Фентанил М Сандоз 75 мкг/ч инструкция, аналоги и состав

Показания:	Хронічний безперервний біль та біль, спричинений онкологічними захворюваннями, у дорослих пацієнтів. Довготривала терапія хронічного болю тяжкого ступеня у дітей віком від 2 років, які отримують лікування опіоїдними аналгетиками.
Форма випуска:	Трансдермальний пластир, 75 мкг/год № 5 у пакетиках
Производитель, страна:	Гексал АГ, Німеччина
Действующее вещества:	1 пластир зі швидкістю вивільнення фентанілу 75 мкг/год. (поверхня абсорбції = 31,5 см2), містить фентанілу 17,34 мг
МНН:	Fentanyl - Фентанил
Регистрация:	UA/10842/01/03з 02.04.2015 по 02.04.2020. Приказ 199 від 02.04.2015
Код АТХ:	N Нервная система N02 Анальгетики N02A Опиоиды N02AB Фенилпиперидина производные N02AB03 Фентанил

Склад:

діюча речовина: fentanyl;

1 пластир зі швидкістю вивільнення фентанілу 25 мкг/год. (поверхня абсорбції = 10,5 см²),
50 мкг/год. (поверхня абсорбції = 21 см²), 75 мкг/год. (поверхня абсорбції = 31,5 см²) та
100 мкг/год. (поверхня абсорбції  = 42 см²) містить фентанілу  5,78 мг, 11,56 мг, 17,34 мг та
23,12 мг відповідно;

допоміжні речовини: олія соєва рафінована, каніфоль гідрогенізована, полі-(2-етилгексил-акрилат-ко-вінілацетат), поліетилентерефталат тканина, поліетилентерефталат кремнійорганічна плівка.

Лікарська форма. Трансдермальний пластир.

Основні фізико-хімічні властивості: молочно-білого кольору прямокутний трансдермальний пластир з закругленими краями, на прозорій захисній плівці з одиничними кристалами. Напис на підкладці  залежно від швидкості вивільнення: «fentanyl 25 µg/h», «fentanyl 50 µg/h», «fentanyl 75 µg/h» або «fentanyl 100 µg/h».

Фармакотерапевтична група. Аналгетики. Опіоїди. Похідні фенілпіперидину.

Код АТХ N02A B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фентаніл є синтетичним опіоїдним аналгетиком, що взаємодіє переважно з μ-опіоїдним рецептором.

Фармакокінетика. Фентанілу М САНДОЗ^® забезпечує постійне системне вивільнення фентанілу впродовж 72 годин після аплікації. Фентаніл вивільнюється з відносно постійною швидкістю. Градієнт, що існує між концентраціями в матриці та в шкірі, призводить до вивільнення лікарського засобу.

Абсорбція. Після першого застосування Фентанілу М САНДОЗ^® концентрації фентанілу в сироватці крові поступово підвищуються протягом перших 12-24 годин і залишаються відносно постійними упродовж решти 72-годинного періоду застосування, до зняття пластиру. Величина концентрації фентанілу в сироватці крові пропорційна до розміру пластиру. Після повторної аплікації досягається рівноважна концентрація у сироватці крові і підтримується під час наступних накладань пластиру такого ж розміру.

Фармакокінетична модель передбачає, що концентрація фентанілу в сироватці  крові може збільшитися на 14 % (в межах 0-26 %), якщо новий пластир застосовується через 24 години, а не після рекомендованих 72 годин застосування попереднього пластиру.

Розподіл. Зв’язування фентанілу з протеїнами плазми крові складає 84 %.

Метаболізм. Фентаніл має високий кліренс і швидко та інтенсивно метаболізується в основному з участю CYP3A4 у печінці. Основний метаболіт, норфентаніл, є неактивним. Шкіра не бере участі у перетворенні фентанілу, що застосовується трансдермально. Це було встановлено за результатами аналізу кератиноцитів клітин людини в ході клінічних досліджень, де 92 % дози, що надходить із пластиру, визначалося у вигляді незміненого фентанілу в системному кровообігу.

Основний метаболіт, норфентаніл, є неактивним.

Виведення. Після припинення використання пластиру Фентанілу М САНДОЗ^® концентрація фентанілу в сиворотці крові поступово знижується, приблизно на 50 % упродовж 13-22 годин у дорослих та 22-25 годин у дітей, при цьому період напіввиведення становить приблизно 17 (в межах 13-22) годин при застосуванні пластиру впродовж 24 годин. У разі застосування пластиру протягом 72 годин період напіввиведення фентанілу знаходиться у межах 20-27 годин. Тривала абсорбція фентанілу зі шкіри пояснює повільніше вивільнення препарату із сироватки крові при трансдермальному застосуванні, ніж після внутрішньовенної інфузії (період напіввиведення становить 7 (в межах 3-12) годин). Метаболізм фентанілу відбувається переважно в печінці. Впродовж 72 годин після внутрішньовенного застосування фентанілу близько 75 % дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів, при цьому менше 10 % препарату виводиться у незміненому вигляді. Майже 9 % дози виділяється з калом переважно у вигляді метаболітів. Середнє значення вмісту незв’язаних з білками плазми крові фракцій фентанілу в плазмі  крові становить 13-21 %.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Дані з досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу дозволяють припустити, що у пацієнтів літнього віку може бути знижений кліренс, тривалий період напіввиведення і вони можуть бути чутливішими до діючої речовини, ніж більш молоді пацієнти. Фармакокінетика фентанілу у здорових пацієнтів літнього віку незначно відрізнялась від фармакокінетики у здорових молодих пацієнтів, хоча пікові концентрації у сироватці крові виявилися нижчими, а середні показники напіввиведення були подовженими приблизно до 34 годин. Слід уважно спостерігати за пацієнтами літнього віку на предмет ознак токсичності фентанілу та знижувати дозу, якщо необхідно.

