Путівник для пацієнта з тривалою температурою

Що робити, якщо випадково на фонi гарного самопочуття або нездужання (швидка стомлюваність, "розбитість", загальна слабість, вранці тяжко вставати), чи пiсля перенесеного захворювання Ви помiтили пiдвищену температуру? З чого розпочати пошук причини цього пiдвищення? Куди i до кого звернутись, аби не стали «пацієнтом сиротою»? Давайте разом вiдшукаєм вiдповiдi на цi та багато iнших запитань.

Температура тіла – це баланс між утворенням тепла в організмі та віддачею тепла через поверхню тіла, особливо шкіру (до 90 – 95%), а також через легені, фекалії та сечу. У людей її виміряють в аксилярній западині, ротовій порожнині (сублінгвально) і прямій кишці.

У нормі, незалежно від віку температура в аксилярній западині складає (36,7 ± 0,4) °С, сублінгвально (у ротовій порожнині, під язиком) – 37,5 °С, а в прямій кишці – (37,8 ± 0,4) °С. Добові коливання температури тіла визначаються її максимальними цифрами приблизно о 15.00 та мінімальними – опівночі. Ця різниця у дітей молодшого віку складає 0,6 °С, у старших дітей і дорослих – 0,3 °С. З діагностичною метою температуру тіла вимірюють щонайменше двічі на добу: о 8.00 та 20.00. Проте більш точні показники коливання температури можна відслідкувати, якщо вимірювати її кожні 3 години: о 8.00, 11.00, 14.00, 17.00, 20.00 та 23.00.

Корисно знати: за ступенем підвищення виділяють такі температури:

субфебрильну (37,2 – 38,0 °С);
фебрильну (38,1 – 39,0 °С);
високу фебрильну (39,1 – 41,0 °С);
гіпертермічну (41,1 °С і вище).

Субфебрилітет може бути короткочасним і тривалим. Тривалим вважається такий субфебрилітет, коли температура тіла в аксилярній западині реєструється в діапазоні 37,2 – 38,0 °С протягом не менше 3-х тижнів.

Запам'ятайте: тривалий субфебрилітет значно рідше є проявом будь-якого органічного захворювання, на відміну від тривалої лихоманки з температурою вище 38 0С. У більшості випадків затяжна субфебрильна температура є проявом банальної вегетативної дисфункції. Проте аналізи зробити варто.

Відомо, що здатність підтримувати температуру тіла на постійному рівні незалежно від температурних коливань зовнішнього середовища (гомойотермність) дозволяє організму зберігати високу інтенсивність метаболізму і біологічну активність. Контроль за урівноваженням процесів теплопродукції та тепловіддачі здійснюється центром терморегуляції, розташованим у преоптичній ділянці передньої частини гіпоталамуса. Інформація про температурний баланс організму в центр терморегуляції надходить, по-перше, через нейрони центру терморегуляції, що реагують на зміну температури крові, і, по-друге, від периферичних терморецепторів. Крім того, в здійсненні гіпоталамічної регуляції температури тіла беруть участь і залози внутрішньої секреції, головним чином щитовидна залоза та наднирники. Важливо розрізняти – підвищення температури тіла та лихоманку (див. таблицю):

Розбіжності між підвищенням температури тіла та лихоманкою

Підвищення температури тіла	Лихоманка*
Причини:
Спостерігається при перегріванні організму внаслідок різних причин: при значному підвищенні температури довкілля; при активній роботі м’язів тощо.	Це захисно-пристосувальна реакція організму у відповідь на вплив патогенних подразників: перешкоджає розмноженню вірусів та інших мікроорганізмів.
Установка центру терморегуляції на нормалізацію температури тіла:
Зберігається.	Змінюється на підвищення температури тіла. Стимулює природну реактивність організму.

*Примітка. – Біологічне значення лихоманки полягає в активізації імунологічного захисту: підвищення фагоцитозу, збільшення синтезу інтерферонів, активації й диференціровці лімфоцитів, стимуляції антитілоутворення.

Отже, визначте для себе, як Ви помітили підвищену температуру:

випадково, самопочуття не порушене;
з'явилась після перенесеного захворювання;
вимірювали тому, що останнім часом помітили нездужання: швидку стомлюваність, «розбитість», загальну слабість, вранці тяжко вставати, іноді лихоманить тощо.

Що робити?

Якщо видимої причини для температури немає, не панікуйте. Відсунувши всі страхи, у спокійному стані дієте наступним чином: звертаєтесь за допомогою до терапевта й разом з ним розпочинаєте пошук. Можна безпосередньо перед відвідуванням лікаря зробити доступні лабораторні дослідження, які вже при першій консультації допоможуть визначитись з наявністю запального процесу в організмі.

Варто знати: лабораторними ознаками запалення вважаються такі показники в крові, як патологічні зсуви ШОЄ (швидкість осідання еритроцитів), рівня фібриногену, сіромукоїду, α2-глобулінів, С-РБ (прозапальний реактивний білок)

Отже, здаєте кров із пальця вранці натщесерце на розгорнутий загальноклінічний аналіз. Грамотному фахівцеві аналіз крові може багато про що розповісти, оскільки склад і якість крові віддзеркалює загальний стан усієї системи кровотворення й організму в цілому.

