Диприван инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: пропофол (propofol); 2,6-діізопропілфенол;

основні фізико-хімічні властивості: біла або майже біла гомогенна емульсія, практично вільна від твердих часток та крупних масляних крапель. При тривалому вистоюванні можливе іі розшарування.

склад: 1 мл емульсiї мiстить 10 мг пропофолу;

допоміжні речовини: олiя соєва, гліцерин, фосфатид очищений яєчний, сіль динатрієва ЕДТА, натрiю гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Емульсія для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезiї. Код АТС N01AX10.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пропофол - засіб для загальної анестезії, що має короткочасну дію і викликає швидкий медикаментозний сон протягом приблизно 30 с. Зазвичай відновлення свідомості відбувається швидко. Механізм дії, як і у разі застосування інших засобів для анестезії, не має належного пояснення.

Як правило, при застосуванні пропофолу для вступної анестезії та для її підтримання спостерігаються зниження середніх показників артеріального кров’яного тиску та незначні зміни частоти серцевих скорочень. Разом з тим гемодинамічні параметри звичайно залишаються відносно стійкими під час підтримання анестезії. Хоча після введення пропофолу може виникати пригнічення дихання, будь-які ефекти, подібні до тих, що виникають при застосуванні інших внутрішньовенних анестезуючих засобів, легко піддаються контролю у клінічних умовах.

Пропофол зменшує церебральний кровотік, внутрішньочерепний тиск та знижує церебральний метаболізм. Зменшення внутрішньочерепного тиску більш виражене у хворих з підвищеними базовими показниками внутрішньочерепного тиску.

Пробудження, як правило, відбувається швидко і з ясною свідомістю, частота випадків головного болю, післяопераційної нудоти та блювання низька.

Пропофол у терапевтичних концентраціях не пригнічує синтез гормонів кори надниркових залоз.

Фармакокінетика. Зменшення концентрації пропофолу після введення болюсної дози або після припинення вливання можна описати за допомогою відкритої трифазної моделі. Перша фаза характеризується дуже швидким розподілом (напівперіод дорівнює 2 - 4 хв.), друга - швидким виведенням з організму (період напіввиведення – 30 - 60 хв.). Далі спостерігається повільніша фаза, для якої характерний перерозподіл пропофолу із слабкоперфузованої тканини у кров.

Пропофол широко розподіляється і швидко виводиться з організму (загальний кліренс становить 1,5 - 2 л/хв.). Препарат метаболiзується головним чином у печiнцi, внаслідок чого утворюються неактивні сполуки пропофолу і відповідний до нього хінол, якi виводяться із сечею.

Коли Пропофол застосовують для підтримання анестезії, концентрація його в крові асимптотично досягає стабільного рівня, що відповідає швидкості його введення. У межах швидкостей вливання, які рекомендуються, фармакокінетика препарату має лінійний характер.

Показання для застосування. Короткочасна анестезія. Вступна анестезія та її підтримання. Забезпечення седативного ефекту у дорослих хворих, які знаходяться в палатах інтенсивної терапії і, яким проводиться штучна вентиляція легенів. Для седації із збереженням свідомості під час проведення хірургічних або діагностичних процедур.

Спосіб застосування та дози. Як правило, Диприван вимагає додаткового застосування знеболювальних засобів. Добре поєднується зі спинномозковою та епідуральною анестезією; з лікарськими засобами, які використовуються для премедикації, з міорелаксантами, інгаляційними засобами та аналгетиками; фармакологічної несумісності між цими засобами не виявлено.

Дорослі.

ВСТУПНА анестезія.

Диприван можна застосовувати для вступної анестезії шляхом повільного болюсного введення або інфузії.

Незалежно від того, проводилася чи ні премедикація, Диприван рекомендується титрувати (болюсне введення або інфузія приблизно 40 мг кожні 10 с для середнього дорослого пацієнта у задовільному стані) залежно від реакції хворого до появи клінічних ознак анестезії. Для більшості дорослих пацієнтів до 55 років доза Дипривану становить 1,5 - 2,5 мг/кг. Сумарну необхідну дозу можна зменшити, використовуючи менші швидкості введення (20 - 50 мг/хв.). Для пацієнтів старше цього віку, як правило, потрібна менша доза. Пацієнтам 3 та 4-го класів за шкалою ASA введення слід здійснювати з меншою швидкістю (приблизно 20 мг кожні 10 с).

Підтримання загальної анестезії.

