Гепарин-Дарница инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

мiжнародна та хімічна назви: Heparin; натрієва сіль сульфованого глюкозоаміноглікану;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: прозора безбарвна або злегка жовтувата рiдина;

склад: 1 мл розчину містить 5 000 МО гепарину у вигляді натрієвої солі;

допоміжні речовини: бензиловий спирт, натрiю хлорид, вода для iн’єкцiй.

Форма випуску. Розчин для iн’єкцiй.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Група гепарину.

Код АТС B01AB01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Гепарин – глікозаміноглікан (мукополісахарид), що складається із сульфатованих залишків Д-глюкозаміну та Д-глюкуронової кислоти. Має антикоагуляційні, фібринолітичні та антиагрегаційні властивості. Комплекс з антитромбіном ІІІ інгібує тромбоутворення: зв¢язує активований фактор Х і гальмує перетворення протромбіну в тромбін. У великих дозах інактивує тромбін і знижує перетворення фібриногену у фібрин, запобігає активації фібрин-стабілізуючого фактора.

Антикоагулянтний ефект гепарину пов'язаний з прямою дією на згортальну систему крові за рахунок утворення комплексу з багатьма факторами гемокоагуляції. Гальмує I, II і III фази згортання крові. Сам гепарин активізується при наявності антитромбіну III.

Фармакокінетика. Пiсля пiдшкiрного застосування максимальнi концентрацiї у плазмi досягаються через 4–5 годин, дiя триває 12 годин i бiльше залежить вiд дози. У плазмi з бiлками зв’язується до 95 % гепарину, об’єм розподiлу становить – 0,06 л/кг (4 л/70 кг). У плаценту і грудне молоко препарат не проникає.

Метаболiзм гепарину здiйснюється в печiнцi за допомогою ферменту гепаринази. Цьому можуть сприяти тромбоцитарний фактор IV, зв’язування гепарину з системою макрофагiв, що зумовлює швидку бiологiчну iнактивацiю й короткочасну дiю. Неактивнi метаболiти видiляються із сечею i лише незначна кiлькiсть незмiненого гепарину виявляється в сечi. Час напіввиведення (Т_1/2) коливається в межах вiд 23 хвилин до 5 годин. Гепарин має дозозалежну кiнетику, що вказує на наявнiсть, в основному, метаболiчного шляху виведення.

Показання для застосування.

–      Профiлактика і терапiя тромбозу глибоких вен;

–      профiлактика пiсляоперацiйного тромбозу глибоких вен i легеневої емболiї;

–      фiбриляцiя передсердь, що супроводжується емболiзацiєю;

–      нестабiльна стенокардiя;

–      гострий iнфаркт мiокарда;

–      легенева емболiя;

–      профiлактика та терапiя емболiї артерiй при периферичних судинних захворюваннях;

–      екстракорпоральний кровообiг, трансфузiї кровi, гемодiалiз, лабораторнi аналiзи кровi.

Спосіб застосування та дози. З терапевтичною метою Гепарин-Дарниця застосовують у виглядi безперервної внутрішньовенної iнфузiї або у виглядi регулярних внутрішньовенних iн’єкцiй. З профiлактичною метою гепарин застосовують пiдшкiрно з iнтервалом 8–12 годин.

Початкова доза Гепарину-Дарниця звичайно становить 5 000 МО. Вона вводиться внутрішньовенно, пiсля чого лiкування продовжують, застосовуючи пiдшкiрнi або внутрішньовенні iн’єкцiї Гепарину-Дарниця.

Пiдтримуючі дози визначаються залежно вiд способу застосування:

-          при безперервнiй внутрішньовенній інфузiї призначають по 1 000–2 000 МО/год, тобто 20 000–40 000 МО на добу, розводячи препарат у 1 000 мл iзотонiчного розчину NaCl;

-          при регулярних внутрішньовенних iн’єкцiях призначають по 5 000–10 000 МО Гепарину-Дарниця кожнi 4–6 годин;

-          при пiдшкiрному застосуваннi Гепарин-Дарниця вводять кожнi 12 годин по 15 000– 20 000 МО або кожнi 8 годин по 8 000 – 10 000 МО.

Дози Гепарину-Дарниця підбирають так, щоб активізованний частковий тромбопластиновий час зберiгався на рiвнi, який у 1,5–2 рази перевищує контрольний.

При пiдшкiрному введеннi менших доз не потрібно проводити регулярний контроль активізованого часткового тромбопластинового часу, бо він збiльшується незначною мірою.

Безперервна внутрішньовенна інфузiя є найбiльш зручним способом застосування Гепарину-Дарниця, кращим, нiж регулярнi iн’єкцiї, бо забезпечує бiльш стабiльну гiпокоагуляцiю й спричиняє менше кровотеч.