Діти. З поправкою на масу тіла кліренс (л/год/кг) на 82 % вищий у дітей віком від 2 до 5 років і на 25 % вищий у дітей віком від 6 до 10 років порівняно з такими у дітей віком від 11 до 16 років, у яких кліренс подібний до такого у дорослих. Ці висновки були взяті до уваги при визначенні рекомендацій щодо дозування для дітей.

Пацієнти із захворюванням печінки. У ході дослідження з участю пацієнтів з цирозом печінки оцінювали фармакокінетику після одноразового застосування пластиру в дозі 50 мкг/год. Не спостерігалося змін  t_max і t_1/2, середні значення С_max та AUC у таких пацієнтів були вищими на 35 % та 73 % відповідно. Якщо пацієнти з порушеннями функцій печінки отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за їх станом слід пильно спостерігати для виявлення ознак токсичності фентанілу та знижувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^® у разі необхідності.

Пацієнти із захворюванням нирок. Дані, отримані в ході дослідження внутрішньовенного застосування фентанілу пацієнтам із трансплантацією нирок, дають змогу припустити, що кліренс фентанілу є меншим у цієї категорії пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю потребують ретельного нагляду. При виявленні симптомів передозування необхідно зменшити дозу препарату Фентаніл М САНДОЗ^®.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічний безперервний біль та біль, спричинений онкологічними захворюваннями, у дорослих пацієнтів.

Довготривала терапія хронічного болю тяжкого ступеня у дітей віком від 2 років, які отримують лікування опіоїдними аналгетиками.

Протипоказання.

Відома гіперчутливість до фентанілу або будь-якого компонента пластиру.

Пластир не застосовують для лікування гострого або післяопераційного болю через відсутність можливості титрування дози при короткочасному застосуванні та через ризик розвитку тяжкої дихальної недостатності, що може призвести до летального наслідку.

Препарат протипоказаний при тяжких порушеннях центральної нервової системи.

Через ризик летального пригнічення дихання Фентаніл М САНДОЗ^® протипоказаний:

• пацієнтам, які не є опіоїдостійкими;
• пацієнтам із дихальною недостатністю;
• пацієнтам із гострою або тяжкою астмою, які не є опіоїдостійкими;
• пацієнтам із кишковою непрохідністю, які не є опіоїдостійкими;
• для лікування болю помірного ступеня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування інших препаратів, які пригнічують центральну нервову систему, включаючи опіоїди, седативні засоби та снодійні препарати, засоби для загальної анестезії, фенотіазини, транквілізатори, антипсихотики, міорелаксанти, антигістамінні препарати, які мають седативний ефект, та алкогольні напої, може спричинити адитивний ефект депресантів; може виникати гіповентиляція, зниження артеріального тиску, надмірну седацію, кому або летальний наслідок. Застосування будь-якого з вказаних препаратів одночасно із застосуванням Фентанілу М САНДОЗ^® потребує особливого нагляду за пацієнтом.

Інгібітори CYP3A4. Фентаніл ̶̶ це лікарський засіб з високою швидкістю вивільнення, який швидко та інтенсивно метаболізується, головним чином ферментами CYP3A4.

Одночасне використання трансдермального фентанілу з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, ритонавіром, кетоконазолом, ітраконазолом, флуконазолом, вориконазолом, тролеандоміцином, кларитроміцином, нелфінавіром, нефазодоном, верапамілом, дилтіаземом та аміодароном) може призводити до підвищення концентрації фентанілу в плазмі крові. Наслідком цього є посилення або подовження як терапевтичної дії, так і можливих побічних ефектів, включаючи значне пригнічення дихання. У таких випадках за пацієнтом потрібний особливий нагляд. Одночасне призначення інгібіторів CYP3A4 і трансдермального фентанілу не рекомендується, за винятком тих випадків, коли за пацієнтом встановлене особливе спостереження.

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання з індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном) може призводити до зниження концентрації фентанілу в плазмі крові та зменшення терапевтичного ефекту. Може бути потрібна корекція дозування трандермального фентанілу. Після припинення лікування індуктора CYP3A4 ефекти індуктора поступово знижуються і можуть призводити до підвищення концентрації фентанілу в плазмі крові, що здатне посилювати або подовжувати як терапевтичні дії, так і побічних ефектів, і може викликати серйозне пригнічення дихання. У таких випадках за пацієнтом потрібний особливий нагляд та може виникнути потреба у корекції дози.

Інгібітори МАО. Трансдермальний пластир із фентанілом не рекомендований для використання у пацієнтів, які потребують одночасного застосування інгібіторів МАО. Повідомлялося про серйозні та непередбачувані взаємодії з інгібіторами МАО, зокрема, посилення опіатного ефекту або посилення серотонінергічних ефектів. Тому Фентаніл М САНДОЗ^® не можна використовувати упродовж 14 днів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне використання трансдермального фентанілу з серотонінергічними засобами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну – норепінефрину (ІЗЗСН), або інгібітори МАО може підвищувати ризик виникнення серотонінового синдрому, який є потенційно небезпечним для життя станом.

Одночасне використання змішаних агоністів/антагоністів. Одночасне використання бупренорфіну, налбуфіну або пентазоцину не рекомендується. Вони мають високу спорідненість із опіоїдними рецепторами з відносно низькою внутрішньою активністю, тому частково спричиняють антагонізм із аналгетичним ефектом фентанілу і можуть спричинити симптоми відміни в пацієнтів із опіоїдною залежністю.

Особливості застосування.

Пацієнти, у яких спостерігалися тяжкі побічні ефекти, мають перебувати під пильним наглядом протягом щонайменше 24 годин після видалення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® або довше залежно від клінічних симптомів, так як концентрація фентанілу в плазмі крові знижується поступово та досягає 50 % через 17 (13-22) годин.

