Судинна та ендоваскулярна хірургія в Україні: реорганізація заради прогресу

На сьогодні проблеми судинної патології набувають дедалі більшої актуальності, адже це, як правило, невпинно прогресуючі захворювання, що нерідко закінчуються трагічно. З огляду на це постають питання: чи здатна сучасна судинна хірургія України на належному рівні надавати допомогу таким хворим та чинити гідний опір невпинному зростанню поширеності судинних захворювань? Чи відповідає рівень її розвитку стандартам провідних європейських держав?

Підготував В'ячеслав Килимчук

Ці питання вже давно потребують термінового вирішення, і ось нарешті 16 листопада у Києві відбулася важлива для вітчизняної медичної спільноти подія – відкриття І з'їзду судинних та ендоваскулярних хірургів України. На з'їзді лікарі ділилися власним досвідом, активно обговорювали результати сучасних досліджень та перспективи подальшого розвитку галузі.

Результатом з'їзду стало ухвалення консенсусу з діагностики та лікування хворих на критичну ішемію нижніх кінцівок, поєднану з мультифокальним атеросклерозом. Крім того, було розроблено рекомендації щодо застосування протиемболічних кава-фільтрів із метою профілактики тромбоемболії легеневої артерії.

З'їзд відкрив голова організаційного комітету, проректор з лікувальної роботи НМУ ім. О.О. Богомольця, президент Асоціації кардіологів, судинних та серцевих хірургів Києва, доктор медичних наук, професор В.Г. Мішалов. Він щиро привітав присутніх і висловив думку, що проведення І з'їзду судинних та ендоваскулярних хірургів України є безперечним доказом високого рівня розвитку служби в нашій країні. Дотепер асоціації судинних та ендоваскулярних хірургів існували як дві незалежні організації, але такий розподіл недоцільний, оскільки всіх судинних спеціалістів хвилює одна й та ж проблема, що потребує спільного та комплексного вирішення.

На думку В.Г. Мішалова, не можна вважати пріоритетним той чи інший вид інтервенції. Дійсно, малоінвазивні та ендоскопічні методи лікування дають змогу знизити травматичність операцій, запобігти розвитку ускладнень та зменшити рівень смертності, але, як показує світова практика, існують чіткі рекомендації до застосування як ендоваскулярного, так і хірургічного втручання, неухильне дотримання яких сприятиме досягненню кращих результатів лікування і зменшенню кількості небажаних наслідків. На жаль, незважаючи на достатній рівень розвитку судинної та ендоваскулярної хірургії в Україні, майже не приділяється увага заходам профілактики судинних захворювань, що зумовлює високу судинну захворюваність у нашій країні.

Учасників з'їзду привітали президент Асоціації хірургів України, член-кореспондент НАН і АМН України, директор Інституту хірургії та трансплантології АМН України В.Ф. Саєнко (м. Київ) та президент Міжнародної асоціації ендоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології професор Л.Ф. Нікішин.

Про сучасний стан судинної хірургії в Україні доповів завідувач відділу судинної хірургії Інституту хірургії та трансплантології АМН України, президент Асоціації судинних хірургів України П.І. Нікульніков (м. Київ), який зазначив, що на сьогодні в Україні існують 34 центри судинної хірургії, кількість ліжок у яких сягає 1300.

Найбільші відділення мають Інститут трансплантології та хірургії (60 ліжок), Дніпропетровська обласна лікарня (150 ліжок), Львівська обласна лікарня. Протягом 2005 р. в Україні було проліковано 30 124 пацієнти та виконано 19 875 операцій на судинах. Найбільшу кількість артеріальних реконструкцій виконано у Львові, Донецьку, Дніпропетровську, Києві, де оперативна активність становить близько 80%. Проте існують центри, де оперативна активність сягає лише 40%, що змушує стимулювати такі відділення, надавати необхідну методологічну підтримку. Згідно з невтішною статистикою лише в центрах судинної хірургії проведено понад 4 тис. ампутацій, хоча в цілому по країні їх кількість набагато вища. Значній частині цих хворих можна було б допомогти за умови правильно проведеного лікування та активної реабілітації.

Про сучасний стан розвитку рентгенендоваскулярної хірургії доповів доктор медичних наук, професор С.Н. Фуркало, який зауважив, що у світі спостерігається чітка тенденція поступового зростання кількості ендоваскулярних і зменшення загальнохірургічних втручань. Цю тенденцію намагаються підтримувати й українські судинні хірурги, але для успішного виконання ендоваскулярних операцій одного ентузіазму та бажання недостатньо – необхідне сучасне обладнання та якісне навчання спеціалістів. Так, в Україні ендоваскулярні втручання виконуються майже в 40 судинних відділеннях, однак сучасною цифровою апаратурою укомплектовано лише 15 із них. Для порівняння: в європейських країнах на 1 млн населення припадає від 2 до 6 судинних відділень із відповідним технічним оснащенням, тоді як у нас цей показник становить 0,3.

Доктор медичних наук, професор І.І. Кобза провів паралель між особливостями підготовки судинних хірургів в Україні та Європі. В європейських країнах навчання судинній хірургії триває від 2 до 6 років і проводиться в спеціалізованих центрах. В Україні спеціалізація з судинної хірургії триває лише 3 місяці, а протягом майже 2-річного вивчення загальної хірургії питанням судинної хірургії майже не приділяється уваги. Отже, безумовно, система підготовки судинних хірургів потребує термінової реорганізації.

Доктор медичних наук, провідний науковий співробітник НДІ хірургії та трансплантології АМН України Л.М. Чернуха зазначила, що сьогодні в Україні на хронічну венозну недостатність страждає близько 70% населення, хронічну артеріальну недостатність, інсульти, ішемію – 40%, вроджену патологію судин – 10%, гостру судинну патологію – 35%. Захворюваність на аневризму аорти в осіб віком за 50 років сягає 8%. Щороку в Україні від інсультів гине понад 20 тис. людей (це вдвічі перевищує летальність у США та західній Європі) й проводиться 8 тис. ампутацій нижніх кінцівок з приводу критичної ішемії нижніх кінцівок при облітеруючому атеросклерозі. Результати проведеної в Україні епідеміологічної програми «Дефект» показали, що трофічні виразки спостерігаються у 13% пацієнтів віком від 40 до 60 років.

Однією з основних причин зростання захворюваності та прогресування судинної патології в Україні є відсутність патогенетично обгрунтованих стандартів лікування. Крім того, не приділяється належної уваги консервативній терапії судинних захворювань, не розв'язана проблема реабілітації та диспансеризації пацієнтів після оперативних втручань на судинах. Ці питання можна ефективно вирішувати лише після реорганізації служби допомоги хворим із захворюваннями судин та запровадження відповідної державної програми.