Винкристина сульфата инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назвa: vincristine;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або із злегка жовтуватим відтінком прозора рідина;

склад: 1 мл розчину містить вінкристину сульфату 1 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, кислота лимонна, спирт бензиловий, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01C A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Вінкристину сульфат – сіль вінкристину – алкалоїду, який отримують із рослини барвінок рожевий (Vinca roseaLinn).

Вінкристин – протипухлинний препарат, активний відносно широкого спектра пухлин людини.

Протипухлинна дія виявляється в тому, що вінкристин, зв’язуючись з мікротрубочками, гальмує утворення мітотичних веретен. У клітинах пухлини селективно пригнічує синтез ДНК і РНК шляхом гальмування ферменту РНК-полімерази.

Фармакокінетика. Через 15 - 30 хв після внутрішньовенного введення більше 90% вінкристину перерозподіляється з крові у тканини. Вінкристин погано проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Фармакокінетичні дослідження на пацієнтах з онкологічними захворюваннями показали трифазне виведення вінкристину із сироватки крові після швидкого внутрішньовенного введення. Початковий, середній і кінцевий період напіввиведення препарату становить відповідно 5 хв., 2,3 год і 85 год. Екскретується вінкристин переважно через печінку. Близько 80% препарату виділяється з калом і 10 - 20% - з сечею. Порушення функції печінки можуть змінювати кінетику виведення вінкристину і підвищувати його токсичність.

Показання для застосування. Вінкристину сульфат застосовують при лікуванні гострої лейкемії.

Препарат також застосовують у комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування таких онкологічних захворювань, як хвороба Ходжкіна (лімфогранулематоз), неходжкінська лімфома, ретикулоклітинна саркома, лімфосаркома, рабдоміосаркома, нейробластома, пухлина Вільмса (нефробластома).

Спосіб застосування та дози. Вінкристину сульфат призначається тільки для внутрішньовенного введення. Ендолюмбальне введення забороняється! Слід не припускати екстравазацію препарату через розвиток некрозу!

Дозу встановлюють індивідуально, оскільки проміжок між терапевтичними і токсичними її значеннями незначний та чутливість до препарату індивідуальна.

Ампульований розчин Вінкристину сульфату можна додатково розвести 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій до одержання концентрації вінкристину 0,1 мг/мл. Розраховану дозу розчину набирають у шприц і вводять болюсно у вену або через систему для внутрішньовенних інфузій (залежно від ситуації). Препарат вводиться з інтервалом 1 тиждень. Тривалість введення препарату становить 1 хв. Необхідно запобігати потраплянню препарату у підшкірні тканини. При внутрішньовенному введенні можуть виникнути екстравазати, що спричинюють значне подразнення тканин. У такому разі введення препарату негайно припиняють, а дозу, що залишилася, вводять в іншу вену. Для запобігання розсмоктуванню та запаленню підшкірної клітковини зони екстравазату обколюють гіалуронідазою або гідрокортизоном і застосовують помірне тепло на ці ділянки.

Для хворих з рівнем білірубіну у сироватці крові більше 3 мг/100 мл дозу вінкристину сульфату знижують на 50%. Хворим, які отримують променеву терапію на ділянку печінки, препарат не вводять.

При сполученні Вінкристину сульфату з L-аспарагіназою його вводять за 12 - 24 год до введення ферменту (ензиму) для зниження токсичних ефектів; введення L-аспарагіназ до введення Вінкристину сульфату може знизити його елімінацію з жовчю.

Дорослим призначають із розрахунку 1,4 мг на 1 м² поверхні тіла. Максимальна щотижнева доза – 2 мг/м². Курсова доза не повинна перевищувати 10 - 12 мг/м². Курс лікування становить 4 - 6 тижнів.

При лейкозах призначають у дозі 0,025 - 0,075 мг/кг 1 раз на тиждень.

Дітям призначають із розрахунку 2 мг на 1 м² поверхні тіла.

Для дітей з масою тіла 10 кг і менше початкова доза препарату становить 0,05 мг/кг і вводиться 1 раз на тиждень.

Розрахунок за масою тіла: індукція/ремісія при гострому лейкозі може бути досягнута при застосуванні дози 0,05 - 0,15 мг/кг 1 раз на тиждень.

При гострому лейкозі у дітей можна застосовувати таку схему:

Не слід збільшувати дозу вище рівня, який викликає терапевтичний ефект. Після досягнення ремісії дозу можна зменшити у деяких випадках для підтримуючої терапії до 0,05 - 0,075 мг/кг 1 раз на тиждень.

Побічна дія. Лікар повинен поінформувати хворих та/або їх батьків/опікунів про можливість виникнення побічних ефектів при введенні цього препарату.

Вінкристину сульфат – нейротоксичний препарат. Основний токсичний ефект його пов’язаний з дією на нервову систему.

