Анальгин-Здоровье инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: метамізол натрію, metamizole sodium; [(1,5-диметил-3-оксо-2-феніл-2,3-дигідро –1Н- піразол-4-іл)- N- метиламіно] –метансульфонату;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, рискою та фаскою;

склад: 1 таблетка містить метамізолу натрію 0,5 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Метамізол натрію.

Код АТС N02ВВ02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Знеболювальний жарознижувальний, спазмолітичний (на гладку мускулатуру сечовивідних і жовчних шляхів) засіб групи похідних піразолону. Протизапальна дія виражена слабко.

Механізм дії обумовлений інгібуванням циклооксигенази, що призводить до зниження синтезу простагландинів, які обумовлюють у вогнищі запалення розвиток болю, підвищення температури та збільшення тканинної проникності, а також порушенням проведення больових екстра- і пропріорецептивних імпульсів, підвищенням порога збудження таламічних центрів больової чутливості, підвищенням тепловіддачі.

Фармакокінетика. Метамізол натрію добре всмоктується у травному тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту (незмінений метамізол у крові відсутній). Терапевтична концентрація активного метаболіту в крові досягається приблизно через 0,5 год після прийому; максимальна концентрація – через 1–1,5 год (після прийому дози 6 мг/кг маси тіла). Зв’язок активного метаболіту з білками крові–50–60 %. Метаболізується в печінці, виводиться нирками. Проникає через плацентарний бар’єр і в грудне молоко.

Показання для застосування. Больовий синдром різного генезу (жовчна, кишкова і ниркова кольки, невралгія, міалгія, травми, опіки, головний або зубний біль, дисменорея, радикуліт та ін.), лихоманковий синдром (інфекційно-запальні захворювання, укуси комах, посттрансфузійні ускладнення).

Спосіб застосування та дози. Призначають внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим і підліткам старше 14 років призначають по 0,25–0,5 г (½–1 таблетка) 2 – 3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г (2 таблетки), добова – 3 г

(6 таблеток).

Підліткам віком від 12 до 14 років призначають у дозі 0,25 г (½ таблетки) 2 – 3 рази на день. Максимальна разова доза – 0,5 г (1 таблетка), добова – 2 г (4 таблетки).

Тривалість прийому препарату – не більше 3 днів.

Побічна дія. З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: кропивниця, кон’юнктивіт, набряк Квінке; рідко – синдром Стівена–Джонсона, синдром Лайелла, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок. Інше: зниження артеріального тиску.

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, бронхоспазм, порушення кровотворення (агранулоцитоз, цитостатична або інфекційна нейтропенія), порушення функції нирок і/або печінки, спадкова гемолітична анемія, обумовлена дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, біль в животі невстановленого генезу, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 12 років.

Передозування. Симптоми: гіпотермія, виражене зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття, задишка, шум у вухах, нудота, блювання, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судоромний синдром; можливий розвиток гострого агранулоцитозу, геморагічного синдрому, гострої ниркової та печінкової недостатності, паралічу дихальних м'язів. Лікування: відміна прийому препарату, індукція блювання, зондове промивання шлунка, призначення сольових проносних, активованого вугілля. Проведення форсованого діурезу, гемодіалізу, олужнювання крові, симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєвоважливих функцій. При розвитку судоромного синдрому проводять внутрішньовенне введення діазепаму та швидко діючих барбітуратів.

Особливості застосування. Виключається використання для зняття гострих болів у животі (до з’ясування причини).

У хворих на атопічну бронхіальну астму і полінози підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості.

З обережністю застосовують для пацієнтів з анамнестичними вказівками на захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), при лікуванні цитостатиками, при хронічному алкоголізмі.

Не рекомендується регулярний тривалий прийом препарату через мієлотоксичність метамізолу; у випадку тривалого застосування (більше 7 діб) необхідно контролювати картину периферичної крові (лейкоцитарну формулу).

При застосуванні препарату можливий розвиток агранулоцитозу, у зв’язку з чим, при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болів у горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, а також запалення зовнішніх статевих органів і заднього проходу, необхідна негайна відміна препарату.

В період лікування можливе фарбування сечі в червоний колір (за рахунок виділення метаболіту), що не має клінічного значення.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності. Під час лікування слід припинити годування груддю, тому що метамізол натрію проникає в грудне молоко.

Вплив на можливість керувати транспортними засобами та механізмами. В період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Токсична дія препарату підсилюється при одночасному застосуванні з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами (амізол, доксепин), гормональними контрацептивами та алопуринолом. Сарколізин і мерказоліл (тіамазол) збільшують імовірність розвитку лейкопенії. Ефект препарату підсилюють гістамінні H₂-блокатори, пропранолол (анаприлін), послабляють – барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки. Аналгезивну дію препарату підсилюють седативні засоби і транквілізатори (сибазон, триоксазин, валокордин, кодеїн тощо). Препарат підвищує активність пероральних гіпоглікемічних засобів, непрямих коагулянтів, глюкокортикостероїдів та індометацину (вивільняє і зв’язку з білками крові), седативну активність алкоголю, знижує концентрацію циклоспорину в плазмі. Одночасне застосування з похідними фенотіазину (хлопромазин та ін.) може призвести до розвитку вираженої гіпертермії.

Не можна застосовувати препарат одночасно з рентгенконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 8 °С до 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін зберігання – 5 років.