Навобан® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва : tropisetron;

основні фізико-хімічні властивості: тверда желатинова капсула, двокольорова (жовтий та білий) з вмістом від білого до майже білого кольору;

склад: 1 капсула містить 5,64 мг тропісетрону гідрохлориду (відповідає 5 мг тропісетрону у вигляді основи);

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, лактоза, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний, титану діоксид, шелак.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Протиблювотний засіб, вибірковий конкурентний антагоніст 5-НТ₃-рецепторів. Код АТС А04А А03.

Фармакологічні властивості.

Тропісетрон - сильнодіючий і високоселективний конкурентний антагоніст 5-НТ₃-рецепторів - підкласу рецепторів серотоніну, розміщених на периферичних нейронах і в ЦНС. Хірургічні втручання і лікування із застосуванням певних препаратів, у тому числі деяких хіміотерапевтичних засобів, можуть сприяти виділенню серотоніну (5-НТ) з ентерохромафіноподібних клітин, розташованих у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту. Це ініціює блювотний рефлекс і супутнє відчуття нудоти. Тропісетрон селективно блокує збудження пресинаптичних 5-НТ₃-рецепторів периферичних нейронів, які беруть участь у виникненні блювотного рефлексу, а також може чинити додаткову пряму дію на 5-НТ₃-рецептори, які розміщені в ЦНС і опосередковують вплив блукаючого нерва на area postrema. Вважається, що цей вплив лежить в основі механізму протиблювотної дії тропісетрону.

Тривалість дії Навобану становить 24 год, що дає змогу приймати його один раз на день.

У тих дослідженнях, де препарат застосовувався протягом багаторазових циклів хіміотерапії, ефективність препарату зберігалася.

Навобан запобігає нудоті і блюванню, спричинених хірургічним втручанням або протипухлинною хіміотерапією, при цьому екстрапірамідних побічних ефектів не відмічається.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Навобан всмоктується із шлунково-кишкового тракту майже повністю (понад 95%). Період напіввиведення в середньому становить приблизно 20 хв.

Розподіл.

Неспецифічне зв’язування тропісетрону з білками плазми (переважно з альфа₁-глікопротеїнами) становить 71%. Об’єм розподілу у дорослих становить від 400 до 600 л; у дітей віком від 3 до 6 років - приблизно 145 л, від 7 до 15 років - приблизно 265 л.

Метаболізм.

Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах 3 год. Біодоступність залежить від величини дози: після прийому препарату в дозі 5 мг вона досягає приблизно 60% і підвищується (навіть до 100%) після прийому препарату в дозі 45 мг. Значення біодоступності і кінцевого періоду напіввиведення у дітей подібні до відповідних показників, які спостерігалися у здорових добровольців.

Метаболізм тропісетрону здійснюється шляхом гідроксилювання в 5, 6 або 7 положеннях індольного кільця з наступною реакцією кон’югації з утворенням глюкуроніду або сульфату і виведенням з сечею або жовчю (співвідношення вмісту метаболітів у сечі і калі становить 5:1). Активність метаболітів тропісетрону щодо 5-НТ₃-рецепторів значно знижена, і вони не беруть участі у реалізації фармакологічної дії препарату. Метаболізм тропісетрону має зв’язок з генетично детермінованим поліморфізмом спартеїну/дебризохіну. Відомо, що майже 8% осіб європеоїдної раси мають низький метаболізм спартеїну/дебризохіну.

При повторних призначеннях Навобану в дозах, що перевищують 10 мг два рази на день, може відбутися насичення ферментної системи печінки, яка бере участь у метаболізмі тропісетрону, що може призвести до дозозалежного підвищення рівня тропісетрону в плазмі. Проте навіть в осіб, у яких знижений метаболізм тропісетрону, застосування таких доз препарату не призводило до збільшення його концентрації в плазмі вище переносимих значень. Тому припускають, що у разі, коли з метою запобігання виникненню нудоти і блювання під час протипухлинної хіміотерапії протягом 6 днів буде застосовуватися рекомендована доза препарату (5 мг один раз на день) накопичення тропісетрону не буде мати клінічного значення.

Виведення.

В осіб, у яких прискорений метаболізм тропісетрону, період напіввиведення (бета-фаза) становить приблизно 8 год; у пацієнтів, у яких знижений метаболізм тропісетрону, цей показник може зростати до 45 год.