Слід зберігати Фентаніл М САНДОЗ^® весь час перед застосуванням та утилізувати після використання у недоступному для дітей місці.

Неможливо гарантувати взаємозамінність будь-яких інших видів трансдермальних пластирів із фентанілом для деяких пацієнтів. Заміна трансдермального пластиру здійснюється тільки після консультації з лікарем.

Трансдермальний пластир не можна розрізати, оскільки не існує інформації про якість, ефективність і безпеку таких розділених пластирів. Розділений, розрізаний або пошкоджений пластир ні в якому разі не можна застосовувати.

Раптовий неконтрольований біль. Дослідження показали, що майже всі пацієнти, попри лікування трансдермальним пластирем із фентанілом, потребують додаткового лікування ефективними лікарськими засобами зі швидким вивільненням для вгамування раптового неконтрольованого болю.

Пригнічення дихання. Як і у випадку з усіма сильнодіючими опіоїдами, при застосуванні трансдермальних пластирів із фентанілом у деяких пацієнтів може виникати значне пригнічення дихання; слід спостерігати за пацієнтами на предмет таких ефектів. Пригнічення дихання може тривати навіть після видалення трансдермального пластиру. Частота виникнення пригнічення дихання підвищується зі збільшенням дози фентанілу. ЦНС-активні речовини можуть посилювати пригнічення дихання. Ризик серйозної гіповентиляції або такої, що загрожує життю, існує навіть при застосуванні найнижчої дози препарату Фентаніл М САНДОЗ^® як початкової терапії у пацієнтів, які не застосовували опіоїди. Рекомендується застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам із доведеною переносимістю опіоїдів.

Якщо Фентаніл М САНДОЗ^® застосовується у разі хронічного безперервного болю, що потребує тривалого лікування, рекомендується, щоб лікар визначав терапію відносно полегшення болю та функціонального покращання згідно з визначеними рекомендаціями щодо лікування болю. Якщо лікування не має результатів, то лікар і пацієнт мають узгодити припинення лікування.

Взаємодія з CYP3A4 інгібіторами.

Одночасне застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® з інгібіторами цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4) (наприклад, з ритонавіром, нефазодоном, кетоконазолом, ітраконазолом, тролеандоміцином, кларитроміцином, еритроміцином, нелфінавіром, верапамілом, дилтіаземом та аміодароном) може спричинити підвищення концентрації фентанілу в плазмі крові, що може збільшити або подовжити терапевтичний і побічний ефекти та спричинити серйозне пригнічення дихання. У таких випадках за пацієнтом потрібний особливий нагляд. Одночасне застосування трансдермальної форми фентанілу та інгібіторів CYP3A4 не рекомендується, за винятком тих випадків, коли стан пацієнта суворо контролюється. Пацієнти, які застосовують Фентаніл М САНДОЗ® з інгібіторами CYP3A4, потребують пильного нагляду щодо виявлення ознак пригнічення дихання та при необхідності – зменшення дози.

Одночасне застосування зі змішаними агоністами/антагоністами.

Одночасне застосування бупренорфіну, налбуфіну або пентазоцину не рекомендується.

Стани, коли опіоїди застосовуються вперше, та відсутності толерантності до опіоїдів.

Використання Фентаніл М САНДОЗ^® у пацієнтів, у яких опіоїди застосовуються вперше, пов’язується з дуже рідкісними випадками значного пригнічення дихання та/або летальними випадками при застосуванні в якості початкової опіоїдної терапії. Потенціал серйозної гіповентиляції легень або такої, що загрожує життю, існує навіть при використанні найнижчої дози трансдермальної системи з фентанілом на початку терапії у пацієнтів, у яких опіоїди застосовуються вперше. Рекомендується використовувати трансдермальний пластир із фентанілом у пацієнтів, які демонструють толерантність до опіоїдів.

Хронічне захворювання легень. У пацієнтів із хронічним обструктивним або іншим захворюванням легень трансдермальний пластир із фентанілом може спричинити низку тяжких побічних ефектів. У таких пацієнтів опіоїди можуть знижувати активність дихального центру та підвищувати резистентність вентиляції.

Залежність від лікарських засобів та ймовірність зловживання.

При повторному застосуванні опіоїдів може виникати толерантність, фізична і психологічна залежність. Ятрогенна залежність при застосуванні опіоїдів спостерігається рідко. Пацієнтів із підвищеним ризиком опіоїдного зловживання слід відповідно лікувати опіоїдами з модифікованим вивільненням; однак ці пацієнти потребують нагляду щодо ознак неправильного застосування, зловживання або фізичної залежності. Пацієнти з наркотичною/алкогольною залежністю в анамнезі більше схильні до розвитку залежності та зловживання опіоїдами. Пацієнти можуть зловживати фентанілом так само, як іншими опіоїдними агоністами. Зловживання або навмисне неправильне використання Фентаніл М САНДОЗ® може призвести до передозування та/або летального наслідку.

Підвищений внутрішньочерепний тиск. Фентаніл М САНДОЗ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які можуть бути особливо чутливими до підвищення вмісту СО₂, тобто таким пацієнтам, у яких спостерігалося підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення свідомості або кома. Фентаніл М САНДОЗ® потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з пухлиною мозку.

Серцево-судинні захворювання. Фентаніл може спричинити брадикардію і, таким чином, його з обережністю слід призначати пацієнтам із брадиаритміями.

Опіоїди можуть спричинити гіпотензію, особливо у пацієнтів із гострою гіповолемією. Перед початком застосування трансдермальних пластирів із фентанілом слід коригувати основну симптоматичну гіпотензію та/або гіповолемію.

Захворювання печінки. Оскільки фентаніл метаболізується до неактивних метаболітів у печінці, захворювання печінки можуть призвести до затримки виведення препарату. Якщо пацієнти з печінковою недостатністю отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за їх станом слід пильно спостерігати на предмет ознак токсичності фентанілу у разі необхідності зменшувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^®.

