Клофазам инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: сlofazimine;

3-(4-хлораніліно)–10–(4-хлорфеніл)-2,10-дигідрофеназин-2-іліденеїзопропіламін.

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, чорно-жовтогарячого або чорно-червоного кольору, з відбитком “Belco” на корпусі та кришечці, що містять темно-червоний порошок.

склад: 1 капсула містить 50 або 100 мг клофазиміну;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, кальцію фосфат (двохосновний) (для капсул 100 мг).

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на мікобактерії. Протитуберкульозні засоби. Протимікобактеріальні препарати. Код АТС J04B A01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Клофазам – похідний імінофеназину. Діє бактеріостатично. Інгібує транскрипцію за допомогою зв'язування гуаніну в мікобактеріальній ДНК. З найбільшою вірогідністю препарат приєднується у вузькій комплементарній ділянці мікобактеріальної ДНК, чим блокує функцію реплікації молекулярного ланцюга і викликає гальмування транскрипції.

Препарат активний відносно мікобактерій туберкульозу, лепри, а також ряду інших мікобактерій.

Проти мікобактерії лепри він діє бактеріостатично і менш бактерицидно. Не має підтверджених випадків лікарської стійкості до нього.

Клофазам у концентрації 0,5 – 1,0 мкг/мл стимулює мієлопероксидазнозумовлене йодування, утворення супероксидів, споживання кисню, хемілюмінесценцію і вивільнення як первинних, так і вторинних гранул з людських поліморфноядерних лейкоцитів (ПМЯЛ). Він також підвищує фагоцитарну й антимікробну активність людських ПМЯЛ і макрофагів шляхом збільшення рівня лізосомальних ферментів і фагоцитоз-активованого поглинання кисню.

Незважаючи на те, що Клофазам взаємодіє з мікобактеріальною ДНК, він не є бактеріальним мутагеном.

Фармакокінетика. Всмоктування: при пероральному застосуванні абсорбція клофазиміну становить від 20 до 85%. Максимальна концентрація в плазмі крові спостерігається через 8 – 12 годин після прийому. Період напіввиведення становить приблизно 10,6 ± 4 доби. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 30 днів постійного прийому клофазиміну.

Розподіл: клофазимін – ліофільна сполука, тому акумулюється переважно в жировій тканині, жовчі, у макрофагах і клітинах ретикулоендотеліальної системи. Він також накопичується в периферичних нервах, але не депонується в мозку.

Клофазимін проходить плацентарний бар’єр, а також екскретується з грудним молоком. Після внутрішнього прийому разом з їжею або безпосередньо після прийому їжі абсорбція препарату значно підвищується.

Виведення: клофазимін елімінується з організму дуже повільно. Приблизно 60% виводяться з калом у незмінному вигляді. При недостатній абсорбції в тонкому кишечнику частина клофазиміну, що екскретується з калом, знову всмоктується з фекалій в товстому кишечнику та виводиться з жовчю. Сліди незміненого препарату і його метаболітів екскретуються із сечею. Звичайно 11 – 59% від разової дози клофазиміну в незмінному вигляді виводяться з фекаліями через 3 дні, у хворих сухорлявої статури період напіввиведення скорочується.

Показання для застосування. Полірезистентний туберкульоз; лепра.

При лікуванні туберкульозу Клофазам слід завжди застосовувати у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами.

Спосіб застосування та дози. Клофазам приймають внутрішньо (перорально).

При туберкульозі: обов’язково разом з іншими протитуберкульозними препаратами. Доза Клофазаму для дорослих – 100 мг один раз на добу, для дітей (з масою тіла більше 50 кг) – 1 мг/кг маси тіла на добу.

При лепрі: перед призначенням бажано визначити чутливість до Клофазаму мікрофлори, що викликала захворювання у цього пацієнта. Клофазам застосовують в комбінації з діафенілсульфоном і рифампіцином. Схема застосування для лікування полібацилярної лепри:

Клофазам – 300 мг 1 раз на місяць під контролем і 50 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію, в комбінації з рифампіцином – 600 мг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 100 мг 1 раз на добу як підтримуючу терапію. Курс лікування становить не менше 2 років.

З появою вузлуватої еритеми дозу Клофазаму необхідно підвищити до 300 мг на добу (не більше 3 місяців).

