Иринотекан мейн инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: іринотекан (irinotecan);

основні фізико-хімічні властивості: прозора, від безбарвного до ледь жовтого кольору рідина, вільна від видимих механічних включень;

склад: 1 мл містить іринотекану гідрохлориду 20 мг;

допоміжні речовини: сорбітол, кислота молочна, натрію гідроксид, кислота соляна, вода для ін’єкцій.

 Форма випуску. Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби.

Код АТС L01XX19.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Протипухлинний препарат рослинного походження, напівсинтетичне похідне камптотецину, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомерази І. Застосовується як антибластомний та імунодепресивний засіб.

 У тканинах іринотекану гідрохлорид метаболізується до активного метаболіту SN-38, який перевищує за своєю активністю іринотекан. Разом іринотекану гідлохлорид та SN-38 стабілізують комплекс топоізомерази І з ДНК, що перешкоджає її реплікації.

У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що іринотекану гідрохлорид також є активним стосовно пухлин, що експресують Р-глікопротеїд множинної лікарської резистентності (вінкристин та доксорубіцин резистентні до лейкемії Р388).

Фармакокінетика. Фармакокінетика іринотекану гідрохлориду та метаболіту SN-38 вивчалася під час 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату у дозі 100-750 мг/м². Фармакокінетичний профіль іринотекану гідрохлориду не залежить від дози. Іринотекану гідрохлорид метаболізується у печінці під дією ферменту карбоксіестерази з утворенням активного метаболіту SN-38. Плазмова елімінація була або дво- , або трифазова.. Середній період напіввиведення з плазми під час першої фази трифазової моделі становить 12 хв, під час другої фази – 2,5 год, під час третьої фази – 14,2 год. Середні пікові плазмові концентрації іринотекану гідрохлориду та SN-38, що досягалися наприкінці внутрішньовенної інфузії з рекомендованою для монотерапії дозою 350 мг/м², були 7.7 мкг/мл і 56 нг/мл. відповідно, з відповідними значеннями площі під кривою (AUC) 34 мкг.г/мл і 451 нг.г/мл.

Зв’язування з білками плазми становить приблизно 65% для іринотекану гідрохлориду і 95% для метаболіту SN-38.

Більше 50% дози іринотекану, який вводиться внутрішньовенно, виділяється у вигляді незміненого препарату, 33% виділяються через кал, в основному, через жовч, 22% - із сечею.

Показання для застосування.

Лікування місцеворозповсюдженого або метастатистичного раку товстої кишки:

-                      у комбінації з 5-фторурацилом і фолієвою кислотою у хворих, які раніше не проходили курс хіміотерапії;

-                      при монотерапії у хворих, у яких лікування із застосуванням 5-фторурацилу було неефективним.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають тільки дорослим.

Препарат вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв.

Для лікування колоректального раку іринотекану гідрохлорид застосовують як у вигляді монотерапії, так і у комбінації з 5-фторурацилом та фолієвою кислотою.

У режимі монотерапії іринотекан гідрохлорид застосовують у вигляді в/в інфузії тривалістю 90 хв у дозі 350 мг/м² кожні 3 тижні.

У складі комбінованої терапії іринотекану гідрохлорид призначають 1 раз у 2 тижні – 180 мг/м²; при застосуванні комбінації з фолієвою кислотою (200 мг/м² шляхом 2-годинної в/в інфузії) та 5-фторурацилом (400 мг/м² в/в болюсно, потім 600 мг/м² шляхом 22-годинної в/в інфузії).

Щотижнево призначають іринотекану гідрохлорид у дозі 80 мг/м², потім вводять 500 мг/м² фолієвої кислоти 2-годинною інфузією, після неї – 2.300 мг/м² 5-фторурацилу 24-годинною інфузією протягом більше ніж 6 тижнів.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки:

-                      у пацієнтів з рівнем білірубіну, що в 1,5 рази перевищує верхню межу нормального діапазону, рекомендована доза іринотекану становить 350 мг/м²;

-                      у пацієнтів з рівнем білірубіну, що в 1,5 - 3 рази перевищує верхню межу нормального діапазону, рекомендована доза іринотекану становить 200 мг/м²;

-                      у пацієнтів з рівнем білірубіну, що більше ніж утричі перевищує верхню межу нормального діапазону, не рекомендовано застосовувати іринотекан.

