Юридичні аспекти приватної медичної діяльності

Сьогодні правове регулювання системи охорони здоров’я здійснюється низкою нормативно-правових актів. Основним законодавчим актом, що визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні та регулює суспільні відносини у цій галузі, є Основи законодавства України про охорону здоров’я.

У якому стані на сьогодні знаходиться законодавство в галузі охорони здоров’я?

Незважаючи на наявність значної кількості нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я, реалії сучасної медицини вимагають перегляду законодавства в цій сфері з метою його вдосконалення, оскільки майже всі зазначені законодавчі акти було прийнято на початку 1990-х років, і на даному етапі вони не врегульовують належним чином питання сучасної медицини, яка зазнала швидкого розвитку за останні роки.

Наразі в законодавстві відсутній системний підхід до прав та обов’язків як пацієнтів, так і лікарів. Широкого розголосу набуло питання щодо прав пацієнтів, у Верховній Раді знаходиться декілька проектів Закону України стосовно прав пацієнтів. Разом з тим без належної уваги і вивчення залишились права лікарів, і нині не існує жодного проекту Закону України, в якому були б комплексно врегульовані права та обов’язки лікарів у лікувальному процесі.

У зв’язку з цим постає необхідність прийняття окремого Закону України, або медичного кодексу, в якому були б врегульовані питання взаємовідносин усіх медичних суб’єктів.

Основою для розробки такого проекту може бути європейський досвід, зокрема країн Німеччини, Австрії та Франції, що мають розвинену та добре нормативно врегульовану медицину з урахуванням інтересів як пацієнтів, так і лікарів.

Одним з питань, що потребує вдосконалення законодавчої бази, є гарантоване статтею 49 Конституції України право на безоплатну медичну допомогу у державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Розглянемо питання більш детально: відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.05.2002 р. № 10-рп/2002 встановлено, що в державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або построзрахунку за її надання.

У зв’язку з рішенням Конституційного Суду України нині фахівці намагаються штучно законодавчо розмежувати поняття медичної допомоги та медичної послуги. Однак, незважаючи на все ще наявну термінологічну неузгодженість, уряд все ж визначив перелік послуг, що не можуть фінансуватися з бюджету. Доступність таких послуг у державних установах стала можливою за умови повної їх оплати пацієнтом або третіми особами (юридичними чи фізичними).

Разом з тим поняття медичної допомоги, а також порядок надання медичних послуг на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, перелік таких послуг мають бути визначені Законом України, а не постановою уряду.

З вищенаведеного стає очевидним, що чинне законодавство у сфері охорони здоров’я потребує кардинальних змін, зокрема щодо вирішення питань стосовно гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги, видів та порядку надання платних медичних послуг у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, умов запровадження медичного страхування, комплексного врегулювання прав та обов’язків пацієнтів і лікарів тощо.

Інше питання, яке вимагає якнайшвидшого розгляду та вдосконалення, – це накази Міністерства охорони здоров’я України, що є основними підзаконними нормативно-правовими актами у сфері охорони здоров’я. Значна кількість наказів МОЗ не пройшла реєстрації в Міністерстві юстиції України, внаслідок чого вони не мають статусу обов’язкових до виконання, а в більшості випадків носять рекомендаційний характер.

Яким чином законодавство дозволяє працювати приватній медицині?

Приватна (недержавна) клініка – це лікувальний заклад, який відрізняється від лікувальних закладів державної та комунальної форми власності тільки тим, що медична допомога в приватних клініках надається на платній основі.

До недержавних клінік ставляться ті ж вимоги, що і до інших лікувальних закладів, з тією лише відмінністю, що контроль за їх дотриманням з боку державних органів набагато жорсткіший.

Медична практика у приватних клініках здійснюється на підставі ліцензії на певний вид медичної практики за умови виконання клініками кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики. Види медичної практики, на які лікувальний заклад приватної форми власності може отримати ліцензію, визначені Номенклатурою лікарських спеціальностей, затвердженою наказом МОЗ України від 19.12.97 р., № 359.

На сьогодні недержавні лікувальні заклади фактично можуть надавати всі види медичної допомоги на рівні з лікувальними закладами державної та комунальної форми власності. Але на законодавчому рівні існує низка обмежень, а саме: лікувальні заклади приватної форми власності позбавлені права видавати листки непрацездатності, які є невід’ємною частиною лікувального процесу як в умовах амбулаторії, так і в умовах стаціонару; існують обмеження щодо використання цілої низки лікарських, що віднесені до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року, без використання яких багато видів надання медичної допомоги стає майже неможливим (наприклад, інтенсивна терапія, анестезіологія тощо).

