Аспикод^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білі або майже білі, гіркі на смак;

склад: 1 таблетка містить кислоти ацетилсаліцилової 500 мг і кодеїну фосфату 10 мг;

допоміжні речовини: лактози ангідрид, крохмаль кукурудзяний, тальк очищений.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B A71.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ацетилсаліцилова кислота зменшує помірний біль, має протизапальну та жарознижуючу дію. Механізм дії полягає в пригніченні синтезу простагландинів.

Кодеїну фосфат має знеболюючий ефект, зумовлений взаємодією з опіатними рецепторами, що виявляється активацією ендогенної антиноцицептивної системи та порушенням міжнейронної передачі больових стимулів на різних рівнях центральної нервової системи.

Ацетилсаліцилова кислота і кодеїну фосфат мають взаємно підсилюючу аналгетичну дію.

Фармакокінетика. Не вивчалась.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування слабкого та середнього ступеня больового синдрому у дорослих та дітей старше 15 років.

Спосіб застосування та дози. Призначається дорослим і дітям старше 15 років по 1 або 2 таблетки залежно від інтенсивності больового синдрому 1 - 3 рази на добу. Таблетку слід запити ½ - 1 склянкою води. Інтервал між повторними прийомами повинен бути не менше 4 годин.

Якщо протягом 4 - 5 днів лікування больовий синдром залишається, то слід переглянути доцільність подальшого застосування препарату.

Побічна дія. Найбільш часті побічні реакції включають відчуття жару, гіпотермію, тахікардію, запаморочення, головний біль, сонливість, летаргію, напад епілепсії, зневоднення, гіперкаліємію, метаболічний ацидоз, респіраторний алкалоз, диспепсію, кровотечі з шлунково-кишкового тракту, нудоту, блювання, синдром Рея, панкреатит, швидкоминуче підвищення рівня печінкових ензимів, тромбоцитопенію, гостру анафілаксію, ангіоедему, астму, пригнічення дихання, бронхоспазм, уритикарію, гострий некроз м’язів, гіперглікемію, гіпервентиляцію легенів, набряк легенів, тахипное, втрату слуху, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, ниркову недостатність, алергічні шкірні прояви.

Протипоказання. Діти до 15 років.

Алергія на будь-який компонент препарату.

Тяжка печінкова недостатність.

Бронхіальна астма.

Дихальна недостатність.

Лактація, вагітність.

Якщо пацієнт приймає бупренорфін, налбуфін, пентазоцин.

Передозування.

Симптоми: дзвін у вухах, пригнічення функції дихального центру (ціаноз, зниження частоти дихання), сонливість, запаморочення, бронхоспазм, алергічні прояви на шкірі.

При гострому передозуванні можуть спостерігатися порушення кислотного і електролітного балансу, ускладнені гіпертермією і зневодненням. Респіраторний алкалоз спостерігається при гіпервентиляції, але швидко минає після розвитку метаболічного ацидозу.

Лікування. Промивання шлунка, негайна госпіталізація, введення глюкози, симптоматична терапія, гемодіаліз або перитонеальний діаліз, штучне дихання, призначення налоксону.

Особливості застосування. Через наявність кодеїну при лікуванні не вживати алкоголь. Кодеїн може збільшити внутрішньочерепну гіпертензію.

При застосуванні у великих дозах можлива небезпека кодеїнозалежності або розвиток синдрому відміни, особливо у дітей, яких годують груддю жінки, залежні від препарату.

Вагітність. Бажано не приймати препарат у першому триместрі вагітності.

Через можливість виникнення сонливості препарат не застосовувати у робочий час водіям транспортних засобів та особам, які працюють з механізмами.

Застосування цього препарату або інших наркотичних аналгетиків можуть перешкодити встановленню діагнозу у пацієнтів з гострими захворюваннями органів черевної порожнини.

Пацієнти похилого віку більш чутливі до впливу препаратів, що містять наркотичні аналгетики.

Препарат з обережністю застосовують для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю, хворих на вірусний гепатит, діарею, спричинену антибіотиками або отруєнням, астму або інші респіраторні захворювання, гіпотиреоз.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Агоністи та антагоністи морфіну (бупренорфін, налбуфін, пентазоцин) знижують ефективність кодеїну у зв’язку з конкурентною блокадою опіоїдних рецепторів.

Алкоголь посилює седативний ефект кодеїну, що особливо небезпечно для осіб, які управляють транспортними засобами, а також працюють з механізмами.

Барбітурати, бензодіазепіни, похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю) збільшують ризик появи респіраторних порушень.

Препарати, що знижують активність центральної нервової системи (седативні, антидепресанти, седативні блокатори Н₁-гістамінових рецепторів, барбітурати, клонідин, снодійні, нейролептики, анксіолітики), можуть збільшувати ризик розвитку пригнічення центральної нервової системи.

Супутнє застосування антихолінергічних засобів з кодеїном може спричинити паралітичний ілеус.

Антикоагулянти при застосуванні з Аспікодом підвищують ризик кровотечі. Гіпотензивні ефекти бета-блокаторів можуть бути зменшені супутнім застосуванням Аспікоду.

Під час застосування Аспікоду ефективність діуретиків у пацієнтів з нирковими та кардіоваскулярними порушеннями може бути зменшена.

Аспікод може інгібувати ниркове виведення метотрексату, що призводить до підвищення його токсичності.

Необхідно уникати одночасного застосування Аспікоду з іншими нестероїдними протизапальними засобами, тому що це може підвищити ризик кровотечі або призвести до порушень функції нирок.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому і темному місці при температурі від 15 до 25°С. Термін придатності – 3 роки.