Основними причинами отруєння СО є «вчадіння» у побуті при несправному пічному опаленні, перебування в атмосфері, що містить вихлопні гази (у закритих гаражах із працюючим двигуном автомобіля), проведення рятувальних робіт при пожежах.
І.Р. Хітрик
Патофізіологія отруєння окисом вуглецю. Токсична дія окису вуглецю зумовлена його взаємодією із двовалентним залізом гемоглобіну крові й утворенням COНb- карбоксигемоглобіну, який не здатний переносити кисень з легень до тканин, що є причиною гемічної гіпоксії. Крім того, великий вміст СО у крові погіршує здатність оксигемоглобіну до дисоціації. Окис вуглецю, з’єднуючись у клітинах з цитохромами, цитохромоксидазою, міоглобіном, порушує в них окислювально-відновні процеси, що призводить до тяжкого кисневого голодування тканин.
Лікування отруєння окисом вуглецю
Варто підкреслити, що гіпербарична оксигенізація (ГБО) має важливе значення в лікуванні отруєння СО. Кисень під підвищеним тиском прискорює дисоціацію COHb і виведення окису вуглецю з організму, що відновлює оксигенацію тканин. У потерпілих є абсолютні показання до проведення ГБО в максимально короткий термін. Тому при організації допомоги таким пацієнтам їх необхідно транспортувати у лікувальні установи, де є лікувальні барокамери, або використовувати транспортну кисневу барокамеру «ІРТИШ».
Надання невідкладної допомоги дітям при отруєнні окисом вуглецю
на етапах евакуації
Етап А (на місці події)
• винести потерпілого із зони підвищеної концентрації СО;
• розгорнути, звільнити від одягу, що стискує;
• забезпечити доступ свіжого повітря;
• забезпечити прохідність дихальних шляхів, при наявності блювання – очистити ротову порожнину від блювотних мас.
Етап Б
• забезпечити прохідність дихальних шляхів;
• почати оксигенотерапію 100% киснем за допомогою лицьової маски;
• при порушенні свідомості викликати анестезіолога для вирішення питання про необхідність інтубації трахеї;
• при відсутності свідомості, блюванні – зондування шлунка;
• термінове переведення дитини в спеціалізоване відділення інтенсивної терапії.
Етап В:
• продовження оксигенотерапії 100% концентрацією кисню;
• визначення рівня карбоксигемоглобіну в крові, дослідження КЛС (за можливості);
• при відсутності клінічно адекватного дихання чи підозрі на набряк мозку – інтубація і проведення ШВЛ;
• гіпербарична оксигенація.
Сеанс ГБО проводять відразу після надходження пацієнта в клініку після виконання необхідних маніпуляцій і досліджень.
Режим ГБО залежить від тяжкості отруєння. При використанні одномісних лікувальних барокамер, що дозволяють створити надлишковий тиск 1-2 атм.
(«ОКА-МТ»,«ІРТИШ»), доцільно проводити сеанс при максимальному тиску 2 атм. і тривалості ізопресії до 120-150 хвилин.
У барокамерах, розрахованих на надлишковий тиск до 3 атм. (БЛКС-3), тиск створюється 2,5-3 атм., а тривалість ізопресії становить 60 хвилин.
У токсикогенній фазі отруєння сеанси ГБО можна проводити до 4 разів на добу. У соматогенній стадії отруєння ГБО є симптоматичною терапією, спрямованою на ліквідацію постгіпоксичних наслідків.