Кеторол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ketorolac; ((±)-5-бензоіл-2,3-дигідро-1Н-піролізидин-1-карбонова кислота, 2-аміно-2-гідроксиметил-1,3-пропандіол);

основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору;

склад: 1 мл містить кеторолаку трометаміну 30 мг;

допоміжні речовини: спирт етиловий, натрію хлорид, динатрію едетат, октоксинол-9, натрію гідроксид, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТС М01А В15.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Кеторол – це нестероїдний протизапальний засіб із значним аналгетичним ефектом, який має також жарознижувальний та протизапальний ефект. Механізм фармакологічної дії пов’язаний з блокадою в периферичних тканинах ферменту циклооксигенази, внаслідок чого відбувається пригнічення біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Кеторол є рацемічною сумішшю [-]S и [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія зумовлена [-]S формою. Кеторол не впливає на опіоїдні рецептори та функцію дихання, не має седативного та анксіолітичного ефектів, не викликає медикаментозної залежності. Кеторол також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Здатність тромбоцитів до агрегації відновлюється через 24 – 48 годин. Препарат не викликає “синдрому позбавлення” після припинення його прийому.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення препарату максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 45 – 50 хвилин.

Після внутрішньовенного введення 30 мг Кеторолу його максимальна концентрація в плазмі досягається через 50 хвилин після одноразового введення та становить 2,2–3 мкг/мл. Період напіввиведення кінцевих продуктів розпаду Кеторолу у дорослих молодих пацієнтів становить 5,3 години, середній загальний кліренс – 0,023 мл/хв/кг. Після одноразового внутрішньовенного введення 10 мг Кеторолу максимальна концентрація в плазмі досягається через 5,4 хвилини і становить 2,4 мкг/мл. Середній період напіввиведення становить

5,1 години, середній об’єм розподілу становить 0,15 л/кг, загальний кліренс становить –

0,35 мл/хв/кг. Фармакокінетика Кеторолу після одноразового та багаторазового застосування не змінюється і має лінійний характер. Рівноважні концентрації препарату в плазмі досягаються при введенні препарату кожних 6 годин протягом доби. Кліренс препарату при багаторазовому застосуванні залишається сталим. Кеторол на 99% зв’язується з білками плазми крові, ступінь зв’язування не залежить від концентрації препарату в крові. Метаболіти Кеторолу виводяться із організму нирками, з сечею видаляється 94% введеної дози, 6% - виводяться з фекаліями.

У хворих старше 65 років період напіввиведення кінцевих продуктів Кеторолу порівняно з молодими здоровими добровольцями збільшується до 7 годин (від 4,3 до 8,6 годин). Загальний плазмовий кліренс знижується до 0,019 л/кг.

У хворих з порушенням функції нирок виведення Кеторолу уповільнюється, що проявляється подовженням періоду напіввиведення та зниженням кліренса порівняно з молодими здоровими особами.

У хворих з порушеннями функції печінки змін у фармакокінетиці Кеторолу не спостерігається, але час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі та період напіввиведення дещо збільшується порівняно з молодими здоровими добровольцями.

Показання для застосування. Усунення сильного та помірного гострого болю різного походження та локалізації:

ранній післяопераційний період, знеболення після гінекологічних, ортопедичних, лапароскопічних маніпуляцій, після травм, опіків;

 усунення нападів ниркової коліки, печінкової коліки, болю в кістках при серповидноклітинній анемії;

зубний біль будь-якої локалізації;

 гострі невралгії, неврити, корінцевий біль, біль при оперізуючому герпесі.

Усунення нападів мігрені.

Спосіб застосування та дози. Кеторол не показаний для лікування хронічного больового синдрому, а застосовується тільки у випадках гострого болю. При парентеральному введенні тривалість курсу лікування Кеторолом не повинна перевищувати 5 днів. Після закінчення п’яти добового внутрішньом’язового застосування препарату хворого можна перевести на прийом таблеток Кеторолу. Початкова доза становить 30 мг внутрішньом’язово, потім від 15 до 30 мг внутрішньом’язово кожні 4–6 годин, не перевищуючи максимальної дози – 120 мг на добу, залежно від ступеня важкості та тривалості больового синдрому, а також від індивідуальної реакції пацієнта.

При необхідності знеболювання Кеторолом можна доповнити введенням малих доз опіоїдних аналгетиків, якщо до цього нема протипоказань. Одноразова доза опіоїдних аналгетиків у комбінації їх з Кеторолом знижується на 25–50%.

