Сайзен^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: somatropin;

основні фізико-хімічні властивості: біла ліофілізована речовина;

склад: один флакон містить 1,33 мг соматропіну;

допоміжні речовини: манітол, динатрію фосфат дигідрат, натрію дигідроосфат моногідрат, натрію хлорид;

розчинник: 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гормони передньої долі гіпофіза та їх аналоги. Код АТС: H01A.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Сайзен^® містить рекомбінантний гормон росту людини, що виробляється клітинами ссавців за генноінженерною технологією.

Він являє собою пептид із 191 амінокислоти, ідентичний за амінокислотною послідовністю та складом, а також за пептидною картою, ізоелектричною точкою, молекулярною вагою, ізомеричною структурою та біологічною активністю до гіпофізарного гормону росту людини.

Сайзен^® є анаболічним та антикатаболічним агентом, який діє не тільки на ріст, але також на будову тіла та метаболізм. Він взаємодіє специфічними рецепторами на поверхні клітин багатьох типів, включаючи міоцити, гепатоцити, адіпоцити, лімфоцити та гемопоетичні клітини. Деякі, але не всі з його ефектів опосередковані іншим класом гормонів, які називаються соматомедінами (IGF-1 та IGF-2).

Залежно від дози, введення Сайзену^® викликає зростання IGF-1, IGFBP-3, неестерифікованих жирних кислот та гліцерину, зниження сечовини в крові та зменшує вміст азоту в сечі, екскрецію натрію та калію. Тривалість підвищення рівня ГР може відігравати роль у визначенні ступеня виразності цих ефектів. Ймовірне відносне насичення ефектів Сайзену^® при застосуванні високих доз. Але це не так для глікемії та екскреції С-пептиду, які значно підвищуються лише після високих доз (20 мг).

Фармакокінетика

Фармакокінетика Сайзену^® є лінійною щонайменше до дози 8 МО (2,67 мг). При вищих дозах (60 МО/20 мг) не можна виключити деякий ступінь нелінійності, який, проте, не має клінічного значення.

Після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям об’єм розподілу у стійкому стані становить близько 7 л, загальний метаболічний кліренс близько 15 л/год тоді як нирковий кліренс незначний, і час напіввиведення для препарату становить від 20 до 35 хв.

Після одноразового підшкірного та внутрішньом’язового введення Сайзену^® видимий кінцевий час напіврозпаду є набагато більшим, близько 2 - 4 годин. Це має місце завдяки лімітуючому швидкість процесу всмоктування.

Максимальні концентрації гормону росту (ГР) у крові досягаються приблизно через 4 години і рівень ГР в крові повертається до базального протягом 24 годин, що вказує на відсутність акумуляції ГР при повторних введеннях.

Абсолютна біодоступність при обох шляхах введення становить 70 - 90 %.

Показання для застосування.

Сайзен^® показаний для лікування:

недостатності гормону росту, викликаною зниженням або відсутністю секреції ендогенного гормону росту;

недостатнього росту у дівчат з гонадальним дисгенезом (синдромом Тернера), підтвердженим аналізом хромосом;

недостатнього росту у дітей препубертатного віку внаслідок хронічної ниркової недостатності (ХНН);

як замісна терапія у дорослих з вираженою недостатністю гормону росту, діагностованою за допомогою динамічного тесту на недостатність гормону росту.

Хворі також мають відповідати таким критеріям:

Початок у дитинстві:

Хворі, яким було поставлено діагноз недостатності гормону росту в дитинстві, мають бути обстежені повторно і недостатність гормону росту у них має бути підтверджена до початку замісної терапії Сайзеном^®.

Початок у дорослому віці:

Хворим має бути поставлений діагноз недостатності гормону росту, спричиненої захворюванням гіпоталамуса або гіпофіза, та недостатність щонайменше ще одного гормону (за винятком пролактину) і призначену адекватну замісну терапію до початку замісної терапії гормоном росту.

Спосіб застосування та дози.

Сайзен^® у дозі 1,33 мг призначений для одноразового застосування, тому якщо після приготування необхідної кількості препарату у Вас залишаться його залишки, їх потрібно знищити.

Дозування Сайзену^® повинно бути індивідуальним для кожного хворого, виходячи з площі поверхні тіла (ППТ) або маси тіла (МТ).

