Цитолес инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: escitalopram, S (+)1-(3-диметиламінопропіл)-1-(4´фторфеніл)-1,3- дигідроізобензофуран-5-карбонітрил;

основні фізико-хімічні властивості: білі, овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою;

склад: 1 таблетка 10 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 12,775 мг есциталопраму оксалату, що еквівалентно 10 мг есциталопраму;

1 таблетка 20 мг, вкрита плівковою оболонкою, містить 25,55 мг есциталопраму оксалату, що еквівалентно 20 мг есциталопраму;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, Опадрі ІІ білий високої якості № 85F18422.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективний інгібітор зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06АВ04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Есциталопрам – S-енантіомер циталопраму, є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5HT). Пригнічення захвату 5-НТ є єдиним і виключним механізмом, що обумовлює фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Есциталопрам не володіє або має дуже низьку афінність до групи рецепторів, яка включає серотонінергічні рецептори 5-НТ_1А, 5-НТ_2А; допамінергічні рецептори D₁, D₂; α₁-, α₂-, ß-адренорецептори; рецептори гістаміну Н₁, мускаринові, бензодіазепінові та опіоїдні рецептори.

Ймовірний механізм антидепресантної дії есциталопраму пов’язаний із посиленням серотонінергічної активності в центральній нервовій системі. Дослідження показали, що есциталопрам є високоселективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну з мінімальним впливом на нейрональний захват норадреналіну та допаміну. Есциталопрам володіє принаймні в 100 разів більшою активністю порівняно з R-енантіомером відносно пригнічення захвату 5-НТ.

Есциталопрам також не зв’язується або володіє низькою афінністю до багатьох іонних каналів, включаючи Na⁺-, K⁺- та Са⁺⁺- канали.

Фармакокінетика. Біодоступність після прийому есциталопраму всередину майже повна і не залежить від прийому їжі. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі складає 4 години після прийому дози. Так само, як і для рацемічного циталопраму, основні метаболіти есциталопраму зв’язуються з білками на рівні, нижчому за 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметилциталопраму і дидеметилциталопраму. Обидва ці метаболіти є фармакологічно активними. В плазмі переважає незмінений есциталопрам. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1 тиждень лікування.

Час напіввиведення есциталопраму – близько 30 годин, кліренс складає приблизно 0,6 л/хв.

Екскреція відбувається переважно з сечею і калом, більша частина прийнятої дози екскретується з сечею в формі метаболітів.

Показання для застосування.

- тяжкі депресивні розлади

- панічні розлади з або без агорафобії

- соціально-тривожні розлади.

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймається один раз на день під час або між прийомами їжі.

Безпека препарату не встановлена для добової дози, більшої за 20 мг.

Лікування тяжких депресивних розладів: Звичайна доза 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта добова доза може бути збільшена до 20 мг. Для досягнення антидепресивного ефекту у більшості випадків лікування повинно тривати 2-4 тижні.

Мінімальний період лікування для закріплення терапевтичного ефекту – 6 місяців.

Панічні розлади з або без агорафобії: Перший тиждень лікування застосовують добову дозу 5 мг, потім переходять на звичайний режим терапії з добовою дозою 10 мг. Пізніше доза може бути збільшена до 20 мг на добу залежно від відповіді пацієнта.

Максимальна ефективність досягається через 3 місяці. Лікування триває декілька місяців.

Соціально-тривожні розлади (соціофобія): Звичайна доза 10 мг 1 раз на добу. У більшості випадків для зменшення симптомів потрібно 2-4 тижні лікування. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта добова доза може бути зменшена до 5 мг або збільшена максимально до 20 мг.

Соціально-тривожні розлади – хронічне захворювання, тому для закріплення терапевтичного ефекту рекомендований лікувальний період складає 12 тижнів. Тривале 6-місячне лікування попереджує рецидиви захворювання. Успішність лікування необхідно контролювати через регулярні проміжки часу.

Пацієнти літнього віку (вік > 65 років): На початку лікування необхідно використовувати половину рекомендованої дози, для підтримуючої терапії застосовують меншу максимальну дозу.

Пацієнти з порушеною нирковою функцією: Титрування дози необхідне у хворих з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і не потрібне у пацієнтів з легкою або середньої тяжкості нирковою дисфункцією.

