Азопрол ретард инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: S(-) metoprolol*;

Формула; Біс [2S -1-[4-2метоксіетил)-феноксил]-3-[(1-мелілетил)аміно]-2-пропанол] сукцинат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки 12,5 мг мають лінію розлому на одній стороні;

таблетки 25 мг мають напис “25” на одній стороні;

склад: 1 таблетка містить:

допоміжні речовини: гідромелоза, двоосновний кальцію фосфат, лактози моногідрат, манітол, повідон, поліетиленгліколь 6000, кислота стеаринова, колоїдний діоксид кремнію, тальк, натрію стеарилфумарат, барвник opadry white OY-IN-58910.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Код АТС С07АВ02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Метопролол - селективний β₁-блокатор, є рацемічною сумішшю S- та R- ізомерів. Здатність селективно блокувати β₁-рецептори притаманна лівообертаючому S(-) ізомеру, в той час як R(+) ізомер не забезпечує позитивного терапевтичного впливу. Активність між S : R ізомерами дорівнює 33:1 завдяки більшій спорідненості S-метопрололу до β₁-рецепторів ніж у R-форми. Рандомізоване, подвійне сліпе клінічне дослідження довело, що S (-) метопролол у дозі

50 мг має таку ж активність, як рацемічний метопролол у дозі 100 мг.

Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи, відновленням чутливості барорецепторів, що зменшує периферичні симпатичні впливи. Антиангінальний ефект є наслідком зменшення частоти і сили серцевих скорочень, енергетичних витрат і потреби міокарда в кисні. Зменшує частоту і важкість нападів стенокардії, показник смертності у пацієнтів з діагностованим інфарктом міокарда, підвищує переносимість навантажень. При тривалому використанні метопролол підвищує виживаність та знижує частоту госпіталізації при хронічній серцевій недостатності завдяки покращанню функції лівого шлуночка. Метопрололу сукцинат редукує ризик летального результату (включаючи раптову смерть), виникнення повторного інфаркту (у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом) і поліпшує якість життя пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією. Антиаритмічна дія виявляється в усуненні аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, уповільненні синусового ритму і швидкості розповсюдження збудження через AV-вузол, гальмуванні автоматизму і подовженні рефрактерного періоду. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не виявляє активності часткового агоніста.

Метопролол знижує або інгібує агоністичний вплив на серцеву діяльність катехоламінів, що виділяються при нервових і фізичних стресах. Метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень, хвилинного об’єму і посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску, викликаного різким викидом катехоламінів.

Завдяки пролонгованій формі, при застосуванні Азопролу ретарду спостерігається постійна концентрація метопрололу в плазмі протягом 24 годин, що забезпечує стійкий клінічний ефект та зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія і слабість у ногах при ході. Стабільний ефект, як і при лікуванні іншими β-блокаторами, досягається після 2-3 тижнів терапії.

Метопролол у меншому ступені, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну і вуглеводний обмін.

Фармакокінетика. S(-)метопролол добре абсорбується після внутрішнього прийому, пік плазмової концентрації 55,98 нг/мл настає через 6,83 ± 1,52 години після прийому. Біодоступність однієї дози приблизно 94,54%. Біодоступність може збільшуватись, якщо метопролол приймають з їжею.

Дуже незначна кількість метопрололу зв’язується з білками. Метопролол проникає крізь плаценту, а також в грудне молоко.

Метопролол в значній кількості метаболізується ферментами системи цитохром Р₄₅₀ в печінці. Елімінація проходить в основному через метаболізм в печінці, в середньому період напівжиття становить 6,83 ± 1,52 години. Фармакокінетичні параметри не залежать від віку пацієнтів. (Як правило, більше 95% пероральної дози препарату виводиться із сечею. Приблизно 5% даної дози виводиться із сечею в незмінному стані. У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін у фармакокінетиці метопрололу в порівнянні з пацієнтами молодого віку. Системна біодоступність і виведення метопрололу не міняється в пацієнтів зі зниженою функцією нирок.)

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Стенокардія.

Хронічна серцева недостатність у стадії компенсації (у складі комплексної терапії) терапії з діуретиками, інгібіторами АПФ, серцевими глікозидами).

Попередження коронарної смерті та повторного інфаркту міокарда після гострої фази інфаркту міокарда.

Тахіаритмії.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначається лікарем.

Азопрол ретард приймають 1 раз на добу, бажано з ранку.