При одноразовому в/м введенні Кеторолу хворим віком молодше 65 років препарат призначається в разовій дозі 10–60 мг залежно від ступеня важкості та тривалості больового синдрому.

Хворим старше 65 років, а також пацієнтам з порушенням функції нирок разова доза становить 10–15 мг.

При повторному внутрішньом’язовому введенні (декілька разів на добу) Кеторолу дорослим молодше 65 років, доза препарату становить 10–15 мг кожні 4–6 годин. У хворих старше 65 років та пацієнтів з порушенням функції нирок Кеторол призначається в дозі – 10–15 мг кожних 4–6 годин.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг.

У день переведення з парентерального введення на прийом таблеток добова доза таблеток не повинна перевищувати 40 мг.

При нирковій недостатності добова доза Кеторолу не повинна перевищувати 60 мг.

Побічна дія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, біль у животі.

З боку ЦНС: сонливість, занепокоєння.

Алергічні реакції: кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко відзначалися біль та набряк у місці ін’єкції після багаторазового внутрішньом’язового призначення Кеторолу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до кеторолаку або до інших препаратів, які належать до групи нестероїдних протизальних засобів, алергічні реакції на ацетилсаліцилову кислоту; так звана “аспіринова” астма; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в активній фазі, а також наявність в анамнезі виразки при перфорації або шлунково-кишкової кровотечі; тяжкі порушення функції нирок (рівень креатиніну в плазмі крові вищий за 5 мг/100 мл); високому ризику післяопераційної кровотечі, неповний гемостаз, геморагічний інсульт; застійна серцева недостатність (відзначається затримка води в організмі); діти віком до 16 років.

Передозування. Передозування Кеторолу при одноразовому чи багаторазовому застосуванні проявляється болем у животі, нудотою, блювання, виникненням пептичних виразок шлунка або ерозивним гастритом, порушенням функції нирок, гіпервентиляцією. У цих випадках рекомендується промивання шлунка з введенням адсорбентів (активоване вугілля) та проведенням симптоматичної терапії. Сеанси гемодіалізу не призводять до значного виведення Кеторолу з кровотоку.

Особливості застосування. Оскільки в період призначення Кеторолу розвиваються побічні реакції з боку ЦНС (сонливість, запаморочення, головний біль), рекомендується запобігати виконанню робіт, які потребують підвищеної уваги і швидкої реакції.

Призначення Кеторолу в період вагітності можливо лише при умові, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

При необхідності призначення Кеторолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного годування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому призначенні пробеніциду та Кеторолу спостерігається збільшення концентрації кеторолаку в плазмі крові та подовження періоду напіввиведення його з організму.

При комбінованому призначенні метотрексату та Кеторолу слід зазначити, що нестероїдні протизапальні препарати зменшують кліренс метотрексату і тим самим збільшують його токсичність. Кеторол не впливає на здібність дигоксину зв’язуватись з білками плазми. При комбінованому прийомі Кеторолу і саліцилатів (при концентрації їх у плазмі 300 мкг/мл) зв’язування Кеторолу з білками плазми зменшується з 99% до 97%.

Варфарин, парацетамол, фенітоїн, ібупрофен, напроксен, піроксикам не впливають на зв’язування кеторолаку з білками плазми. Клінічні випробування не виявили істотних взаємодій Кеторолу між варфарином або гепарином, але призначення кеторолаку та препаратів, які впливають на гемостаз, у тому числі антикоагулянтів (варфарин або гепарин у низьких дозах – 2 500–5 000 одиниць двічі на добу) та декстринів, може збільшити ризик виникнення кровотечі.

Розчин Кеторолу не слід змішувати в малому об’ємі (в одному шприці) з морфином, петидином, прометазином або гідоксизином, при цьому можливе випадіння кеторолаку в осад.

Розчин Кеторолу для ін’єкцій можна змішувати з фізіологічним розчином хлориду натрію, 5% розчином глюкози, розчином Рінгера та Рінгера – лактату. Розчин Кеторолу для ін’єкцій можна змішувати з інфузійними розчинами, які містять амінофілин, лідокаїн, мепередину гідрохлорид, морфіна сульфат, допаміну гідрохлорид, інсулін рекомбінантний короткої дії та гепарину натрієву сіль.

Умови та строки зберігання. Зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 2 – 25°С. Не заморожувати. Термін придатності 3 роки з моменту виготовлення.