Застосовувати Сайзен^® рекомендується перед сном відповідно до такого дозування:

Недостатній зріст, спричинений неадекватною секретністю ендогенного гормону росту:

0,7 – 1,0 мг/м² площі поверхні тіла (ППТ) на день або 0,025 – 0,035 мг/кг маси тіла (МТ) на день при підшкірному або внутрішньом’язовому введенні.

Недостатній зріст у дівчат з гонадальним дисгенезом (синдром Тернера)

1,4 мг/м² площі поверхні тіла (ППТ) на день або 0,045 – 0,050 мг/кг маси тіла (МТ) на день при підшкірному введенні.

Сумісна терапія неандрогенними анаболічними стероїдами може посилити у хворих із синдромом Тернера ростову реакцію.

Недостатній зріст у дітей препубертатного віку внаслідок хронічної ниркової недостатності (ХНН):

1,4 мг/м² площі поверхні тіла (ППТ) на день, що приблизно дорівнює 0,045 – 0,050 мг/кг маси тіла (МТ) на день при підшкірному введенні.

Тривалість лікування

Лікування припиняють, коли хворий досягає задовільного для дорослого росту або при закритті епіфізів.

Недостатність гормону росту у дорослих:

На початку терапії соматропіном рекомендуються низькі дози 0,15 - 0,3 мг, що вводяться у вигляді щоденних підшкірних ін’єкцій. Доза має збільшуватись поступово під контролем рівня інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1). Рекомендована остаточна доза ГР рідко перевищує 1,0 мг/день. Взагалі необхідно вводити найнижчу ефективну дозу. У людей старшого віку або таких, що мають надмірну масу, необхідно застосовувати найнижчі дози.

Побічна дія.

У 10% хворих можуть спостерігатись почервоніння та свербіж у місці ін’єкції, особливо якщо застосовується підшкірний шлях введення.

У деяких хворих можуть утворюватись антитіла до соматропіну; клінічне значення цих антитіл невідоме, хоча на сьогоднішній день ці антитіла мають низьку зв’язуючу здатність і не пов’язані із послабленим ростом, за винятком хворих з генними делеціями. Дуже рідко, коли малий зріст зумовлений делецією генного комплексу гормону росту, лікування гормоном росту може індукувати розвиток антитіл, що уповільнюють ріст.

У стегновому суглобі може спостерігатись епіфізолізис. Дитина з непоясненою кульгавістю має бути обстежена.

Повідомлялось про набряки, болі у м’язах та суглобах, а також розлади у суглобах приблизно у 10% дорослих хворих, що отримували замісну терапію гормоном росту. Ці побічні ефекти спостерігаються здебільшого на початку лікування і згодом нормалізуються.

Дещо частіше повідомляється про побічні ефекти у дорослих хворих, яким діагноз недостатності гормону росту було поставлено в дитинстві, , ніж у тих, яким цей діагноз було поставлено в дорослому віці.

Протипоказання.

Сайзен^® не можна застосовувати для лікування дітей, у яких має місце закриття епіфізів.

Сайзен^® протипоказаний хворим з відомою гіперчутливістю до соматропіну або будь-якого компоненту препарату.

Сайзен^® протипоказаний хворим з новоутвореннями. Перед початком лікування соматропіном будь-яка антипухлинна терапія має бути припинена.

Сайзен^® не можна застосовувати у випадках будь-яких проявів прогресування або рецидивів основних внутрішньочерепних ушкоджень.

Лікування гормоном росту має бути припинене у хворих, що перебувають у критичному стані.

Застосування впродовж вагітності та лактації.

Вагітність. Клінічний досвід використання гормону росту для лікування вагітних жінок обмежений. При призначенні вагітним жінкам необхідно проявляти оборежність.

Лактація. Чи екскретуються екзогенні білкові гормони з грудним молоком, невідомо, але всмоктування інтактного білка із шлунково-кишкового тракту немовляти малоймовірне.

Передозування.

Про випадки гострого передозування повідомлень не було. Проте перевищення рекомендованих доз може спричинити побічні ефекти. Передозування може призвести до гіпоглікемії і згодом до гіперглікемії. Тривале передозування може спричинити появу ознак гігантизму та (або) акромегалії, що узгоджується з відомими ефектами надмірної секреції гормону росту у людини.

Особливості застосування.

Лікування повинно проводитись під регулярним наглядом фахівця, що має досвід у діагностиці та лікуванні хворих з недостатністю гормону росту.