Тема недержавної медицини в Україні з правової точки зору є досить багатогранною й потребує окремого розгляду. Але на сьогодні очевидним є те, що законодавча база у сфері охорони здоров’я створювалась у часи, коли приватна медицина знаходилась у стадії становлення та ще не набула такого поширення, як у сьогоденні. Немає підстав стверджувати, що існуючі нормативно-правові акти перешкоджають діяльності приватних медичних клінік, проте й не сприяють розвитку приватної медицини в Україні.

З якими питаннями доводиться працювати юристу в приватній клініці?

Насамперед приватна клініка – це установа, в якій, окрім надання медичної допомоги, відбуваються ті ж процеси господарської діяльності, як і будь-якій іншій.

Юридичний супровід господарської діяльності полягає в договірній роботі: розроблення та правова експертиза договорів (постачання обладнання та медикаментів, співробітництво з іншими організаціями і таке інше), здійснення контролю за відповідністю до вимог законодавства наказів, інструкцій, положень та інших документів клініки тощо.

Іншим та об’ємнішим аспектом роботи юриста в клініці є супровід надання медичних послуг пацієнтам. Надання послуг у будь-якій сфері в більшості випадків потребує оформлення договірних відносин, форми яких напрацьовані та перевірені на практиці роками. Хочеться зауважити, що поняття медичної допомоги як послуги активно увійшло в наше життя протягом останніх років і набуло надзвичайної ваги, тому що воно стосується здоров’я та життя людини, тож і правовідносини в цій сфері є набагато складнішими та індивідуалізованими. У цій ситуації не можна недооцінювати важливість проінформованості, оформлення та передбачення спірних ситуацій і захисту прав як пацієнта, так і клініки в юридично правильно складеному договорі.

Звертаю вашу увагу, що «Ісіда» є першою недержавною акушерсько-гінекологічною клінікою, тож більшість послуг, що надаються в клініці на платній основі, не має прецедентів в Україні, і не існує прикладів договорів, які б регулювали права та обов’язки клініки й пацієнта при наданні медичної допомоги. Договори про надання медичних послуг (ведення пологів, спостереження вагітності, штучне запліднення) – це достатньо специфічний вид договорів, і юристу здебільшого доводиться розробляти їх з «чистого аркуша» і вже в практичному застосуванні адаптувати та вносити зміни й доповнення. Окрім того, виникає необхідність розробки форм заяв, згод на лікування, відмов від лікування пацієнтів тощо, зважаючи на те що типові форми згаданих документів відсутні в нормативно-правових актах, але вони є обов’язковими при наданні медичної допомоги.

Ще одним аспектом діяльності юриста у медичному закладі є забезпечення дотримання лікарської таємниці. Маються на увазі відповіді на різноманітні запити, що приходять на адресу клініки стосовно надання інформації про пацієнта. У більшості випадків це запити органів або осіб, які не мають права на отримання інформації про самого пацієнта і його лікування, оскільки лікарська таємниця охороняється законом і надається виключно у випадках, передбачених законодавством, а саме на вимогу суду та правоохоронних органів.

Отже, питання, з якими доводиться працювати юристу в приватній клініці, досить різноманітні, відрізняються вузькою специфікою порівняно з іншими галузями права та здебільшого потребують індивідуального підходу в кожній конкретній ситуації.

Де готують юристів для роботи в медичній сфері?

Спеціального навчального закладу, в якому б готували юристів для роботи в медичній сфері, на жаль, не існує. До того ж медичне право як комплексна галузь права на сьогодні не виділена в системі українського права, а тому такий предмет відсутній у програмах вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку юристів. З огляду на наведене, юристу, який бажає працювати в медичній сфері, доводиться самостійно вивчати нормативну базу та правові основи у сфері охорони здоров’я.

Комментарий

В Украине, как в правовом государстве, все большее значение в деятельности предприятий государственной или частной форм собственности приобретают юридические аспекты. Сфера медицинских услуг – не исключение. О важности юридического сопровождения работы частных лечебных учреждений, а также о проблемах, которые приходится решать в медицинском правовом поле, рассказывают руководители и юристы крупных и успешных негосударственных клиник г. Киева.