Пацієнти з порушеною печінковою функцією: У перші 2 тижні лікування рекомендована доза 5 мг, потім добова може бути збільшена до 10 мг залежно від індивідуальної відповіді пацієнта.

Пацієнти з низькою активністю цитохрому Р₄₅₀2C19: У пацієнтів з низькою активністю Р₄₅₀2C19 початкова доза в перші 2 тижні лікування складає 5 мг, потім може бути збільшена до 10 мг залежно від індивідуальної відповіді пацієнта.

Припинення лікування: З метою попередження можливих реакцій на відміну препарату лікування Цитолесом необхідно припиняти поступово протягом 1-2 тижнів.

Побічна дія.

Частіше всього побічні ефекти розвиваються на 1 або 2 тижні лікування й у більшості випадків стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.

У випадку раптового переривання прийому препарату після довготривалого лікування антидепресантом групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) у деяких пацієнтів можуть виникнути реакції відміни. Незважаючи на це, реакції відміни, що виникають після закінчення лікування, не вказують на будь-яку можливість фізичної залежності.

В таблиці вказані побічні ефекти, що спостерігались частіше порівняно з плацебо в подвійних сліпих плацебо контрольованих дослідженнях есциталопраму.

Порушення метаболізму і харчування	часто	зниження апетиту
Психічні розлади	часто	зниження лібідо в жінок, аноргазмія
Розлади нервової системи	часто	безсоння, сонливість, запаморочення
	рідко	порушення смаку та розлади сну
Розлади з боку системи органів дихання	часто	синусит, позіхання
Шлунково-кишкові розлади	дуже часто	нудота
	часто	діарея, закрепи
Порушення функції шкіри і підшкірної клітковини	часто	збільшене потовиділення
Розлади репродуктивної системи і порушення функції молочних залоз	часто	порушення еякуляції, імпотенція
Загальні розлади	часто	втомлюваність, гіпертермія

Часто: (<1/100, >1/10); дуже часто: (>1/10); рідко: (>1/100, <1/1000)

Специфічним побічним ефектом з боку серцево-судинної системи для терапевтичного класу СІЗЗС, зокрема для есциталопраму, є постуральна гіпотензія.

Протипоказання.

-                      Підвищена чутливість до есциталопраму чи до будь-якого компонента препарату.

-                      Комбінації з інгібіторами МАО (див. Особливості застосування).

-                      Вагітність та лактація.

-                      Дитячий вік.

Передозування.

Симптоми та лікування передозування.

Клінічні дані стосовно передозування есциталопраму дуже обмежені. Однак доза есциталопраму 190 мг не викликала будь-яких тяжких симптомів.

Симптоми, що супроводжують передозування рацемічного циталопраму (більше, ніж 600 мг), – це запаморочення, тремор, ажитація, сонливість, судомні напади, тахікардія; зміни на ЕКГ з варіабельністю ST-T, розширенням комплексу QRS, подовженням інтервалу QT; аритмія, пригнічення дихання, блювання, рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Подібні симптоми можливі також при передозуванні есциталопраму.

Специфічного антидоту не існує. Дихальні шляхи тримають вільними, підтримують адекватну легеневу вентиляцію і оксигенацію. Після прийому всередину необхідно якнайшвидше промити шлунок. Проводять моніторинг серцевої та інших життєвих функцій, симптоматичну та підтримуючу терапію.

Особливості застосування.

Соціально-тривожний розлад – добре визначений діагностичний термін специфічного розладу, що не слід плутати з підвищеною сором’язливістю. Фармакотерапія призначається тільки в тому випадку, коли цей стан значно впливає на професійну й соціальну активність. Місце фармакотерапії в лікуванні загальних когнітивних розладів не вивчалось, вона є складовою загально-терапевтичної стратегії.

Застосування антидепресантів, особливо у дітей і підлітків, може провокувати суїцидальне мислення або поведінку. Тому, особливо на початку лікування і в перші його місяці, а також при зміні дози препарату (зменшення або збільшення) і в разі припинення лікування, за пацієнтом повинні ретельно спостерігати члени родини чи медичний персонал з метою виявлення можливої суїцидальної поведінки або незвичних змін у поведінці, таких як ажитація і роздратованість.

