Зерит инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: (stavudine) ставудин (d4T); 2’3’-дидегідро-3’-дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості: ставудин являє собою білу або майже білу кристалічну речовину з молекулярною масою 224,2;

склад: одна капсула містить 15 мг або 20 мг або 30 мг або 40 мг ставудину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію крохмаль гліколят, лактоза безводна; лактоза водна, оболонка капсули складається з желатину, барвники: заліза оксиди (червоний, жовтий, чорний), титану діоксид; маркування капсул виконане харчовими барвниками.

Форма випуску.

Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Антивірусний засіб для лікування ВІЛ-інфікованих хворих. Код АТС J05AF04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Як аналог тимідину, ставудин є противірусним препаратом, що активний in vitro відносно ВІЛ у клітинах людини. Під впливом клітинних кіназ він фосфорилюється в ставудинтрифосфат, який пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природним субстратом, а саме: тимідинтрифосфатом. Препарат також пригнічує синтез вірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК, що пояснюється відсутністю 3’-гідроксильної групи, необхідної для елонгації ДНК. In vitro ставудинтрифосфат пригнічує клітинну ДНК-полімеразу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК. Його активність щодо клітинних ДНК полімераз a і b в 100 разів нижча відносно зворотної транскриптази ВІЛ. У результаті пасивування in vitro, а також у ході дослідження ізолятів хворих після їх лікування були виділені штами ВІЛ‑1 із зниженою чутливістю до ставудину. Однак дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів.

Фармакокінетика.

 Дорослі. Абсолютна біодоступність становить 86±18%. Після вживання численних пероральних доз 0,5‑0,67 мг/кг C_max дорівнювало 810±175 нг/мл. Значення C_max (максимальної концентрації) і AUC (площа під кривою) збільшуються пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033‑4,0 мг/кг при пероральному вживанні.

Період напіввиведення не залежить від дози і дорівнює 1,3±0,2 години після приймання одноразової дози та 1,4±0,2 години після приймання множинних доз препарату. Час напівжиття всередині клітини ставудинтрифосфату in vitro дорівнює 3,5 години в лімфоцитах лінії CEM і в мононуклеарних клітинах периферичної крові, що дозволяє застосовувати препарат два рази на день.

Загальний кліренс ставудину становить 600±90 мл/хв., а нирковий кліренс - 240±50 мл/хв., що вказує на активну канальцеву секрецію поряд з гломерулярною фільтрацією. Після перорального прийому в незміненому стані з сечею виводиться 34±5% одноразової дози або 40±12% - після прийому множинних пероральних доз; причому інші 60% препарату, можливо, виділяються з організму ендогенними механізмами.

Метаболізм ставудину у людини не досліджувався.

Фармакокінетика ставудину літніх хворих не вивчалася.

Діти. Фармакокінетичний профіль після приймання першої дози та в стаціонарному стані не відрізнявся, також не відзначалася будь-яка кумуляція ставудину в організмі при вживанні дози 0,125-2 мг/кг два рази на день. Величини C_max і AUC пропорційні отриманій дозі. Після перорального прийому капсул ставудину середня абсолютна біодоступність становила 84 %. Після приймання одноразової пероральної дози середній напівперіод виділення з організму становив приблизно 1 годину.

Хворі на нирки. Хворим із зниженою функцією нирок рекомендується коригувати дозу препарату, оскільки що із зменшенням кліренсу креатиніну зменшується і кліренс ставудину.

Хворі на печінку. Не відрізняється фармакокінетика ставудину в хворих із порушеною функцією печінки та хворих із нормальною функцією печінки.

Показання для застосування.

Препарат застосовується для лікування ВІЛ-інфікованих хворих.

Спосіб застосування та дози.

Для найкращого всмоктування препарату капсули бажано прийняти принаймні за одну годину до їжі, запиваючи достатньою кількістю води (не менше 100 мл). Якщо це неможливо, то ЗЕРИТ можна приймати разом із легкою їжею. В разі виникнення проблем з ковтанням капсул можна перевести хворого на розчинні форми препарату “ЗЕРИТ” або дозволити акуратно розкривати капсулу і змішувати її вміст із якоюсь їжею.

Щоденна доза препарату призначається відповідно до маси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик.

Дорослі та діти старші 12 років.

Діти старші 3 місяців.

При захворюваннях печінки. Коригування дози непотрібне.

Дорослим при захворюваннях нирок рекомендується зниження дози відповідно до рівня кліренсу креатиніну.

Побічна дія.