Доза іринотекану гідрохлориду та/або 5-фторурацилу повинна бути зменшена на 15-20% у таких випадках:

• гематологічна токсичність (4 ступінь нейтропенії), фебрильна нейтропенія (нейтропенія 3-4 ступеня і пропасниця 2-4 ступеня ), тромбоцитопенія і лейкопенія (4 ступеня),

• негематологічна токсичність (3-4 ступеня).

У пацієнтів з порушеннями функції нирок лікування іринотекану гідрохлоридом проводити не рекомендується, оскільки застосування препарату у даної категорії пацієнтів ще не вивчено.

Спеціальних інструкцій щодо застосування препарату у хворих літнього віку немає. З обережністю слід підбирати дозу у кожному конкретному випадку.

Безпека та ефективність застосування іринотекану гідрохлориду у дітей недостатньо вивчені.

Іринотекан не підлягає зберіганню після розчинення.

Побічна дія.

З боку системи травлення: діарея, зневоднення, нудота, блювання, біль у животі, анорексія, мукозити, запор, рідко – кишкова непрохідність, шлунково-кишкова кровотеча, кишкове прободіння, підвищення амілази і/або ліпази, коліти.

З боку системи кровотворення: нейтропенія (у т.ч. нейтропенія тяжкого ступеня), пропасниця з тяжкою нейтропенією, загострення інфекційних захворювань, анемія, тромбоцитопенія.

Гострий холінергічний синдром: рання діарея, біль у животі, посилення потовиділення, кон’юнктивіт, риніт, зниження артеріального тиску, вазодилатація, нездужання, запаморочення, розлади зору, міоз, сльозотеча, салівація (ці симптоми спостерігаються протягом перших 24 год після інфузії іринотекану і зникали після введення атропіну).

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: мимовільні посмикування м’язів або судоми, парестезія, астенія, дуже рідко – оборотні розлади мови.

Інфекції та інвазії: рідко – порушення функції печінки, серцево-судинна недостатність у пацієнтів з сепсисом.

Серцеві порушення: рідко – підвищення кров’яного тиску під час інфузії або після неї.

Респіраторні порушення: утруднене дихання, рідко – інтерстиціальна пневмонія і пневмоніт.

Порушення шкіри і підшкірної тканини: облисіння, дуже рідко – незначні шкірні реакції.

Порушення імунної системи: незначні алергічні реакції, дуже рідко – анафілактичний шок.

Інші: повідомлялося про розвиток зневоднення, що зазвичай пов’язано з діареєю та блюванням.

Лабораторні дослідження: помірне збільшення у сироватці рівня трансаміназ, лужної фосфатази або білірубіну, помірне збільшення у сироватці креатиніну, рідко – гіпокаліємія.

Рідко спостерігалися локальні реакції у місці введення препарату.

Протипоказання.

-                      підвищена чутливість до іринотекану гідрохлориду та інших інгредієнтів препарату;

-                      хронічні запальні захворювання кишечнику та/або порушення кишкової прохідності;

-                      виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення;

-                      рівень білірубіну у крові, що у 3 рази перевищує верхній показник норми;

-                      загальний тяжкий стан пацієнтів (Performance Statute >2, за класифікацією ВООЗ);

-                      період вагітності та лактації.

Передозування.

Симптоми: нейтропенія, діарея.

Лікування: симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.

Повідомлялося про випадки передозування при дозах, що перевищують приблизно у 2 рази терапевтичний рівень (з можливим летальним кінцем).

Особливості застосування.

Лікування препаратом слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях і лише під наглядом лікаря, що має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які раніше отримували променеву терапію на ділянку черевної порожнини і таза, пацієнтам, у яких раніше відзначався гіперлейкоцитоз, а також пацієнтам із загальним тяжким станом (Performance Statute >2, за класифікацією ВООЗ), пацієнтам жіночої статі – в усіх вищезгаданих випадках підвищується ризик розвитку діареї.

Діарея, що виникає внаслідок цитостатичної дії препарату (відкладена діарея), зазвичай спостерігається не раніше, ніж після 24 год після введення іринотекану (у хворих в середньому через 5 днів).

