Липрокс инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lovastatin; метилбутанової кислоти 1.2,3,7,8,8a-гексагідро-3,7-диметил-8-[2-(тетрагідро-4-гідрокси-6-оксо-2Н-піран-2-іл)-етил]-1-нафталеніловий ефір;

основні фізико-хімічні властивості: круглі, з плоскими поверхнями таблетки блакитного кольору, із вкрапленнями білого кольору, з розподільчою рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить ловастатину 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль модифікований, магнію стеарат, лак індиготину.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази.

Код АТС С10А А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ліпрокс – гіполіпідемічний засіб, що виділений із штама Aspergillus terreus. В організмі метаболізується з утворенням бета-оксикислоти, яка конкурентно інгібує 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим-А-редуктазу (ГМК-КоА-редуктазу) та порушує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат. Інгібує синтез холестерину на стадії утворення мевалонової кислоти, посилює катаболізм холестерину, знижує в плазмі крові концентрацію холестерину, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ЛПДНЩ) апопротеїну В, меншою мірою препарат діє на тригліцериди і підвищує вміст ліпопротеїнів високої щільності, які мають антиатерогенну дію. Препарат підвищує кількість рецепторів ЛПНЩ, прискорює сироватковий кліренс ЛПНЩ та холестерину.

Фармакокінетика. Ловастатин абсорбується з травного тракту повільно і неповністю завдяки ліпофільності (33%), понад 95% зв’язується з білками крові, біодоступність близько 5%, метаболізується в печінці при першому проходженні за участю системи цитохрому Р-450 (СYР3А). Прийом їжі підвищує системну біодоступність на 50%. Прийом соку грейпфрута разом із ловастатином підвищує концентрацію ловастатину в 12 разів, активних метаболітів майже в 4 рази. Стабільна терапевтична концентрація препарату досягається на 2 - 3 добу. Препарат проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, накопичується в печінці, де оксилюється до бета-оксикислоти 6-оксипохідного та інших метаболітів, частина яких зберігає активність блокаторів ГМГ КоА-редуктази. 10% препарату екскретує нирками, 83% - кишечником, певна частина – з жовчю. Виражений гіполіпідемічний ефект розвивається через 4 – 6 тижнів. Період напіввиведення препарату – близько 2 годин.

При прийомі внутрішньо пік концентрації ловастатину в крові спостерігається через 1 - 2 год.

Показання для застосування. Препарат застосовується для зниження підвищених рівнів загального холестерину і холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією при відсутності ефекту немедикаментозних заходів, у тому числі дієтотерапії.

Комбінована гіперхолестеринемія з гіпертригліцеридемією, коли гіперхолестеринемія є основним захворюванням.

Спосіб застосування та дози.

Гіперхолестеринемія. Звичайна початкова доза становить 20 мг (1 таблетка) на добу 1 раз під час вечері. Корекція дози, якщо вона необхідна, може здійснюватися з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг (4 таблетки) на добу, яку призначають в один прийом або розподіляють для прийому під час сніданку і вечері.

Дозування Ліпроксу потрібно зменшити, якщо рівні холестерину ЛПНЩ зменшуються нижче 75 мг/дл (1,94 ммоль/л) або рівні загального холестерину в плазмі зменшуються нижче 140 мг/дл (3,6 ммоль/л).

Дозування при нирковій недостатності. Оскільки Ліпрокс не підлягає істотній екскреції нирками, модифікація доз не потрібна пацієнтам з помірною нирковою недостатністю.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) слід ретельно підходити до призначення дози понад 20 мг на добу і, якщо вона розцінюється як необхідна, слід обережно призначати препарат.

Досвіду застосування препарату для лікування дітей немає.

Побічна дія. Міалгії, слабкість у м’язах, міопатія/рабдоміоліз, з можливим розвитком гострої ниркової недостатності. Клінічний стан супроводжується підвищенням показника креатинфосфокінази більше, ніж у 10 разів порівняно з нормою; гепатит, холестатична жовтяниця, можливий некроз гепатоцитів. Серед лабораторних показників гепатотоксичності препарату має значне підвищення печінкових трансаміназ, більше ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми; нудота, блювання, печія, втрата апетиту, біль у животі, запори, метеоризм, сухість у роті, розлад смаку, анорексія; запаморочення, головний біль, слабкість, безсоння, судоми, парестезії; артралгії, психічні порушення; алергічні реакції (кропив’янка, набряк Квінке); токсичний епідермальний некроліз, гемолітичні анемії; атрофія зорового нерва, катаракта, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Протипоказання. Гіперчутливість; порушення функції нирок, гострі захворювання печінки, виражені порушення функції печінки, стійке підвищення концентрації печінкових трансаміназ у сироватці крові більше ніж 3 рази порівняно з нормою; вагітність, період лактації; дитячий вік до 15 років.

Передозування. При передозуванні можливі міопатії (рабдоміоліз), погіршення функції печінки.

При виникненні нудоти, блювання, діареї промивають шлунок, призначають симптоматичне лікування.

Не існує специфічного лікування при передозуванні ловастатину. У разі передозування лікування симптоматичне. Внаслідок значного зв’язування з протеїнами плазми, гемодіаліз не ефективний.

Особливості застосування. У пацієнтів, що приймають імунодепресанти або при значній нирковій дисфункції доза не повинна перевищувати 20 мг/добу. Під час лікування необхідно, щоб хворі перебували на стандартній дієті з низьким вмістом холестерину. Рекомендується постійний контроль загального стану. При появі міалгії, міопатії/рабдоміолізу прийом препарату слід припинити. До призначення препарату і під час лікування необхідно періодично перевіряти рівень холестерину в крові та проводити лабораторні тести (визначення рівня креатинфосфокінази, печінкових трансаміназ). Особливу увагу слід приділяти підвищеному рівню трансаміназ більше, ніж у 3 рази та креатинфосфокінази більше, ніж у 10 разів порівняно з нормою, у крові.

З обережністю призначають пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання печінки або зловживають алкоголем. Терапія Ліпроксом повинна бути перервана або припинена при виникненні загального тяжкого стану пацієнта внаслідок будь-якого захворювання (активні захворювання печінки, гіпотензія, оперативні втручання, наявність трансплантованих органів і лікування імунодепресантами, тяжкі інфекції, виражені обмінні, ендокринні розлади або порушення сольового балансу, травма або неконтрольовані судоми).

Хворі похилого віку можуть проявити підвищену чутливість до препарату, навіть при застосуванні звичайних доз Ліпроксу.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і рухомими механізмами, що потребують великої концентрації уваги.

Ліпрокс не впливає на психофізичну активність і здатність до керування транспортними засобами і обслуговування рухомими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Ліпроксу з антикоагулянтами (похідні кумарину або індандіону) можливо збільшення часу кровотечі або протромбінового часу. У хворих, які отримують Ліпрокс, слід контролювати протромбіновий час.

При одночасному прийманні з холестираміном або колестиполом біодоступність препарату може знижуватися, тому для досягнення кращої терапевтичної дії Ліпрокс слід приймати через 4 год після прийому холестираміну або колестиполу.

Циклоспорин, еритроміцин, гемфіброзил, імунодепресанти, ніацин (нікотинова кислота) збільшують ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу.

Пропраналол – зниження біодоступності Ліпроксу.

Обережність та медичний контроль необхідні при поєднанні Ліпроксу з препаратами, які метаболізуються за участю цитохромної системи Р450 (CYP3А).

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі від 15 до 25°С. Термін придатності – 2 роки.