Бронхит острый обструктивный

См. МКБ-10 в разделе Хронические заболевания нижних дыхательных путей

Клиническая картина

Діагностичні критерії:

подовжений свистячий видих «wheezing», які чути на відстані від хворого;
при огляді здута грудна клітка (горизонтальне розміщення ребер), участь в акті дихання допоміжної мускулатури, втяжіння міжреберних проміжків, ознаки дихальної недостатності відсутні;
кашель сухий, нападоподібний, триває довго; наприкінці першого тижня переходить у вологий;
перкуторно визначається коробковий відтінок легеневого тону;
аускультативно вислуховується жорстке дихання, видих подовжений, багато сухих свистячих хрипів; можуть бути середньо- та великопухирцеві малозвучні хрипи;
на рентгенограмі грудної клітки спостерігається розрідження легеневого малюнка в латеральних відділах легенів та згущення в медіальних (прихована емфізема).

Лечение

Етап госпіталізації:

дієта гіпоалергенна, повноцінна, відповідно до віку дитини;
спазмолітики ентерально або парентерально (но-шпа, папаверин), інгаляційно (суміш Домбровської, Євдощенко);
бронхолітики: бронхоадреноміметики (алупент, сальбутамол, фенотерол), теофіліни (еуфілін);
муколітики та відхаркувальні препарати рослинного та синтетичного походження (ацетилцистеїн, лазолван, бромгексин, проспан, трипсин та ін.);
вібраційний масаж та постуральний дренаж;
фізіотерапевтичні процедури: електрофорез з еуфіліном, MgSO₄;
фітотерапія із застосуванням гіпоалергенних рослин (солодки, м’яти, чебрецю, багульника).

Етап реабілітації:

лікувальна дихальна гімнастика;
спелеотерапія;
загартовування;
санаторно-курортне лікування (Південне узбережжя Криму).

Диспансерний нагляд у алерголога.

Невідкладна допомога

Невідкладна допомога має бути при обструкції, що супроводжується:

збільшенням дихання до 70 разів на хвилину та вище;
неспокоєм дитини, змінами положення тіла в пошуку найбільш вигідного;
на видиху напруженням міжреберних м’язів;
поява утрудненого видиху із втяжінням м’язів грудної клітки;
центральний ціаноз;
зниження РаО₂;
підвищення РаСО₂.

При цьому необхідне постачання кисню через носові катетери, введення бетаагоністів в аерозолі. Можливе застосування глюкокортикоїдів (дексаметазон у дозі 0,6 мг/кг із розрахунку 1-1,2 мг/кг/добу або преднізолон у дозі 6 мг/кг із розрахунку 10-12 мг/кг/добу).

Про ефективність лікування свідчить зменшення частоти дихання на 15 разів і більше за хвилину, зменшення експіраторних шумів.

Показанням до переводу на ШВЛ є:

послаблення дихальних шумів на вдиху;
збереження ціанозу при вдиханні 40% кисню;
зниження больової реакції на подразнення;
зниження РаО₂(нижче 60 мм рт. ст.);
підвищення РаСО₂ (вище 55 мм рт. ст.).