Диклоферол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: diclofenac; натрієва сіль 2-(2,6-дихлорфеніл)-амінофенілоцтової кислоти;

 основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою темно-рожевого кольору;

склад:1 таблетка містить 50 мг диклофенаку калію;

допоміжні речовини: кальцію гідрогенфосфат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний модифікований, полівінілпіролідон, натрію карбоксіметилкрохмаль, гідроксипропілметилцелюлоза, кремнію діоксид, магнію стеарат, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий і червоний (Е172).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдний протизапальний засіб. Код АТС М01А В05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Диклофенак калію має знеболюючі, протизапальні і жарознижуючі властивості. Оскільки препарат діє достатньо швидко, його використовують для лікування гострого болю і запалень. Диклофенак калію – неселективний інгібітор циклооксигеназ. В основі механізму дії препарату - здатність пригнічувати синтез простагландинів, інгібуючи циклооксигеназу - головний ензим циклу арахідонової кислоти. Простагландини – медіатори запалення, які сенсибілізують рецептори, чутливі до медіаторів болю (гістамін, брадикінін), знижують больовий поріг, підвищують чутливість центру терморегуляції в гіпоталамусі до дії пірогенів, що виробляються в організмі у відповідь на дію інфекційних агентів і токсинів. Диклофенак калію знижує сильні і помірні болі. У випадку запалень у період після травм і оперативного втручання диклофенак калію знижує як спонтанний, так і пов’язаний з рухом біль, знімає запальний та рановий набряк, ефективно знижує головний біль під час нападів мігрені і у випадку первинної дисменореї.

Фармакокінетика. Активна речовина препарату – диклофенак калію швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Всмоктування уповільнюється, якщо препарат приймають разом з їжею. Після прийому одноразової дози 50 мг максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається протягом 20 - 60 хвилин. 99,7% диклофенаку калію зв’язується з протеїнами плазми. Період напівелімінації із плазми становить 1 - 2 години. Максимальна концентрація в синовіальной рідині (60 - 70% від концентрації в плазмі крові) досягається через 2 - 4 години після того, як вона була досягнута в плазмі крові. Період напівелімінації із синовіальної рідини становить 3 - 6 годин.

60 - 65% прийнятої дози виділяється нирками у вигляді метаболітів, менше 1% - в незмінному вигляді. Інша частина дози виділяється у вигляді метаболітів з жовчю і калом.

У пацієнтів різного віку не виявлені суттєві відмінності у всмоктуванні, метаболізмі та виведенні препарату. У випадку порушень функції печінки (хронічний гепатит, компенсований цироз) кінетика диклофенаку подібна до такої у пацієнтів без згаданих порушень. У випадку порушення функції нирок не виявлена кумуляція диклофенаку калію, але у хворих з тяжкими порушеннями зазначених функцій можуть накопичуватись метаболіти, що виводяться з жовчю.

Препарат у невеликій кількості проникає в материнське молоко.

Показання для застосування. Симптоматична терапія гострих випадків болю, запалення м’яких тканин після травм і/чи операцій, болю і запалення при гінекологічних захворюваннях, болю у хребті, мігрені, позасуглобового ревматизма, ниркової коліки і коліки жовчовивідних шляхів; при тяжких запаленнях вуха, горла, носа – як допоміжна терапія.

Спосіб застосування та дози. Звичайно застосовують 50 мг Діклоферолу (1 таблетка) 2 - 3 рази на день, таблетку ковтають не розжовуючи і запивають рідиною. У легких випадках дорослим і дітям старше 14 років призначають до 100 мг на день. У випадку первинної дисменореї дозу підбирають індивідуально, звичайно 50 - 100 мг на день. За необхідності дозу можна підвищити до 200 мг на день. Застосування починають при появі перших симптомів і продовжують декілька днів. У випадку нападу мігрені початкова доза – 50 мг, лікування починають не зволікаючи. Якщо протягом 2 годин біль не зменшився, можна застосовувати по 50 мг з інтервалом 4 - 6 годин, не перевищуючи максимальну добову дозу 200 мг. Тривалість курсу лікування 5 - 6 тижнів.

Якщо пропущена чергова доза, препарат приймають у раніше призначених дозах.

Побічна дія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (болі в епігастрії, нудота, блювання, пронос, абдомінальні спазми, диспепсія, здуття, відсутність апетиту) спостерігалися в 1 - 10% хворих. Рідко – виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі. В поодиноких випадках – афтозний стоматит, глосит, ураження стравоходу, неспецифічний виразковий коліт, загострення виразкової хвороби, панкреатит. Спостерігались також нищенаведені побічні дії. ЦНС: іноді – головний біль, запаморочення; рідко – підвищена втомлюваність, депресія, безсоння; в поодиноких випадках – порушення зору і слуху. Шкіра: висип, свербіж, зрідка – кропив’янка. Дуже рідко – висип з везикулами, еритема, петехії. Нирки: окремі випадки гострої ниркової недостатності, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром. Папілонекроз (у схильних пацієнтів). Печінка: іноді – підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові, рідко – гепатит. Система кровотворення: окремі випадки тромбоцитопенії, лейкопенії, агранулоцитозу, гемофілії, апластичної анемії. Інші: рідко – астма, анафілактичні та анафілактоїдні реакції з гіпотензією; набряк, аритмія, біль у грудях, гіпертензія, альвеоліт, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, легенева еозинофілія. В окремих випадках – асептичний менінгіт.