Генеральный директор негосударственной акушерско-гинекологической клиники «Исида» Валерий Павлович Кидонь

– Нашу клинику без юридической службы невозможно представить, исходя из следующих положений.

1. Внутренняя хозяйственная жизнь клиники.

   Как и любому предприятию, для нас гораздо важнее уметь предвидеть проблемы, чем потом их в ургентном порядке решать. Это касается исключительно всех аспектов хозяйственной жизни клиники, начиная от юридического сопровождения договоров до правовых основ кадрового менеджмента в соответствии с законодательством Украины.

2. Внешняя жизнь клиники – построение надлежащих взаимоотношений с контролирующими и проверяющими органами.

3. Построение правовых отношений с пациентами и их родственниками, что для Украины является совершенно новым, и в этом отношении «Исида» – своеобразный первопроходец. Тем более что правовые отношения с пациентами помогают избегать конфликтных ситуаций с гражданами других стран, которые приезжают лечиться в клинику.

Поэтому представить, что в «Исиде» нет юридической службы, я даже не могу. И важность этой службы нельзя переоценить – это неотъемлемая составляющая нашей организации, которая значительно упрощает работу менеджмента и обеспечивает успешное течение адекватных бизнес-процессов.

Генеральный директор клиники «Медиком» Игорь Вадимович Скурихин

– На современном этапе украинское законодательство определяет частную медицину как один из видов услуг, то есть частные лечебные учреждения имеют такой же юридический статус, как, например, парикмахерская. В связи с этим Общество по защите прав потребителей может требовать от клиники выдавать пациентам гарантийные документы на медицинские услуги. Представьте себе гарантийный талон на аппендэктомию! Во всем мире сфера здравоохранения – это совершенно отдельное специфическое правовое поле, в рамках которого четко разграничены права и обязанности врачей и пациентов, а также юридические моменты взаимоотношений частной медицины и государства. В Украине же непродуманные продукты законотворчества, призванные регулировать процесс оказания медицинских услуг, – законы, инструкции и другие документы – часто противоречат друг другу. Без юридической службы наша клиника просто не существовала бы. Можно сказать, что юристу приходится постоянно бороться с несовершенным законодательством за возможность беспрепятственно и эффективно работать.

Юрист МЦ «Добробут» Григорий Викторович Лопатин

– Как и любая другая частная структура, частный медицинский центр – субъект хозяйственной деятельности. Это означает, что он действует в определенном правовом поле. Эволюция частного бизнеса привела к тому, что с ростом масштабов контрактов, закупок и объемов работы в целом руководитель все чаще сталкивается с необходимостью качественного регулирования взаимоотношений как внешних (с контрагентами, клиентами и т. д.), так и внутренних (с персоналом). Структура МЦ «Добробут» постоянно расширяется: открыты два подразделения в Киеве, поликлиника в Ялте, что привело к необходимости формирования юридического департамента.

Кроме контроля договорной деятельности, юридический департамент берет на себя обязанности по урегулированию взаимоотношений с клиентами, поскольку каждый случай оказания медицинской услуги является случаем правовых взаимоотношений.

В качестве конкретного примера, связанного с медицинской спецификой, можно привести следующий. Все знают, что диагностика заболевания сопровождается необходимостью выполнения различных лабораторных исследований. Например, забор крови производится в поликлинике, а результат исследования должен вручаться пациенту, и это регламентировано законодательством. В нашей практике клиенты часто просят продиктовать им результаты по телефону, выслать факсом, электронной почтой и т. д. Учитывая то что мы ориентированы на удовлетворение потребностей клиентов, юридический департамент разработал форму письменного согласия пациента на передачу результатов в удобной для него форме, которую он заполняет при сдаче материалов для исследования. Таким образом, и клиент доволен, и все нормы законодательства соблюдены.

Еще одна область работы юридической службы клиники – регулирование правовых отношений с персоналом. На сегодня в МЦ «Добробут» работает более двухсот человек, часть из них – штатные специалисты, часть – работающие по совместительству, некоторых приглашают для выполнения разовых работ. Как оформить эти взаимоотношения – задача, решаемая совместно кадровой и юридической службами. Юридическую службу в медицинских учреждениях не следует рассматривать только как регулятор договорной деятельности. Все, что подразумевает взаимодействие между несколькими лицами (физическими или юридическими), требует ее участия.