Захворювання нирок. Менш ніж 10 % фентанілу виводиться у незміненому вигляді нирками і, на відміну від морфіну, не існує відомих активних метаболітів, які б виводилися нирками. Якщо пацієнти з нирковою недостатністю отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за ними слід уважно спостерігати на предмет ознак токсичності фентанілу у разі необхідності зменшувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^®.

Пропасницяа/зовнішні джерела тепла. Фармакокінетична модель передбачає, що сироваткові концентрації фентанілу можуть підвищуватися приблизно на одну третину, якщо температура шкіри підвищується до 40 °С. Таким чином, за пацієнтами з пропасницею слід спостерігати на предмет побічних ефектів опіоїдів і у разі необхідності коригувати дозу трансдермального пластиру з фентанілом. Існує потенціал залежних від температури підвищень кількості фентанілу, що вивільнюється з системи, що може призвести до передозування і летального наслідку. Клінічне дослідження фармакології, проведене з участю здорових дорослих добровольців, показало, що застосування тепла до ділянки з пластиром призводить до збільшення середніх значень AUC фентанілу на 120 % і Cmax на 61 %.

Усім пацієнтам рекомендується уникати впливу зовнішніх джерел тепла, таких як електрогрілки, грілки, електроковдри, водяні матраци з підігрівом, нагрівальні лампи, солярії, тривалі гарячі ванни, сауни та гарячі джакузі, на місця аплікації пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®, оскільки імовірне температурозалежне підвищення вивільнення фентанілу з пластиру.

Серотонінергічний синдром. Слід проявляти обережність при одночасному застосуванні трансдермальних пластирів із фентанілом із лікарськими засобами, що впливають на серотонінергічні нейромедіаторні системи. Виникнення серотонінового синдрому, що потенційно загрожує життю, може спостерігатися при одночасному застосуванні серотонінергічних діючих речовин, таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну – норепінефрину (ІЗЗСН), та діючих речовин, що негативно впливають на метаболізм серотоніну (зокрема, інгібіторів МАО). Це може статися у межах рекомендованої дози.

Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад, ажитація, галюцинації, кома), розлад вегетативної нервової системи (наприклад, тахікардія, лабільний артеріальний тиск, гіпертермія), нервово-м’язові аномалії (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації, ригідність) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудота, блювання, діарея).

Якщо існує підозра на серотонінергічний синдром, слід негайно припинити застосування Фентаніл М САНДОЗ^®.

Випадкове застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®. Випадкове наклеювання Фентаніл М САНДОЗ® на шкіру іншої людини (зокрема, дитини) під час сну або близькому фізичному контакті з носієм пластиру може призвести до передозування опіоїдами. Слід негайно зняти пластир при його випадковому наклеюванні на шкіру.

Застосування у пацієнтів літнього віку. Дані досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу дозволяють припустити, що у пацієнтів літнього віку може бути знижений кліренс, подовжений період напіввиведення, і вони можуть бути чутливішими до діючої речовини, ніж молодші пацієнти. Якщо пацієнти літнього віку отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за ними слід пильно спостерігати на предмет ознак токсичності фентанілу та знижувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^® у разі необхідності.

Застосування дітям. Фентаніл М САНДОЗ^® не застосовують, дітям які раніше не отримували лікування опіоїдами (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Ризик розвитку тяжкої або загрозливої для життя гіповентиляції існує незалежно від дози пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® (див. таблицю 1 в розділі «Спосіб застосування та дози»).

Пластир Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам віком від 2 років застосовувати тільки при наявності толерантності до опіоїдних анальгетиків.

Для попередження випадкового проковтування пластиру дітьми слід із обережністю обирати місце наклеювання Фентаніл М САНДОЗ^® і уважно стежити за правильністю наклеювання.

Вплив на шлунково-кишковий тракт. Опіоїди підвищують тонус і зменшують пропульсивні скорочення гладеньких м’язів шлунково-кишкового тракту. В результаті цього час шлунково-кишкового переходу подовжується, що може бути причиною запору. Пацієнтам слід рекомендувати засоби профілактики запору, а також потрібно розглянути необхідність призначення проносних засобів із профілактичною метою. Дуже обережно слід призначати Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам із хронічним запором. Застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® слід припинити при наявності або підозрі розвитку паралітичної кишкової непрохідності.

Видалення трансдермального пластиру.Використані пластирі можуть містити значний залишок активної речовини. Використані системи слід скласти навпіл липкою стороною всередину таким чином, щоб адгезив не був незахищеним, і потім утилізувати у недоступне для дітей місце.

Пацієнти з міастенією гравіс. Можуть виникати неепілептичні (міо)клонічні реакції. Слід виявляти обережність при лікуванні хворих з міастенією.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Немає достатніх даних щодо використання пластиру у вагітних жінок. Дослідження у тварин показали певну репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людей невідомий, однак в інших лікарських формах фентаніл, зокрема для внутрішньовенного введення, проникав через плаценту на ранніх стадіях вагітності. У новонароджених дітей, матері яких хронічно застосовували трансдермальний пластир із фентанілом у період вагітності, повідомлялося про неонатальний синдром відміни. Фентаніл М САНДОЗ^® не слід застосовувати у період вагітності, якщо в цьому немає очевидної необхідності.

Застосування Фентаніл М САНДОЗ® під час пологів не рекомендується, оскільки його не застосовують для коригування гострого або післяопераційного болю. Більше того, оскільки фентаніл проникає крізь плаценту, застосування Фентанілу М САНДОЗ^® під час пологів може спричинити пригнічення дихання у новонародженого.