Зрідка спостерігалися алергічні реакції у вигляді анафілаксії, висипання і набряку у хворих, які отримують Вінкристину сульфат як компонент поліхіміотерапії.

З боку шлунково-кишкового тракту можуть виникати запори, спазми у животі, зменшення маси тіла, нудота, блювання, діарея, паралітичний ілеус, некроз та/або перфорація тонкого кишечнику, анорексія. Звичайні заходи для запобігання запорам рекомендуються для всіх хворих, які отримують Вінкристину сульфат. У дітей, особливо молодшого віку, може розвиватися паралітичний ілеус, який іноді маскується під “гострий живіт”. Це явище зникає відразу після припинення введення препарату.

Сечостатева система. Поліурія, дизурія і затримка сечі внаслідок атонії сечового міхура. Інші лікарські засоби, що спричинюють затримку сечі (особливо в осіб похилого віку), не повинні призначатися, по можливості, протягом перших кількох днів після введення Вінкристину сульфату.

Серцево-судинна система. Підвищення або зниження артеріального тиску. Поліхіміотерапія, що включає Вінкристину сульфат, у хворих, які перенесли раніше променеву терапію у ділянці середостіння, може спричинити стенокардію і інфаркт міокарда. Причина цього явища не встановлена.

Нервова система. Частіше розвиваються нейром’язові побічні ефекти. Спочатку виникають тільки сенсорні порушення і парестезії. При продовженні лікування виникає біль за напрямком нервів і пізніше можуть виникнути рухові порушення. Втрата глибоких сухожильних рефлексів, клонус стопи, атаксія і параліч описані після тривалого лікування. Прояви з боку черепно-мозкових нервів, включаючи ізольовані парези та/або параліч м’язів, можуть виникнути за відсутності рухових порушень. Також спостерігалися болі у щелепі, гортані, привушній слинній залозі, кістках, спині, хребті і м’язах (у цих випадках біль може бути досить сильним ). Є повідомлення, що у деяких хворих спостерігалися судоми, частіше з гіпертензією. У деяких дітей спостерігалися судоми, які переходили у кому. Також були повідомлення про випадки атрофії зорового нерва, що супроводжувалася тимчасовою втратою зору.

Дихальна система. Гостра задишка і тяжкі бронхоспазми.

Ендокринна система. Рідко виникали синдроми, зумовлені порушенням секреції антидіуретичного гормону. Цей синдром характеризується великим виділенням натрію із сечею і спричинює гіпонатріємію; при цьому відсутні захворювання нирок і надниркових залоз, гіпотензія, дегідратація, азотемія і набряки.

Разом із зменшенням введення рідини в організм у цих випадках спостерігалися покращання показників натрієвого обміну і втрати натрію нирками.

Система кровотворення. Вінкристину сульфат не виявляє ефекту на тромбоцити і еритроцити. Були описані випадка анемії, лейкопенії та тромбоцитопепнії.

Шкіра. Розвиток алопеції і висипання.

Алергічні реакції. Висипання, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

Інші реакції. Можуть виникати пропасниця і головний біль.

Протипоказання. Вінкристину сульфат протипоказаний при гіперчутливості до препарату; при захворюваннях центральної нервової системи і периферичних нервів; хворим з демієлінізуючою формою синдрому Шарко-Мари-Тусс; не призначають хворим, які отримують променеву терапію. Вагітність, період годування груддю; не можна призначати новонародженим і немовлятам.

Передозування. У дітей до 13 років десятиразове перевищення дози препарату може призвести до летального кінця. Введення дітям до 13 років препарату у дозі 3 - 4 мг/м², а дорослим – одноразово 3 мг/м² і більше може спричинити тяжкий загальний стан хворого. Симптоматичне і підтримуюче лікування проводять під контролем показників водно-сольового балансу, електрокардіограми, складу периферичної крові. Обмеження вживання рідини, призначення діуретиків, що впливають на функцію петлі Генле та дистальних канальців. При розвитку генералізованих судомних нападів застосовують протисудомні препарати. За необхідності проводять гемотрансфузію, переливання еритроцитарної і тромбоцитарної маси. Внутрішньовенно вводять кальцію фолінат у дозі 100 мг кожні 3 год протягом 24 год, а потім кожні 6 год протягом не менше 48 год. Гемодіаліз нефективний.

Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Вінкристину сульфат вводиться тільки внутрішньовенно. Ендолюмбальне введення категорично протипоказано (може призвести до летального кінця).

З Вінкристину сульфатом може працювати тільки спеціально навчений персонал. Вагітні не допускаються до роботи з цим препаратом.

Робота з препаратом повинна проводитися тільки у спеціально біологічно захищених камерах класу ІІ. Робоча поверхня столу повинна оброблятися адсорбентом.

