Проблема гіперактивного сечового міхура

Сечовий міхур збирає сечу з нирок і після наповнення забезпечує її видалення з організму. Якщо сечовий міхур є надмірно активним, людина втрачає здатність контролювати процес сечовипускання так само, як і здатність до контролю кількості актів сечовипускання.

Ця патологія виникає тоді, коли скорочення сечового міхура у пацієнта відбуваються надто часто або без попередніх сигналів про необхідність випустити сечу. У результаті таким хворим доводиться часто відвідувати туалет або в них спостерігається мимовільне виділення сечі.

Надмірна активність сечового міхура є результатом порушення нервового зв’язку між цим органом і головним мозком. Мозок надсилає сигнал сечовому міхуру про те, що необхідно почати скорочення його м’язів і забезпечити видалення сечі – але на цей момент міхур ще не наповнений у достатній мірі. У результаті починається скорочення сечового міхура. Це стає причиною сильних позивів до сечовипускання.

Хоча це захворювання є досить поширеним, це не означає, що пацієнт змушений жити з такими симптомами. Наразі існує багато методів лікування гіперактивного сечового міхура (ГСМ).

Симптоми

Для ГСМ є характерними певні симптоми, всі з яких здатні впливати на якість життя пацієнтів.

ГСМ може проявлятися різними симптомами, включаючи сечовипускання більш ніж вісім разів на добу, а також мимовільне, неконтрольоване волею людини, виділення сечі.

До симптомів ГСМ можна віднести такі явища:

Підвищена частота сечовипускання: у пацієнта спостерігається більш ніж вісім актів сечовипускання на добу.
Ніктурія: пацієнт практично щоночі прокидається через позиви до сечовипускання, зазвичай 1-2 рази протягом ночі.
Імперативні позиви до сечовипускання (ургентність): раптовий і неконтрольований позив до сечовипускання, яке неможливо відкласти.
Імперативне нетримання сечі: мимовільне виділення сечі при позиві до сечовипускання.

У пацієнтів, що страждають, на ГСМ, часто спостерігається відчуття неповного випорожнення сечового міхура. Нерідко через короткий час після відвідування туалету хворі знову відчувають позив до сечовипускання.

Зазвичай лікарі поділяють синдром ГСМ на два типи в залежності від наявності певних симптомів. До першого типу належить ГСМ, який не супроводжується нетриманням сечі («сухий» ГСМ). Згідно з даними, отриманими американськими дослідниками з медичного центру Седарс-Синай (Cedars-Sinai Hospital), «сухий» ГСМ спостерігається приблизно у 66% усіх пацієнтів з надмірною активністю сечового міхура.

До другого типу відносять ГСМ що супроводжується нетриманням сечі («мокрий» ГСМ). У пацієнтів з цим варіантом захворювання спостерігається нетримання сечі, яке відсутнє при «сухому» варіанті ГСМ.

Фактори ризику

Деякі хворі сприймають симптоми ГСМ як невідворотну частину процесу старіння. Водночас старіння є не єдиним фактором ризику виникнення цього захворювання.

До додаткових факторів ризику розвитку ГСМ можна віднести наступні явища:

Пошкодження нервів під час хірургічної операції.
Травма верхньої частини тіла або таза, яка призвела до пошкодження сечового міхура.
Наявність у пацієнта патології, яка має назву «нормотензивна гідроцефалія» і також може бути причиною розвитку деменції.
Інфекції сечовивідних шляхів.
Наявність в анамнезі раку сечового міхура або раку передміхурової залози.
Сечокам'яна хвороба.
Наявність захворювань, які здатні негативно впливати на неврологічні функції (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, інсульт).
Менопаузальний вік.
Особливості харчування, які призводять до підвищеної «подразливості» сечового міхура або підвищують ризик виникнення його гіперактивності.

До продуктів харчування, які сприяють появі ГСМ, можна віднести кофеїн, етиловий спирт та гострі страви.

Лікарі часто не в змозі передбачити, коли у хворого з’являться симптоми ГСМ. Часто такі симптоми виникають спонтанно.

Коли слід звернутися по медичну допомогу

Хоча ГСМ і не відноситься до захворювань, які можуть становити загрозу життю, ця патологія здатна значною мірою впливати на якість життя пацієнтів. Існує багато методів лікування, які здатні забезпечити зменшення симптомів, хоча повністю вилікувати це захворювання неможливо.

Пробудження уночі, які викликані потребою відвідати туалет, можуть бути одним із симптомів ГСМ. Наявність такої потреби протягом тривалого часу є приводом для звернення до лікаря.

Існують й інші ознаки того, що людина може потребувати терапії ГСМ:

Часті і регулярні нічні пробудження, викликані позивами до сечовипускання.
Сечовипускання частіше ніж вісім разів на добу.
Часті і раптові позиви до сечовипускання.
Регулярні епізоди нетримання сечі.

Деякі пацієнти, у яких спостерігаються такі симптоми, не розуміють, наскільки серйозними є ці прояви ГСМ. Наразі існують певні методи, які допомагають визначити, чи пов’язані такі симптоми саме з надмірною активністю сечового міхура, як-от:

Онлайновий опитувальник для визначення наявності симптомів ГСМ і ступеня їх тяжкості, розроблений вченими з Американської асоціації урологів (American Urological Association).
«Щоденник сечовипускань», у якому пацієнт щодня фіксує, які страви та напої він вживав, а також частоту відвідування туалету для сечовипускання і наявність таких симптомів ГСМ як імперативність позивів до сечовипускання та нетримання сечі.
Додатки для смартфона, які можна завантажити на мобільний телефон з певних веб-сайтів. Такі додатки для смартфона допомагають фіксувати у вигляді щоденника об’єм спожитої рідини, частоту сечовипускань протягом кожної доби та епізоди нетримання сечі.

Використання таких інструментів для самоконтролю допомагає визначити, як часто спостерігаються у пацієнта такі симптоми а також, чи є вони приводом для звернення по медичну допомогу.

Водночас, будь-яка людина повинна якомога скоріше звернутися до лікаря, якщо у неї з’явилися ознаки порушення функції сечового міхура, що викликають занепокоєння.

Джерело

https://www.medicalnewstoday.com/articles/316670