Гіпертензія: рекомендована доза у пацієнтів з артеріальною гіпертензією легкої або середньої тяжкості становить 25 мг Азопролу ретарду і може бути збільшена до 50 – 100 мг 1 раз на добу/або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

Стенокардія: початкова доза становить 25 мг 1 раз/добу. При недостатній клінічній відповіді можливе підвищення добової дози до 50 – 100 мг і/або додаткове призначення інших антиангінальних препаратів. Рекомендована доза становить 50 – 100 мг раз на добу. Якщо необхідно, препарат можливо комбінувати з іншими препаратами, що застосовуються при стенокардії.

Серцева недостатність: пацієнти повинні знаходитися у стадії компенсації хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів.

Терапія серцевої недостатності β-блокаторами іноді може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, а в деяких може виникнути необхідність відміни препарату. Початок терапії повинен проводитися під наглядом лікаря.

Стабільна серцева недостатність, ІІ функціональний клас: рекомендована початкова доза Азопролу ретарду на перші два тижні становить 12,5 мг раз на добу. Після двох тижнів дозу можливо збільшити до 25 мг раз на добу, та потім дозу можна збільшувати в два рази кожнен другий тиждень. Цільова доза для тривалого лікування становить 100 мг раз на добу.

Стабільна серцева недостатність, ІІІ - IV функціональні класи: рекомендована початкова доза становить 6,25 мг раз на добу. Після 1-2 тижнів дозу можна збільшити до 12,5 мг раз на добу, потім, після ще 2 тижнів, дозу можливо збільшити до 25 мг раз на добу. У пацієнтів, що толерантні до високих доз, доза може бути збільшена у два рази кожнен другий тиждень до максимальної дози 100 мг на добу. У період збільшення дози пацієнт повинен знаходитися під спостереженням, оскільки в деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися. У випадку гіпотензії і/або брадикардії можливе зменшення супутньої терапії або зниження дози Азопролу ретард.

Серцеві аритмії: Доза, що рекомендується – 25 – 100 мг Азопролу ретарду 1 раз на добу.

Профілактичне лікування після інфаркту міокарда: лікування тривале з дозою до 100 мг раз на добу.

Побічна дія. Можливі такі небажані медикаментозні реакції з боку:

- центральної нервової системи: (підвищена втомлюваність, головний біль, запаморочення, зниження концентрації. Рідко: парестезії, судоми, депресія, зниження уваги, сонливість, безсоння, нічні кошмари, сплутаність свідомості, порушення пам’яті, галюцинації, сексуальна дисфункція;

- органів чуття: рідко – порушення зору, зниження секреції слізної залози, кон’юнктивіт, шум у вухах, зниження слуху;

- серцево-судинної системи: синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія. Рідко – зниження скоротливості міокарда, посилення симптомів серцевої недостатності, AV- блокада І ступеня, порушення провідності і ритму серця, кардіалгія, у пацієнтів з синдромом Рейно посилення порушень периферичного кровообігу;

- системи травлення: нудота, блювання, біль у животі, сухість в роті, запори, діарея, в окремих випадках – порушення функції печінки, відхилення показників печінкових ферментів, зміна відчуття смаку;

- шкіри: нечасто – висип, псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, фотодерматозпітливість. Рідко: оборотна алопеція. Дуже рідко – загострення псоріазу;

- дихальної системи: закладеність носа, бронхоспазм, задишка;

- ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих з інсуліннезалежним цукровим діабетом), гіпоглікемія (у хворих, що приймають інсулін);

- алергічних реакцій: кропив’янка, свербіж шкіри, висипання;

- системи крові: тромбоцитопенія;

- опорно-рухової системи: артралгії, міалгії;

- порушення статевої функції.

Протипоказання. Протипоказаннями до застосування Азопролу ретарду є атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня, нестабільна або некомпенсована серцева недостатність (набряк легень, гіпоперфузія або гіпотензія), а також пацієнтам з тривалим або періодичним інотропним лікуванням із застосуванням агоністів β-рецепторів. Клінічно значима синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, важке порушення периферичного артеріального кровообігу. Метопролол не можна призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда, якщо частота серцевих скорочень нижче 55 уд/хв., інтервал PQ > 0,24 сек. або систолічний кров’яний тиск менше 100 мм. рт. ст. Препарат протипоказаний пацієнтам, у яких є надчутливість до будь-якого з компонентів препарату чи до інших β-адреноблокаторів.

Передозування. При передозуванні внаслідок застосування доз лікарського засобу, що значно перевищують рекомендовану, можливі прояви важкої гіпотензії, синусової брадикардії, атріовентрикулярної блокади, серцевої недостатності, кардіогенного шоку, зупинка серця, бронхоспазм, порушення свідомості/кома, нудота, блювання, ціаноз.