При появі першого епізоду рідкого випорожнення необхідно призначити часте пиття, що містить електроліти, і негайно провести протидіарейну терапію, що включає лоперамід у великих дозах (4 мг на перший прийом, потім по 2 мг кожні 2 год). Цю терапію продовжують ще протягом 12 год після останнього епізоду рідкого випорожнення (але не більше 48 год через ризик розвитку парезу шлунка). Якщо діарея розглядається як тяжка (більше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби або тяжкі тенезми), а також якщо вона супроводжується блюванням або гарячкою, хворий повинен бути терміново госпіталізований для проведення комплексного лікування, включаючи застосування антибіотиків широкого спектра дії. Якщо діарея є помірною або слабковираженою (менше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби та помірні тенезми), що не зупиняється протягом перших 48 год, розпочинають прийом антибіотиків широкого спектра дії, при цьому хворого рекомендується госпіталізувати. При одночасній появі діареї та тяжкої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 5х10⁸/літр) як доповнення до антидіарейної терапії

 з профілактичною метою призначають внутрішньо антибіотики широкого спектра дії.

Не слід призначати лоперамід профілактично, у тому числі хворим, у яких діарея спостерігалася під час попереднього введення іринотекану. Пацієнт має бути поінформований про можливість виникнення у нього діареї. Пацієнти повинні негайно інформувати свого лікаря про виникнення діареї (щоб негайно розпочати протидіарейну терапію). У разі неадекватного лікування діареї може розвинутися стан, що загрожує життю хворого, особливо, якщо діарея розвинулася на фоні нейтропенії.

Пацієнтам з фебрильною нейтропенією (температура тіла більше 38°С і кількість нейтрофілів менше 1х10⁹/літр) слід негайно розпочати антибіотикотерапію в умовах стаціонару.

Під час лікування іринотеканом необхідно проходити щотижневий аналіз складу периферичної крові.

У разі розвитку гострого холінергічного синдрому за умови відсутності протипоказань необхідно ввести підшкірно атропін у дозі 0,25 мг. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з бронхіальною астмою. Пацієнтам, що мають в анамнезі вказівки на розвиток гострого холінергічного синдрому (у тому числі у тяжкій формі), перед призначенням іринотекану гідрохлориду рекомендовано профілактичне призначення засобів проти блювання та контроль функції печінки. Нудота і блювання виникають часто. Пацієнтів, які страждають від блювання, що супроводжується пізньою діареєю, потрібно негайно госпіталізувати.

Можливими факторами ризику, що пов’язаний з розвитком легеневих інфільтратів, є застосування токсичних легеневих препаратів, радіотерапії і застосування факторів росту.

Пацієнтів не слід лікувати іринотекану гідрохлоридом доки не буде вилікувана кишкова непрохідність.

Медичний персонал при роботі з іринотеканом повинен користуватися рукавичками, маскою і захисними окулярами.

При потраплянні концентрату іринотекану на шкіру, слід негайно і ретельно промити дану ділянку водою з милом, а при потраплянні на слизові оболонки – промити великою кількістю води.

Пацієнти повинні бути попереджені про можливість виникнення під час лікування іринотекану гідрохлоридом запаморочення та розладів зору, що розвиваються протягом 24 год після введення препарату. Якщо такі симптоми виникли, пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автомобілем та іншими механізмами.

Немає інформації щодо застосування іринотекану під час вагітності, тому вагітним жінкам не слід приймати іринотекан. Жінки дітородного віку, які приймають Іринотекан, повинні уникати вагітності і негайно повідомити свого лікаря, якщо все ж завагітніли.

Невідомо чи виділяється іринотекан в грудне молоко. Годування груддю потрібно перервати на період лікування іринотеканом.

Оскільки препарат містить сорбітол, його не слід застосовувати пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакокінетичні дослідження підтвердили відсутність впливу 5-фторурацилу та кальцію фолінату на фармакокінетику іринотекану гідрохлориду.

Враховуючи те, що іринотекану гідрохлорид має антихолінестеразну активність, можливе збільшення тривалості нейром’язової блокади при одночасному застосуванні з суксаметонієм та антагоністична взаємодія стосовно нейром’язової блокади при поєднанні з недеполяризуючими міорелаксантами. Іринотекану гідрохлорид не слід змішувати в одному шприці з іншими препаратами.

Умови та термін зберігання.

 Зберігати в упаковці, в недоступному для дітей і захищеному від світла місці, при температурі не вище +25°С. Не заморожувати. Всі матеріали, що використовуються для розведення препарату та його введення, слід утилізувати відповідно до процедур, які

застосовуються для видалення цитотоксичних засобів. Термін придатності – 3 роки.