Годування груддю. Фентаніл проникає у грудне молоко і може спричинити седацію і пригнічення дихання у дитини, яка годується грудним молоком. Тому при лікуванні Фентанілом М САНДОЗ® годування груддю слід припинити, як і, принаймні, упродовж 72 годин після видалення пластиру.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фентаніл М САНДОЗ^® може впливати на розумові та психотичні функції, необхідні для виконання потенційно небезпечної роботи, такої як керування автомобілем або іншою технікою.

Спосіб застосування та дози.

Призначений для трансдермального застосування.

Фентаніл М САНДОЗ^® слід наносити на неподразнену та неопромінену плоску ділянку шкіри тулуба або верхніх частин рук. Маленьким дітям для наклеювання пластиру слід обирати ділянки верхньої частини спини для мінімізації ризику зняття пластиру дитиною. Для аплікації рекомендується вибирати місце з мінімальним волосяним покривом. Перед аплікацією волосся на місці аплікації слід зістригти (не збривати). Якщо перед наклеюванням пластиру місце аплікації необхідно вимити, то це слід зробити за допомогою чистої води. Не слід використовувати мило, лосьйони, масла або інші засоби, оскільки вони можуть подразнювати шкіру або змінювати її властивості. Перед аплікацією шкіра має бути абсолютно сухою. Пластир слід оглянути перед застосуванням. Розрізані, розірвані або пошкоджені будь-яким чином пластирі не застосовувати.

Необхідну дозу фентанілу коригувати індивідуально і регулярно оцінювати після кожного застосування.

Пластир Фентаніл М САНДОЗ® слід дістати із захисного пакета, зігнувши його по мітці (розміщена поблизу кінчика стрілки на ярлику пакета) і потім обережно розірвавши матеріал пакета. Якщо використовуються ножиці для відкривання пакета, розріз слід зробити якнайближче до запечатаного краю, щоб не пошкодити пластир.

Фентаніл М САНДОЗ^® слід наклеювати одразу після відкриття запаяного пакета. Уникати контакту з адгезивною стороною пластиру. Після видалення обох частин захисної плівки трансдермальний пластир необхідно щільно притиснути долонею до місця аплікації на 30 секунд. Слід переконатися, що система щільно прилягає до шкіри, особливо по краях. Після проведення процедури помити руки чистою водою.

Фентаніл М САНДОЗ^® розрахований на безперервне застосування впродовж 72 годин. Новий пластир потрібно наклеювати на іншу ділянку шкіри після зняття застосованого пластиру. На одну й ту саму ділянку шкіри пластир можна наклеювати лише з інтервалом у кілька днів. Аналгетичний ефект може зберігатися ще деякий час після видалення трансдермального пластиру.

Необхідність тривалого застосування препарату має визначати та контролювати лікар через регулярні проміжки часу.

Якщо після видалення пластиру на шкірі залишаються його сліди, їх можна видалити за допомогою великої кількості води і мила. Для очищення не слід використовувати спирт або інші розчинники, оскільки вони можуть проникати в шкіру через ефект пластиру.

Дозування.

Дорослі.

Початкова доза.

При першому застосуванні дозу лікарського засобу Фентаніл М САНДОЗ^® підбирати залежно від режиму застосування опіоїдних аналгетиків. Рекомендується застосовувати Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам із толерантністю до опіоїдів. Також слід брати до уваги стан пацієнта, масу тіла, вік, ступінь виснаження та рівень толерантності до опіоїдів.

Пацієнти, які раніше не приймали опіоїди.

У пацієнтів, яких раніше не лікувалися опіоїдами, спочатку застосовують найменшу доза препарату Фентаніл М САНДОЗ^® – 25 мкг/год.

Клінічний досвід застосування фентанілу пацієнтам, які раніше не застосовували али опіоїди, обмежений. У разі наявності показань до застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам, які раніше не застосовували опіоїдів, рекомендується підбирати найнижчу початкову дозу опіоїдів негайного вивільнення (морфін, гідроморфон, оксикодон, трамадол та кодеїн). Пацієнта потім можна перевести на застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® у дозуванні 25 мкг/год. У подальшому дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи дозування на 25 мкг/год., для досягнення найнижчої ефективної дози залежно від відповіді на лікування та додаткових вимог до знеболення.

У пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, що отримують лікування вперше, не рекомендується починати лікування опіоїдами з трансдермальних пластирів з фентанілом, через їхню відому чутливість до застосування опіоїдів. У цих випадках краще починати лікування з низьких доз морфіну з негайним вивільненням та призначати трансдермальні пластирі з фентанілом після визначення оптимальної дози.

Пацієнти з толерантністю до опіоїдних аналгетиків.

Для визначення дозування препарату Фентаніл М САНДОЗ^® при переведенні пацієнта з пероральних або внутрішньовенних опіоїдів слід керуватися таблицею Еквіаналгетичної конверсії дозування, яка наведена нижче. У подальшому дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи на 25 мкг/год., для досягнення найнижчої ефективної дози залежно від відповіді на лікування та додаткових вимог до знеболення.

Еквіаналгетична конверсія дозування.

1. Підрахувати попередню добову дозу аналгетика.
2. Перерахувати це значення в еквіаналгетичну дозу перорального морфіну, використовуючи таблицю 1. Усі внутрішньом’язові та пероральні дози у цій таблиці вважаються еквівалентними за знеболювальним ефектом 10 мг морфіну внутрішньом’язово.
3. Для визначення дозування препарату Фентаніл М САНДОЗ^®, що відповідає підрахованій еквіаналгетичній добовій дозі морфіну, використовувати таблицю 1 або 2 таким чином:

• таблицею 2 керуватися для визначення дози для дорослих пацієнтів, стабілізованих пероральним морфіном або іншим опіоїдним аналгетиком негайного вивільнення впродовж декількох тижнів, які потребують опіоїдної ротації (коефіцієнт перерахування перорального морфіну у трансдермальний фентаніл приблизно дорівнює 150:1);
• таблицею 3 керуються для визначення дози для дорослих пацієнтів з високим ступенем толерантності до опіоїдів, які отримували лікування, що добре переносилося, протягом тривалого періоду часу та які потребують опіоїдної ротації (коефіцієнт перерахунку перорального морфіну у трансдермальний фентаніл приблизно дорівнює 100:1).

