Ревматоїдний артрит (РА) – це запальне захворювання, що вражає суглоби. РА зазвичай починається у віці від 25 до 45 років, але іноді може виникати і у літніх людей, а також у людей похилого віку.
РА може викликати симптоми по всьому тілі, включаючи біль, скутість і втому. Це захворювання є дуже різноманітним і воно впливає на всіх по-різному.
РА мають близько 1,5 мільйона людей у Сполучених Штатах, від дітей до дуже старих людей. Хоча РА може розвинутися у будь-якої людини будь-якого віку, вік початку захворювання є важливим чинником, оскільки він може впливати на перебіг захворювання та лікування, яке буде призначене пацієнту.
Загальна ймовірність розвитку РА збільшується з віком, але найчастіше він зустрічається у жінок у віці 25-45 років.
Якщо РА розвивається у дорослих у віці 65 років і молодше, лікарі називають це раннім початком РА (РАР). Коли РА розвивається у осіб старше 65 років, лікарі називають це ревматоїдним артритом у старечому віці (РАС) або ревматоїдним артритом з пізнім початком (РАП) – але ці терміни не тотожні.
Є кілька речей, які відрізняють РАП від РАС.
З точки зору фізичних проявів, пацієнти з пізнім початком захворювання зазвичай мають гострий дебют. Це означає, що симптоми з’являються і прогресують швидко.
Крім того, у разі РАП хвороба переважно вражає великі суглоби, як-от плечі, а не дрібні суглоби рук і ніг як це зазвичай спостерігається при РАС. З огляду на це, перебіг РА з пізнім початком зазвичай є менш важким.
Крім того, люди з РАП частіше відчувають системні симптоми, включаючи лихоманку, міалгію та втрату ваги.
Аналіз крові також виглядатиме інакше у пацієнтів з РАП. Часто у пацієнтів з цією формою РА аналіз крові на антитіла та білки в крові буде негативним.
Вік початку РА має значення, оскільки цей фактор може вплинути на прогноз перебігу хвороби та підхід до лікування пацієнта.
Є три основні фактори ризику, які підвищують ймовірність летального результату РА:
Вік початку РА відіграє важливу роль у визначенні тяжкості захворювання та виборі варіантів лікування. Цей показник також впливає на прогресування захворювання та ймовірність розвитку у людей інших розладів поряд з РА, відомих як супутні захворювання.
Крім того, вік початку захворювання по-різному впливає на перебіг захворювання залежно від статі пацієнта. Загалом РА частіше зустрічається у жінок, але РАС може вражати чоловіків і жінок з однаковою частотою.
За даними Фонду артриту США, дорослі з РА на ранній стадії можуть не мати зміни кольору або набряку суглобів, проте вони можуть мати підвищену чутливість у уражених ділянках або відчувати в них біль.
Інші симптоми РА включають таке:
Багато людей з РА також швидко втомлюються і можуть мати субфебрильну температуру тіла.
Симптоми, які відчуває людина, та їх інтенсивність можуть не бути постійними. Наприклад, симптоми РА зазвичай то виникають, то зникають, коли почергово виникають спалахи значного запалення та болю, на зміну яким приходять періоди ремісії.
Фактори ризику, які підвищують ймовірність розвитку РА, включають:
Водночас жінки, які годували своїх немовлят грудьми, можуть мати знижений ризик розвитку РА.
РАС (ревматоїдний артрит у старечому віці) зустрічається у людей старше 65 років. Хоча ранній початок РА є більш вираженим у жінок, РАС має більш рівномірний розподіл між чоловіками та жінками.
Лікарі часто діагностують РАС на ранніх стадіях захворювання, і хоча у цьому випадку хвороба нерідко протікає гостро з швидкими симптомами, вона менш пошкоджує кістки, ніж ранній РА. Крім того, РАС часто вражає більші суглоби, такі як плечі, а не дрібні суглоби рук.
Серед тих, у кого є РАС, менше людей, які мають позитивний результат дослідження крові на ревматоїдний фактор (РФ), білок імунної системи, що здатний атакувати здорові тканини. Загалом, згідно з даними Американського коледжу ревматології, позитивні результати тестів на РФ і циклічний цитрулінований білок (ЦЦБ) мають 80% і 60-70% осіб з РА відповідно.
Лікування RA та РАС може відрізнятися. Лікування молодих людей з РА зазвичай включає в себе застосування хворобомодифікуючих антиревматичних препаратів (ХМАРП) та біологічних лікарських засобів. Для порівняння: лікарі переважно лікують пацієнтів з РАС меншими дозами або менш потужними ХМАРП, біологічними препаратами або препаратами цих обох груп. Зазвичай вони уникають призначення кортикостероїдів пацієнтам з РАС через довгострокові побічні ефекти.
Різноманітність проявів РАС може ускладнити діагностику хвороби, що вимагає різних клінічних та лікувальних підходів.
Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) – це тип артриту, який лікарі найчастіше діагностують у дітей та підлітків.
Термін «ідіопатичний» означає невідомого походження (етіології), і це вказує на брак знань про те, чому у деяких дітей розвивається ЮІА. Лікарі припускають, що діти з ЮІА мають специфічні гени, які активуються бактеріями, вірусами чи іншими зовнішніми факторами, але, щоб підтвердити цю теорію, все ще проводяться дослідження.
Існує сім типів ЮІА, які лікарі розрізняють, використовуючи наступні критерії:
А згадані сім типів ЮІА є такими:
Кожна людина, яка відчуває симптоми РА, має звернутися по медичну допомогу. Дуже важливо якомога швидше отримати точний діагноз, оскільки своєчасно почате лікування може запобігти ускладненням РА та їхньому впливу на життя хворого.
Ревматологи – це лікарі, які спеціалізуються на РА, і вони є найбільш підходящими медичними фахівцями для точної діагностики цього захворювання. Під час візиту до ревматолога лікар збере анамнез пацієнта, зробить фізичний огляд та призначить лабораторні аналізи та візуаліційні дослідження, необхідні для постановки діагнозу.
Ревматоїдний артрит може розвинутися у людей будь-якого віку – від дітей до людей похилого віку. Захворювання найчастіше зустрічається у жінок у віці 25-45 років, але воно може вражати і людей старшого віку.
Деякі визначальні відмінності між РА та ревматоїдним артритом у старечому віці (РАС) включають:
ЮІА вражає дітей і підлітків, і поділяється на сім підтипів, які відрізняються за своїми характеристиками.
Кожній людині яка відчуває симптоми РА, слід обов’язково звернутися до лікаря. Правильна діагностика та своєчасне лікування мають важливе значення, щоб захворювання не вплинуло на повсякденне життя людини.