Тулип^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: atorvastatin;

основні фізико-хімічні властивості: світло-жовті, круглі двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з написом “HLA 40” на одному боці таблетки;

склад: 1 таблетка містить аторвастатину 40 мг у формі кальцієвої солі;

допоміжні речовини:

ядро: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза; полісорбат 80, магнію оксид важкий, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид, макрогол 6000, заліза оксид жовтий (Е 172), тальк.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Код АТС С10А А05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аторвастатин – гіполіпідемічний засіб, селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Ефективніший за інші групи статинів. У пацієнтів з гіперхолестеринемією та гіпертригліцеридемією ефективно знижує рівні загального холестерину (на 30 - 46%) , ЛНЩ-холестерину (на 41 - 61%), тригліцеридів (на 14 - 33%), ЛДНЩ-холестерину та аполіпопротеїну В (на 34 - 50%) у сироватці крові, сприяє підвищенню рівнів ЛВЩ-холестерину і непостійному підвищенню рівня аполіпопротеїну A-1. Внаслідок знижується ризик серцево-судинних захворювань та смертності, що пов’язані з цими захворюваннями. Можливе також застосування препарату в пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, при якій інші гіполіпідемічні препарати малоефективні.

Первинний терапевтичний ефект звичайно відмічається протягом 2 тижнів від початку лікування, максимальний – через 4 тижні та зберігається при постійній підтримуючій терапії. Зниження рівня ЛНЩ-холестерину значною мірою залежить від дози препарату, ніж від його системної концентрації.

Фармакокінетика. Після прийму внутрішньо аторвастатин швидко абсорбується у травному тракті; ступінь абсорбції зростає пропорційно прийнятій дозі. Максимальна концентрація в плазмі (С_max) досягається через 1 - 2 год. Абсолютна біодоступність низька (приблизно 14%), системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази – приблизно 30%. Застосування препарату разом з їжею знижує швидкість та ступінь абсорбції аторвастатину приблизно на 25% та 9%, відповідно, однак це суттєво не впливає на вираженість його гіполіпідемічної дії. Ступінь зниження рівня ЛНЩ-холестерину не залежить від часу застосування протягом доби, хоча прийом аторвастатину у ранкові години забезпечує в плазмі крові більш високу його концентрацію. Не менше 98% аторвастатину зв’язується з білками плазми крові. Співвідношення кров/плазма становить приблизно 0,25%, що вказує на слабке проникнення препарату у червоні кров’яні клітини. Згідно з експериментальними даними, аторвастатин проникає в грудне молоко.

Аторвастатин метаболізується цитохромом P₄₅₀ 3A4 до активних орто- та парагідроксильованих метаболітів, з якими пов’язано приблизно 70% його фармакологічної активності. Аторвастатин та його метаболіти виводяться в основному з жовчю; менше 2% виводиться з сечею. Період напіввиведення аторвастатину – приблизно 14 год, однак період напівжиття інгібуючого ефекту щодо ГМГ-КоА-редуктаз становить 20 - 30 год, завдяки дії активних метаболітів.

Гіполіпідемічні ефекти аторвастатину суттєво не відрізняються у пацієнтів різних вікових груп, незважаючи на те, що при прийомі в рівних дозах його максимальні концентрації та площа під кривою “концентрація-час” (AUC) у здорових добровольців старшої вікової групи (понад 65 років) вище, ніж у молодих пацієнтів. У жінок максимальна концентрація аторвастатину в плазмі крові приблизно на 20% вища, а значення AUC на 10% нижче, ніж у чоловіків, однак різниці у дії на ступінь зниження рівня ЛНЩ-холестерину при лікуванні аторвастатином пацієнтів різної статі не виявлено.

При захворюваннях нирок ступінь зниження рівня ЛНЩ-холестерину в плазмі під дією аторвастатину не змінюється, що не потребує корекції дози у таких хворих. Гемодіаліз, швидше за все, не має суттєвого стимулюючого впливу на кліренс аторвастатину, оскільки препарат значною мірою зв’язується з білками плазми. Концентрація аторвастатину в плазмі крові може різко (у 4 - 16 разів) підвищуватися у пацієнтів з цирозом та деякими іншими тяжкими захворюваннями печінки.