Парадоксальна тривога: У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування антидепресантами може спостерігатись посилення тривожних симптомів. У більшості випадків ця парадоксальна реакція зникає протягом 2 тижнів від початку лікування. З метою зменшення таких можливих парадоксальних ефектів занепокоєння лікування слід починати з низької дози препарату.

Судомні напади: Лікування слід припиняти у всіх пацієнтів при виникненні судомних нападів. Селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну (СІЗЗС) не повинні призначатись для лікування пацієнтів із нестабільною епілепсією; за хворими з контрольованою епілепсією необхідно ретельно спостерігати. СІЗЗС повинні бути відмінені при збільшенні частоти нападів.

Манії: СІЗЗС слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із манією/гіпоманією в анамнезі. СІЗЗС повинні бути відмінені, якщо пацієнт входить в маніакальну фазу.

Діабет: Терапія СІЗЗС може змінити контроль глікемії у пацієнтів із діабетом. У таких випадках може виникнути потреба в корегуванні доз інсуліну та/або цукрознижуючих препаратів.

Гіпонатріємія: Є повідомлення про випадки гіпонатріємії під час лікування СІЗЗС, можливо, завдяки невідповідній секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Тому ці препарати слід застосовувати з обережністю у пацієнтів групи ризику (літній вік, цироз печінки, супутнє лікування препаратами, що можуть призводити до гіпонатріємії).

Крововиливи: При лікуванні СІЗЗС можуть виникати шкірні крововиливи у вигляді екхімозів і пурпури. З особливою обережністю СІЗЗС призначають разом з пероральними антикоагулянтами і з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотичні препарати, фенотіазин, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота й інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), а також пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

ЕКТ (електроконвульсивна терапія): Слід діяти обережно, тому що є лише обмежена кількість опублікованих клінічних досліджень одночасного застосування СІЗЗС і ЕКТ (електроконвульсивної терапії).

Зворотні селективні інгібітори МАО: Есциталопрам та інгібітори МАО-А не можна використовувати разом через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Про одночасне використання есциталопраму з неселективними необоротними інгібіторами МАО див. у розділі „Взаємодія з іншими медичними препаратами й інші форми взаємодії”.

Серотоніновий синдром: З обережністю слід поєднувати призначення есциталопраму із серотонінергічними препаратами, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол, триптофан. Проте серотоніновий синдром у пацієнтів, які одночасно приймають СІЗЗС і серотонінергічні препарати, розвивається рідко. Поєднання таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус і гіпертермія може вказувати на розвиток цього синдрому. У такому випадку необхідно негайно припинити прийом СІЗЗС і почати симптоматичну терапію.

Звіробій продірявлений: Одночасне застосування СІЗЗС і фітопрепаратів, що містять Hypericum perforatum (звіробій продірявлений), може призвести до збільшення частоти небажаних явищ.

Реакції при відміні препарату: Для попередження виникнення таких реакцій Цитолес в таблетках потрібно відміняти, повільно зменшуючи дозу протягом 1-2 тижнів (Див. розділ „Спосіб застосування та дози”).

Застосування в педіатрії: Препарат не рекомендований у педіатрії через те, що ще не встановлені його безпека й ефективність для цієї популяції.

Застосування під час вагітності і лактації: Немає інформації про безпечність застосування есциталопраму під час вагітності або годування грудним молоком.

Зважаючи на це, препарат повинен призначатись вагітним тільки у випадку абсолютної необхідності після ретельної оцінки ризику/користі. Есциталопрам потрапляє в грудне молоко. Есциталопрам не повинен призначатись матерям, що годують грудним молоком, у протилежному випадку годування грудним молоком слід припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем і складними механізмами: Хоча есциталопрам не чинить будь-якого впливу на інтелектуальні функції або швидкість психомоторних реакцій, відомо, що всі психотропні препарати можуть негативно впливати на прийняття екстрених рішень. Тому пацієнти мають бути попереджені про можливий вплив на їх здатність керувати автомобілем і складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії.

Препарати, що діють на центральну нервову систему (ЦНС): Завдяки прямому впливу есциталопраму на ЦНС його слід з обережністю комбінувати з іншими препаратами із центральною дією.

Неселективні інгібітори МАО: Повідомлялось про тяжкі реакції, включаючи смерть, у пацієнтів, які одночасно приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) й інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), а також у пацієнтів, які розпочали лікування ІМАО відразу після припинення терапії СІЗЗС.

