то йому рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, що потребують підвищеної уваги. При застосуванні препарату слід утримуватися від вживання алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Диклофенак може підвищувати концентрацію літію і дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні з препаратами, які містять ці речовини; сумісне застосування препарату з калійзберігаючими діуретиками може призвести до підвищення рівня калію в крові. Як і інші НПЗЗ, препарат може зменшувати діуретичний ефект “петльових” діуретиків, а також знижувати гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування препарату з іншими НПЗЗ, а також з глюкокортикоїдами може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. Описані окремі випадки виникнення кровотеч при одночасному застосуванні препарату та антикоагулянтів. Є окремі повідомлення про розвиток гіпоглікемії або гіперглікемії у хворих на цукровий діабет, які застосовували Диклофенак разом з протидіабетичними препаратами.

Слід виявляти обережність при використанні НПЗЗ менше ніж за 24 год до початку застосування або після закінчення терапії метотрексатом, тому що його рівень у крові (і, отже, токсичність) може підвищуватися. При одночасному застосуванніі препарату з циклоспорином можливо підвищення токсичності останнього.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та пилу місці при температурі до 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.