Показання для застосування. Для знижения рівня загального холестерину, холестерину низької щільності, аполіпопротеїну В та тригліцеридів у комбінації з дієтотерапією у пацієнтів з:

– первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною і несімейною);

– змішаною дисліпідемією (типу IIа та IIb за Фредриксоном);

 – гіпертригліцеридемією у пацієнтів з дисліпідемією IV типу за Фредиксоном;

– первинною дисбеталіпопротеінемією (ІІІ тип за Фредиксоном) при неефективності дієтотерапії;

– гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією (як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування – аферез та ін.).

Спосіб застосування та дози. Доза препарату встановлюється індивідуально залежно від рівня ЛПНЩ-холестерину, мети лікування і відповіді пацієнта на терапію. Рекомендована початкова доза Туліпу^® становить 10 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. За необхідності дозу підвищують поступово з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза становить 80 мг 1 раз на добу.

Побічна дія.

Організм загалом: біль у грудній клітці, набряк обличчя, підвищена температура тіла, ригідність шийних м’язів, погане самопочуття, реакції світлочутливості, генералізований набряк.

Травна система: нудота, гастроентерит, відхилення від норми показників функціональних печінкових тестів, коліт, блювання, гастрит, сухість у роті, геморой, езофагіт, відрижка, глосит, ерозії слизової порожнини рота, анорексія, підвищений апетит, стоматит, біль у жовчних шляхах, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, дисфагія, ентерит, мелена, кровоточивість ясен, виразка шлунка, болючі позиви на дефекацію, виразковий стоматит, гепатит, панкреатит, холестатична жовтуха.

Дихальна система: бронхіт, риніт, пневмонія, задишка, астма, носові кровотечі.

Нервова система: безсоння, запаморочення, парестезія, сонливість, амнезія, зниження лібідо, емоційна лабільність, порушення координації руху, периферична нейропатія, ревматичний біль у шийних м’язах, параліч лицьового нерва, гіперкінезія, депресія, гіперстезія, гіпертензія.

Скелетна мускулатура: артрит, спазми мускулатури нижніх кінцівок, бурсит, теносиновіт, міастенія, міозит, контрактура сухожиль.

Шкіра: свербіж, контактний дерматит, алопеція, сухість шкірних покривів, пітливість, акне, кропив’янка, екзема, себорея, виразки на шкірі.

Сечостатева система: інфекції сечовивідних шляхів, часте сечовипускання, цистит, гематурія, імпотенція, дизурія, сечокам’яна хвороба, нічне нетримання сечі, епідидиміт, фіброкистоз грудних залоз, вагінальні кровотечі, білок у сечі, збільшення розміру грудних залоз, метрорагія, нефрит, затримка сечі, мимовільні позиви на сечовиведення, розлад еякуляції, маткові кровотечі.

Органи чуття: амбліопія, шум у вухах, сухість слизової оболонки очей, порушення рефракції, внутрішньоочні кровотечі, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, зміна смаку.

Серцево-судинна система: прискорене серцебиття, вазодилатація, синкопе, мігрень, ортостатична гіпотензія, флебіт, аритмія, стенокардія, гіпертензія.

Порушення засвоєння їжі та метаболізму: периферичні набряки, гіперглікемія, підвищення рівня креатинфосфокінази, подагра, збільшення маси тіла, гіпоглікемія.

Кров та лімфа: анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, петехії.

Протипоказання. Захворювання печінки в активній фазі, підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові в 3 рази; індивідуальна підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату; захворювання скелетних м’язів; вагітність і лактація; дитячий вік до 4 років.

Передозування.

Симптоми: міопатія (рабдоміоліз), порушення функції печінки, нудота, блювання, діарея.

Лікування: симптоматичне; вживають заходів щодо підтримки життєво важливих функцій. У зв’язку з тим, що препарат активно зв’язується з білками плазми, гемодіаліз не є ефективним способом для прискорення виведення його з організму.

Особливості застосування. У період лікування Туліпом^® необхідно дотримуватися протихолестеринової дієти, а також періодично контролювати рівень холестерину в сироватці крові.