Протипоказання. Підвищена чутливість до диклофенаку чи допоміжних речовин препарату. Виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки; тяжкі порушення кровотворення; порушення зсідання крові; тяжка серцева, ниркова чи печінкова недостатність; тяжка артеріальна гіпертензія; порфірія (також в анамнезі). Вагітність і період годування груддю.

Препарат протипоказаний хворим, у яких після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших інгібіторів простагландинсинтетази, спостерігалися напади астми, кропив’янка чи гострий риніт. Протипоказано приймати з іншими нестероїдними протизапальними засобами (у тому числі з ацетилсаліциловою кислотою). Протипоказаний дітям до 14 років.

Передозування. Типова клінічна картина відсутня. Може розвинутись ниркова недостатність, спостерігається сонливість, блювання. Необхідно якнайшвидше промити шлунок і призначити активоване вугілля. У випадку ускладнень (гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, подразнення слизової шлунка і кишечнику, пригнічене дихання) вживають підтримуючих і симптоматичних заходів. Форсований діурез, гемодіаліз не допомагають виведенню НПЗЗ із-за високого ступеня зв’язування з білками плазми і вираженого метаболізму. Спеціальний антидот відсутній.

Особливості застосування. Найбільший ризик розвитку побічних ефектів – у пацієнтів похилого віку, які приймають антикоагулянти і глюкокортикоїди. Ризик збільшується з підвищенням дози препарату.

Пацієнти із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі необхідно медичне спостереження під час прийому препарату. Якщо під час лікування Діклоферолом почалось утворення виразок або виникла кровотеча, прийом препарату слід негайно припинити. З обережністю застосовувати хворим на бронхіальну астму, сінну пропасницю, алергічний риніт.

З обережністю призначати хворим з порушенням серцевої діяльності і функції нирок, у випадку аутоімунних захворювань (змішаний колагеноз), пацієнтам похилого віку, хворим, які приймають діуретичні засоби, а також пацієнтам, у яких спостерігається зменшення об’єму екстрацелюлярної рідини з інших причин. Хворим зі зниженою вагою тіла необхідно приймати найменшу ефективну дозу. Препарат відміняють, якщо погіршилася функція печінки або є ознаки дисфункції печінки (еозинофілія, висип).

У високих дозах (200 мг на день) диклофенак калію може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів, тому з обережністю призначають хворим з порушенням зсідання крові.

Не рекомендється приймати препарат під час вагітності та годування груддю. Якщо спостерігаються побічні ефекти з боку ЦНС (запаморочення) або порушення зору, не можна керувати транспортними засобами чи обслуговувати механізми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Діклоферол та:

- АКЕ - інгібітори і антагоністи ангіотензину ІІ: зменшується гіпотензивна дія, підвищується ниркова недостатність і ризик гіперкаліємії;

- інші знеболювальні засоби: одночасний прийом двох або більше НПЗЗ (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти) протипоказаний, посилюються побічні дії;

- антибактеріальні засоби: хіноліни підвищують ризик розвитку судом;

- антикоагулянти: посилюється дія ацетокумаролу і варфарину, в комбінації з гепарином підвищується ризик кровотечі;

- антиагреганти: підвищується ризик кровотечі у випадку з одночасним прийомом тиклопедину і клопідогрелю;

- антидепресанти: моклобемід підсилює дію НПЗЗ;

- протидиабетичні засоби: посилюється дія похідних сульфанілсечовини;

- протиепілептині засоби: посилюється дія фенітоїну;

- антигіпертензивні засоби: зменшується гіпотензивний ефект;

- противірусні засоби: підвищується ризик гематологічних інтонсикацій при комбінації із зидовудином; ритонавір підвищує концентрацію диклофенаку в плазмі крові;

- бета-адреноблокатори: послаблюється гіпотензивний ефект;

- серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, знижують швидкість клубочкової фільтрації, підвищують концентрацію глікозидів у плазмі крові;

- циклоспорин: підвищується ризик нефротоксичності, збільшується концентрація диклофенаку в плазмі крові (дозу зменшують наполовину);

- глюкокортикоїди: збільшується ризик кровотечі із шлунково-кишкового тракту і утворення виразок;

- протипухлинні (цитотоксичні засоби): зменшується виведення метотрексати і підвищується токсичність;

- діуретичні засоби: підвищується ризик нефротоксичності НПЗЗ; у комбінації з калійзберігаючими діуретиками збільшується ризик гіперкаліємії;

- літій: знижується виведення літію (підвищується ризик токсичності);

- міорелаксанти: НПЗЗ зменшують виведення баклофену (підвищується ризик токсичності);

- такролімус: НПЗЗ збільшують ризик нефротоксичності;

- вазодилататори: пентоксифілін збільшує ризик кровотечі;

- міфепристон: виробники рекомендють приймати НПЗЗ тільки через 8 - 12 днів після припинення прийому міфепристону.

Під час лікування не можна вживати алкоголь.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі від 15° до 30° С. Термін придатності - 2 роки.