Гентаміцина сульфат-Дарница инструкция, аналоги и состав

Склад:

Діюча речовина: gentamicin; 1 мл розчину містить гентаміцину сульфату 40 мг у перерахунку на 100 % безводну речовину;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди.

Код АТС. J01GB03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Враховуючи особливості терапевтичної широти Гентаміцину-Дарниця, його слід застосовувати у тих випадках, коли мікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків.

Бактеріальні інфекції, спричинені чутливою до гентаміцину мікрофлорою. Інфекції дихальних шляхів: бронхіт, пневмонія, емпієма плеври. Ускладнені урогенітальні інфекції: пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея, ендометрит. Інфекції кісток та суглобів зокрема остеомієліт. Інфекції шкіри та м’яких тканин; інфіковані опіки, інфіковані рани. Абдомінальні інфекції: перитоніт, пельвіоперитоніт. Гнійно–септичні захворювання, що виникають у хворих з лейкозами та злоякісними новоутвореннями під час проведення цитостатичної, променевої терапії та при застосуванні імуносупресантів. Інфекції центральної нервової системи, зокрема менінгіт. Септицемія.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату. Неврит слухового нерва. Хронічна ниркова недостатність з азотемією та уремією. Міастенія, паркінсонізм. Ботулізм (гентаміцин може викликати порушення нервово–м’язової передачі, що може призвести до подальшого ослаблення скелетної мускулатури). Літній вік. Діти до 3-х років.

Період вагітності (особливо І триместр) та період лактації. Попереднє лікування ото токсичними препаратами.

Спосіб застосування та дози.

Гентаміцин застосовують внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується, виходячи з маси тіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова доза Гентаміцину для пацієнтів з тяжкими інфекціями становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово, розподілена на 2 – 3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 – 4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів – 7 – 10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений за необхідністю. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосування більше ніж 10 діб.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначати Гентаміцин.

Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково не більше 20 % до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Якщо пацієнт має надлишок ваги, доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) за формулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості слід контролювати концентрацію Гентаміцину у сироватці крові. Через 30 – 60 хв. після внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинні становити 5 – 10 мкг/мл.

Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною ХНН становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають залежно від кліренса креатиніну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією, які перебувають на діалізі, призначають 1 – 1,5 мг Гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожного діалізу.

При перитонеальному діалізі у дорослих додають 1 мг Гентаміцину до 2-х л діалізного розчину.

Для внутрішньовенного введення дозу препарату розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника (стерильний фізіологічний розчин або 5 % глюкоза) для дорослих становить 50 – 300 мл, для дітей об’єм розчинника треба відповідно зменшити. Тривалість внутрішньовенної інфузії 1 – 2 години. Концентрація Гентаміцину у розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл (0,1 %).

Побічні реакції.

З боку органів чуття: ототоксичність (ураження VIII пари черепно–мозкових нервів, особливо, якщо термін лікування триває 2–3 місяці) – шум у вухах, зниження слуху, вестибулярні та лабіринтні порушення, необоротна глухота.

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність – порушення функції нирок (олігурія, азотемія, протеїнурія, мікрогематурія), в окремих випадках – нирковий тубулярний некроз.

З боку травної системи: нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія.

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: посмикування м’язів, парестезії, відчуття оніміння, епілептичні напади, головний біль, сонливість, у дітей – психоз.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, гарячка, ангіоневротичний набряк, еозинофілія.

Лабораторні показники: у дітей – гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія.

Інші: гарячка, розвиток суперінфекції.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, нефротоксичні та ототоксичні прояви, блокада нервово–м’язової провідності (зупинка дихання).