Анестезію можна підтримувати постійною інфузією Дипривану або шляхом повторних болюсних ін’єкцій, необхідних для підтримання потрібної глибини анестезії.

Постійна інфузія. Швидкість введення значно варіює залежно від індивідуальних особливостей хворих. Як правило, швидкість у межах 4 - 12 мг/кг/год. забезпечує підтримку адекватної анестезії.

Повторне болюсне введення. Якщо використовується техніка повторного болюсного введення, залежно від клінічної необхідності вводиться доза від 25 до 50 мг.

Забезпечення седативного ефекту під час інтенсивної терапії.

При використанні Дипривану з метою забезпечення седативного ефекту у дорослих хворих, яким проводять штучну вентиляцію легенів (ШВЛ) і які одержують інтенсивну терапію, препарат рекомендується застосовувати шляхом постійної інфузії. Швидкість інфузії слід коригувати згідно з необхідною глибиною седативного ефекту, але швидкості в межах 0,3 - 4,0 мг/кг/год. повинні забезпечити задовільний седативний ефект.

седація із збереженням свідомості під час проведення хірургічних або діагностичних процедур.

Для забезпечення седативного ефекту під час проведення хірургічних або діагностичних процедур доза підбирається індивідуально та титрується до отримання клінічної віповіді.

Більшості пацієнтів для ініціювання седації необхідна доза становить 0,5 – 1 мг/кг, яка вводиться протягом 1 – 5 хвилин. Підтримання седації досягається шляхом титрування Дипривану до бажаного ступеня седації – для більшості пацієнтів ця доза становить 1,5 – 4,5 мг/кг/годину. Додатково до інфузійного введення для посилення глибини седації може знадобитися болюсне введення дози 10 – 20 мг. У пацієнтів 3 та 4 класів за шкалою ASA доза повинна бути зменшена.

Хворі літнього віку.

У хворих літнього віку доза Дипривану, необхідна для ввідної анестезії, повинна бути зменшена. При зменшенні дози слід брати до уваги фізичний стан і вік пацієнта. Зменшена доза повинна вводитися повільніше, її слід титрувати відповідно до реакції пацієнта. При застосуванні Дипривану для підтримуючої анестезії або седації швидкість інфузії або “бажану концентрацію” слід зменшити. У пацієнтів 3 – 4 класів за шкалою ASA доза та швидкість введення повинні бути ще меншими. Пацієнтам літнього віку швидке болюсне введення (разове або повторне) не проводиться через ризик пригнічення серцевої та дихальної систем.

Діти.

ВСТУПНА анестезія.

При застосуванні Дипривану з метою забезпечення індукції в анестезію у дітей старше 3 років його слід повільно вводити доти, доки не виникнуть клінічні ознаки анестезії. Дозу слід коригувати згідно з віком і/або масою тіла. Для більшості дітей віком від 8 років для ввідної анестезії, як правило, потрібно приблизно 2,5 мг/кг Дипривану. Для дітей молодше цього віку дози можуть бути вищими. Нижча доза рекомендується для дітей 3 – 4-го класу за шкалою ASA.

Підримання загальної анестезії.

Дітям старше 3 років анестезію можна підтримувати постійною інфузією Дипривану або шляхом повторних болюсних ін’єкцій, необхідних для підтримання потрібної глибини анестезії. Швидкість введення значно варіює серед пацієнтів, але швидкість введення від 9 до 15 мг/кг/год., як правило, дозволяє досягти адекватної анестезії.

Спосіб введення.

Диприван можна застосовувати для інфузії у нерозведеному вигляді з використанням пластмасових шприців або скляних флаконів для інфузії. Коли Диприван застосовують у нерозведеному вигляді для підтримуючої анестезії, рекомендується завжди користуватися перфузорами або інфузоматами для того, щоб здійснювати контроль швидкості введення.

Диприван можна також застосовувати розведеним у 5% розчині декстрози у мішках з ПВХ або у скляних флаконах. Розчин, який не повинен перевищувати співвідношення 1:5 (2 мг пропофолу/мл), повинен готуватися відповідно до правил асептики безпосередньо перед застосуванням. Суміш зберігає стабільність протягом 6 год.

Розведення можна здійснювати з використанням різних технічних систем для інфузії, але набір для вливання, використаний окремо, може спричинити випадкове, безконтрольне введення великих об’ємів розчину Дипривану. Бюретки, лічильники крапель або дозуючий насос завжди повинні входити до складу набору для інфузії. Ризик неконтрольованого вливання слід брати до уваги при розрахунку максимальної кількості розчину в бюретці.

