Лосар инструкция, аналоги и состав
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Losartan; 2-бутил-4-хлор-1-[[2’-(1Н-тетразол-5-іл) [1.1’-біфеніл]-4 - іл] метил]-1Н-імідазол-5-метанолу монокалієва сіль.
основні фізико-хімічні властивості: таблетки що містять 25 мг лосартану калію:
білі, двоопуклі, круглої форми, вкриті оболонкою, з рискою на одному боці та з рискою на іншому боці;
таблетки, що містять 50 мг лосартану калію:
світло-рожеві, двоопуклі, овальної форми, вкриті оболонкою, з рискою на одному боці.
склад:
1 таблетка містить 25 мг або 50 мг лосартану калію.
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, крохмаль, очищений тальк, магнію стеарат, суміш для покриття таблеток ТС-2070 (при вмісті калію лосартану 25 мг) або ТС-2023 (при вмісті калію лосартану 50 мг).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою
Фармакотерапевтична група. Засіб, що діє на ренін-ангіотензивну систему. Антагоніст ангіотензин ІІ рецепторів (Типу АТ1). Код АТС С09СА01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Лосартан та його активний метаболіт блокують вазоконстрикторну та альдостерон-секреторну діяльність ангіотензину ІІ, селективно блокуючи зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1 рецепторами, які знаходяться у різних тканинах (наприклад: гладеньких м’язах судин, надниркової залози, нирках та серці). Дослідження іn vitro показали, що лосартан є реверсивним, конкуруючим інгібітором АТ1 рецепторів. Активний метаболіт має значно більшу активність, ніж лосартан та діє як реверсивний, неконкуруючий інгібітор АТ1 рецепторів.
Фармакокінетика
Після перорального прийому лосартан легко абсорбується та значною мірою зазнає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лосартану становить приблизно 33%. Приблизно 14% перорально введеної дози лосартану перетворюється на активній метаболіт. Середні пікові концентрації лосартану та його активного метаболіту у плазмі крові досягаються через 1годину та 3-4 години, відповідно. В той же час, при приблизно рівних концентраціях лосартану та його активного компонента в плазмі крові фармакологічна активність метаболіту у 4 рази вища, ніж активність лосартану. Їжа затримує адсорбцію лосартану та знижує його пікову концентрацію і, таким чином, негативно діє на фармакологічну активність лосартану та його метаболіту (зниження фармакологічної активності відбудеться приблизно на 10%). Як лосартан, так і його активний метаболіт у значною мірою (на 99%) зв’язуються з протеїнами плазми, головним чином з альбуміном.
При пероральному застосуванні, близько 4% дози лосартану видаляється з сечею у незмінному стані та 6% видаляється з сечею у вигляді активного метаболіту. Лосартан та його метаболіти також видаляються з жовчю.
На пацієнтах віком до 18 років фармакокінетика лосартану не вивчалася. Фармакокінетику лосартану було досліджено на людях похилого віку, як жіночої, так і чоловічої статі. Концентрації лосартану та його активного метаболіту у плазмі приблизно однакові, як для хворих на гіпертонію людей похилого віку, так і для більш молодих пацієнтів. Концентрація лосартану у плазмі вдвічі більше у хворих на гіпертонію жіночої статі, ніж у хворих чоловічої статі, однак концентрація активного метаболіту є однаковою, як для чоловіків так і для жінок. Підбір та корекція дози непотрібні.
Показання для застосування.
ЛОСАР використовують для лікування артеріальної гіпертензії. Його можливо застосовувати як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.
Спосіб застосування та дози.
Звичайно стартова доза препарату становить 50 мг лосартану калію один раз на добу, або 25 мг для пацієнтів з зниженим внутрішньосудинним об’ємом (для пацієнтів, які застосовують діуретики) та пацієнтів з ознаками порушення функції печінки. ЛОСАР може застосовуватись один раз або двічі на добу із загальною добовою дозою, яка змінюється до 100 мг. Немає необхідності в корегувані дози пацієнтів похилого віку або пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи хворих, що перебувають на діалізі.
Побічна дія.
Ангіоедемічні явища (які включають набряк обличчя, губ, гортані та/або язичка) рідко спостерігаються у пацієнтів, які застосовують ЛОСАР. З негативних явищ, які пов’язують з застосуванням лосартану калію, частіше зустрічається головна біль (4,2%), астенія, стомлення (2%), запаморочення, яке спостерігалося частіше при використанні лосартану калію, ніж при використанні плацебо (2,4 vs 1,3%). Клінічно важливі зміни стандартних лабораторних параметрів рідко асоціювались з терапією лосартаном калію. Всі ці дані одержані зі звітів про клінічні дослідження.
Протипоказання.
1) ЛОСАР протипоказаний хворим, з підвищеною чутливістю до будь-якого з компонентів препарту.
2) Вагітність
При використанні під час другого та третього триместру вагітності, ліки, які діють безпосередньо на ренін-ангіотензинову систему, можуть викликати ураження і навіть смерть плода. Якщо вагітність встановлено, прийом ЛОСАРу має бути припинений якомога швидше. 3) Лактація
Невідомо, чи виділяється лосартан з жіночим молоком, але значний рівень лосартану та його активного метаболіту були виявлені у молоці щурів. З причини потенційно негативного впливу на новонародженого, має бути прийняте рішення про припинення годування новонародженого або припинення застосування препарату, в залежності від необхідності його для матері.
4) Дитячий вік
Безпечність та ефективність для пацієнтів педіатричного віку не встановлені.
Передозування.
При передозуванні виникають гіпотензія і тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Якщо виникає симптоматична гіпотензія, слід призначити підтримуюче лікування.
Ні лосартан, ні його активний метаболіт не видаляються при гемодіалізі.
Особливості застосування.
ЛОСАР може призначатись разом з іншими антигіпертензивними засобами. ЛОСАР можна застосовувати незалежно від прийняття їжі.
У пацієнтів зі зниженим внутрішньо судинним об’ємом (що розвивається, наприклад, після лікування високими дозами діуретиків), можуть зустрічатися симптоматична гіпотензія після початку застосування ЛОСАРу. За таких умов доза ЛОСАРу повинна бути відкоригована, або повинна використовуватись низька стартова доза.
У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостероновій системи, лікування лосартаном калію супроводжується олігурією та/або прогресивною азотемією, рідко - гострою нирковою недостатністю та/або смертю. У пацієнтів з двостороннім звуженням ниркових артерій або зі стенозом артерій єдиної нирки спостерігалося підвищення рівнів сечовини крові та креатиніну сироватки під час перорального прийому таблеток лосартану калію. У деяких пацієнтів визначені вище ефекти носили зворотній характер після припинення терапії.
Дози ЛОСАРу повинні бути знижені для пацієнтів з порушеннями функції печінки. Під час лікування лосартаном калію хворих з підвищеною чутливістю спостереглися зміни функції нирок, як результат пригнічення ренін-ангіотензин-алідестероновій системи. У деяких пацієнтів зміни функції нирок були оборотними після припинення терапії.
Не було визначено великої різниці в безпечності та ефективності препарату при застосуванні його пацієнтами похилого віку та більш молодими пацієнтами, але необхідно враховувати більш високу чутливість окремих пацієнтів похилого віку.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
ЛОСАР не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку одиничної дози варфарину, а також введеного орально або внутрішньовенно дигоксину. Сумісне використання лосартану калію та циметидину приводить до підвищення на 18% AUC лосартану калію, але не впливає на фармакокінетику його активного метаболіту. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між лосартаном калію та гідрохлортіазидом.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15-25°С), в сухому місці, недоступному для дітей. Термін придатності - 2 роки.