Необхідний захисний одяг (рукавички, окуляри, халат, маска і т.ін.). У разі випадкового потрапляння препарату в очі слід ретельно промити їх великою кількістю води або фізіологічним розчином.

Усі матеріали: голки, шприци, флакони, що були у контакті з препаратом - помістити у подвійний поліетиленовий мішок і спалити при температурі не менше 1 000°С. Екскрети підлягають такому самому обробленню. Рідкі відходи можна змити великою кількістю води.

При екстравазації може розвинутися некроз м’яких тканин; для його запобігання рекомендується обколювання зони екстравазату гіалуронідазою або гідрокортизоном у дозі 20 - 25 мг, призначають зігрівальний компрес на уражену ділянку. Вінкристину сульфат з обережністю призначають у ранній післяопераційний період, оскільки значна частина внутрішньовенно введеного препарату може поступати у післяопераційну рану, спричинюючи набряк, запалення і локальний некроз тканин.

Для запобігання запору під час лікування препаратом призначають відповідне лікування (очищувальні клізми, проносні засоби). У деяких пацієнтів (особливо у дітей) під час лікування Вінкристину сульфатом може розвиватися паралітичний ілеус, який іноді маскується під “гострий живіт”; він звичайно зникає при припиненні введення препарату і проведенні симптоматичного лікування.

Препарат є потенційним тератогенним і канцерогенним агентом. Застосування Вінкристину сульфату може негативно впливати на репродуктивну функцію. Слід припинити годування груддю під час лікування препаратом.

Під час лікування хворим необхідно регулярно проводити обстеження очного дна і зорових полей; при найменшій підозрі на ушкодження зорового нерва лікування припиняють. Будь-які скарги на біль в очах або зниження гостроти зору потребують ретельного офтальмологічного обстеження.

Для зниження ступеня алопеції під час хіміотерапії можна використовувати локальну гіпотермію волосистої частини голови або накладання турнікета (стискального шолома). Стискальну пов’язку на волосисту частину голови не накладають при лейкозах і лімфомах, а також за наявності на волосистій частині голови метастазів або інфільтратів.

При розвитку лейкопенії до подальшого лікування препаратом слід підходити з обережністю.

Задишка і бронхоспазм найчастіше виникають при сполученні препарату з мітоміцином-С і можуть потребувати інтенсивного лікування, особливо за наявності вихідної дихальної недостатності. Ці реакції можуть виникати через кілька хвилин або годин після введення Вінкристину сульфату і протягом 2 тижнів після введення мітоміцину. Прогресуюча задишка потребує припинення терапії препаратом.

Перед кожним введенням Вінкристину сульфату слід проводити обстеження складу периферичної крові. Вінкристин може спричинювати ураження нирок, обумовлене утворенням сечової кислоти при розпаді пухлини. Для профілактики таких ускладнень необхідно підлужувати сечу, контролювати вміст сечової кислоти та, за необхідності, призначати інгібітори її синтезу. Під час індукції ремісії при лікуванні гострого лейкозу може підвищитися рівень сечової кислоти у крові; цей показник слід контролювати протягом перших 3 - 4 тижнів і вживати відповідних заходів для запобігання нейропатії, що зумовлена сечокислим діатезом. Лабораторні дослідження повторюються до нормалізації показників. Під час лікування Вінкристину сульфатом періодично визначають концентрацію іонів натрію у сироватці крові. Гіпонатріємія розвивається внаслідок порушення секреції антидіуретичного гормону і повинна коригуватися введенням ізотонічного розчину натрію хлориду.

Під час лікування препаратом слід систематично проводити електрокардіограму. У процесі лікування дітей із злоякісними пухлинами необхідний моніторинг їх інтелектуального, емоційного стану, мови і нейрофізіологічного статусу.

Для застосування тільки в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Внутрішньовенне введення фенітоїну або приймом його внутрішньо на фоні лікування Вінкристину сульфатом знижує протисудомну активність препарату і може спричинити збільшення кількості епілептичних нападів. Вінкристину сульфат може підвишувати рівень сечової кислоти в крові і знижувати ефективність застосування протиподагричних засобів. Одночасне застосування Вінкристину сульфату з іншими мієлодепресивними препаратами (доксорубіцин у комбінації з преднізолоном та ін.) може посилити мієлотоксичну дію препарату. При сполученні Вінкристину сульфату з мітоміцином-С можуть виникнути гострі респіраторні порушення.

Вінкристин може знижувати ефективність вакцинації при використанні вакцин із живих та інактивованих вірусів і підвищувати частоту розвитку побічних ефектів живих вірусних вакцин.

Регіонарна променева терапія може посилювати периферичну нейротоксичність вінкристину.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 2 - 8°С. Термін придатності – 2 роки.