Дисфункція печінки. Необхідно контролювати функцію печінки до початку та протягом лікування. При підвищенні активності АСТ і АЛТ більше, ніж у 3 рази порівняно з нормою, необхідне зниження дози препарату або його повна відміна. Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Вплив на скелетні м’язи. Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин у поодиноких випадках може впливати на скелетні м’язи і спричиняти міалгію, міозит і міопатію, які можуть призводити до гострого некрозу скелетних м’язів (рабдоміолізу).

Перед призначенням препарату необхідно визначати рівні креатинінфосфокінази (КФК) у таких випадках: печінкова недостатність; гіпотеріоз; якщо у пацієнта або його родичів встановлені спадкові м’язові захворювання; якщо раніше при застосуванні статинів або фібратів виявлена м’язова токсичність; якщо раніше встановлені захворювання печінки та/або постійне вживання алкоголю; якщо пацієнт старше 70 років. Значення КФК не слід визначати після тяжких фізичних навантажень або у разі наявності будь-яких інших факторів, що підвищують КФК, оскільки це може призводити до хибних результатів. При значному підвищенні рівнів КФК (більше як у 5 разів перевищує верхню межу норми) їх слід знову перевірити через 5 - 7 днів. Якщо значення залишаються незмінними, лікування препаратом не починають.

Під час терапії препаратом пацієнти повинні негайно повідомляти лікарю про всі випадки нез’ясованого болю в м’язах, слабкості або підвищення температури тіла.

Застосування у дітей. Аторвастатин не рекомендується призначати дітям до 4 років, оскільки немає достатніх даних щодо його безпеки та/або ефективності в цій віковій групі. Досвід застосування в педіатрії обмежений лише у невеликій групі (віком від 4 до 17 років) дітей з тяжкою дисліпідемією (гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія). Препарат дітям призначають у разі, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Вагітність і лактація.

Застосування аторвастатину в період вагітності протипоказано. Годування груддю під час лікування препаратом слід припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами. Туліп^® не вливає на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ризик розвитку міопатії зростає при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази і циклоспорину, фібратів, макролідних антибіотиків (включаючи еритроміцин), протигрибкових препаратів з групи азолів або нікотинової кислоти. В окремих поодиноких випадках внаслідок їх одночасного застосування виникає рабдоміоліз з нирковою недостатністю, пов’язаною з міоглобінурією. Тому лікар повинен ретельно вивчити співвідношення потенційна користь/ризик при одночасному застосуванні таких препаратів.

Антациди: при одночасному призначенні аторвастатину та антацидних препаратів у формі суспензії, які містять гідроксид магнію та алюмінію, концентрація аторвастатину у плазмі знижується приблизно на 35%, при цьому ступінь зниження рівня холестерину низької щільності залишається незмінним.

Колестипол: при одночасному застосуванні аторвастатину та колестиполу концентрація аторвастатину у плазмі знижується приблизно на 25%, при цьому ступінь зниження рівня холестерину низької щільності перевищує такий при прийманні кожного із препаратів окремо.

Дигоксин: при багаторазовому одночасному прийманні аторвастатину та дигоксину концентрація дигоксину у плазмі підвищується приблизно на 20%, тому пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під контролем.

Еритроміцин: при одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину, який має інгібуючу дію на цитохром P₄₅₀ 3A4, концентрація аторвастатину у плазмі здорових добровольців зростає приблизно на 40%.

Пероральні протизаплідні засоби: при одночасному застосуванні аторвастатину і пероральних протизаплідних препаратів значення площі під кривою (AUC) підвищувались приблизно на 30% для норетиндрону та на 20% для етинілестрадіолу. Ці дані слід враховувати при підборі протизаплідних засобів для пацієнток, які приймають аторвастатин.

Варфарин: у пацієнтів, які протягом тривалого часу приймають варфарин, аторвастатин трохи знижує протромбіновий час в перші дні після початку його застосування, однак, через 15 діб цей показник нормалізується. Після призначення Туліпу^(R) пацієнтам, які приймають варфарин, слід частіше, ніж звичайно, перевіряти протромбіновий час.

Грейпфрутовий сок: велика кількість грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) спричиняє 2,5-кратне підвищення AUC аторвастатину та 1,3-кратне підвищення AUC інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази; тому слід уникати застосування аторвастатину з великою кількістю грейпфрутового соку.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.