Гамбросол 10m инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий водний розчин без запаху та кольору;

склад: 1 л розчину містить:

натрію хлориду 5,4 г

натрію лактату S(+) 60% (м/м) розчин

(= натрію лактату S(+) безводному 4,5 г

кальцію хлориду 2 Н₂О 0,260 г

магнію хлориду 6 Н₂О 0,051 г

глюкози (у вигляді глюкози моногідрату) 25 г (27,5 г)

Na 132,0 ммоль/л (132 мЕкв/л)

Са 1,75 ммоль/л (3,50 мЕкв/л)

Mg 0,25 ммоль/л (0,50 мЕкв/л)

Сl 96,0 ммоль/л (96,0мЕкв/л)

лактату 40 ммоль/л (40 мЕкв/л);

розрахункова осмолярність: 409 мОсм/літр;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, концентрована соляна кислота.

 

Форма випуску. Розчин для перитонеального діалізу.

 

Фармакотерапевтична група. Розчини для перитонеального діалізу, гіпертонічні розчини. Код АТС B 05D B.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Стерильний розчин, вільний від бактеріальних ендотоксинів, для інтраперитонеального застосування шляхом перитонеального діалізу. Рівень електролітів в розчині схожий із фізіологічним рівнем в плазмі (за виключенням калію і лактату). Осмолярність розчину залежить від концентрації глюкози. Лактат використовують як лужний буфер для корекції та/або підтримання кислотно-лужного балансу. Ізомерна форма лактату в Гамбросол 10 S (+) є фізіологічною для людей.

Фармакокінетика. Глюкоза, буфер, електроліти та вода, які вводяться інтраперитонеально, абсорбуються в крові та метаболізуються природним шляхом.

 

Показання для застосування. Гостра та хронічна ниркова недостатність. Корекція затримки рідини та деяких видів важких електролітних дисбалансів (наприклад, гіпоглікемія), які не підлягають іншій терапії, лікування інтоксикації, спричиненої агентами, що можуть бути видалені шляхом діалізу.

 

Спосіб застосування та дози. Розчини для перитонеального діалізу Гамбросол призначені лише для інтраперитонеального застосування. Перед підготовкою до застосування слід переконатись, що розчин прозорий і жодна з печаток не пошкоджена. При приєднанні/роз’єднанні магістралей необхідно дотримуватись правил асептики. При використанні мішка зі з’єднувачем перед роз’єднанням рекомендується продезінфікувати зовнішні поверхні з’єднувача між мішком і лінією. Після зняття захисного ковпачка на новому мішку дезінфектантом також слід обробити і внутрішню поверхню з’єднувача. Виливайте будь-який невикористаний розчин.

Інтраперитонеальне застосування потребує використання спеціального катетера та відповідного набору для застосування, який забезпечує з’єднання мішка з розчином із катетером пацієнта. Необхідно наблизити температуру розчину до температури тіла перед використанням.

Вид терапії, кількість обмінів, об’єм на один обмін, час експозиції та тривалість діалізу визначається в кожному окремому випадку залежно від стану та ваги пацієнта. Середня кількість обмінів від 3 до 5 разів на день. Об’єм заповнення залежить від розмірів тіла, частіше від 2 до 2,5 літрів для дорослих. У педіатричній практиці використовуються об’єми розчину, зменшені відповідно до віку, розміру тіла та ваги дитини.

Концентрація глюкози в розчині обирається відповідно до потреб пацієнта в ультрафільтрації, але бажано не зловживати використанням розчинів з її високим вмістом.

Побічна дія. Основні побічні ефекти перитонеального діалізу такі:

перитоніт та інфекції поряд із діалізним катетером;

порушення електролітного та водного балансів;

дискомфорт або біль в очеревині, біль в суглобах;

діарея, запор, ілеус;

метаболічні ефекти, такі як гіперглікемія, гіпопротеїнемія, дисліпідемія.

У процесі діалізу може бути зменшена концентрація ліків в крові пацієнтів. Якщо необхідно, слід застосовувати корегуючу терапію. Вміст калію в плазмі пацієнтів, які використовують серцеві глікозиди, необхідно ретельно перевіряти, оскільки існує ризик дигіталісної інтоксикації. Може бути необхідним поповнення калію.

 

Протипоказання.

Розчин не можна використовувати у пацієнтів, що мають лактоацидоз та важку гіперкаліємію.

Взагалі, не рекомендують застосовувати перитонеальний діаліз у разі наявності супровідних станів, що впливають на очеревинну стінку (наприклад, інфекції шкіри чи опіки, недавні хірургічні операції, грижа) або очеревинну порожнину (наприклад, кишкова непрохідність, спайки, кишкова перфорація, дефекти діафрагми, пухлини та вагітність в пізніх строках) та при важкій дихальній недостатності, дистрофії або важких розладах ліпідного обміну.

Не рекомендують проводити перитонеальний діаліз під час вагітності та лактації, проте лікар повинен зважити ризик у відповідності із станом кожного пацієнта індивідуально.

 

Передозування. Надлишок діалізної рідини, який потрапив до перитонеальної порожнини, може бути легко виведений у дренажний мішок. Можливі наслідки передозування включають гіповолемію, електролітні розлади або (у пацієнтів, що страждають на діабет) гіперглікемію. Терапія симптоматична.

 

Особливості застосування.

Інтраперитонеальне застосування потребує використання спеціального катетера та відповідного набору для застосування, який забезпечує з’єднання мішка з розчином з катетером пацієнта.

Рідинний та електролітний баланс пацієнта потрібно уважно контролювати впродовж процесу лікування гострої ниркової недостатності та періодично впродовж хронічного діалізу.

Зневоднення та гіпергідратація можуть призвести до гіповолемії, шоку або застійної серцевої недостатності.

Поповнення протеїнів та вітамінів, які розчиняються в воді, може бути необхідним, оскільки протягом діалізу можуть мати місце значні їх втрати.

У пацієнтів, які не хворі на діабет, поріг чутливості до гіперглікемії може бути різним в результаті спільних ефектів від реакції на глюкозу на фоні уремії та трансперитонеальної абсорбції глюкози. Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, часто необхідно додатково вводити інсулін для підтримання адекватного рівня глюкози в крові. Інсулін можна вводити інтраперитонеально.

 При проведенні процедури необхідно дотримуватися правил асептики.

Дотепер немає даних клінічних досліджень у педіатричній практиці. У цієї категорії пацієнтів переваги розчинів Гамбросол повинні бути оцінені з урахуванням побічних ефектів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дотепер немає даних досліджень про несумісність розчину для перитонеального діалізу з іншими лікарськими засобами.

Будь-які лікарські засоби, що додаються в розчин для перитонеального діалізу, можуть бути несумісними.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від +4ºС до +30ºС. В оригінальній упаковці зберігати 24 місяці. Після відкриття контейнера використовувати негайно. Зберігати в недоступному для дітей місці.