Загальний кліренс тропісетрону становить приблизно 1 л/хв, при цьому нирковий кліренс - майже 10% від цієї величини. У пацієнтів із зниженим метаболізмом тропісетрону загальний кліренс знижується до 0,1 - 0,2 л/хв, при цьому величина ниркового кліренсу не змінюється. Зниження позаниркового кліренсу призводить приблизно до 4-5-разового подовження періоду напіввиведення і до 5 - 7-кратного підвищення значень площі під кривою “концентрація - час” (AUC). Величина максимальної концентрації і об’єм розподілу у таких пацієнтів не відрізняються від відповідних показників у пацієнтів, які швидко метаболізують тропісетрон. У пацієнтів з низьким рівнем метаболізму тропісетрону частина незміненого препарату, що виводиться із сечею, вища, ніж у пацієнтів, у яких метаболізм тропісетрону прискорений.

Показання для застосування.

Запобігання нудоті і блюванню, що виникають внаслідок протипухлинної хіміотерапії;

усунення нудоти і блювання, що виникають у післяопераційний період;

запобігання нудоті і блюванню, що виникають після гінекологічних інтраабдомінальних хірургічних втручань. З метою досягнення оптимальної величини співвідношення “ефект/ризик” застосування препарату повинно обмежуватися пацієнтками, в анамнезі яких є відомості щодо розвитку післяопераційної нудоти і блювання.

Спосіб застосування та дози.

Для лікування препарат застосовується як у вигляді розчину, так і у вигляді капсул.

Запобігання нудоті і блюванню, що виникають внаслідок протипухлинної хіміотерапії.

Препарат у вигляді капсул застосовують з 2-го по 6-й день після попередньої терапії розчином. Капсули приймають внутрішньо по 5 мг на добу.

Дорослі. Дорослим Навобан рекомендується у вигляді 6-денних курсів по 5 мг/добу. У перший день призначають внутрішньовенно незадовго до застосування протипухлинної хіміотерапії: або у вигляді інфузій (після попереднього розведення), або у вигляді повільної ін’єкції (не менше 1 хв). Потім, з 2-го по 6-й день, препарат призначають внутрішньо.

Якщо застосування одного тропісетрону виявляє недостатню протиблювотну дію, лікувальний ефект препарату може бути посилений призначенням дексаметазону.

Капсули слід приймати вранці, запиваючи водою, відразу ж після вставання, за 1 год до прийому їжі.

Діти. Дітям застосовують інші лікарські форми препарату.

У дітей старше 2 років рекомендована доза Навобану 0,2 мг/кг; максимальна добова доза - до 5 мг. У перший день, незадовго до застосування протипухлинної хіміотерапії рекомендується внутрішньовенне введення Навобану: або у вигляді інфузії (після розведення такими загальновживаними розчинами для інфузій, як ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, 5% розчин глюкози або 5% розчин фруктози), або у вигляді повільної ін’єкції (не менше 1 хв). Потім, з 2-го по 6-й день, препарат призначають внутрішньо. Навобан можна призначати у вигляді розчину для приймання внутрішньо відразу ж після розведення відповідної кількості тропісетрону, що міститься в ампулі (з апельсиновим соком або колою) і приймати зранку, за 1 год до прийому їжі.

Усунення і запобігання нудоті і блюванню, що виникають у післяопераційному періоді.

Дорослі. Рекомендується внутрішньовенне введення Навобану в дозі 2 мг: або у вигляді інфузій (після попереднього розведення), або у вигляді повільної ін’єкції (не менше 30 сек). Для запобігання нудоті і блюванню, що виникають у післяопераційному періоді, Навобан слід застосовувати незадовго до подачі наркозу.

Побічна дія.

При застосуванні препарату в рекомендованих дозах небажані ефекти мають минущий характер. При застосуванні Навобану в дозі 2 мг найчастіше повідомлялося про розвиток головного болю. При використанні препарату в дозі 5 мг також спостерігалися запор і зрідка - запаморочення, втома і такі порушення з боку шлунково-кишкового тракту, як біль у животі та діарея.

Так само, як і у випадках застосування інших антагоністів 5-НТ₃-рецепторів, рідко спостерігалися реакції гіперчутливості ("реакції 1-го типу"), що характеризувалися одним або декількома такими симптомами: відчуття припливу крові до обличчя та/або генералізована кропив’янка, відчуття тяжкості за грудиною, задишка, бронхоспазм, який гостро розвивається, артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко повідомлялося про випадки колапсу, непритомності або зупинки серця, але причинний зв’язок цих явищ із застосуванням Навобану не був установлений. Деякі з них могли бути обумовлені супутньою терапією або основним захворюванням.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тропісетрону, інших антагоністів 5-НТ₃-рецепторів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату.