Пiдшкiрне застосування концентрованого розчину Гепарину-Дарниця використовується частiше, бо значно полегшує проведення терапiї. Гепарин-Дарниця при пiдшкiрному введеннi треба вводити глибоко в жирову тканину й при цьому мiняти мiсце введення, щоб уникнути формування гематоми.

Внутрiшньовеннi iн’єкцiї рекомендується призначати лише при застосуваннi початкових доз або якщо з якоїсь причини не можна проводити внутрішньовенне або пiдшкiрне введення концентрованого розчину Гепарину-Дарниця. Регулярнi внутрішньовенні iн’єкцiї можуть спричиняти значні коливання гемостазу і призводити до небезпечних кровотеч; тому їх призначають лише у крайньому разі.

Гепарин-Дарниця не можна вводити внутрiшньом’язово, бо існує ризик утворення гематоми у мiсцi введення.

Тривалiсть терапiї Гепарином-Дарниця залежить вiд показань i способу застосування. При внутрішньовенному застосуваннi оптимальний курс лiкування становить 7–10 днiв, у подальшому терапiя продовжується пероральними антикоагулянтами. Бiльш сучасний пiдхiд рекомендує призначати пероральнi антикоагулянти (варфарин та ін.) вже з 1-го дня лiкування Гепарином-Дарниця або з 5 по 7-й день, а застосування препарату припиняти пiсля 4–5 днiв комбiнованої терапiї.

Побічна дія. Реакцiї пiдвищеної чутливостi можуть бути різноманітними. Найчастiше відзначаються пропасниця та кропив’янка. Можуть спостерiгатися також ринiт, ядуха, анафiлактоїднi реакцiї та шок; описані випадки появи свербежу i вiдчуття тепла в пiдошвах.

Тромбоцитопенiя як ускладнення терапiї гепарином виникає у 6 % хворих. Вона може виникнути внаслiдок імунної реакції на гепарин. Алергічні реакцiї проявляються у м’якiй формi і зникають пiсля відміни препарату, у дуже рідких випадках можуть носити тяжкий характер.

Як побiчні явища описані випадки остеопорозу (пiсля тривалого застосування), алопецiя та збiльшення рівня трансамiназ (АЛТ i АСТ).

Як мiсцевi побiчнi ефекти можливi роздратування, бiль, еритема, гематоми й виразки у мiсцi застосування.

Кровотечi належать до ускладнень, якi спричинені терапiєю гепарином. Вони можуть бути мiнiмальними за умов ретельного пiдбору дози, регулярного лабораторного контролю i якщо не застосовуються лiки, які порушують гемостаз (ацетилсаліцилова кислота, дипiридамол та iн.).

Типовими є кровотечi зi шлунково-кишкового тракту та сечових шляхiв, але геморагiї можуть виникати й у надниркових залозах, жовтому тілі, ретроперитонеальному просторі.

Протипоказання. Гемофiлiя та iншi геморагiчнi захворювання, тромбоцитопенiя, пептична виразка, церебральнi кровотечi, тяжка артеріальна гiпертензія, цироз печiнки, що супроводжується варикозним розширенням вен стравоходу, ниркова недостатність, бактерiальний ендокардит, менструацiя, загрожуючий аборт, недавно проведенi хiрургiчнi втручання (особливо на очах, мозку, простаті, печiнці та жовчних шляхах), стан шоку, пiдвищена чутливiсть до гепарину.

Передозування. При малих кровотечах, спричинених передозуванням гепарину, достатньо припинити його застосування, а при сильних кровотечах надлишок гепарину нейтралiзують протамiн сульфатом (1 мг протамiн сульфату на 100 МО Гепарину-Дарниця). Слід мати на увазi, що гепарин швидко виводиться, i якщо протамiн сульфат призначено через 30 хвилин пiсля попередньої дози Гепарину-Дарниця, необхiдно застосувати тiльки половину необхiдної дози. Максимальна доза протамiн сульфату становить 50 мг.

Особливості застосування. Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату в осiб, якi страждають на алергiю. Оскільки гепарин є екстрактом iз тканини тварин, на початку терапії цим хворим слід призначити тест-дозу 1 000 МО.

З обережністю призначають препарат хворим з підозрою на злоякісні новоутворення. При призначенні препарату в період вагітності підвищується ризик мимовільного аборту, передчасних пологів або мертвонародження.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дiю Гепарину-Дарниця посилюють аспiрин, дипiридамол, нестероїднi протизапальні засоби та iн., якi знижують агрегацiю тромбоцитiв (головний механiзм гемостазу у хворих, що приймали гепарин).

Дiю Гепарину-Дарниця можуть частково зменшувати антигiстамiннi засоби, фенотiазини, препарати наперстянки, нiкотин та тетрациклiни.

Умови зберігання. Зберiгати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ^оС. Термін придатності – 2 роки.