Таблиці 2 та 3 не можна використовувати для перерахування дозування при переході з трансдермального фентанілу на інші опіоїдні аналгетики.

Таблиця 1. Еквіаналгетична конверсія дозування.

Всі дози внутрішньом’язових і пероральних опіоїдних аналгетиків, наведені у даній таблиці, еквівалентні за знеболювальним ефектом 10 мг морфіну внутрішньом’язово.

Діюча речовина	Еквівалентна знеболювальна доза (мг)
	Внутрішньом’язово*	Перорально*
Морфін	10	30-40 (беручи до уваги режим дозування)**
Гідроморфон	1,5	7,5
Метадон	10	20
Оксикодон	15	30
Леворфанол	2	4
Оксиморфон	1	10 (ректально)
Діаморфін	5	60
Петидин	75	-
Кодеїн	130	200
Бупренорфін	0,4	0,8 (сублінгвально)

*Базується на даних дослідженнях одноразового застосування внутрішньом’язової дози кожної речовини порівняно з морфіном для визначення відносної сили дії. Пероральні дозування відповідають рекомендаціям при переході з парентерального до перорального застосування.

** Співвідношення перорального та внутрішньом’язового дозувань морфіну спирається на клінічний досвід застосування пацієнтам із хронічним болем.

Таблиця 2.

Рекомендована початкова доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® (залежно від добової пероральної дози морфіну¹) для пацієнтів, стабілізованих пероральним морфіном або іншим опіоїдним аналгетиком негайного вивільнення впродовж декількох тижнів, які потребують опіоїдної ротації.

Пероральна добова доза морфіну (мг/добу)	Доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ® (мкг/год)
< 135	25
135-224	50
225-314	75
315-404	100
405-494	125
495-584	150
585-674	175
675-764	200
765-854	225
855-944	250
945-1034	275
1035-1124	300

¹ Наведені добові дози перорального морфіну застосовувалися у ході клінічних досліджень для переведення на пластир Фентаніл М САНДОЗ^®.

Таблиця 3.

Рекомендована початкова доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® (залежно від добової пероральної дози морфіну¹) для пацієнтів, стабілізованих пероральним морфіном або іншим опіоїдним аналгетиком негайного вивільнення впродовж декількох тижнів, які потребують опіоїдної ротації.

Пероральна добова доза морфіну (мг/добу)	Доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ® (мкг/год)
< 44	12
45-89	25
90-149	50
150-209	75
210-269	100
270-329	125
330-389	150
390-449	175
450-509	200
510-569	225
570-629	250
630-689	275
690-749	300

Для успішного переходу з одного препарату на інший попередню знеболювальну терапію відмінити поступово після аплікації початкової дози пластиру Фентанілу М САНДОЗ^®. Початкову оцінку максимального аналгетичного ефекту Фентанілу М САНДОЗ^® у пацієнтів, які вперше застосовують сильні опіоїди, та пацієнтів, що добре переносять опіоїди,слід проводити не раніше, ніж через 24 години застосування пластиру. Причиною цього є поступове підвищення концентрацій фентанілу в сиворотці крові упродовж перших 24 годин після накладання пластиру.

Шляхом комбінації декількох трансдермальних пластирів можна досягати швидкості вивільнення фентанілу в розмірі 100 мкг/год.

Підбір дози та підтримуюча терапія.

Фентаніл М САНДОЗ^® трансдермальний пластир слід замінювати кожні 72 години. Дозу титрувати індивідуально, залежно від досягнення необхідного знеболювання та переносимості лікування. При суттєвому зниженні знеболювального ефекту у період 48-72 годин після аплікації деяким пацієнтам може бути необхідна заміна пластиру через 48 годин. Якщо після аплікації початкової дози адекватного знеболювання не досягнуто, то через 3 доби дозу можна збільшити. Далі дозу можна збільшувати через кожні 3 доби. Зазвичай за 1 раз доза збільшується на 25 мкг/год, однак необхідно враховувати стан пацієнта і потребу в додатковому знеболюванні (пероральна доза морфіну 90 мг/добу приблизно відповідає дозі Фентанілу М САНДОЗ^® 25 мкг/год). Для досягнення дози понад 100 мкг/год. можна одночасно застосовувати кілька пластирів. Пацієнтам періодично можуть бути необхідні додаткові дози аналгетиків короткочасної дії при виникненні раптового болю. У деяких пацієнтів може виникнути необхідність у додаткових або альтернативних знеболювальних засобах при застосуванні дози Фентаніл М САНДОЗ^®, що перевищує 300 мкг/год.

Припинення застосування препарату Фентаніл М САНДОЗ^®.

При необхідності припинення застосування препарату Фентаніл М САНДОЗ^® заміна даного препарату іншими опіоїдами повинна відбуватися поступово, починаючи з низької дози з повільним підвищенням. Такий режим заміни препаратів необхідний через поступове зниження концентрації фентанілу після видалення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®, зниження концентрації фентанілу в сироватці крові на 50 % триває 17 годин або більше. Відміна опіоїдної аналгезії завжди має бути поступовою для попередження розвитку синдрому відміни.

Симптоми відміни опіоїдів можуть з’являтися у деяких пацієнтів після заміни препарату або зменшення дози.

Таблиці 2 та 3 не можна використовувати для перерахування дозування при переході з трансдермального фентанілу на інші опіоїдні аналгетики через можливість передозування.

Пацієнти літнього віку.

