СииНУ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: ломустин (lomustine); 1-(2-хлороетил)-3-циклогексил-1-нітрозосечовина;

основні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желатинові капсули, розміром 2, які закриваються по типу „замок”, довжиною приблизно 18 мм та діаметром приблизно 7 мм; капсули містять білий або білий з жовтуватим відтінком порошок. Капсули мають кришечку білого кольору та корпус темно-зеленого кольору, написи зроблено чорним кольором уздовж капсули. На кришечці написано: “BRISTOL” та під ним - “3031”; на корпусі написано: “40 mg”.

склад: 1 капсула містить 40 мг ломустину;

допоміжні речовини: магнію стеарат, манітол;

оболонка капсули містить: желатин, заліза оксид жовтий, титану діоксид, FD&C блакитний № 2 та воду.

Форма випуску. Капсули

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Код АТС L01AD02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат діє як алкілюючий агент, однак, як і інші похідні нітрозосечовини, може також пригнічувати деякі ферментативні реакції.

Фармакокінетика.

При дослідженнях за допомогою радіоактивно-міченого препарату після його перорального прийому в дозах від 30 мг/м² до 100 мг/м² близько половини радіоактивно-міченого препарату виводилося з організму приблизно за 24 години. Період напіввиведення вихідного препарату і/або його метаболітів із сироватки варіює від 16 годин до 2 днів. Концентрація у тканинах досить близька до концентрації в плазмі крові через 15 хвилин після внутрішньовенного введення.

У зв'язку з високою розчинністю в ліпідах і практично повною відсутністю іонізації при фізіологічних значеннях pН препарат ефективно проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Концентрація в спинномозковій рідині становить 50 % або більше відносно тих концентрацій, що одночасно визначаються в плазмі.

Показання для застосування.

Паліативна терапія в доповнення до інших форм лікування або ж у стандартних схемах комбінованої терапії з іншими відомими хіміотерапевтичними препаратами.

При злоякісних пухлинах головного мозку: первинні пухлини або метастази в хворих, які вже отримували відповідне хірургічне і/або променеве лікування.

При лімфогранулематозі, як засіб вторинної терапії.

При пухлинах іншої локалізації в комбінації з терапевтичними засобами тільки у випадках, коли лікування звичайними методами не мало успіху.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза ломустину дорослим і дітям становить 130 мг/м² при одноразовому пероральному прийомі кожні 6 тижнів.

Хворим зі зниженою функцією кісткового мозку дозу можна знизити до 100 мг/м² при дотриманні шеститижневого інтервалу між прийомами.

Повторний курс ломустину не варто призначати, доки вміст формених елементів у циркулюючій крові не відновиться до прийнятних значень (тромбоцити - 100 000 мм³, лейкоцити - 4000 мм³). Вміст формених елементів у крові слід перевіряти щотижня, причому повторні курси не можна призначати до закінчення шеститижневого терміну, оскільки гематологічна токсичність є пізньою і носить кумулятивний характер.

Подальші дози при лікуванні повинні підбиратися залежно від відповіді системи кровотворення хворого на попередню дозу. Як орієнтир при доборі доз можна використовувати наступну схему:

У разі використання ломустину у комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами дози повинні корегуватися.

Побічна дія.

Шлунково-кишковий тракт. Через 3-6 годин після перорального прийому дози можуть спостерігатися нудота і блювання, що звичайно продовжуються менше 24 годин. Частота і тривалість цих побічних ефектів можуть знижуватися завдяки використанню протиблювотних препаратів перед застосуванням ломустину, а також призначенню ломустину хворим натщесеце.

Токсичність щодо системи кровотворення. Основна і найбільш виражена токсичність ломустину пов'язана з пізнім пригніченням кісткового мозку. Зазвичай вона розвивається через 4-6 тижнів після прийому препарату і носить дозозалежний характер. Тромбоцитопенія розвивається приблизно через 4 тижні і може персистувати протягом 1-2 тижнів. Приблизно через 6 тижнів після прийому ломустину розвивається лейкопенія, що може персистувати протягом 1-2 тижнів. Приблизно в 65 % хворих вміст формених елементів білої крові може становити менше 5000 мм³, а у 36 % хворих - менше 3000 мм³. Звичайно тромбоцитопенія більш тяжка, ніж лейкопенія. Однак обидва види токсичності можуть обмежувати дозу препарату.

Ломустин може викликати кумулятивну мієлосупресію, причому після прийому повторних доз може відзначатися більш виражене пригнічення або ж тривалість цього стану може бути більшою.

Після лікування хворих препаратами нітрозосечовини повідомлялося про гострі лейкемії і дисплазії кісткового мозку.

Також може спостерігатися анемія, але вона розвивається не так часто і має менш тяжкий характер, ніж тромбоцитопенія та лейкопенія.

Токсична дія на легені. Іноді повідомлялося про появу інфільтратів у легенях і/або фіброзу легені при застосуванні ломустину. Поява токсичного ефекту відзначалася після закінчення 6 місяців (або через більш тривалі терміни) від початку лікування при сумарних дозах препарату більше 1100 мг/м². Повідомлялося про один випадок легеневої токсичності при кумулятивній дозі всього 600 мг.

