Золафрен инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: оlanzapinе; 2-метил-4-(4-метил-1-піперазиніл)-10Н-тієно[2,3-b][1,5]бензодіазепін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, бежевого кольору, опуклі з двох сторін, з розподільчою борозденкою на одній стороні (таблетки по 5 мг); таблетки, вкриті оболонкою, бежевого кольору, опуклі з двох сторін (таблетки по 10 мг);

склад: 1 таблетка містить оланзапіну 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат; оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь 400, титану діоксид, заліза оксид жовтий, лактози моногідрат.

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Діазепіни, оксазепіни. Оланзапін. Код АТС N05A H03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Оланзапін є нетиповим антипсихотичним засобом (нейролептиком), селективним моноамінергічним антагоністом зі спорідненістю з такими рецепторами: серотонінові 5НT_2a/2c, 5HT₃, 5HT₆, допамінові D₁, D₂, D₃, D₄, D₅, холінергічні мускаринові М_1-5, гістамінові Н₁, а також a₁–адренергічним рецепторам. Оланзапін селективно впливає на мезолімбічну систему без вираженого впливу на екстрапірамідну систему.

Механізм дії препарату оланзапін, як і інших лікарських засобів, які застосовуються для лікування шизофренії, невідомий. Зроблено висновок, що ефективність цього препарату в лікувані шизофренії залежить від комбінації антагоніста допаміну та серотоніну типу (5НТ₂). Оланзапін краще зв’язується з рецепторами 5НТ₂, ніж з рецепторами D₂. Зв”язування з останнім рецептором слабше, ніж у випадках застосування звичайних нейролептиків. Цей профіль активності оланзапіну пояснює позитивний вплив лікарського засобу на симптоматику хвороби, а також у поодиноких випадках появу экстрапірамідних розладів та пізньої дискінезії, пов’язаної з лікуванням оланзапіном.

Антагонізм щодо інших, крім допамінових та 5НТ₂, рецепторів може пояснювати деякі інші терапевтичні ефекти та побічну дію оланзапіну. Антагонізм препарату щодо мускаринових М_1-5 рецепторів може пояснювати його антихолінергічну дію. Антагонізм оланзапіну щодо гістамінових Н₁ рецепторів може бути причиною сонливості, а антагонізм щодо a₁–адренергічних рецепторів пояснює ортостатичну гіпотензію.

Фармакокінетика. Оланзапін при прийомі внутрішньо добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, досягаючи максимальної концентрації у крові через 5 - 8 год. Прийом їжі не впливає на всмоктування оланзапіну.

Препарат метаболізується в печінці шляхом зв’язування та окислення (40 % дози). Основним метаболітом є 10-N-глюкоронід, котрий не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. В основному фармакологічна активність препарату залежить від оланзапіну, який не піддавався процесу біотрансформації.

Період напіввиведення становить від 21 до 54 год (в середньому 30 год), а кліренс у плазмі знаходиться в межах від 12 до 47 л/год (в середньому 25 л/год).

Виділяється оланзапін, в основному, у вигляді метаболітів, приблизно 57% з сечею та 30% з калом.

Залежність між прийнятою дозою оланзапіну та рівнем препарату в плазмі крові має лінійний характер.

Прийом оланзапіну один раз на добу протягом тижня створює стабільну концентрацію в плазмі крові, яка відповідає подвійній концентрації після одноразової дози. Концентрація в плазмі крові, період напіввиведення та кліренс оланзапіну можуть змінюватись залежно від статі або віку пацієнта, паління. Кліренс оланзапіну в плазмі крові нижчий у осіб похилого віку, жінок та у осіб, які не палять. Але всі ці фактори не є суттєвими.

Показання для застосування. Лікування шизофренії у хворих з підтвердженим терапевтичним ефектом в активній фазі лікування. Лікування загострень, підтримуючої та тривалої протирецидивної терапії хворих на шизофренію та з іншими психотичними розладами з вираженою продуктивною (галюцинації, автоматизми) та/або негативною симптоматикою (емоційна бідність, зниження соціальної активності, убогість мови), а також супутніми афективними розладами.

Біполярні афективні розлади. Лікування гострих маніакальних або змішаних нападів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкою зміною фаз.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Початкова доза становить 10 мг на добу. Наступна добова доза може становити від 5 до 20 мг. Встановлення оптимального дозування залежить від клінічного стану пацієнта, а збільшення дози понад 10 мг на добу повинно бути клінічно обґрунтованим. У разі потреби корекції дози рекомендується її підвищення або зниження на 5 мг.