Що таке разгорнутий аналіз крові?

Його лікарі ще називають "загальний аналіз крові + формула". Мова йде не просто про визначення кількості лейкоцитів, еритроцитів і ШОЄ, а про лейкоцитарну формулу або лейкограму, яка включає не тільки загальну кількість лейкоцитів, але й відсоткове співвідношення всіх видів лейкоцитів, що має велике значення для діагностики. Не менше важлива й панель контролю анемії (вітамін В12 або цианокобаламін, трансферин, феритин, фолієва кислота).

Серед лейкоцитів розрізняють 2 групи – гранулоцити (нейтрофіли, базофіли, еозинофіли) та агранулоцити (лімфоцити, моноцити), що представлено в таблиці:

Лейкоцитарна формула крові

Групи лейкоцитів	Види лейкоцитів*	Функції лейкоцитів
Гранулоцити	Нейтрофіли: метаміелоцити або юні; сегментоядерні; паличкоядерні	Першими потрапляють у вогнище ураження, де поглинають (фагоцитоз) бактерії та продукти розпаду тканин. Зміна їх кількості та якості спостерігається при запальних захворюваннях, у тому числі й інфекційних, при В₁₂-дефіцитних анеміях, променевій хворобі, септичних станах.
	Базофіли	Продукують гепарин, що перешкоджає згортанню крові у вогнищі запалення. Виділяють в кров гістамін, який визначає клінічну картину алергічних захворювань (кропив'янка, бронхіальна астма, лікарська хвороба та ін.).
	Еозинофіли	Знешкоджують і руйнують токсини білкового походження, чужорідні білки, а також комплекси антиген-антитіло. Збільшення їх числа притаманне алергічним й аутоіммунним захворюванням, глистним інвазіям, пухлинам, дитячим інфекціям (скарлатині), прийому ланки препаратів (антибіотиків, сульфаниламідів) та ін.
Агранулоцити	Лімфоцити:	Забезпечують імунну пам'ять, беруть участь у процесах клітинного росту, диференціровки, регенерації тканин.
	- Т-лімфоцити	Здійснюють реакції клітинного імунітету. Руйнують білкові тіла – мікроби, віруси, клітини тканини-трансплантанти.
	- В-лімфоцити	Здійснюють реакції гуморального імунітету. Вироблюють специфічні антитіла – імуноглобуліни: ІgA, ІgG, ІgМ, ІgD, ІgЕ.
	Моноцити	Фагоцитують мікроби, загиблі лейкоцити, пошкоджені клітини тканин, що допомагає очищенню місця запалення та підготовці його до регенерації (оновлення). Продукують цитотоксини, інтерлейкін (ІЛ-1), чинник некрозу пухлин (ЧНП), інтерферон і тим самим здійснюють протипухлинний, противірусний, протимікробний і протипаразитарний імунітет. Їх кількість зростає при хронічних і гострих інфекціях.

*Примітка. – Норми вмісту формених елементів крові мають коливання в залежності від віку, расової належності, умов дослідження тощо.

Наведений вище опис віддзеркалює лише невелику частку знань, які отримує лікар за показниками загального аналізу крові. Тому надзвичайно важливо, щоб лабораторне дослідження крові виконувалось на високому методологічному рівні, що є можливим лише в сертифікованих лабораторіях. Отримавши бланки аналізів, поцікавтесь, чи проставлені в бланку референсні значення лабораторії, бо в кожній лабораторії набираються на всі методики свої власні норми під свої реактиви і так далі. Зазвичай їх проставляють в бланках поряд з результатами тестування.

Які ще дослідження допоможуть?

Давно відомо, що гарячковий хворий, передусім повинен розглядатися як хворий інфекційний, тому діагностичний пошук слід починати з аналізу інфекційних причин: провести обстеження, спрямоване на виявлення інфекційних нозологічних форм, легеневого та позалегеневого туберкульозу й так званої вогнищевої інфекції з генералізацію й без неї. Тому корисними будуть такі аналізи та обстеження:

біохімічний аналіз крові з вени вранці натщесерце для визначення вмісту білків та їх фракцій (у тому числі й α₂-глобулінів), ревмопроб (С-реактівний білок або С-РБ, ревматоїдний фактор, антистрептолізин-О або АСЛ-О, сіромукоїди), фібриногену, печінкових проб (АЛТ, АСТ, ГГТ, ЩФ, білірубін фракційно, загальний білок, креатинін, сечовина, сечова кислота);
аналізи крові з вени на антитіла до нативної та денатурованої ДНК (для виключення ревматоїдних і системних захворювань);
аналіз товстої краплі крові на малярію, посів крові на стерильність;
аналіз крові з вени на ВІЛ (безкоштовно цілодобово за номером телефону 8 800 500 45 10 – національна лінія телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІД);
загальний аналіз сечі з дослідженням осаду (організований або елементи органічного походження – еритроцити, лейкоцити, епітеліальні клітини, циліндри та неорганізований або елементи неорганічного походження – кристалічні та аморфні солі); пробу Зимницького;
бакпосів сечі, мазків з носу, зіву, уретри, секрету передміхурової залози, піхви та цервікального каналу, особливо на носійство стафілокока (мазок в транспортному середовищі);
кал на яйця глист і цисти найпростіших;
сумарні антитіла до токсокар, сумарні антитіла до лямблій, антитіла IgG до аскарид;
серологічні тести (ІФА) на жіночі та чоловічі статеві гормони, на антитіла IgG до TORCH-інфекцій (токсоплазмоз або ТОХО; червінка або RUB; цитомегаловірус або CMV; герпетичні віруси – простий герпес або HSV);
за наявності сверблячки, печії, різачки, дискомфорту в ділянці геніталій, прискореного болючого сечовипускання та білетечі прийдеться пройти ще й ПЛР-діагностику (полімеразноланцюгова реакція) на наявність таких ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим шляхом), як мікоплазма, хламідія, токсоплазма (+ мазок + бакпосів);
аналiзи на гормони щитоподiбної залози та антитiла (антимiкросомальнi антитiла, антитiла до пероксидази щитоподiбної залози, антитiла до ТТГ, ТГ, Т3 та Т4 вiльний та загальний), якi допомагають дiагностувати стан гiперфункцiї щитоподiбної залози, при якому, одночасно з iншими змiнами часто спостерiгають субфебрилiтет;
рентгенографію органів грудної порожнини та додаткових пазух носа;
ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
нейросонографію та комп'ютерну томографію головного та спинного мозку;
електрокардіографію;
для дітей – туберкулінові проби.

Корисно знати: послідовність методів діагностики вірусних хвороб: спочатку досліджують кров, сечу, слину на антитіла класів IgG і IgМ, а при позитивних результатах – на вірусну ДНК методом ПЛР або PCR.

Отже, зрозуміло, що самостійно Вам не впоратисьвпоратись, тому спільно з лікарем виключаєте імовірні чинники та дієте за наступною схемою:

Неінфекційні чинники

Перший ступінь – ситуативні стани, спричинені впливом деяких екзогенних й ендогенних факторів, що безпосередньо не задіяні в патологічних процесах:
- перегрівання;
- вплив статевих гормонів (передменструальний синдром, клімакс, період пубертату);
другий ступінь – особливості раціонів харчування (аліментарного походження), коли субфебрилітет обумовлений пірогенною дією продуктів розщеплення білків або/та внаслідок вживання харчової солі в кількості, що перевищує її фізіологічні норми. Якщо дієта, перенасичена білком при одночасному зменшенні кількості води, що надходить до організму, тоді утворюються метаболіти білків, що здатні подразнювати центр терморегуляції людини. У випадку з надто солоною дієтою пірогенний ефект зумовлений наявністю в організмі надлишку іонів натрію;
третій ступінь – вагітність (дія гормонів вагітності, а також прискорення обмінних процесів);
четвертий ступінь – хвороби неінфекційного походження:
- запального характеру (системні захворювання сполучної тканини – ревматизм, ювенільна форма ревматоїдного артриту, хвороба Бехтєрєва; захворювання органів травлення – виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крону; алергічні хвороби – бронхіальна астма тощо);
- незапального генезу (нейроциркуляторна дистонія; неврози, психози; деякі внутрішні захворювання – ендокринні хвороби, хронічний постінфекційний субфебрилітет – вегето-астенічний синдром; гіпоталамічний; залізодефіцитна анемія, хвороби системи крові, пухлини – паранеопластична реакція при лімфогранулематозі, інших злоякісних новоутвореннях; медикаментозна алергія, органічні захворювання нервової системи; артифіціальний субфебрилітет – симуляція, агравація, нерідко на тлі психопатичних розладів особистості, наприклад, синдром Мюнхгаузена та інше).

Інфекційні чинники
- перший ступінь – виключаємо неспецифічну інфекцію бактеріального, вірусного, грибкового та паразитарного походження урогенітальної, бронхогенної, ендокринної та інших систем;
- другий ступінь – виключаємо специфічні інфекційні захворювання (туберкульоз, особливо, позалегеневі його локалізації; деякі форми бруцельозу; токсоплазмозу – хоріоретиніт з порушенням сприйняття форми та розмірів предметів і появою в полі зору рухомих фігур, як елементарних зорових галюцинацій; інфекційного мононуклеозу, в т.ч. форми, що мають перебіг із гранулематозним гепатитом; хронічний вірусний гепатит; СНІД і деякі інші).

Таким чином, щоб Ви, як персона з тривалим субфебрилітетом, не стали «пацієнтом сиротою», дослідження причин мають бути не спонтанними поверховими і не фрагментованими. Правильне трактування тривалого підвищення температури складне і рішення цього питання можна розглядати як тест на аналітичне та синтетичне мислення лікаря, бо здібність правильної оцінки її характеру вимагає широкого медичного кругозору та грамотної інтерпретації при якісному лабораторному дослідженні.