Інші токсичні ефекти. Іноді повідомлялося про стоматит, алопецію та анемії. У деяких хворих, які застосовували ломустин, спостерігалися неврологічні реакції, наприклад, дезорієнтація, летаргія, атаксія і розлад артикуляції. Однак зв'язок між зазначеними ефектами та застосуванням препарату в таких хворих не встановлений.

Нефротоксичність.У хворих, які застосовували одержали високі кумулятивні дози препарату в умовах тривалого лікування ломустином та іншими близькими препаратами нітрозосечовини, відзначалося порушення функції нирок, що полягало в зменшенні розмірів нирки, прогресуючій азотемії і нирковій недостатності. Епізодично повідомлялося також про ушкодження нирок у хворих, які застосовували менші загальні дози препарату.

Токсична дія на печінку. Повідомлялося про оборотну токсичну дію на печінку, що проявлялась у підвищенні рівню трансаміназ, лужної фосфатази і білірубіну серед невеликого відсотка хворих, які одержували ломустин.

Протипоказання.

Гіперчутливість до ломустину, інших похідних нітрозосечовини або компонентів препарату.

Вагітність та годування груддю.

Передозування.

При передозуванні слід очікувати посилення вираженості побічних ефектів – пригнічення кровотворення кістковим мозком, порушення з боку ШКТ, погіршення функції печінки та неврологічні розлади.

Антидот не відомий, лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

СііНУ повинен призначатися в умовах спеціалізованого лікувального закладу. Основна і найбільш тяжка токсичність СііНУ пов'язана з пізнім пригніченням кісткового мозку, особливо тромбоцитопенією та лейкопенією, на фоні яких у ослаблених хворих можуть виникати кровотечі і тяжкі інфекції.

Слід щотижня проводити аналіз формених елементів крові протягом принаймні 6 тижнів після прийому призначеної дози. Курси СііНУ в рекомендованих дозах не варто призначати частіше, ніж через шість тижнів.

Токсичність СііНУ щодо кісткового мозку носить кумулятивний характер, тому коригування дози варто проводити на основі значень мінімального вмісту формених елементів крові після прийому попередньої дози.

Необхідно дотримуватись обережності у разі призначення СііНУ хворим із зниженим рівнем тромбоцитів, лейкоцитів і еритроцитів у периферичній крові.

Поряд із дослідженням функції легені у хворого перед початком лікування, необхідно часто проводити повторні дослідження у процесі лікування. До групи підвищеного ризику відносяться хворі з вихідними показниками належної форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ) або дифузійної спроможності легень (ДСЛ) по СО нижче 70 %. Легенева токсичність СііНУ носить дозозалежний характер.

Оскільки ломустин може призвести до порушення функції печінки, необхідно періодично проводити відповідні дослідження. Також слід періодично перевіряти функцію нирок.

Канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції. Повідомлялося про можливість розвитку вторинних злоякісних захворювань при тривалому застосуванні нітрозосечовини. Ломустин має канцерогенну дію в щурів і мишей, викликаючи помітне збільшення частоти пухлин у дозах, що наближаються до застосовуваних у клініці. Лікування препаратами нітрозосечовини пов'язане з ризиком канцерогенної дії. Після лікування хворих препаратами нітрозосечовини повідомлялося про гострі лейкемії і дисплазії кісткового мозку. Ломустин також впливає на репродуктивну функцію самців щурів у дозах, що перевищують застосовувані для людини. Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування, та, як мінімум, протягом 6 місяців після лікування слід застосовуваті надійні методи контрацепції.

Вагітність та лактаці. Безпека застосування препарату у період вагітності не встановлена. СііНУ має ембріотоксичний і тератогенний ефект у щурів; крім того, він має ембріотоксичність у кролів у дозах еквівалентних тим, що застосовують для людини. У разі застосування препарату у період вагітності, або якщо вагітність наступає під час прийому препарату, хвору необхідно проінформувати щодо можливого ризику для плоду. Жінкам дітородного віку необхідно рекомендувати уникати вагітності.

Невідомо, чи переходить цей препарат у жіноче молоко. Через те, що багато лікарських препаратів виявляються в жіночому молоці та існує потенційна можливість розвитку тяжких побічних реакцій на ломустин у немовляти, слід припинити годування груддю або прийом препарату з урахуванням важливості вказаного.

У зв'язку з пізнім пригніченням кісткового мозку варто щотижня проводити аналіз формених елементів крові протягом принаймні шести тижнів після прийому призначеної дози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Лікарські засоби що викликають мієлосупресію, а також інші цитостатики та променева терапія можуть підсилювати лейкопенію і тромбоцитопенію, що викликані ломустином. Комбіноване застосування ломустину з амфотерицином В підвищує ризик нефротоксичної дії, зниження артеріального тиску та бронхоспазм.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати щільно закритим при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності - 3 роки.