Впродовж терапії Сайзеном^® може проявитись гіпотиреоз. Впродовж лікування Сайзеном^® необхідно періодично перевіряти функцію щитоподібної залози. Можливі прояви гіпотиреозу під час лікування гормоном росту треба коригувати тироїдним гормоном, щоб отримати достатній ефект від лікування.

Хворі з інтра- та екстрачерепними неоплазіями в стадії ремісії, які отримують лікування гормоном росту, мають бути ретельно обстежені лікарем через певні проміжки часу.

У хворих з ендокринними порушеннями, включаючи недостатність гормону росту, можуть частіше зустрічатись зміщення епіфізу головки стегнової кістки.

Хворі з недостатнім ростом внаслідок хронічної ниркової недостатності повинні періодично обстежуватися з приводу прогресування ниркової остеодистрофії. У дітей з вираженою нирковою остеодистрофією можуть спостерігатись зміщення епіфіза головки стегнової кістки або аваскулярний некроз голівки стегна і впевненості в тому, що на ці порушення не впливає терапія гормоном росту, немає. Перед початком терапії необхідно зробити рентгенограму стегна. Лікарі та батьки мають бути попереджені про розвиток кульгавості або появу скарг на біль у стегні або коліні у хворих при лікуванні Сайзеном^®.

У дітей з хронічною нирковою недостатністю функція нирок має бути знижена до 50% від нормальної до призначення терапії. Для підтвердження порушення росту впродовж року перед призначенням терапії необхідно спостерігати за ростом. Консервативне лікування ниркової недостатності (яке включає контроль ацидозу, гіперпаратиреозу та харчового статусу протягом одного року до лікування) має бути розпочато та підтримуватись впродовж лікування. На час трансплантації нирок лікування необхідно припинити.

Хворих із вторинною недостатністю гормону росту внаслідок внутрішньочерепної пухлини необхідно часто обстежувати щодо прогресії або рецидивів цього основного захворювання.

Повідомлялось про деякі випадки лейкемії у дітей з недостатністю гормону росту тих, що лікувалися так і тих, що нелікувалися гормоном росту, що може бути причиною дещо збільшеної, порівняно з дітьми без недостатності росту, її частоти. Причинного взаємозв’язку з терапією гормоном росту не встановлено.

У випадку тяжкого або повторюваного головного болю, проблем із зором, нудоти та/або блювання рекомендована офтальмоскопія щодо папіледеми. Якщо папіледема підтверджується, необхідно мати на увазі діагноз доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії (або псевдопухлину мозку) і лікування Сайзеном^® має бути припинене. На сьогодні не мае достатньо даних для прийняття рішення про клінічне ведення хворих з внутрішньочерепною гіпертензією. Якщо розпочинати лікування гормоном росту знову, необхідний ретельний моніторинг симптомів внутрішньочерепної гіпертензії і у випадку її рецидиву лікування потрібно припинити.

Введення гормону росту супроводжується фазою тимчасової гіпоглікемії тривалістю приблизно 2 години, після чого впродовж 2 - 4 годин спостерігається підвищення рівня глюкози в крові, незважаючи на високу концентрацію інсуліну. Для виявлення інсулін-резистентності хворі мають бути обстежені щодо наявності чутливості до глюкози.

Сайзен^® потрібно застосовувати з обережністю у хворих на цукровий діабет або з випадками цукрового діабету в родині. Хворим на цукровий діабет може знадобитись корекція їх антидіабетичної терапії.

У всіх хворих з гострими критичними захворюваннями, що розвиваються, потрібно зважити можливу користь лікування гормоном росту та потенційний ризик від його використання.

Для запобігання ліпоатрофії місце ін’єкції необхідно змінювати.

У випадку стійкого набряку або тяжкої парестезії доза має бути зменшена для запобігання розвитку кистьового тунельного синдрому.

Недостатність гормону росту у дорослих є довічною і має лікуватись відповідним чином, проте досвід використання у хворих старше шістдесяти років та тривалого застосування обмежений.

 

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.

 Сайзен^® не впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасна кортикостероїдна терапія може пригнічувати терапевтичну дію Сайзена^®.

 

Умови та термін придатності.

Зберігати при температурі від 2⁰С до 8⁰С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Готовий розчин треба використати негайно після розчинення.

Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказанного на упаковці.