Диприван може бути введений через трійник з клапаном з додаванням його до 5% розчину декстрози для внутрішньовенного введення, 0,9% розчину натрію хлориду для внутрішньовенного введення або 4% розчину декстрози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньовенного введення.

Диприван можна попередньо змішувати з альфентанілом 500 мкг/мл (“Рапіфеном”) у співвідношенні 20:1 - 50:1 та вводити внутрішньовенно. Суміш слід готувати в асептичних умовах і використати протягом 6 год. після приготування.

Щоб зменшити біль при введенні, Диприван може бути змішаний з 1% розчином лідокаїну в пластмасовому шприці у співвідношенні 20:1 або 20:0,5 відповідно, безпосередньо перед застосуванням.

Розведення Дипривану і одночасне застосування його разом з іншими лікарськими засобами або розчинами для введення

 

Метод застосування	Добавка або розчинник	Препарат	Застереження
Попереднє змішування	5% розчин декстрози для внутрішньовенного вливання	Змішати разом одну частину Дипривану та до 4 частин 5% розчину декстрози для внутрішньовенного вливання в мішках з ПВХ або в скляних флаконах. При розведенні у мішках із ПВХ рекомендується заповнити мішок повністю, після чого видалити певну кількість розчину для вливання і замінити його еквівалентним об’ємом Дипривану	Готувати, дотримуючись умов асептики, безпосередньо перед застосуванням. Суміш є стабільною протягом 6 год.
	Лідокаїну гідрохлорид для ін’єкцій (0,5% або 1% без консервантів)	Змішати разом 20 частин Дипривану і до 1 частини 0,5% або 1% ін’єкційного розчину лідокаїну гідрохлориду	Готувати суміш, дотримуючись умов асептики, безпосередньо перед застосуванням. Застосовувати тільки для індукції
	Альфентаніл для ін’єкцій (500 мкг/мл)	Змішати Диприван з альфентанілом для ін’єкцій у співвідношенні 20:1-50:1	Готувати суміш, дотримуючись умов асептики, застосувати протягом 6 год. після приготування
Одночасне введення за допомогою трійника з клапаном	5% розчин декстрози для внутрішньовенного вливання	Одночасне введення здійснювати за допомогою трійника з клапаном	Трійник з клапаном розташувати поруч з місцем для введення
	0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенного вливання;	Дивись вище	Дивись вище
	4% розчин декстрози з 0,18% розчином натрію хлориду для внутрішньовенного вливання	Дивись вище	Дивись вище

Побічна дія.

Ввідна анестезія з Диприваном звичайно проходить м’яко з мінімальними ознаками збудження. Найчастіше повідомлялось про фармакологічно передбачувані для анестезуючих засобів небажані явища, такі як гіпотензія. Беручи до уваги природу анестезії та стан пацієнтів, що отримують інтенсивну терапію, явища, про які повідомлялось, можуть бути пов’язані з процедурами, що проводились, або зі станом пацієнтів. Можливі небажані явища наведені у таблиці.

Дуже часто (>1/10)	Загальні розлади та стан місця введення	Біль у місці введення(1)
Часто (>1/100 <l/10)	Судинні розлади Серцеві розлади	Артеріальна гіпотензія (2) Брадикардія(3)
	Дихальні, грудні медіастинальні розлади	Тимчасове апное під час введення
	Гастро-інтестинальні розлади	Нудота та блювання протягом фази пробудження
	Розлади нервової системи	Головний біль протягом фази пробудження
	Загальні розлади та стан місця введення	Абстинентний синдром у дітей(4)
	Судинні розлади	Припливи у дітей (4)
Рідко >1/1000,<l/100)	Судинні розлади	Тромбоз і флебіт
Дуже рідко >1/10 000 < 1/1000)	Нервові розлади	Епілептоформні рухи, включаючи конвульсії та опістотонус під час введення, підтримання і пробудження
Надзвичайно рідко  (<1/10 000)	Скелетно-м’язові розлади та розлади сполучної тканини	Рабдоміоліз(5)
	Гастро- інтестинальні розлади	Панкреатит
	Ушкодження, отруєння і процедурні ускладнення	Пропасниця
	Ниркові розлади	Зміна кольору сечі після тривалого застосування
	Розлад імунної системи	Анафілаксія - може включати ангіоневротичний набряк, еритему, бронхоспазм і гіпотензію.
	Репродуктивна система та молочні залози	Сексуальне розгальмування
	Серцеві розлади	Легеневий набряк
	Розлади нервової системи	Післяопераційна втрата свідомості

⁽¹⁾ Може бути зменшений при використанні великих вен передпліччя та ліктьової ямки. Місцевий біль при введенні Дипривану 1% може також бути зменшений шляхом додаванням розчину лідокаїну (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).

