До ексудативних плевритів нетуберкульозної етіології відносять парапневмонічні(у розпал пневмонії) та метапневмонічні (в кінці хвороби) плеврити. Діти перших 3 років життя хворіють серозними плевритами дуже рідко, максимум захворюваності припадає на школярів. У дітей раннього віку спостерігаються переважно парапневмонічні плеврити.
МКБ-10 См. раздел "Пневмония"
Клініка ексудативного плевриту:
У період накопичення у плевральній порожнині ексудату діти лежать на хворому боці чи знаходяться у вимушеному сидячому положенні. Це зменшує больові відчуття. Спостерігається виражений ціаноз, задишка, тахікардія, холодний піт та загальна слабкість.
Клінічні ознаки ексудативного плевриту:
Правобічні плевральні випоти відтісняють донизу діафрагму та печінку. При лівобічних плевритах ексудат заповнює напівмісяцевий простір Траубе, зверху обмежений нижнім краєм легень, зліва – селезінкою, справа – лівим краєм печінки, де відмічається вкорочення перкуторного звуку.
Внаслідок різного рівня від’ємного внутрішньо-плеврального тиску рідина розміщується у вигляді лінії Елліса-Дамуазо-Соколова, що являє собою параболу, верхня межа котрої від задньої аксилярної лінії поступово знижується у напрямку хребта і до бокової передньої поверхні грудної клітки.
При перкусії на місці значного випоту відмічається абсолютно тупий звук, а над ним – тимпанічний (зона Шкоди).
При аускультації над зоною випоту виявляється бронхіальне дихання, чітка бронхофонія. Шум тертя плеври вислуховується тільки на початку появи ексудату та при його розсмоктуванні.
Аналіз крові при ексудативних плевритах малоспецифічний. Виявляється гіпохромна анемія, помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом ядерних елементів вліво, лімфопенія, еозинопенія, моноцитоз чи моноцитопенія, прискорення ШЗЕ.
Рентгенологічне дослідження. В прямій проекції гомогенне густе затемнення нижньої частини легені з типовим рівнем ексудату, верхня межа котрого увігнута та йде зверху вниз медіально, збігаючись із лінією Елліса-Дамуазо-Соколова.