Лікування проводять шляхом введення активованого вугілля та промивання шлунка. У разі тяжкої артеріальної гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β₁-агоніст (наприклад, преналтерол) внутрішньовенно з інтервалом 2-5 хвилин або інфузійно, до досягнення терапевтичного ефекту. За відсутності β₁-агоніста можливо вводити допамін або атропін. Якщо ефект недосягнутий можливе застосування інших симпатоміметиків, добутаміну або норадреналіну. Можливе також введення глюкогону

1 – 10 мг. Може виникнути необхідність встановити водія ритму. Для зняття бронхоспазму вводять внутрішньовенно β₂-агоніст. Необхідно враховувати, що дози антидотів значно вищі за встановлені терапевтичні, тому що рецептори при передозуванні бета-блокаторами знаходяться у зв’язаному стані.

Особливості застосування. Пацієнтам, що лікуються бета-блокаторами, не слід застосовувати внутрішньовенні антагоністи кальцію типу верапамілу. Пацієнти з серцевою недостатністю в стані декомпенсації повинні приймати лікування незалежно від прийому Азопролу ретарду. Не рекомендується раптово відміняти бета-блокатори. Раптова відміна бета-блокаторів небезпечна, вона може посилити симптоматику серцевої недостатності, а також підвищує ризик інфаркту міокарда і раптової смерті. Тому відміна препарату повинна проходити в декілька етапів поступово знижуючи дозу в половину на кожному етапі, остання доза повинна становити 12,5 мг, що дається протягом чотирьох діб. Якщо з’явились симптоми відміни, необхідно уповільнити швидкість відміни. При проведенні на фоні лікування оперативного втручання, засобом вибору повинен бути анестезуючий засіб з найменшою негативною інонотропною дією. Дуже рідко в пацієнтів з наявним порушенням AV-провідності середнього ступеня може наставати погіршення (можливий результат - AV-блокада). Якщо на фоні лікування розвилася брадикардія, дозу Азопролу ретарду необхідно зменшити або варто поступово відмінити препарат. У пацієнтів з бронхіальною астмою, які приймають β₂-агоністи (у таблетках або у аэрозолі), при додаванні до лікування Азопролу ретарду, може бути потрібна зміна (збільшення) дози β₂-агоністів. У пацієнтів з цукровим діабетом необхідна корекція дози протидиабетичних препаратів і ретельний контроль рівня глікемії. Немає необхідності коректувати дози в пацієнтів з порушенням функції нирок. Як правило, необхідність у корекції дози у пацієнтів з порушенням функції печінки (наприклад, цироз печінки), не виникає, оскільки метопролол зв’язується з білками лише в незначному ступені (5-10%). При наявності симптомів серйозного порушення функції печінки варто розглянути можливість зниження дози препарату. Немає необхідності коректувати дози в пацієнтів похилого віку. Застосування Азопролу ретарду у дітей не проводилось.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним спостереженням, якщо вони одночасно з препаратом “Азопрол ретард” приймають гангліоблокатори, інші β-адреноблокатори (наприклад, очні краплі) або інгібітори МАО.

У тому випадку, коли необхідно відмінити супутню терапію клонідином, β-блокатор необхідно відмінити за кілька днів до відміни клонідину.

У пацієнтів, що одночасно з препаратом Азопрол ретард приймають антагоністи кальцію та інші антиаритмічні засоби (наприклад, верапаміл і ділтіазем, аналоги хінідіну або аміодарон), можливі негативні інотропні і хронотропні ефекти. Пацієнтам, що приймають β-адреноблокатори, не слід призначати внутрішньовенно антагонисти кальцію типу верапамілу.

У пацієнтів, що одержують лікування β-адреноблокаторами, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект.

Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопрололу в плазмі. Наприклад, концентрація метопрололу в плазмі знижується при прийомі рифампіцину або може підвищуватися при прийомі циметидину, алкоголю, гідралазину й інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетину, флуоксетину і сертраліну).

При супутньому лікуванні індометацином або іншими препаратами, що інгібують простагландин-синтетазу, антигіпертензивний ефект β-блокаторів може знижуватися.

При супутньому прийомі β-адреноблокаторів може бути потрібно змінити дозу пероральних антидіабетичних засобів.

Застосування в період вагітності і годування груддю. Як і інші препарати Азопрол ретард не можна призначати під час вагітності і годування груддю, за винятком тих випадків, коли застосування Азопролу ретарду є життєво необхідним. Як і інші антигіпертензивні препарати, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти (наприклад, брадикардію) у плоду, немовлят або дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні.

З обережністю слід застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25ºС.

Зберігати в місцях, недоступних для дітей!

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Термін придатності – 2 роки.