Атуссин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

фізико-хімічні властивості: таблетки оранжевого з рожевим відтінком кольору, з апельсиновим запахом, верхня і нижня поверхні яких опуклі. На поверхні таблеток допускається мармуровість. На одну з поверхонь нанесена риска;

склад: 1 таблетка містить декстрометорфану гідроброміду 0,015 г, аскорбінової кислоти 0,1 г;

допоміжні речовини: цукор молочний (лактоза), аспартам, ароматизатор апельсиновий, поліетиленгліколь 4000, магнію стеарат, барвник “USALAKE FD & Yellow 6”.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при кашлі та застудних захворюваннях. Код АТС R05D A09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Декстрометорфану гідробромід є ненаркотичним депресантом кашлю. Він діє на кашльовий центр, розташований в довгастому мозку, й підвищує поріг чутливості до кашлю. Протикашльова дія декстрометорфану еквівалентна дії кодеїну. Він не має аналгетичної або наркотичної дії. У терапевтичних дозах декстрометорфан не пригнічує циліарну активність.

Аскорбінова кислота, яка входить до складу таблеток Атусин, завдяки антиоксидантним властивостям сприяє нормалізації проникності капілярів, бере участь у процесах синтезу стероїдних гормонів і колагену, регенерації тканин, у регуляції ряду окислювально-відновних процесів і вуглеводного обміну, підвищує неспецифічну резистентність організму, у тому числі при респіраторних інфекціях.

Фармакокінетика. Декстрометорфан повністю абсорбується в шлунково-кишковому тракті та його дія починає проявлятися через 15 - 30 хвилин. Тривалість дії після перорального прийому становить 3 - 6 годин. Декстрометорфан метаболізується у першу чергу ферментами печінки, піддаючись О-деметиляції, N-деметиляції і частковому зв’язуванню із глюкуроновою кислотою та сульфатами. Максимальної концентрації в плазмі декстрометорфан сягає через 2 години. Період напіввиведення (Т½) препарату становить 6,5 годин. При цьому рівень метаболізованих форм у відсотковому відношенні завжди перевищує рівень вихідного декстрометорфану. До 45% декстрометорфану може екскретуватися з сечею, зберігаючи широку варіабельність у показниках екскреції між окремими формами у різних пацієнтів. Аскорбінова кислота абсорбується в тонкому кишечнику (дванадцятипалої; частково – у клубовій). Зв’язок із білками плазми – 25%. Патологія шлунково-кишкового тракту (виразки, запори, діарея, глистова інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужних напоїв зменшують всмоктування аскорбату в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі крові у нормі становить приблизно 10 - 20 мкг/мл. Максимальна концентрація в організмі досягається через 4 години після прийому. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім – в усі тканини. Метаболізується переважно в печінці, у дезоксіаскорбинову та далі у щавлевооцтову та дикетогулонову кислоти. Виводиться нирками, кишечником, потом, грудним молоком у вигляді незмінного аскорбату та метаболітів. Паління та зловживання етанолу прискорює руйнування (перетворення у неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси аскорбінової кислоти в організмі.

Показання для застосування. Симптоматичне лікування сухого виснажливого кашлю, викликаного інфекційно-запальними захворюваннями органів дихання або подразнюючими речовинами.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 4 - 6 разів на день. Максимальна добова доза декстрометорфану – 120 мг на добу (8 таблеток). Курс лікування становить 1 тиждень, максимальний курс лікування становить 2 тижня. При хронічних захворюваннях курс лікування може бути подовжений до 4 - 5 тижнів.

Побічна дія. У деяких пацієнтів іноді спостерігаються в’ялість, сонливість, нудота, запаморочення, кропив’янка, м’язовий тремор, тахікардія, дуже рідко – алергічні реакції (шкірні висипи). В окремих випадках у схильних пацієнтів – реакції гіперчутливості (набряк Квінке, задишка, пітливість, зниження артеріального тиску).

Протипоказання. Бронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт, пневмонія, емфізема легень, дихальна недостатність або пригнічення дихання, підвищена індивідуальна чутливість до декстрометорфану або інших компонентів препарату, вагітність та годування груддю, епілепсія, вік молодше 14 років.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, збудливість, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, ністагм (при комбінації з протигістамінними препаратами), порушення зору, пригнічення дихання, зниження артеріального тиску, тахікардія, гіпертонус м’язів, атаксія. Лікування: введення специфічного антидоту Налоксону. Тільки у випадках значного передозування або індивідуальної гіперчутливості необхідно виконувати моніторинг життєво важливих показників, включаючи дихання, пульс, артеріальний тиск, температуру (може виникнути необхідність у впровадженні заходів для захисту від надмірної втрати тепла), електрокардіограму. Може знадобитися пероральний прийом натрію або магнію сульфату як проносний засіб. Слід приділяти увагу відновленню адекватного дихання (інтубація), здійснюючи контроль за дихальними шляхами хворого й використовуючи допоміжну або контрольовану вентиляцію. Для попередження судом можливе використання діазепаму. Необхідна корекція ацидозу і електролітного балансу. Треба уникати аналептиків, які можуть викликати судоми.

Особливості застосування. Під час лікування не слід займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги, швидких психічних й рухових реакцій. При появі ознак сонливості пацієнтам, які приймають препарат, треба утриматися від керування транспортними засобами. Необхідно утримуватися від вживання алкоголю. Дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим під час загострення виразкової хвороби шлунка. Лікування треба негайно припинити, якщо через 6 днів прийому не досягнуто позитивного ефекту, а також при появі висипу, підвищенні температури або постійному головному болю. Декстрометорфан може іноді викликати слабко виражену психічну залежність, але не фізіологічну. При застосуванні в терапевтичних дозах Атусин не спричиняє седативної дії на центральну нервову систему.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Таблетки Атусин не слід призначати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази. Не рекомендується призначати препарат із наркотичними

протикашльовими препаратами та іншими препаратами, які пригнічують центральну нервову систему, бо між ними виникає синергічна взаємодія.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2,5 роки.