⁽²⁾ Зрідка артеріальна гіпотензія може вимагати введення рідин внутрішньовенно та зменшення дози Дипривану.

⁽³⁾ Виражена брадикардія виникала рідко, були поодинокі повідомлення про асистолію.

⁽⁴⁾ Через раптове припинення введення Дипривану під час проведення інтенсивної терапії.

⁽⁵⁾ Рідкі повідомлення про рабдоміоліз, коли Диприван застосовували у дозах, більших за 4 мг/кг/год. у пацієнтів відділень інтенсивної терапії.

Неліцензійне застосування педіатричних доз препарату у новонароджених може призвести до пригнічення серцево-дихальної системи.

 

Протипоказання. Диприван протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пропофолу або до будь-якого компонента препарату.

Диприван протипоказаний дітям до 3 років.

Диприван протипоказаний для седації дітям усіх вікових груп, що хворі на круп або епіглотит та хворим, які отримують інтенсивну терапію.

Передозування. Випадкове передозування, певно, може стати причиною пригнічення серцевої діяльності та дихання. У разі пригнічення дихання слід провести штучну вентиляцію легенів за допомогою кисню. При пригніченні серцево-судинної діяльності голову хворого слід опустити донизу, у серйозніших випадках може знадобитися використання плазмозамінників і пресорних засобів.

Особливостi застосування. Диприван повинен вводитися персоналом, який має спеціальну підготовку (або, у разі необхідності, лікарями, які пройшли підготовку щодо надання допомоги хворим при проведенні інтенсивної терапії). За хворими необхідно здійснювати постійний моніторинг. Апаратура для підтримання вільної прохідності дихальних шляхів, штучної вентиляції легенів, кисневого збагачування, а також інших реанімаційних заходів повинна бути постійно у робочому стані. Диприван не повинна вводити особа, яка виконує діагностичну або хірургічну процедуру.

При застосуванні Дипривану для забезпечення седативного ефекту під час проведення хірургічних або діагностичних процедур за пацієнтом слід ретельно наглядати для виявлення ранніх ознак гіпотензії, обструкції дихальних шляхів і кисневої десатурації.

Як і при застосуванні інших анестезуючих засобів, при застосуванні Дипривану для седації протягом оперативних процедур у пацієнтів можуть виникати самовільні рухи. Тому під час оперативних процедур, що вимагають іммобілізації пацієнта, ці рухи можуть мати певний ризик для оперативного поля.

Для забезпечення гарантії повного відновлення пацієнта після анестезії необхідний певний час для спостереження за ним до виписування з лікарні. Дуже рідко використання Дипривану може бути пов’язане з періодом післяопераційної втрати свідомості, і може супроводжуватися підвищенням м’язового тонусу. Це спостерігається або не спостерігається перед пробудженням пацієнта. Хоча відновлення може відбуватися самостійно, за несвідомим хворим слід наглядати.

Як і при застосуванні інших ін’єкційних анестезуючих засобів, особливий контроль та обережність при застосуванні слід забезпечити пацієнтам із серцевою, легеневою, нирковою або печінковою недостатністю, а також зневодненим та ослабленим пацієнтам.

Диприван не має достатньої ваголітичної дії. Коли існує ймовірність домінування вагусного тонусу або коли Диприван застосовують разом з іншими засобами, які можуть стати причиною брадикардії, є доцільним внутрішньовенне введення антихолінергічного засобу перед ввідною анестезією або ж у період її підтримання.

Якщо Диприван вводять хворому на епілепсію, є ризик виникнення судом.

Належну увагу слід приділяти пацієнтам з порушеннями ліпідного обміну, а також при інших станах, які вимагають обережного застосування ліпідних емульсій. Рекомендується проводити моніторинг рівнів ліпідів у крові у тих випадках, коли Диприван призначають пацієнтам, які, як вважають, мають особливий ризик надмірного накопичення жирів. Якщо моніторинг свідчить про недостатнє виведення жирів з організму, застосування Дипривану слід скоригувати належним чином. При одночасному внутрішньовенному введенні хворому іншого засобу, що містить ліпіди, дози слід зменшити, враховуючи кількість ліпідів, введених у складі Дипривану. 1,0 мл Дипривану містить приблизно 0,1 г жиру.