Максимальна добова доза – 20 мг (збільшення дози вище 15 мг на добу слід проводити не раніше, як через 4 дні після початку лікування).

Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку, а також осіб з низькою масою тіла становить 5 мг на добу за умови, що ця доза достатня для досягнення клінічного поліпшення.

У хворих з нирковою недостатністю та/або з печінковою недостатністю початкова добова доза становить 5 мг.

Побічна дія. До найчастіших симптомів (частота яких перевищує 1%) належать: сонливість, підвищення маси тіла, запаморочення, ортостатична гіпотонія, астенія (слабкість), підвищення апетиту, запори, сухість у роті, затримка рідини (периферичні набряки), занепокоєння, розлади особистості, акатизія (неможливість сидіти, лежати на одному місці ).

До поодиноких побічних ефектів (частота менше 1%) належать такі: головні болі, блювання, розлади зору, паркінсонізм, дискінезії (розлад точних рухів, особливо рук і пальців), дистонія (розлад м’язового тонусу).

У початковому періоді лікування може відбуватися підвищення рівня пролактину в плазмі крові, що у більшості пацієнтів повертається до вихідного без переривання лікування.

Під час тривалого лікування може спостерігатися галакторея, відсутність менструацій, або розлад менструального циклу, збільшення молочних залоз, гінекомастія. Істотного впливу оланзапіну на тривалість інтервалу QT на кривій ЕКГ не встановлено. Спостерігалося тимчасове оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ АСТ (аспарагінтрансферази) і АЛТ (аланінтрансферази).

У поодиноких випадках зафіксоване підвищення активності креатинінфосфокінази. Як і при застосуванні інших нейролептиків, спостерігалась зміна картини крові. Рідко зустрічається підвищена світлочутливість.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС): проявами цього синдрому є вегетативні розлади (пропасниця, тахікардія, зміни артеріального тиску, підвищене потовиділення, порушення серцевого ритму), моторні розлади (ригідність м’язів, напади судом), порушення свідомості, підвищення активності креатинінфосфокінази, міоглобінурія (появи міоглобіну в сечі), а також гостра ниркова недостатність. У разі злоякісного нейролептичного синдрому - специфічного фармакологічного лікування не існує; рекомендується негайна відміна антипсихотичних препаратів, спостереження за пацієнтом з інтенсивною симптоматичною терапією. Пізні дискінезії: це потенційно необоротний комплекс неконтрольованих патологічних рухів кінцівок і тулуба. Ризик розвитку цих симптомів більший у людей похилого віку, особливо у жінок. Специфічного лікування пізніх дискінезій не існує, хоча цей синдром може частково чи цілком регресувати після відміни антипсихотичних препаратів.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Ризик розвитку закритокутової глаукоми. Вагітність, лактація. Діти до 18 років.

Передозування.

Симптоми: сонливість, порушення мови, розширення зіниць, порушення зору, порушення дихання, гіпотензія, екстрапірамідні розлади.

Лікування. У разі гострого передозування варто забезпечити прохідність дихальних шляхів, забезпечити подачу кисню і проводити моніторинг за диханням хворого. Варто вирішити питання про застосування активованого вугілля, а також промивання шлунка.

У разі гіпотензії і колапсу варто здійснити внутрішньовенне введення рідини та/або норадреналіну. Після передозування препарату Золафрен пацієнт повинен знаходитися під пильним медичним спостереженням до моменту повного видужання.

Особливості застосування. Оланзапін не виводиться з організму під час діалізу. У пацієнтів з наявністю більш одного фактора впливу на швидкість елімінації оланзапіну (похилий вік, жіноча стать, паління) потрібно зменшити початкову дозу препарату до 5 мг.

Під час лікування препаратом слід виключити вживання алкогольних напоїв.

У період лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки оланзапін діє в першу чергу на центральну нервову систему, лікарський препарат потрібно з обережністю застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами, що діють на центральну нервову систему. Внаслідок можливості спричинити гіпотонію препарат може підсилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів. Препарат може діяти антагоністично щодо фармакологічного ефекту леводопи й антагоністів допаміну. Одночасне застосування з флуоксетином знижує кліренс лікарського препарату Золафрен; навпаки, карбамазепін підвищує його кліренс, подібно омепразолу і рифампіцину. Одиничні дози циметидину й лікарських засобів, які містять алюміній і магній для приймання внутрішньо (антацидів) не впливають на біодоступність Золафрену при його застосуванні внутрішньо. Клінічні дані і дослідження in vitro припускають відсутність впливу препарату Золафрен на метаболізм більшості лікарських засобів.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла, сухому місці при кімнатній температурі (15 - 25°С). Термін придатності – 3 роки.