Дані досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу свідчать про те, що пацієнти літнього віку можуть мати знижений кліренс, подовжений період напіввиведення і бути чутливішими до лікарських засобів, ніж молодші пацієнти. Літнього віку, виснажені або ослаблені пацієнти потребують ретельного нагляду щодо ознак токсичності фентанілу та зниження дози у разі необхідності.

Діти.

Діти віком від 16: слід керуватися рекомендаціями щодо дозування для дорослих пацієнтів.

Діти віком від 2 до 16 років: пластир Фентаніл М САНДОЗ^® застосовувати пацієнтам віком від
2 до 16 років тільки при наявності у них толерантності до опіоїдних аналгетиків та при попередньому застосуванні аналгетиків у дозі, еквівалентній щонайменше 30 мг перорального морфіну на добу. Для переведення пацієнтів дитячого віку з пероральних опіоїдів на Фентаніл М САНДОЗ^® слід керуватися таблицею 4 для визначення дозування.

Таблиця 4.

Рекомендована доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®(залежно від добової пероральної дози морфіну¹).

Пероральна добова доза морфіну (мг/доба)	Доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ®  (мкг/год)
Для пацієнтів віком від 2 до 16 років2
30-44	12
45-134	25

¹ Наведені добові дози перорального морфіну застосовувалися у ході клінічних досліджень для переведення на пластир Фентаніл М САНДОЗ^® .

² Перерахування для доз, що перевищують 25 мкг/год препарату Фентаніл М САНДОЗ^®, відповідає такому для дорослих пацієнтів.

Щодо дітей, які отримують понад 90 мг перорального морфіну на добу, існує лише обмежена інформація клінічних випробувань. В ході педіатричних досліджень необхідну дозу трансдермального пластиру фентанілу розраховували консервативно: від 30 до 44 мг перорального морфіну на добу або еквівалентну дозу опіоїдів замінювали одним пластиром Фентаніл М САНДОЗ^® у дозуванні 12 мкг/год. Слід зазначити, що таке перерахування можна використовувати лише при переведенні пацієнтів із перорального морфіну (або еквівалентного засобу) на пластир  Фентаніл М САНДОЗ^®. Не можна застосовувати даний спосіб для перерахування дозування при переході з трансдермального фентанілу на інші опіоїдні аналгетики через можливість передозування.

Знеболювальний ефект першої дози пластиру Фентанілу М САНДОЗ^® не буде оптимальним у перші 24 години. Тому впродовж перших 12 годин після переходу на застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнт має отримувати попередню звичайну дозу знеболювального. У наступні 12 годин ці знеболювальні засоби можна застосовувати за клінічною потребою.

Оскільки пік концентрації фентанілу досягається після 12-24 години лікування, рекомендується спостерігати за пацієнтом впродовж щонайменше 48 годин після початку терапії пластиром Фентаніл М САНДОЗ^® або до підбору дози щодо розвитку небажаних реакцій, які можуть включати гіповентиляцію.

Підбір і підтримка дози.

Якщо аналгетичний ефект препарату Фентаніла М САНДОЗ^® є недостатнім, слід застосувати додатковий морфін або інший опіоїд короткої дії

Печінкова та ниркова недостатність.

Слід уважно спостерігати за пацієнтами з печінковою або нирковою недостатністю і знижувати дозу, якщо це необхідно.

Пацієнти з пропасницею.

За пацієнтами з пропасницею слід спостерігати на предмет виникнення побічних ефектів опіоїдів і коригувати дозу трансдермального пластиру з фентанілом, якщо це необхідно.

Діти.

Фентаніл М САНДОЗ^® не слід застосовувати дітям до 2 років.

Застосовують дітям віком від 2 років для довготривалої терапії хронічного болю тяжкого ступеня, які отримують лікування опіоїдними аналгетиками.

Передозування.

Симптоми. Проявом передозування фентанілу є посилення його фармакологічної дії, найсерйозним ефектом є пригнічення дихання.

Лікування. Для лікування пригнічення дихання негайні заходи безпеки включають якнайшвидше видалення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®, фізичну та вербальну стимуляцію пацієнта. Дані заходи можна доповнити введенням специфічного антагоніста опіоїдів – налоксону. Пригнічення дихання після передозування може бути довшим, ніж тривалість дії опіоїдного антагоніста. Слід ретельно обирати інтервал між внутрішньовенним введенням дози антагоніста, може виникнути необхідність у повторному введенні або подовженні інфузії налоксону через продовження абсорбції фентанілу зі шкіри після видалення пластиру. Зникнення аналгетичного ефекту може призвести до розвитку різкого больового нападу і вивільнення катехоламінів.

Слід забезпечити можливість дихання та контролювати його підтримку. Надходження кисню слід здійснювати через ротоглотковий дихальний шлях або за допомогою ендотрахеальної трубки під постійним контролем. Необхідно підтримувати адекватну температуру тіла та введення рідини. Якщо розвивається тяжка або стабільна гіпотензія, слід враховувати гіповолемію. Стан слід регулювати парентеральним введенням відповідної рідини.

Побічні реакції.

Безпеку препарату оцінювали у 1854 дорослих та дітей, які брали участь у 11 клінічних дослідженнях застосування препарату для лікування хронічного болю, як пов’язаного, так і не пов’язаного з онкологічним захворюванням. Кожен суб’єкт дослідження отримав щонайменше одну дозу лікарського засобу. За об’єднаними даними з безпеки цих клінічних випробувань, небажаними реакціями, що спостерігалися найчастіше (≥ 10 % випадків), були: нудота (35,7 %), блювання (23,2 %), запор (23,1 %), сонливість (15,0 %), запаморочення (13,1 %), головний біль (11,8 %) і безсоння (10,2 %).

Побічні реакції, про які повідомлялося у ході цих клінічних досліджень та впродовж постмаркетингового спостереження, наведено у таблиці 5.