Диприван не рекомендований новонародженим для вступної та підтримуючої анестезії. За даними повідомлень про неліцензійне застосування у новонароджених доз, що рекомендовані дітям від 3 до 16 років, можливе пригнічення серцево-дихальної системи.

Не слід застосовувати Диприван для седації передчасно народжених, які отримують інтенсивну терапію.

Не слід використовувати Диприван для седації дітей, що хворі на круп або епіглотит та хворих, які отримують інтенсивну терапію.

Забезпечення седативного ефекту під час хірургічних або діагностичних процедур.

Диприван не рекомендований дітям, оскільки його безпека та ефективність не доведені у цієї групи пацієнтів.

Особливі попередження стосовно відділення інтенсивної терапії

Дуже рідко повідомлялось про метаболічний ацидоз, рабдоміоліз, гіперкаліємію та/або серцеву недостатність, у деяких випадках з летальним кінцем, у пацієнтів у критичному стані, які знаходились у відділенні інтенсивної терапії та отримували Диприван для седації. Цілком імовірно, це свідчить про дефіцит надходження кисню до тканин. Однак причинно-наслідковий зв’язок між цими явищами та застосуванням Дипривану не встановлений. Всі заспокійливі та терапевтичні препарати (включаючи Диприван), що використовуються у відділеннях інтенсивної терапії, повинні титруватися для того, щоб підтримати оптимальне постачання кисню та гемодинамічні параметри.

ЕДТА, що входить до складу препарату, утворює хелатні комплекси з іонами металів, включаючи іони цинку. Слід розглядати необхідність додаткового призначення цинку при тривалому застосуванні Дипривану, особливо пацієнтам, які мають схильність до дефіциту цинку, наприклад при опіках, діареї та/або сепсисі. Диприван не містить антимікробних консервантів і може бути сприятливим середовищем для росту мікроорганізмів. При наповненні Диприваном стерильного шприца або перфузора слід дотримуватися правил асептики; препарат необхідно набирати відразу ж після розкриття ампули або після вилучення з пробки флакона захисного ущільнення. Введення слід починати негайно. Асептичні умови повинні бути забезпечені як щодо Дипривану, так і до апаратури для введення протягом iнфузiї. Будь-які інфузійні розчини, додані в інфузійну лінію з Диприваном, слід вводити якнайближче до місця розташування канюлі. Диприван не можна вводити через мікробіологічний фільтр. Шприц з Диприваном застосовується для кожного окремого пацієнта лише одноразово. Відповідно до встановлених для інших ліпідних емульсій правил тривалість введення Дипривану не повинна перевищувати 12 год. По закінченні інфузії препарату або 12-годинного періоду вливання необхідно замінити обладнання для введення Дипривану.

При введенні міорелаксантів не слід використовувати ту саму систему для внутрішньовенного вливання, що і для Дипривану, без попереднього її промивання.

Забезпечення седативного ефекту під час інтенсивної терапії.

Диприван не рекомендований як седативний засіб дітям, оскільки його ефективність та безпека не доведені у цієї групи пацієнтів. Хоча причинно-наслідкового зв’язку встановлено не було, при неліцензійному застосуванні були повідомлення про серйозні небажані явища (включаючи летальні випадки), і дані явища найчастіше спостерігалися у дітей з інфекціями дихальних шляхів, яким вводили дози, що перевищували рекомендовані дози для дорослих.

Застереження щодо застосування.

Перед застосуванням ємність з Диприваном слід струснути.

Будь-які залишки вмісту ємності після застосування треба знищити.

Вагітність і лактація. Диприван не слід застосовувати у вагітних. Диприван застосовують під час переривання вагітності в першому триместрі. Диприван не слід застосовувати в акушерстві як анестезуючий засіб, оскільки він проникає через плацентарний бар’єр і його застосування може бути пов’язане з неонатальною депресією.

Лактація. У випадках введення Дипривану жінкам, які годують груддю, безпека для новонароджених встановлена не була.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Пацієнтів слід інформувати про те, що анестезія може негативним чином вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншою технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Диприван добре поєднується зі спинномозковою та епідуральною анестезією; з лікарськими засобами, які використовуються для премедикації; з міорелаксантами, інгаляційними анестетиками і аналгетиками. Фармакологічної несумісності не відзначалося. Менші дози Дипривану можуть бути потрібними у тих випадках, коли загальна анестезія використовується як доповнення до методів регіональної анестезії.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі

2 - 25°С; не заморожувати. Термiн придатностi - 3 роки.