Лікування: дорослим внутрішньовенно вводять прозерин, а також 10 % розчин кальцію хлориду або 5 % розчин кальцію глюконату. Перед введенням прозерину заздалегідь внутрішньовенно вводять атропін в дозі 0,5–0,7 мг, чекають прискорення пульсу і через 1,5–2 хвилини вводять внутрішньовенно 1,5 мг (3 мл 0,05 % розчину) прозерину. Якщо ефект цієї дози виявився недостатнім, вводять повторно таку ж дозу прозерину (при появі брадикардії роблять додаткову ін’єкцію атропіну). У тяжких випадках пригнічення дихання необхідна ІВЛ. Може виводитися за допомогою гемодіалізу (ефективніший) та перитонеального діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат відноситься до препаратів категорії ризику при вагітності.

Діти. Дітям віком до 3 років Гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку – 2 – 5 мг/кг маси тіла, дітям віком від 1 до 5 років – 1,5 – 3 мг/кг, 6 – 14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2 – 3 рази на добу. Середня тривалість лікування 7–10 днів.

Особливості застосування.

Пацієнтам з інфекційно–запальними захворюваннями сечовивідних шляхів при призначенні препарату рекомендується приймати підвищену кількість рідини. Вірогідність розвитку нефротоксичності вище у хворих з порушеною функцією нирок, а також при призначенні препарату у великих дозах або протягом тривалого часу, тому регулярно (1 або 2 рази на тиждень, а у хворих, які одержують більші дози або тих, які знаходяться на лікуванні більше 10 днів, – щодня) слід контролювати функцію нирок. Щоб уникнути розвитку порушень слуху рекомендується регулярно (1 або 2 рази на тиждень) проводити дослідження вестибулярної функції або визначення втрати слуху на високих частотах (при

незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування). На фоні лікування може розвинутися резистентність мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити препарат і провести дослідження чутливості мікроорганізмів до антибіотика.

Не рекомендується вводити всю добову дозу Гентаміцину при: дегідратації, ботулізмі, паркінсонізмі, гіпокальціємії.

Гентаміцин є одним з основних засобів лікування тяжкої гнійної інфекції, яка викликається резистентною грамнегативною флорою. У зв’язку з широким спектром дії, гентаміцин часто призначають при змішаній інфекції, а також у випадках, якщо збудник не встановлений, зазвичай у поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами: ампіциліном, карбеніциліном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат впливає на швидкість нервово–м’язового проведення, у зв’язку з чим при лікуванні препаратом слід утриматися від керування автотранспортом та від роботи з механізмами, які потребують підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Збільшує міорелаксуючу дію курареподібних лікарських засобів. Знижує ефект лікарських засобів, які підвищують м’язовий тонус. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення та інші лікарські засоби, блокуючі нервово–м’язову передачу (інгаляційні засоби для загальної анестезії, наркотичні анальгетики, переливання великих кількостей крові з цитратними консервантами), збільшують ризик виникнення зупинки дихання (в результаті посилення нервово–м’язової блокади). "Петльові" діуретики підсилюють ото- та нефротоксичність (зниження канальцевої секреції гентаміцину). Токсичність підсилюється при сумісному призначенні з цисплатіном. Антибіотики ряду пеніциліну (ампіцилін, карбеніцилін) підсилюють протимікробну дію за рахунок розширення спектру активності. Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичної дії гентаміцину за рахунок збільшення періоду напіввиведення та зниження кліренсу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцину сульфат – бактерицидний антибіотик широкого спектру дії з групи аміноглікозидів. Зв’язується з 30S субодиницею рибосом та порушує синтез білка, перешкоджаючи утворенню комплексу транспортної та інформаційної РНК, при цьому відбувається помилкове зчитування генетичного коду та утворення нефункціональних білків. Володіє бактерицидною дією – у великих концентраціях знижує бар’єрні функції клітинних мембран та викликає загибель мікроорганізмів. Високочутливі до гентаміцину (МПК менше 4 мг/л) грамнегативні мікроорганізми – Proteus spp. (в т. ч. індолпозитивні та індолнегативні штами), Escherichia coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp.; грампозитивні мікроорганізми – Staphylococcus spp. (в т. ч. пеніцилінорезистентні). Чутливі при МПК 4–8 мг/л – Serratia spp., Klebsiella spp., Pseudomonas spp. (в т. ч. Pseudomonas aeruginosa), Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Providencia spp. Резистентні до гентаміцину (МПК більше 8 мг/л) – Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae та штами групи D), Bacteroides spp., Clostridium spp., Providencia rettgeri.

