Цитоплатин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: цисплатин (cisplatin); цис-діаміндихлорплатина;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору;

склад: 1 флакон містить 10 мг або 50 мг цисплатину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, хлористоводнева кислота, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01XA01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат є похідним платини, пригнічує синтез ДНК. Імовірно, цисплатин зв'язується з ДНК клітин з утворенням внутрішньо- та міжспіральних зшивок, які змінюють структуру і пригнічують синтез ДНК. Крім того, меншою мірою цисплатин інгібує синтез білка і РНК. Препарат не має фазової специфічності відносно клітинного циклу. Цисплатин має виражені імуносупресивні і радіосенсибілізуючі властивості.

Фармакокінетика. Цисплатин накопичується в нирках, печінці, тонкому кишечнику і яєчках. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, тому концентрація його у спинномозковій рідині невелика, хоча значна кількість може виявлятися у внутрішньомозкових пухлинах.

Біотрансформується в печінці шляхом швидкого неферментативного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Платина, що вивільнилась, зв’язується з білками крові (альбумінами, трансферином, гаммаглобуліном) під час екскреторної фази, а також з клітинними елементами крові, в т. ч. з еритроцитами. Цитотоксичний ефект притаманний тільки вільній фракції (2-5% застосованої дози). Після внутрішньовенного введення зниження рівня цисплатину в плазмі відбувається двофазово. Початкова фаза швидка, з часом напіввиведення 25-49 хв. За нею йде тривала фаза з часом напіввиведення 2-4 дні. Така тривалість фази виведення, імовірно, обумовлена високим ступенем зв'язування з білками плазми (понад 90%). При повільному внутрішньовенному введенні ступінь зв'язування може зрости. Препарат виводиться переважно нирками. Приблизно 15-25% застосованої дози виводиться, головним чином, у вигляді незміненої речовини в перші 2-4 год. і 20-75% дози – в перші 24 год. після введення. Кількість препарату, що залишилася, зв'язується з тканинами і білками плазми крові.

Показання для застосування. Монотерапія або комбінована терапія метастатичного раку яєчників, сечового міхура, яєчок, карциноми легенів, стравоходу, плоскоклітинного раку голови і шиї.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений тільки для внутрішньовенного введення. Інтратекальне введення не допускається!

Цисплатин вводять внутрішньовенно краплинно в дозі 50-100 мг/м2 поверхні тіла протягом 6-8 год. кожні 3-4 тижні. Також препарат може бути застосований у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії у дозі 15-20 мг/м2 щоденно 5 днів поспіль, кожні 3-4 тижні.

Для приготування розчину вміст флакона розводять в 1 л 0,9% розчину натрію хлориду. Дози препарату встановлюються індивідуально і залежать від стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.

За 8-12 год. перед початком інфузії і протягом 24 год. після інфузії для зменшення нефротоксичності рекомендується проведення активної гідратаційної терапії: внутрішньовенна інфузія 1-2 л 5% глюкози, відповідно розведеної 0,9% розчином натрію хлориду, або інфузія 2 л 0,9% розчину натрію хлориду.

У хворих, які одержують Цитоплатин, перед кожним введенням необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у крові. В разі розвитку гематологічної токсичності дозу Цитоплатину можна зменшити чи відкласти її введення.

Для виявлення негематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта і контролювати функції печінки і нирок. Залежно від ступеня токсичності дозу можна зменшувати в ході кожного циклу або з початком нового циклу поступово. Рішення про відстрочку чергового введення препарату має базуватися на клінічній оцінці лікарем динаміки токсичних проявів.

Повторні курси введення цисплатину слід проводити, якщо:

а) рівень креатиніну сироватки не перевищує 140 мкмоль/л та/або рівень сечовини плазми не перевищує 9 ммоль/л;

б) кількість формених елементів крові знаходиться в межах прийнятих норм (тромбоцити – не менше 100 000 в 1 мм3, лейкоцити – не менше 4 000 в 1 мм3).

Правила приготування розчину для інфузій.

Препарат не слід вводити за допомогою інфузійних комплектів, що мають алюмінієві складові частини, тому що алюміній вступає в реакцію с цисплатином з утворенням осаду.

Для гідратаційної терапії використовують тільки 0,9% розчин натрію хлориду або комбінований розчин, що містить 5% глюкозу і 0,9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 2:1 або 3:1. Не слід використовувати глюкозу без додаткового розведення ізотонічним розчином.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом Цитоплатин.

При роботі із зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом.

Побічна дія.