Небажані побічні ефекти згруповані за частотою:

Дуже часто: ³ 1/10. Часто: від ³ 1/100 до < 1/10.

Нечасто: від ³ 1/1,000 до < 1/100. Рідко: від ³ 1/10,000 до < 1/1,000.

Дуже рідко: < 1/10,000. Невідомо (неможливо оцінити з наявних даних).

З боку імунної системи. Часто: гіперчутливість. Невідомо: анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.

Метаболізм і порушення травлення. Часто: анорексія.

Психічні розлади. Дуже часто: сонливість, безсоння. Часто: депресія, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації. Нечасто: ажитація, дезорієнтація, ейфорія.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, головний біль. Часто: тремор, парестезія. Нечасто: гіпестезія, судоми (зокрема, клонічні судоми та великий епілептичний напад), амнезія.

З боку органів зору. Рідко: міоз, розмитість зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Часто: вертиго.

З боку серцевої системи. Часто: пальпітації, тахікардія. Нечасто: брадикардія, ціаноз. Рідко: аритмія.

З боку судинної системи. Часто: артеріальна гіпертензія. Нечасто: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи. Часто: задишка. Нечасто: пригнічення дихання,  респіраторний дистрес-синдром, дихальна недостатність. Рідко: апное, гіповентиляція. Невідомо: брадипное.

З боку травної системи. Дуже часто: нудота, блювання, запор. Часто: діарея, сухість у роті, абдомінальний біль, біль у верхніх відділах живота, диспепсія. Нечасто: кишкова непрохідність. Рідко: часткова кишкова непрохідність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: гіпергідроз, свербіж, висипання, еритема. Нечасто: екзема, алергічний дерматит, шкірні реакції, дерматит, контактний дерматит.

З боку м’язової та сполучної тканини. Часто: м’язові спазми. Нечасто: посмикування м’язів.

З боку сечовидільної системи. Часто: затримка сечі.

З боку репродуктивної системи. Нечасто: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція.

Загальні розлади та розлади в місці застосування. Часто: втома, периферичні набряки, астенія, нездужання, відчуття холоду. Нечасто: реакція у місці застосування, грипоподібний стан, відчуття зміни температури тіла, реакція гіперчутливості  у місці введення, синдром відміни, пірексія. Рідко: дерматит у місці застосування, екзема в місці застосування.

Побічні реакції у дітей.

Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків, які отримували лікування препаратом, був схожим на той, який спостерігався у дорослих. При застосуванні за призначенням не було виявлено факторів ризику, специфічних для дитячої популяції, окрім тих, що зазвичай спостерігаються при застосуванні опіоїдів для полегшення болю, пов’язаного з тяжким захворюванням. Дуже частими побічними явищами, що спостерігалися під час клінічних випробувань у дітей, були гарячка, блювання і нудота.

Безпека препарату оцінювалася у 289 педіатричних пацієнтів (< 18 років), які брали участь у
3 клінічних випробуваннях для лікування хронічного або безперервного болю злоякісного або доброякісного походження. Ці пацієнти отримали щонайменше 1 дозу препарату. Хоча критерії включення до педіатричних досліджень були обмежені віком від 2 років, 2 пацієнти в цих дослідженнях отримали першу дозу препарату у віці 23 місяці.

За узагальненими даними з безпеки, отриманими в результаті цих 3 клінічних випробувань, у дітей найчастішими побічними реакціями (≥ 10 % випадків) були: блювання (33,9 %), нудота (23,5 %), головний біль (16,3 %), запор (13,5 %), діарея (12,8 %) та свербіж (12,8 %). Нижче відображено всі побічні явища, про які повідомлялося під час застосування препарату у вищезазначених клінічних випробуваннях. Побічні реакції у дітей представлені нижче та згруповані за частотою за тим самим принципом, що і побічні реакції у дорослих. 

З боку імунної системи. Часто: гіперчутливість.

Метаболізм і порушення травлення. Часто: анорексія.

Психічні розлади. Часто: безсоння, сонливість, тривожність, депресія, галюцинації. Нечасто: сплутаність свідомості

З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль. Часто: запаморочення, тремор, гіпестезія. Нечасто: сплутаність свідомості.

З боку органів зору. Нечасто: міоз.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Нечасто: вертиго.

З боку серцевої системи. Нечасто: ціаноз.

З боку дихальної системи. Часто: пригнічення дихання.

З боку травної системи. Дуже часто: нудота, блювання, запор, діарея. Часто: біль у животі, біль у верхніх відділах живота, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних клітковини. Дуже часто: свербіж. Часто: висипання, гіпергідроз, еритема. Нечасто: контактний дерматит, шкірні реакції, алергічний дерматит, екзема.

З боку м’язової та сполучної тканин. Часто: спазми м’язів.

З боку сечовидільної системи. Часто: затримка сечі.

Загальні розлади та розлади в місці застосування. Часто: периферичні набряки, відчуття втоми, реакції в місці застосування, астенія. Нечасто: синдром відміни, грипоподібний стан.

Як і у випадку з іншими опіоїдними анальгетиками, при повторному використанні Фентаніл М САНДОЗ^® можуть розвиватися толерантність, фізична залежність та психологічна залежність.

У деяких пацієнтів після переходу з їхнього попереднього опіоїдного аналгетику на Фентаніл М САНДОЗ^® або при раптовому припиненні лікування можливі симптоми відміни опіоїдів (такі як нудота, блювання, діарея, тривожність і тремтіння).

Дуже рідко повідомлялося про неонатальний синдром відміни у новонароджених, чиї матері хронічно використовували препарат у період вагітності.

У дуже рідкісних випадках рафінована соєва олія може викликати алергічні реакції.

Термін придатності. 2 роки

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 пластиру в пакетику; по 5 пакетиків у коробці

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Гексал АГ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Індустріштрассе 25, 83607 Хольцкірхен, Німеччина.