У комбінації з пеніцилінами (в т. ч. з бензилпеніциліном, ампіциліном, карбеніциліном,

оксациліном), що діють на синтез клітинної стінки мікроорганізмів, проявляє активність відносно Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Enterococcus durans, Enterococcus avium, практично всіх штамів Streptococcus faecalis і їх різновидів (в т. ч. Streptococcus faecalis liguifaciens, Streptococcus faecalis zymogenes), Streptococcus faecium, Streptococcus durans.

Резистентність мікроорганізмів до гентаміцину розвивається повільно, проте штами, стійкі до неоміцину та канаміцину, можуть проявляти стійкість також і до гентаміцину (неповна перехресна стійкість). Не діє на гриби, віруси, найпростіші.

Після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення разової середньої терапевтичної дози терапевтичні концентрації в крові створюються приблизно через 0,5–1,5 години та зберігаються протягом 8–12 годин.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення час досягнення максимальної концентрації в крові – 0,5–1,5 години, після 30 хвилинної внутрішньовенної інфузії – 30 хвилин, після 60 хвилинної внутрішньовенної інфузії – 15 хвилин. Максимальна концентрація після введення дози препарату 1,5 мг/кг становить 6 мкг/мл. Зв’язок з білками плазми – низький (до 10 %). Об’єм розподілу у дорослих – 0,26 л/кг маси тіла, у дітей – 0,2–0,4 л/кг маси тіла, у новонароджених віком до 1 тижня і масою тіла менше 1,5 кг – до 0,68 л/кг.

Віком до 1 тижня і масою тіла більше 1,5 кг – до 0,58 л/кг.

Препарат виявляється у терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, у плевральній, перикардіальній, синовіальній, перитонеальній, асцитичній та лімфатичній рідинах, сечі, у відокремлюваному з ран, гної, грануляціях.

Низькі концентрації препарату спостерігаються в жировій тканині, м’язах, кістках, жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковій рідині. У терапевтичних концентраціях у дорослих практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, при менінгіті концентрація його в спинномозковій рідині збільшується.

У новонароджених досягаються більш великі концентрації в спинномозковій рідині, ніж у дорослих. Проникає крізь плаценту. Не піддається метаболізму.

Період напіввиведення у дорослих – 2–4 години, у дітей віком від 1 тижня до 6 місяців – 3–3,5 години, у новонароджених та недоношених дітей з масою тіла більше 2 кг – 5,5 годин, з масою тіла менше 1,5 кг – 11,5 годин, до 2 кг – 8 годин. Виводиться в основному нирками в незміненому вигляді; у незначних кількостях – з жовчю. У пацієнтів з нормальною функцією нирок за першу добу виводиться 70–95 %, при цьому в сечі створюються концентрації більше 100 мкг/мл. У пацієнтів зі зниженою клубочковою фільтрацією виведення значно знижується. Виводиться при гемодіалізі – через кожні 4– 6 годин концентрація зменшується на 50 %. Перитонеальний діаліз менш ефективний – за 48–72 години виводиться 25 % дози. При повторних введеннях препарат накопичується, головним чином в лімфатичному просторі внутрішнього вуха та в проксимальних відділах ниркових канальців.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина.

Несумісність. Препарат небажано змішувати з іншими лікарськими засобами. Фармацевтично несумісний з іншими аміноглікозидами, амфотеріцином В, гепарином, ампіциліном, бензилпеніциліном, клоксациліном, карбеніциліном, капреоміцином.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.