У деяких пацієнтів може розвинутись серотоніновий синдром. Есциталопрам не повинен призначатись разом з неселективними інгібіторами МАО. Есциталопрам може бути призначений через 14 днів після припинення лікування необоротними ІМАО й не раніше, ніж через 1 день після припинення терапії оборотним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід. Лікування есциталопрамом повинно бути припинено якнайменш за 7 днів перед початком терапії неселективними ІМАО.

Оборотні селективні інгібітори МАО-А (моклобемід): Через ризик серотонінового синдрому одночасне застосування есциталопраму й інгібіторів МАО-А не рекомендоване. Якщо така комбінація необхідна, слід починати лікування з найнижчої рекомендованої дози й посилити клінічне спостереження.

Комбінації, що потребують застережних заходів:

Селегілін: Через ризик виникнення серотонінового синдрому слід виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму й селегіліну (необоротний інгібітор МАО-В). Рацемічний циталопрам успішно застосовували разом із дозами селегіліну до 10 мг/день.

Серотонінергічні препарати: Застосування есциталопраму одночасно з серотонінергічними препаратами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном й іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

Медичні препарати, що зменшують поріг судомної готовності: СІЗЗС можуть зменшувати поріг судомної готовності. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з есциталопрамом інших медичних препаратів, що знижують поріг судомної готовності [антидепресанти (трициклічні, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени, бутірофенони), мефлоквін, бупропіон та трамадол].

Літій, триптофан: Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному призначенні есциталопраму і літію та триптофану, слід виявляти обережність при призначенні такої комбінації препаратів.

Hypericum perforatum (звіробій продірявлений): Одночасне застосування СІЗЗС і фітопрепаратів, що містять Hypericum perforatum (звіробій продірявлений), може призвести до збільшення частоти небажаних явищ (Див. розділ „Особливості застосування”).

Крововиливи: При одночасному призначенні есциталопраму й пероральних антикоагулянтів антикоагулянтний ефект останніх може змінюватись. Тому в таких випадках при початку або припиненні терапії есциталопрамом є необхідним ретельний моніторинг згортання крові (Див. розділ „Особливості застосування”).

Алкоголь: Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і для інших психотропних препаратів, вживання алкоголю пацієнтами під час лікування есциталопрамом не рекомендоване.

Фармакокінетичні взаємодії:

Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику есциталопраму:

Есциталопрам метаболізується головним чином ферментом СУР2С19. Також у метаболізмі беруть деяку участь ферменти СУР3А4 та СУР2D6. Метаболізм головного метаболіта – деметилциталопраму (S-DCT) – частково каталізується СУР2D6. Призначення есциталопраму разом з однократною денною дозою омепразолу (інгібітор СУР2С19) веде до збільшення концентрації есциталопраму в плазмі на 50%. Призначення есциталопраму разом з циметидином 400 мг 2 рази на день (загальний інгібітор ферментів середньої сили) веде до збільшення концентрації есциталопраму в плазмі на 70%. Тому треба виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму й інгібіторів СУР2С19 (омепразол, езомепразол, флуксамін, ланзопразол, тиклопідин) або циметидину. Може виникнути необхідність у зменшенні дози есциталопраму залежно від побічних ефектів, що можуть спостерігатись під час одночасного застосування.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських препаратів:

Есциталопрам є інгібітором ферменту СУР2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному призначенні есциталопраму й інших медичних препаратів, що метаболізуються головним чином цим ферментом і мають невеликий терапевтичний індекс (флекаїнід, пропафенон; метопролол в лікуванні серцевої недостатності), або препаратів, що діють на центральну нервову систему і метаболізуються головним чином за участю СУР2D6 (антидепресанти, такі як дезипрамін, кломіпрамін та нортриптилін; антипсихотики, такі як респеридон, тіоридазин та галоперидол). В таких випадках може виникнути потреба у корегуванні дози. Одночасне призначення з дезипраміном або метопрололом у два рази збільшує концентрацію цих субстратів СУР2D6. Дослідження in vitro виявили, що есциталопрам незначно інгібує СУР2С19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму і препаратів, що метаболізуються СУР2С19.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище +25˚С.

Збepiгaти в нeдocтyпнoмy для дiтeй мicцi.

Термін придатності - 2 роки.