Пріоритетне завдання урології — розвиток органозберігаючих методик

Підготувала Наталія Лях

Третій українсько-польський симпозіум «Актуальні питання сучасної урології», який відбувся 11-13 вересня, став для невеликого Ужгорода справді визначальною подією. Адже серед його організаторів — фахівці Інституту урології АМН України, ЛМНУ ім. Данила Галицького, Вроцлавської медичної академії ім. П’ястів Сілезьких і, звичайно, Управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА, обласної клінічної лікарні та Ужгородського національного університету.

Безперечно, одним із найцікавіших гостей був керівник відділення рентгенендоурології Інституту урології АМН України, доктор медичних наук Сергій Возіанов. До нього ми звернулися з проханням прокоментувати роботу симпозіуму та окреслити перспективи розвитку української урології на найближчий час.

— На жаль, я не був присутній на попередніх конференціях, оскільки тільки недавно повернувся до України після кількох років роботи у Франції. Та коли дізнався про те, що організовується захід такого рівня, покинув усі справи і приїхав. І мушу сказати, що не пошкодував.

— Цікаво, що нового для себе тут міг почути фахівець з вашим досвідом?

— Конференція була присвячена насправді всім зонам інтересу урології. Тому ми з представниками оргкомітету вирішили в наступні роки дещо звузити коло питань, які розглядатимуться, оскільки висвітлити за кілька днів усі проблеми урології неможливо. Надзвичайно приємно, що наші українські колеги привезли матеріали такого високого рівня, які зацікавили польських урологів. Адже не таємниця, що наші сусіди мають значно більше можливостей користуватися досягненнями передових світових технологій. В Ужгороді були представлені надзвичайно цікаві роботи, присвячені органозберігаючим операціям з приводу лікування раку нирки, а також новим методам лікування раку сечового міхура. Викликали інтерес виступи, присвячені ендоурологічним, тобто малотравматичним оперативним втручанням на органах сечостатевої системи. Навіть не можу виділити якусь одну чи декілька доповідей.

Так, були наведені дуже цікаві дані про хворих на рак нирки та продемонстровано фільм, у якому було показано органозберігаючі операції з приводу лікування цього захворювання. Крім того, мене дуже зацікавив фільм, присвячений резекції та структурі уретри, який привіз до Ужгорода Володимир Іванович Винниченко. Його виступ викликав шквал запитань, і лікарі довго не відпускали вченого з трибуни — просили уточнити і роз’яснити ряд моментів. Актуальною вважаю доповідь представника фірми «Карлсдорф», який ще раз нагадав нам про існування такого нового методу, як постклінічна діагностика раку сечового міхура. Однак той факт, що препарат досі не зареєстрований в Україні, у поєднанні з високою вартістю, утримує поки що нас від його введення в широку практику.

— З якими проблемами найчастіше зустрічаються лікарі вашої спеціальності сьогодні і які прогнози на майбутнє?

— На жаль, щороку ми зустрічаємося з якоюсь новою хворобою. Так, найближчим часом у країні очікується «вибух» захворювань на пухлини сечових органів. Це не в останню чергу пов’язано з аварією на Чорнобильській АЕС. Нашими фахівцями була проведена робота по вивченню впливу опромінення цезієм-131, який знаходиться у воді, продуктах харчування. Накопичення цього радіоактивного елемента в сечовому міхурі й опромінення слизової оболонки сечового міхура, порожнини нирки та передміхурової залози підвищує ризик виникнення раку цих органів у багато разів. Я не хочу нікого лякати, але вірогідність виникнення раку в районах, які сьогодні навіть не належать до зон абсолютного виселення, зростає багаторазово.

Щодо прогнозування, то воно значно залежить від рівня діагностики хвороб та охоплення нею населення. Якщо кинути всі сили на виявлення хворих якогось певного захворювання, то впевнений, що на превеликий жаль кількість хворих за кілька років зросте, принаймі, удвічі. З цим зустрічаються лікарі всіх спеціальностей.

Найголовнішими ж проблемами для нас сьогодні є рак сечового міхура, рак передміхурової залози, рак нирки. Тому серед пріоритетних завдань — розвиток органо-зберігаючих методик при лікуванні цих захворювань. А якщо ж здійснювати операції з видалення органів, то тільки у спеціалізованих центрах. Маємо чимало хворих на сечокам’яну хворобу, на яку страждає 3% населення України. Тому гостро стоїть питання здійснення малоінвазивних втручань на зразок дистанційного руйнування каменів або видалення їх за допомогою інструментальних методів. Це головні проблеми сьогодення.

— Які тенденції розвитку, на вашу думку, домінуватимуть в урології найближчим часом?

— Якщо проаналізувати доповіді, то чітко окреслюється відхід від традиційно «кривавих» операцій. Більшість робіт, представлених нашими колегами, були присвячені тому, як мінімалізувати травму і зробити так, щоб наслідки операції для пацієнта були менш важкими і болючими. Не останню роль відіграє і зменшення косметичних дефектів. Хворий повинен мати якнайменше післяопераційних проблем.