Під час лікування ВІЛ-інфікованих хворих дуже складно відрізнити побічні ефекти, викликані прийманним препарату “ЗЕРИТ”, від побічної дії інших препаратів, які застосовуються одночасно з ним, та просто від небажаних симптомів, що обумовлені складністю захворювання.

Периферична нейропатія являе - це дозозалежний побічний ефект, ризик розвитку якого зростає при одночасному застосуванні препарату з диданозином. Периферична нейропатія звичайно супроводжується двобічним симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколюванням та болем у ступнях ніг та кистях рук. У клінічних дослідженнях поява таких симптомів була залежна від дози та/або стадії захворювання. У випадку сприятливого припинення симптоматики можна поновити лікування препаратом “ЗЕРИТ”, призначаючи половину від дози, що вживалася.

Панкреатит різного ступеня тяжкості може розвинутися у хворого на різній стадії лікування і не залежить від монотерапії або комбінації з іншими препаратами або ступеня імуносупресії. В комбінації з диданозином ризик розвитку панкреатиту збільшується.

Молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз можуть проявлятися симптомами диспепсії (нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуттям важкості в ділянці печінки), а також підвищення трансаміназ печінки АЛАТ/АСАТ. При підвищенні рівня трансаміназ печінки більш ніж у п’ять разів слід розглянути питання про доцільність лікування хворого будь-якими аналогами нуклеозидів.

Протипоказання.

Застосування препарату “ЗЕРИТ” протипоказане хворим із гіперчутливістю до ставудину або будь-якого іншого компонента, що входить до його складу.

Не слід рекомендувати ЗЕРИТ для лікування дітей віком до 3-х місяців - достовірні відомості про безпеку застосування препарату дітьми такого віку на сьогодні відсутні.

Передозування.

Немає серйозної небезпеки в тому, що людина або дитина випадково прийме надлишкову дозу препарату ( відомо, що у дорослих 12-разове перевищення добової дози не супроводжувалось ознаками гострої інтоксикації), однак в цьому випадку потрібна консультація лікаря, а при необхідності можливе проведення неспецифічних детоксикаційних заходів.

Особливості застосування.

Призначаючи лікування препаратом “ЗЕРИТ”, треба уважно слідкувати за станом здоров’я хворого. Перед початком призначення препарату необхідно визначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичної нейропатії (постійне поколювання, оніміння або біль в ділянці рук і/або ніг), а також стан підшлункової залози.

Пацієнт повинен знати.

Не можна передавати ЗЕРИТ іншій особі, навіть якщо вона хвора на таке саме захворювання або має аналогічні симптоми.

ЗЕРИТ може поліпшити стан хворого, але навіть під час лікування цим препаратом пацієнт залишається ВІЛ-інфікованим та повинен запобігти передачі інфекції іншій людині і дотримуватися усіх запобіжних заходів.

Під час лікування можуть виникати інші захворювання, які пов’язані з ослабленням імунної системи - інфекції, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами. В цьому разі може знадобитися специфічне, а деколи і превентивне лікування таких захворювань. Під час лікування препаратом дуже важливо постійно знаходитися під наглядом лікаря.

У разі появи постійного відчуття оніміння, поколювання або болю в ділянці рук і/або ніг (можливо, початкові прояви периферичної нейропатії, яка серйозно впливає на нервову систему) або абдомінального болю, нудоти, блювання (можливо, первинні прояви панкреатиту або розладу функції печінки). При появі будь-яких нових симптомів пацієнт повинен негайно інформувати лікаря.

Курс лікування препаратом “ЗЕРИТ” повинен тривати, доки лікар не змінить призначення.

Вагітність і лактація. Лікарю необхідно знати до початку лікування пацієнтки ЗЕРИТОМ про наявність у неї вагітності або планування завагітніти, оскільки препарат можна застосовувати під час вагітності тільки під ретельним наглядом лікаря. Якщо пацієнтка годує груддю або планує годувати, її необхідно попередити, що це приведе до ВІЛ-інфікування дитини. Спеціалісти радять ВІЛ-інфікованим жінкам ні в якому разі не годувати дітей груддю.

Пропуск дози. Якщо пацієнт випадково пропустив час прийому препарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна приймати подвійну для того, щоб компенсувати пропущену.

Застосування препарату “ЗЕРИТ” не впливає на здатність людини керувати транспортними засобами або механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, тому не рекомендується приймати ЗЕРИТ одночасно із зидовудином. Одночасний прийом диданозину, ламівудину або нелфінавіру не впливає на ефективність препарату “ЗЕРИТ”.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі 15-30 °С в захищеному від світла місці.

Термін зберігання - 2 роки.