Навобан не слід застосовувати в період вагітності.

Передозування.

Симптоми. У випадку повторного застосування дуже високих доз Навобану спостерігалися зорові галюцинації; у пацієнтів з попередньою артеріальною гіпертонією - підвищення артеріального тиску.

Лікування. Показане симптоматичне лікування під постійним контролем життєво важливих функцій організму і стану пацієнта.

Особливості застосування.

Застосування в осіб, які належать до категорії хворих, що погано метаболізують спартеїн/дебризохін.

У пацієнтів, які належать до цієї категорії (вони становлять приблизно 6% від популяції осіб європеоїдної раси), період напіввиведення тропісетрону подовжений (у 4 - 5 разів у порівнянні з особами, які інтенсивно метаболізують спартеїн/дебризохін). Проте при внутрішньовенному введенні Навобану в дозах, що досягають 40 мг, двічі на день протягом 7 днів здоровим добровольцям, які належать до категорії хворих, які погано метаболізують спартеїн/дебризохін, серйозних небажаних явищ відзначено не було. Ці спостереження вказують на те, що при проведенні 6-денних курсів лікування пацієнтів, які належать до категорії осіб, які погано метаболізують спартеїн/дебризохін, необхідності в зниженні звичайної добової дози препарату - 5 мг - не виникає.

Застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок.

У пацієнтів з гострим гепатитом або жировою дистрофією печінки змін фармакокінетики тропісетрону не відзначається. На противагу цьому, у пацієнтів з цирозом печінки або порушеннями функції нирок концентрації тропісетрону в плазмі можуть перевищувати (максимально на 50%) показники, що виявляються у здорових добровольців, які належать до групи осіб, що інтенсивно метаболізують спартеїн/дебризохін. Проте, якщо таким пацієнтам Навобан призначають у вигляді рекомендованих 6-денних курсів по 5 мг/добу, зменшувати дозу препарату не потрібно.

Застосування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертонією слід уникати застосування Навобану в добових дозах, що перевищують 10 мг, оскільки це може призвести до подальшого підвищення артеріального тиску.

Застосування у пацієнтів із захворюваннями серця.

Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з порушеннями серцевого ритму і провідності, а також у пацієнтів, яких лікують антиаритмічними препаратами або бета-адреноблокаторами, тому що наявний досвід одночасного застосування Навобану і засобів для наркозу в таких випадках обмежений.

Застосування у дітей.

Відзначено, що у дітей старше 2 років переносимість Навобану була гарною.

Застосування у пацієнтів похилого віку.

Не існує даних, які свідчили б про те, що у пацієнтів похилого віку (у порівнянні з молодшими пацієнтами) потрібне застосування інших доз Навобану або про те, що в них можуть виникати будь-які інші побічні реакції.

Вагітність і лактація.

Навобан не повинен призначатися в період вагітності, за винятком тих випадків, коли під час хірургічних процедур, виконуваних з метою здійснення медичного аборту, переслідується мета запобігання післяопераційній нудоті або блюванню.

Невідомо, чи екскретується тропісетрон у грудне молоко, тому жінки, які приймають Навобан, не повинні годувати груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем.

Даних щодо впливу Навобану на здатність керувати автомобілем немає. Варто брати до уваги існування таких побічних ефектів, як запаморочення і втома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Навобану з рифампіцином або іншими лікарськими засобами, що індукують ферментні системи печінки (наприклад, з фенобарбіталом), призводить до зниження концентрацій тропісетрону в плазмі. Тому у пацієнтів, у яких прискорений метаболізм тропісетрону, необхідне підвищення доз Навобану (пацієнти, в яких метаболізм тропісетрону повільний, цього не потребують). Вплив інгібіторів ферментної системи цитохрому Р450 (таких як циметидин) на рівні тропісетрону в плазмі незначні; зміни дозування Навобану в таких випадках не потрібні. Дослідження взаємодії Навобану із засобами для наркозу не здійнювалися.

Умови та термін зберігання. Капсули слід зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30⁰С.

Термін придатності. 5 років.