З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, анорексія; часто - стоматит, підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові; іноді – шлунково-кишкові кровотечі.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, мікрогематурія; гіперурикемія, гіперурикозурія, нефропатія, утруднене та/або болюче сечовипускання.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дерматологічні реакції: шкірні висипання, що супроводжуються свербежем, часткова алопеція.

З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки; в поодиноких випадках – артеріальна гіпотензія, тахікардія.

З боку центральної нервової системи і органів чуття: кумулятивна ототоксичність, зниження слуху, шум у вухах, периферична нейропатія, ретробульбарний неврит, у поодиноких випадках у разі тривалого лікування – міастенічний синдром, судоми.

Алергічні реакції: рідко – анафілактичні реакції.

Інші: больовий синдром, гарячка, озноб, зниження рівня електролітів (магнію, натрію, кальцію, калію) в сироватці крові.

Протипоказання. Вагітність, період лактації, гіперчутливість до будь-якого компонента препарату, хронічна ниркова недостатність, виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення, зниження слуху.

Передозування. Передозування проявляється посиленням токсичної дії.

Симптоми: нудота, блювання, головний біль, запаморочення, печінкова та/або ниркова недостатність, кровотечі, порушення зору, зниження слуху, шум у вухах.

У разі підозри на передозування пацієнту необхідно забезпечити постійний лікарський контроль, включаючи контроль формули крові. При необхідності показане переливання компонентів крові, призначення антибіотиків широкого спектра дії, введення протиблювотних препаратів (ондансетрон, метоклопрамід - внутрішньовенно у високих дозах) або кортикостероїдів.

Особливості застосування. З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушенням процесів кровотворення. Попереднє лікування цитотоксичними препаратами збільшує частоту і ступінь вираженості лейкопенії і тромбоцитопенії. Зменшення кількості лейкоцитів та/або тромбоцитів може відбуватися і після відміни препарату. При застосуванні препарату регулярно здійснюють контроль показників периферичної крові. Цитоплатин з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки та/або нирок, при цьому періодично контролюють їх функціональний стан (рівень активності трансаміназ, креатиніну, сечовини). Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні заходи контрацепції. Пацієнтам, які проходять курс лікування Цитоплатином, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.

Нудота і блювання можуть проявитися через 1 - 4 год. після початку лікування і тривають протягом до 1 тижня. В окремих випадках ці симптоми настільки виражені, що виникає необхідність зменшити дозу або припинити лікування препаратом.

Нефротоксичність (кумулятивна і дозозалежна) є фактором, який обмежує застосування препарату. При повторних курсах лікування препаратом ниркова недостатність стає більш тривалою і вираженою. Може виникати помірно виражена мієлотоксичність як з лейко-, так і з тромбоцитопенією, а пізніше – з анемією. Ці побічні ефекти, як правило, зникають після припинення лікування.

При тривалому застосуванні препарату може спостерігатися кумулятивна ототоксичність. Ризик виникнення ототоксичності підвищується при застосуванні високих доз препарату і в разі повторних курсів застосування цитоплатину. Шум у вухах зазвичай минає, триваючи від декількох годин до 1 тижня після припинення лікування. Частота і тяжкість ураження слуху зростають при повторних курсах. Порушення слуху можуть бути необоротними навіть після припинення лікування.

Для своєчасного виявлення перших ознак ототоксичності слід регулярно проводити аудіометрію.

У разі тривалої терапії цисплатином можуть розвинутися периферичні нейропатії, ортостатична гіпотонія, міастенічні синдроми, судоми і порушення зору. При появі цих симптомів рекомендується припинити лікування.

Препарат з обережністю застосовують у пацієнтів з подагрою або нефролітіазом (у т. ч. в анамнезі), а також у пацієнтів, які раніше проходили курс цитотоксичної терапії або променеву терапію.

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не досліджувалася.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування Цитоплатину з потенційно нефротоксичними і ототоксичними препаратами, такими як аміноглікозидні антибіотики і петльові діуретики (фуросемід).

Цисплатин зменшує терапевтичну концентрацію антиконвульсантів у плазмі. Можливе маскування ототоксичного ефекту при одночасному застосуванні з антигістамінними препаратами, локсапіном, меклозином, фенотіазинами, тіоксантенами. Підвищує концентрацію сечової кислоти, зменшуючи терапевтичний ефект протиподагричних препаратів (алопуринолу, колхіцину, пробеніциду, сульфінпіразону) при лікуванні гіперурекімії і подагри.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі від 15 до 25 °С. Не заморожувати.

Термін придатності – 3 роки