Дітям (з масою тіла більше 50 кг) призначають препарати за наступною схемою: Клофазам – 5 мг/кг маси тіла 1 раз на місяць під контролем і 1 мг/кг 1 раз на добу як підтримуючу терапію, рифампіцин – 10 мг/кг 1 раз на місяць під контролем та діафенілсульфоном – 1,5 мг/кг 1 раз на добу як підтримуючу терапію.

Препарат слід приймати під час або безпосередньо після прийому їжі, бажано запивати молоком.

Побічна дія. Побічні ефекти, що становлять потенційну загрозу для життя пацієнта: прогресуюча втрата маси тіла, періодична анорексія, тривала діарея. При прийомі Клофазаму у високих дозах протягом тривалого часу його кристали накопичуються у підслизовому шарі тонкого кишечнику й у мезентеріальних лімфатичних вузлах. Стінка підклубової кишки може товстішати, зазнавати вузлуваті зміни, слизовий шар стає шорсткуватим, може початися еозинофільний ентерит. Означені прояви частіше спостерігаються у пацієнтів з супутніми захворюваннями кишково-шлункового тракту. Крім того, може спостерігатися нудота, блювання, біль в животі. Для того щоб зменшити негативний вплив препарату необхідно: зменшити дозу Клофазаму до 100 мг на добу (в деяких випадках менше) або збільшити інтервал між прийомами, або зовсім припинити лікування препаратом.

Симптоматичні побічні ефекти: після початку прийому Клофазаму шкіра може на початку лікування набути червонуватого відтінку, після декількох тижнів прийому червонуватий відтінок прогресивно темнішає до коричневого (гіперпродукція меланіну, що пов’язана з неутриманням пігменту). Зміна кольору більш виражена на ділянках, на які потрапляє сонячне проміння або на ділянках лепрозного ураження, нижні відділи тіла та пахвові западини найменш уразливі. Чим світліша шкіра пацієнта, тим вірогідніша зміна кольору шкіри та волосся, кон’юнктива може стати брудно-коричневою, а сеча, піт та сльозова рідина – червоно-оранжевими. Фекалії також можуть змінити колір. Також можуть спостерігатися: сухість шкіри, іхтіоз, свербіж, фотосенсибілізація, акнеподібний висип, неспецифічні висипання на шкірі. Відновлення природного кольору шкіри, слизових оболонок та біологічних виділень відбувається поступово протягом 12 – 24 місяців після відміни препарату з тією ж швидкістю, як знебарвлюється звичайний загар.

Протипоказання. Клофазам протипоказаний новонародженим, а також особам, що мають в анамнезі вказівки на реакції гіперчутливості або фотосенсибілізацію.

Передозування. При передозуванні можливо посилення проявів побічної дії.

Симптоми: гастроінтестинальні симптоми, що включають: абдомінальний біль (біль в епігастральній ділянці або біль у виді кольок), діарею і розлади кишечнику, періодичне блювання, нудоту, анорексію та втрату маси тіла, що прогресує.

Лікування: негайно припинити прийом препарату, лікування симптоматичне.

Пацієнтам з блюванням та діареєю, яка персистує, показана госпіталізація в лікарню для повного обстеження та лікування.

Особливості застосування. З обережністю препарат призначають хворим з порушеннями функції печінки і нирок та/або наявністю таких захворювань в анамнезі. У цих випадках, а так само при тривалому застосуванні препарату, кожні три місяці потрібен контроль загальних аналізів крові та сечі, біохімічний аналіз крові.

Якщо це можливо, потрібно утримуватися від призначення Клофазаму хворим з частим болем в ділянці шлунка та діареєю.

Призначення в першому триместрі вагітності та матерям, що годують груддю, можливе тільки тоді, коли потенційна користь від застосування препарату для матері значно перевищує потенційний ризик для плоду або дитини.

Небезпечність застосування Клофазаму під час вагітності остаточно не встановлена, хоча він застосовується дедалі частіше. Клофазам – жиророзчинний і секретується з грудним молоком, хоча досліджень стосовно концентрації Клофазаму в грудному молоці проведено не було. Не описані токсичні та шкідливі ефекти при прийомі препарату дітьми.

При лікуванні туберкульозу Клофазам повинен завжди застосовуватися у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами.

Клофазам у вигляді капсул по 50 або 100 мг не призначається дітям з масою тіла менше 50 кг.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні препарату разом з ліками, що мають ототоксичні та нефротоксичні властивості, Клофазам збільшує їх токсичність.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С та відносній вологості не більше 60%.

Термін придатності – 3 роки.